Рішення

від 21.08.2023 по справі 727/7335/22

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 727/7335/22

Номер провадження 2/725/556/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2023 року м.Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судових засідань Ватаманюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року позивач через свого представника звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з вище вказаним позовом, який ухвалою вказаного суду від 26.08.2022 року передано за підсудністю для розгляду Першотравневому районному суду м.Чернівці.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 15.08.2006 року між ним та відповідачем було укладено договір №1/1/1ГК про сплату пайових внесків відповідно до якого відповідач зобов`язувався організувати будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом по АДРЕСА_1 , здати його в експлуатацію, передати квартиру обумовлену даним договором учаснику.

На виконання зазначеного договору ОСОБА_1 26.10.2016 року, 08.11.2016 року та 22.11.2016 року були сплачені на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 250000 грн. Натомість, у зв`язку із не введенням в експлуатацію у визначений договором строк будівництва позивач припинив сплачувати будь-які кошти відповідачу, а останній в свою чергу вручив позивачу лист від 04.04.2019 року в якому повідомив останнього про розірвання укладеного між ними договору про сплату пайових внесків №1/1/1ГК та про право позивача отримати через касу кооперативу перераховані ним кошти. Причиною розірвання договору вказано не виконання позивачем вимог п. 2.4 договору, зокрема календарного графіку внесення пайового внеску. Разом з тим, в день вручення відповідного листа позивач не зміг отримати кошти через їх відсутність у касі кооперативу.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача як усно так і письмово з вимогою повернути йому сплачені ним кошти, проте представники відповідача спочатку пропонували йому звернутись пізніше, а в подальшому на його звернення не реагували, що зумовило необхідність звернення до суду з даним позовом.

Оскільки умовамидоговору неврегулювано порядку та строківповернення пайового внескуу випадкурозірвання договоруза ініціативоюкооперативу,вважає щодо спірнихправовідносин підлягаютьзастосуванню положенняЗакону України«Про кооперацію»відповідно до якого в разі в разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі, у строк встановлений статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, відлік якого розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Таким чином, вважає, що з 01.01.2020 року протягом 2020 та 2021 років відповідач повинен був бути повернути сплачений ним пайовий внесок. Встановлений законом 2-х річний кінцевий строк повернення пайового внеску асоційованому члену кооперативу, правовідносини з яким припинено на підставі листа відповідача №10/19 від 04.04.2019 року, - сплив 31.12.2021 року.

З урахуванням наведеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на користь позивача сплачений пайовий внесок в сумі 250000 грн., 3 % річний в сумі 4849,32 грн., інфляційні в розмірі 34700 грн.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13.03.2023 року стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» (код ЄДРПОУ 39221414) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 250000 грн. (двісті п`ятдесят тис. грн.) сплачені на виконання договору про сплатупайових внесків№1/1/1ГКвід 15.08.2016року,який булорозірвано,а такожтри відсоткирічних всумі 4849,32грн.та інфляційнів розмірів сумі34700грн.та судовийзбір всумі 2896грн.

Разом з тим,у квітні 2023року представник відповідача звернувсядо суду з заявою про переглядвказаного заочного рішенняв обґрунтування якоїпосилався нате,що всудові засіданняуповноважений представник Обслуговуючого кооперативу«Житлово-будівельнийкооператив «ОазисБуковини» нез`являвся,оскільки вважав, щоце його право,а необов`язок та з цих самих підстав не було подано відзиву. Разом з тим, відповідач заперечує проти вимог позивача і вважає, що при ухваленні судом заочного рішення судом не було враховано доводи відповідача про те, що позивач є членом кооперативу, заяву про вихід не подавав, рішення загальними зборами про вихід чи виключення його з членів кооперативу не приймалось. Сплачені останнім грошові кошти в сумі 250000 грн. були зараховані як пайовий внесок асоційованого члену кооперативу та строк для повернення таких коштів не настав, а тому правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пайового внеску та штрафних санкцій відсутні. Вважає, що вказані обставини мають значення для правильного вирішення спору, а тому просив в порядку перегляду заочного рішення скасувати зазначене судове рішення та призначити справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівці від 19.06.2023 року вказане зачне рішення було скасоване, а справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, в його інтересах діяв представник, який звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Справа слухаласьу відсутностіпредставника відповідача,який нез`явився в судовезасідання незважаючина те,що вважається належним чином повідомленим судомпро часта місцерозгляду справияк за зареєстрованим місцем знаходження так і шляхомповідомлення його засновників. Пропричини своєїнеявки суд неповідомив іне подала відповідноїмотивованої заяви провідкладення розглядусправи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Слід також зазначити,що відповідачу була забезпечена можливість додатково отримати інформацію щодо вказаної справи як в приміщенні суду так і з контактними номерами телефону суду та в мережі Інтернет за наступною веб-адресою сторінки: http://ptr.cv.court.gov.ua/sud2408/ , де в розділі «Громадянам» містяться відомості щодо стадії розгляду та дати призначення судового засідання.

Як відзначив ЄСПЛ у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань. Особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження;

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989);

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Також Суд зазначає, що Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Натомість, незважаючи на те, що представникам відповідача було достеменно відомо про наявність даного судового провадження, з моменту скасування заочного рішення сторона відповідача ходом розгляду справи не цікавилась.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість вирішення даного спору у відсутності сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 15.08.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1/1/1ГК про сплату пайових внесків в ОК «ЖБК «Оазис Буковини» (а/с 13).

Згідно ч.1, 2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом п.п. 1.1, 1.3, 2.3 вказаного договору, ЖБК зобов`язується організувати будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом по вул. Немирівській в м. Чернівці, здати його в експлуатацію, передати квартиру обумовлену даним Договором Учаснику, який повністю сплатив пайовий внесок, та в подальшому організувати обслуговування будинку. Сторони домовляються, що розмір пайового внеску, залежить від вартості будівництва одного квадратного метра площі квартири, остаточної загальної площі яка фактично побудована. Загальна сума пайового внеску на дату укладення договору становить 470280 грн.

У п. 2.4 зазначеного договору вказано, що учасник здійснює оплату пайового внеску за відповідним календарним графіком та згідно наявної таблички термін оплати сума вартості в розмірі 470280 грн. є 15.08.2016 року 100 % вартості.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що учасник може здійснювати сплату пайового внеску згідно розрахунків частин пайового внеску, наданих ЖБК.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2016 року позивачем за банківською квитанцією № ПН 530 було сплачено на користь відповідача 100 000 гривень із зазначенням в призначенні платежу: сплата пайових внесків в ОК «ЖБК «Оазис Буковини» згідно договору №1/1/1ГК від 15.08.2016 року; 08.11.2016 року позивачем за банківською квитанцією № ПН 1074 було сплачено на користь відповідача 100000 гривень із зазначенням аналогічного тексту в призначенні платежу, а також 22.11.2016 року позивачем за банківською квитанцією № ПН 756 було сплачено на користь відповідача 50000 гривень із зазначенням аналогічного тексту в призначенні платежу (а/с 16).

У відповідності до положень п. 3.2.2 укладеного між сторонами договору, ЖБК має право розірвати даний Договір в односторонньому порядки у випадку порушення Учасником календарного графіку сплати пайового внеску згідно п. 2.4 Даного Договору та/або п.2.5. даного договору, а саме прострочення більш ніж на 5 (п`ять) банківських днів шляхом направлення Учаснику письмового повідомлення про розірвання даного Договору. Даний Договір буде вважатися розірваним (припиненим) з дня одержання відповідного письмового повідомлення Учасником.

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2019 року відповідач на адресу позивача направив лист в якому повідомив останнього про розірвання укладеного між ними договору про сплату пайових внесків №1/1/1ГК та про право позивача отримати через касу кооперативу перераховані ним кошти. Причиною розірвання договору вказано не виконання позивачем вимог п. 2.4 договору, зокрема календарного графіку внесення пайового внеску (а/с 13).

У відповідностідо вимог ч.2ст.653 ЦКУкраїни,у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

З метою отримання внесених на виконання розірваного договору коштів позивач неодноразово звертався до відповідача, натомість відповідні кошти йому повернуті не були, що зумовило необхідність звернення до суду з даним позовом.

У відповідності до положень п. 4.2 доданої до матеріалів справи копії Статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» (нова редакція), членом кооперативу можуть бути юридичні особа та фізичні особи громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які внесли вступний внесок та пай в порядку, який визначається відповідно до Статуту та додержуються вимог Статуту.

Натомість, позивач не сплатив відповідачу обумовлений договором пайовий внесок в порядку та строки визначені договором, що стало підставою для розірвання договору відповідачем.

Так, у відповідності до положень п. 5.10.2 Статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» (нова редакція), членство (асоційоване членство) в кооперативі припиняється у разі виключення з кооперативу за рішенням Загальних зборів членів кооперативу в разі несплати внесків в порядку визначеному статутом кооперативу, а також в разі періодичного спричинення шкоди майну кооперативу чи одноразового спричинення значної шкоди майну кооперативу.

Так, у заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача зазначала, що позивач із членів кооперативу не виключався, натомість як вбачається із з системного аналізу вище вказаних норм законодавства в сукупності із п. 4.2 копії нової редакції Статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини», а також обставин викладених відповідачем у листі від 04.04.2019 року, укладений між сторонами договір було розірвано, позивач не сплатив відповідачу пайовий внесок в обумовлені договором розмір та строки, у зв`язку з чим останній не може вважатись членом кооперативу.

За змістом ч. 4 ст. 21 Закону України «Про кооперацію» у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Відповідно до ч. 1ст. 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведені вище обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у відповідача наявний невиконаний грошовий обов`язок перед позивачем щодо повернення сплачених ним на виконання розірваного грошових коштів, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 288 ЦПК України, повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 21 Закону України «Про кооперацію», ст.ст. 11, 509, 526, 530, 536, 625, 653 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» (код ЄДРПОУ 39221414) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 250000 грн. (двісті п`ятдесят тис. грн.) сплачені на виконання договору про сплату пайових внесків №1/1/1ГК від 15.08.2006 року, який було розірвано, а також три відсотки річних в сумі 4849,32 грн. та інфляційні в розмірі в сумі 34700 грн. та судовий збір в сумі 2896 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днівдо Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна