Постанова

від 04.09.2023 по справі 477/553/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.09.23

22-ц/812/835/23

Справа №477/553/23

Провадження № 22-ц/812/835/23

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 вересня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 травня 2023 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Полішко В.В., дата складання повного тексту незазначена, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою у якій просила встановити факт, що її донька - ОСОБА_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бонн, Федеративна Республіка Німеччини, громадянка України, батьком якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець с. Миколаївське Жовтневого району Миколаївської області, мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, уродженка с. Посад-Покровське Білозерського району Херсонської області. Зобов`язати Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити державну реєстрацію дитини.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 травня 2023 року цивільну справу №477/553/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення передати на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області, у зв`язку з непідсудністю справи Жовтневому районному суду Миколаївської області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що із заяви заявниці та матеріалів справи, вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Верховного Суду від 10 січня 2023 року №2 відновлено роботу та змінено територіальну підсудність судових справ судів Херсонської області, а саме: змінено територіальну підсудність Херсонського міського суду Херсонської області, визначено її за Білозерським районним судом Херсонської області, роботу якого вказаним розпорядженням відновлено.

За поданням Голови Верховного Суду Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області з 01 червня 2023 року.

Так, з 01 червня 2023 року змінено територіальну підсудність судових справи в тому числі Білозерського, Цюрупинського, Генічевського, Голопристанського, Новотроїського районних судів Херсонської області, шляхом передачі справ Херсонському міському суду Херсонської області.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність передати вказану справу на розгляд до Херсонському міському суду Херсонської області, до територіальної юрисдикції якого на сьогодні належить місце реєстрації заявника, в зв`язку з непідсудністю справи Жовтневому районному суду Миколаївської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до Жовтневого районного суду Миколаївської області.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказувала, що відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Після повномасштабного вторгнення в Україну регулярних військ так званої росії та початку війни, задля збереження життя та здоров`я ми виїхали з Херсонської області спочатку до м. Бонн, Федеративна Республіка Німеччини. Після народження дитини через деякий час переїхали до м. Ладижин, Вінницької області, де стали на облік як ВПО та проживали там деякий час.

Зазначає, що нині вони повернулися до батьків її чоловіка та проживають з ними і до нині за адресою: АДРЕСА_2 . За такого вважає підсудність справи нею визначена вірно.

Крім цього, вказує, що Херсонський міський суд Херсонської області розташований за адресою: вул. Маяковського, 6/29, м. Херсон, тобто фактично це є центром міста, яке щоденно перебуває під артилерійськими обстрілами окупаційних військ, що є небезпечним для життя. Вона фізично не зможу приїхати до суду на судове засідання, надати необхідні для дослідження оригінали правовстановлюючих документів, свідчити, тобто користуватися всіма правами, передбаченими законодавцем.

Істотне затягування процесу значно впливає саме в такі тяжкі часи на її існування та життя її малолітньої дитини, адже як вона зазначала, без свідоцтва про народження вона позбавлена можливості отримати хоч якусь гарантовану допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Згідно ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

До суду від представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Руснакової Т.А. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про перебування на обліку як внутрішньо переміщена особа ОСОБА_1 у АДРЕСА_3 .

Дослідивши клопотання суд приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення та долучення до матеріалів справи довідки, оскільки така має значення для розгляду даної апеляційної скарги.

Про розгляд справи в суді апеляційної сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частини 1 статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частини 1 статті 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у порядку окремого провадження звернулася до Жовтневого районного суду Миколаївської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписами частини 1 статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем проживання заявника.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного Державного демографічного реєстру №1201896-2022 від 07 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 з 16 травня 2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

При зверненні до суду, у заяві, ОСОБА_1 зазначала, що має статус внутрішньо переміщеної особи у зв`язку з військовою агресією російської федерації і введенням в країні військового стану та вона взята на облік, як внутрішньо переміщена особа і зареєстрована за фактичним місцем проживання у м. Ладижин, Вінницької області, хоча на теперішній час проживає у Миколаївській області.

Вирішивши питання про передачу справи на розгляд до іншого суду в порядку частини 1 статті 31 ЦПК України, суд першої інстанції вважав, що вона не підсудна Жовтневому районному суду Миколаївської області, оскільки заявник зареєстрована у Білозерському районі Херсонської області, а за поданням Голови Верховного Суду Вищою радою правосуддя з 01 червня 2023 року змінено територіальну підсудність справ Білозерського районного суду Херсонської області, шляхом їх передачі Херсонському міському суду Херсонського області.

Проте з таким висновком суду колегія судді в повній мірі не погоджується з огляду на таке.

Згідно частини 1статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частинами 1, 2 статті 4 вказаного Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Статтею 5 України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", згідно статті 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Кабінетом Міністрів України 01 жовтня 2014 року прийнято Постанову №509 "Про облік осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" і затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 вищевказаної постанови довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно абзацу 20 пункту 2 Постанови інформація про внутрішньо переміщену особу, у тому числі отримана від уповноваженої особи територіальної громади/центру надання адміністративних послуг у вигляді сформованої електронної справи, включається до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб без копій/сканкопій документів, передбачених пунктом 4 цього Порядку. При цьому посадова особа уповноваженого органу, уповноважена особа територіальної громади/центру надання адміністративних послуг несе персональну відповідальність за правильність внесення інформації про внутрішньо переміщену особу до електронної справи та Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Так, звертаючись до суду з заявою в порядку окремого провадження ОСОБА_1 надала довідку від 07 жовтня 2022 року № 535-5002216030 про взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу, де зазначено, що її фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 (а.с.10).

За таких обставин, ОСОБА_1 має право, як внутрішньо переміщена особа, місце перебування якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.10), що відноситься до території Ладижинського району Вінницької області, подавати заяву про встановлення факту, що має юридичне значення до суду за місцем реєстрації її перебування.

Вирішивши питання про передачу справу на розгляд до іншого суду, суд першої інстанції на вказані обставини та надані заявником докази уваги не звернув та належної оцінки їм не надав.

Отже,висновок судупершої інстанціїпро передачусправи зазаявою провстановлення юридичногофакту доіншого судуу зв`язкуз належністюсправи дотериторіальної юрисдикціїХерсонського міськогосуду Херсонськоїобласті єпередчасним.

З огляду на зазначені обставини та вимоги Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", колегія суддів дійшла висновку про те, що заява ОСОБА_1 на час постановлення оскаржуваної ухвали підсудна Ладижинському міському суду Вінницької області.

Відтак, доводи апеляційної скарги про проживання заявника на час звернення до суду із цією заявою за адресою батьків її чоловіка АДРЕСА_2 , при наявності реєстрації її як ВПО у Вінницькій області, є неспроможними.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, на час перегляду справи Миколаївським апеляційним судом ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу та зазначено її фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 31 липня 2023 року №4818-7001850017.

Наведене у свою чергу свідчить про підсудність справи Жовтневому районному суду Миколаївської області.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи наведені обставин та з метою забезпечення доступу особи до правосуддя, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 травня 2023 року, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи підлягає скасуванню та направлення справи для продовження розгляду до цього ж суду.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з подачею апеляційної скарги підлягає вирішенню при розгляді справи по суті.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 травня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 04 вересня 2023 року.