Постанова

від 31.08.2023 по справі 285/874/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/874/20 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Г.

Категорія 68 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Галацевич О.М., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі режимі відеоконференції цивільну справу № 285/874/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про виключення запису як батька з актового запису про народження дитини

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на заочне рішення Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 10серпня 2020року, ухваленого під головуванням судді Заполовської Т.Г. у м. Новоград-Волинському,

в с т а н о в и в :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом, в якому просив виключити з актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про нього як про батька дитини.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 08.09.2018 перебував із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05.03.2020 року шлюб між сторонами розірвано. Відповідно до свідоцтва про народження, виданого міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції в Житомирської області 27 грудня 2012 року (актовий запис №693) та змінами, внесеними 27 вересня 2018 року Новоград-Волинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, він записаний батьком ОСОБА_5 народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказав, що до реєстрації шлюбу він мав відносини із відповідачкою, а тому сумніву щодо батьківства на момент здійснення запису про батька у нього не було. Проте в подальшому, під час сварок із відповідачкою, йому стало відомо, що він не є біологічним батьком дитини. Виходячи із наведеного, просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Заочним рішенням Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 10серпня 2020року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення по задоволення позовних вимог. Зазначає, що відповідачка визнає позов в повному обсязі, а тому у суду не було підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 до апеляційного суду не з`явився, направив заяву про розгляд справи без його участі.

ОСОБА_6 та її представник адвокат Омельчук І.М., який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. Також заявили клопотання про призначення по справі судової молекулярно-генетичної експертизи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що лише припущення позивача щодо відсутності кровного споріднення між ним та дитиною ОСОБА_7 , 2012 року народження, не можуть бути прийняті судом до уваги як докази у цій справі. Будь-яких інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що позивач не є біологічним батьком хлопчика, суду сторонами не надано.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 13 СК України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого

2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 СК України).

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч.1 ст.123 цього Кодексу.

За приписами ч.5 ст.136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.

Таким чином, законодавець обмежив право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема, якщо в момент реєстрації себе

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина перша статті 22 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України

від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини

(статті 126, 127 СК України.

Згідно із пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України

від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17, від 06 травня 2020 року у справі №641/2867/17-ц, від 22 грудня 2020 року у справі № 127/25686/17, від 05 лютого 2021 року в справі № 615/483/20.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частин третя статті 13 ЦПК України).

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Зокрема, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 08.09.2018 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду у Житомирській області від 05.03.2020 у справі №285/593/20 шлюб між сторонами розірвано ( а.с. 43 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідачки народився син ОСОБА_7 , про що складено актовий запис № 693 (а.с. 7).

Згідно витягу з ДРАЦСГ про внесення до актового запису змін, доповнень, батьком сина відповідно до вимог ст. 126 СК України, за заявою жінки та чоловіка, записаний позивач ОСОБА_1 та внесено відповідні зміни про дитину, змінено прізвище дитини з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_9 ", по батькові з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_10 " (а.с. 5). Відомості про зміни внесені 27 вересня 2018 року.

В суді апеляційної інстанції представник відповідачки адвокат Омельчук І.М. заявив клопотання про призначення по справі судової молекулярно-генетичної експертизи, яке було задоволено та з урахуванням клопотання щодо редакції поставленого питання, на вирішення експертизи ухвалою суду від 31.05.2023 було поставлено питання: чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічною матір`ю якого є ОСОБА_2 .

7 липня 2023 року на адресу апеляційного суду від експерта надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи. За повідомленням експерта- 29.06.2023 до Житомирського НДЕКЦ МВС від ОСОБА_1 надійшла заява про те, що прибути 27.06.2023 або в інший день до Житомирського НДЕКЦ МВС для відібрання зразків біологічного матеріалу при проведенні експертизи у справі №285/874/20 він відмовляється.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не наполягав на проведені судової молекулярно-генетичної експертизи щодо встановлення біологічного батьківства.

Факт того, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не заперечувався відповідачкою ОСОБА_11 .

Разом з тим, на переконання колегії суддів, на момент внесення змін до актового запису про народження неповнолітньої дитини щодо батька позивач знав, що він не є її біологічним батьком, що підтверджується актовим записом про народження дитини, в якому було зазначено зовсім інші відомості про батька, які повністю не співпадають з прізвищем, ім`ям та по батькові ОСОБА_1 , подачею спільної заяви про визнання батьківства лише у вересні 2018 року (коли дитині було 6 років та 9 місяців).

Вказані докази не спростовують твердження позивача про необізнаність позивача на час внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини, що він не є батьком.

Також, не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відповідачкою не заперечувався та визнавався факт того, що позивач не є біологічним батьком її сина, що є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню з тих підстав, що позивач на час внесення відомостей про батька дитини знав, що він не є батьком.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, що на момент реєстрації дитини він не знав, що не є її батьком.

Вказані висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21.

Відповідно дост.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочнерішення Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 10серпня 2020року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.09.2023.

Головуючий Судді