Постанова

від 25.10.2023 по справі 727/7335/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2023 року містоЧернівці справа №727/7335/22

провадження №22-ц/822/838/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанської Н. К.

суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М.

секретар Факас А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» на рішенняПершотравневого районногосуду м.Чернівціввід 21серпня 2023року поцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» про стягнення грошових коштів, головуючий в суді першої інстанції Федіна А.В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні2022року позивач ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» про стягнення грошових коштів.

Посилався на те, що 15 серпня 2016 року між ним та відповідачем було укладено договір №1/1/1ГК про сплату пайових внесків, відповідно до якого відповідач зобов`язувався організувати будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом по АДРЕСА_1 , здати його в експлуатацію, передати квартиру обумовлену даним договором учаснику.

На виконання зазначеного договору ОСОБА_1 26 жовтня 2016 року, 08 листопада 2016 року та 22 листопада 2016 року були сплачені на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 250000 грн. Натомість, у зв`язку із не введенням в експлуатацію у визначений договором строк будівництва позивач припинив сплачувати будь-які кошти відповідачу, а останній в свою чергу вручив позивачу лист від 04 квітня 2019 року, в якому повідомив останнього про розірвання укладеного між ними договору про сплату пайових внесків №1/1/1ГК та про право позивача отримати через касу кооперативу перераховані ним кошти. Причиною розірвання договору вказано невиконання позивачем вимог п. 2.4 договору, зокрема календарного графіку внесення пайового внеску. Разом з тим, в день вручення відповідного листа позивач не зміг отримати кошти через їх відсутність у касі кооперативу.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача як усно, так і письмово з вимогою повернути йому сплачені ним кошти, проте представники відповідача спочатку пропонували йому звернутись пізніше, а в подальшому на його звернення не реагували, що зумовило необхідність звернення до суду з даним позовом.

Просив стягнути з відповідача на користь позивача сплачений пайовий внесок в сумі 250000 грн., а також відповідно до вимог ст.625 ЦК України 3% річних в сумі 4849,32 грн. та інфляційні в розмірі 34700 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 21 серпня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 250000 грн. сплачені на виконання договорупро сплату пайових внесків №1/1/1ГК від 15 серпня 2016 року, який було розірвано, а також три відсотки річних в сумі 4849,32 грн. та інфляційні в розмірі в сумі 34700 грн. та судовий збір в сумі 2896 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» в апеляційній скарзі просить рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 21серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

Посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права і висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору про сплату пайових внесків, позивач зобов`язувався сплатити пайовий внесок в розмірі 470280,00 грн. Надалі такий договір був розірваний відповідачем в односторонньому порядку, оскільки позивач не сплачував пайовий внесок.

Як вбачається з укладеного договору, заяви позивача про прийняття його в члени кооперативу, рішення голови кооперативу про прийняття його в члени кооперативу, протоколу загальних зборів про затвердження рішення голови кооперативу позивач є членом кооперативу ОК «ЖБК Оазис Буковини» і на сьогоднішній день також, оскільки заяву про вихід з членів кооперативу він не подавав і рішення загальними зборами про вихід/виключення позивача з членів кооперативу не приймалось.

Позивач сплатив 250000 грн. і дані грошові кошти були зараховані як пайовий внесок асоційованого члену кооперативу, оскільки так передбачають умови укладеного договору, а оскільки позивач з членів кооперативу не виходив та не виключався, строк для повернення йому пайового внеску не настав, а тому і не повертався.

Отже відсутні правові підстави для стягнення пайового внеску в судовому порядку і відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій.

Вважають, що висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи та Закону України «Про кооперацію».

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 серпня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1/1/1ГК про сплату пайових внесків в ОК «ЖБК «Оазис Буковини» (а.с.13-15).

За змістом п.п. 1.1, 1.3, 2.3 вказаного договору, ЖБК зобов`язується організувати будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом по вул.Немирівській в м.Чернівці, здати його в експлуатацію, передати квартиру обумовлену даним Договором Учаснику, який повністю сплатив пайовий внесок, та в подальшому організувати обслуговування будинку. Сторони домовляються, що розмір пайового внеску залежить від вартості будівництва одного квадратного метра площі квартири, остаточної загальної площі яка фактично побудована. Загальна сума пайового внеску на дату укладення договору становить 470280 грн.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що учасник може здійснювати сплату пайового внеску згідно розрахунків частин пайового внеску, наданих ЖБК.

У відповідності до положень п. 3.2.2 укладеного між сторонами договору, ЖБК має право розірвати даний Договір в односторонньому порядки у випадку порушення Учасником календарного графіку сплати пайового внеску згідно п.2.4 Даного Договору та/або п.2.5. даного договору, а саме прострочення більш ніж на 5 (п`ять) банківських днів шляхом направлення Учаснику письмового повідомлення про розірвання даного Договору. Даний Договір буде вважатися розірваним (припиненим) з дня одержання відповідного письмового повідомлення Учасником (а.с.13-15).

26 жовтня 2016 року позивачем за банківською квитанцією №ПН 530 було сплачено на користь відповідача 100 000 гривень із зазначенням в призначенні платежу: сплата пайових внесків в ОК «ЖБК «Оазис Буковини» згідно договору №1/1/1ГК від 15 серпня 2016 року; 08 листопада 2016 року позивачем за банківською квитанцією № ПН 1074 було сплачено на користь відповідача 100 000 гривень із зазначенням аналогічного тексту в призначенні платежу, а також 22 листопада 2016 року позивачем за банківською квитанцією № ПН 756 було сплачено на користь відповідача 50 000 гривень із зазначенням аналогічного тексту в призначенні платежу (а.с.16).

04 квітня 2019 року відповідач на адресу позивача направив лист, в якому повідомив останнього про розірвання укладеного між ними договору про сплату пайових внесків №1/1/1ГК та про право позивача отримати через касу кооперативу перераховані ним кошти. Причиною розірвання договору вказано не виконання позивачем вимог п. 2.4 договору, зокрема календарного графіку внесення пайового внеску (а.с.19).

Щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку, про що свідчить довідка про доставку електронного листа представнику позивача та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600226575437 відповідачу та довідка про причини повернення/досилання із відміткою про повернення по причині:адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 3 частини 8статті 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17, від 1 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 9 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 та від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19.

Виходячи із вищевказаного, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою.Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників.Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Мотиви та доводи, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача наявний невиконаний грошовий обов`язок перед позивачем щодо повернення сплачених ним на виконання розірваного договору грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

За змістом частини першоїстатті 16 Цивільного кодексу Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно достатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першоюстатті 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно достатті 6цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першоюстатті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першоюстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 610 ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина першастатті 611 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом договір є відповідно розірваним або зміненим.

З матеріалів справи вбачається, що 15 серпня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1/1/1ГК про сплату пайових внесків в ОК «ЖБК «Оазис Буковини» (а.с.13-15).

За змістом п.п. 1.1 вказаного договору, ЖБК зобов`язується організувати будівництво групи багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом по вул.Немирівській в м.Чернівці, здати його в експлуатацію, передати квартиру обумовлену даним Договором Учаснику, який повністю сплатив пайовий внесок, та в подальшому організувати обслуговування будинку.

Відповідно до п.2.4, 4.1.2 Договору учасник зобов`язаний здійснити оплату пайового внеску в розмірі 100% оплати (470280 грн.) в термін до 15.08.2016 року.

Встановлено, що позивачем 26 жовтня 2016 року, 08 листопада 2016 року і 22 листопада 2016 року було сплачено на користь відповідача пайові внески в загальному розмірі 250 000 гривень. Однак, решта суми позивачем сплачена не була.

У відповідності до положень п. 3.2.2 укладеного між сторонами договору, ЖБК має право розірвати даний Договір в односторонньому порядки у випадку порушення Учасником календарного графіку сплати пайового внеску згідно п.2.4 Даного Договору та/або п.2.5. даного договору, а саме прострочення більш ніж на 5 (п`ять) банківських днів шляхом направлення Учаснику письмового повідомлення про розірвання даного Договору. Даний Договір буде вважатися розірваним (припиненим) з дня одержання відповідного письмового повідомлення Учасником (а.с.13-15).

04 квітня 2019 року відповідач на адресу позивача направив лист, в якому повідомив останнього про розірвання укладеного між ними договору про сплату пайових внесків №1/1/1ГК та про право позивача отримати через касу кооперативу перераховані ним кошти. Причиною розірвання договору вказано невиконання позивачем вимог п. 2.4 договору, зокрема календарного графіку внесення пайового внеску (а.с.19).

Таким чином, по справі встановлено і сторонами не оспорюється, що договір про сплату пайових внесків №1/1/1ГК від 15 серпня 2016 року був розірваний 04 квітня 2019 року.

Що стосується правомірності повернення пайових внесків позивачу при розірванні договору, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно достатті 2 Закону України «Про кооперацію»кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Пайовий фонд - це фонд, що формується з пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу, розмір якого може змінюватися.

За змістомстатті 3 Закону України «Про кооперацію»метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Статтею 10 Закону України «Про кооперацію»встановлено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

У відповідності достатті 14Закону України «Про кооперацію»у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай.

Асоційований член кооперативу - це фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю.

Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов`язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.

Стаття 21 Закону України «Про кооперацію»передбачає, що пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.

Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Згідно статті 13 Закону України «Про кооперацію» у разі несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу, членство в кооперативі припиняється.

Пунктом 5.1.3 статуту ОБ ЖБК «Оазис Буковини» передбачено одержання паю в грошовій формі у разі виходу з кооперативу в порядку і строки, визначені його статутом.

Згідно пункту 5.10.2 Статуту членство (асоційоване членство) в кооперативі припиняється у разі виключення з кооперативу за рішенням Загальних зборів членів кооперативу в разі несплати внесків у порядку, визначеному статутом.

Згідно пункту 5.11 Статуту особі, що вибула з кооперативу, повертається внесена нею сума паю протягом строку, встановленого Загальними зборами членів кооперативу.

Оскільки позивач не виконував умови договору в частині сплати пайових внесків, що стало підставою для розірвання договору, а тому відповідно до вимог ст..13 Закону України «Про кооперацію» членство позивача в кооперативі припинилося і він вправі порушувати питання про стягнення з ОК ЖБК «Оазис Буковини» сплачених грошових коштів за пайовим договором.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач з членів кооперативу не виходив та не виключався, а тому строк для повернення йому пайового внеску не настав.

Так, представник відповідача ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції не з`являвся.

Суд першої інстанції двічі виносив ухвали про витребування доказів в частині членства ОСОБА_1 в кооперативі та його виключення, зокрема, 15 грудня 2022 року та 16 лютого 2023 року. Однак, така інформація відповідачем суду надана не була. Крім цього, в матеріалах справи відсутній повний текст Статуту кооперативу. З огляду на викладене суд був позбавлений можливості з`ясувати питання виключення позивача з членів кооперативу.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім цього, колегія суддів враховує ту обставину, що сплачені позивачем грошові кошти за своєю правовою природою є пайовим внеском, який сплачений на виконання договору про пайову участь у будівництві №1/1/1ГК від 15 серпня 2016 року в рахунок оплати вартості будівництва квартири в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Договори, на підставі яких здійснюється придбання у власність об`єкта житлової нерухомості, мають інвестиційний характер.

Кооператив як юридична особа - сторона договору про пайову участь, не є виконавцем будівельних робіт. Кооператив, як правило, укладає договір підряду із безпосереднім виконавцем робіт (юридичною особою, яка має відповідні права та ресурси для виконання будівельних робіт).

У відповідності до частини третьоїстатті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»(у редакції станом на момент укладення договору про пайову участь) було визначено, щооб`єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об`єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ОК ЖБК «Оазис Буковини»є комплексне обслуговування об`єктів.

Сторонами не заперечувалось, що на підставідоговору про сплату пайових внесків від 15 серпня 2016 року позивач вніс грошові кошти на користь ОК ЖБК «Оазис Буковини» у сумі250000 гривень. Сторонами визнано, що вказані грошові кошти внесені з метою забезпечення кооперативом будівництва квартири в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 , здачі його в експлуатацію і передачі квартири у власність особі, яка оплачує будівництво.

Уклавши договір про пайову участь, ОСОБА_1 набув права асоційованого членаОК ЖБК «Оазис Буковини». У цих правовідносинах ОСОБА_1 виступив в якості особи, яка замовила у ОК ЖБК «Оазис Буковини» послуги із забезпечення будівництва квартири, за які сплатив грошові кошти, маючи намір отримати її у власність.

У постановівід 04 вересня 2019 року по справі № 361/5893/16-ц, провадження № 61-30809св18,Верховний Суд зазначив, що предметом договору про пайову участь у кооперативі є придбання асоційованим членом кооперативу квартиридля особистих потреб за рахунок пайового внеску, а тому колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що позивач є споживачем у розумінністатті 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки будівництво багатоквартирного будинку відповідачем зволікалося, позивач перестав сплачувати пайові внески, то вказаний договір відповідно до п.3.2.2 Договору про сплату пайових внесків був розірваний.

Відповідач в повідомленні про розірвання договору від 04 квітня 2019 року зазначив, що позивач вправі отримати сплачені на виконання договору грошові кошти через касу кооперативу або вони можуть бути перераховані на вказаний ним рахунок (а.с.19).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими заявами про повернення коштів, проте відповіді він не отримував.

Частиною першоюстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено право споживачавідмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Отже, договір про сплату пайових внесків був розірваний і позивач порушував питання про повернення грошових коштів за пайовим договором.

При цьому, відповідач відповідно до вимог пункту 5.10.2 Статуту кооперативу самостійно повинен був вирішити питання про виключення позивача з кооперативу у зв`язку з несплатою ним внесків і тим самим припинити членство в кооперативі.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Враховуючи, що відповідачем не були повернути позивачу грошові кошти, сплачені в рахунок пайових внесків до кооперативу на підставі договору від 15 серпня 2016 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх стягнення. Оскільки вказані кошти позивачу своєчасно сплачено не було, висновки суду першої інстанції про стягнення інфляційних страт та 3% річних також є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 21 серпня 2023 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст.368,374, 375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Оазис Буковини» - залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 21 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

І.М. Литвинюк