Рішення

від 02.08.2023 по справі 523/3720/20

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/3720/20

Провадження №2/523/2341/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді Дяченко В.Г.

за участю секретаря Мішаглі Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу позовною заявою Одеського ордену "Знак Пошани" завод Продовольчого машинобудування Підприємство з колективною власністю Завод "Продмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп плюс Сервіс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту міського господарства Одеської міського ради, Комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла", ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 , про скасування розпорядження та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

До Суворовського районного суду м. Одеси звернулись позивачі : Одеський орден «Знак Пошани» завод Продовольчого машинобудування Підприємство з колективною власністю Завод «Продмаш», Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп плюс Сервіс» з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , Департаменту міського господарства Одеської міського ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 , в які просили:

-відновити порушенеправо Заводу«Продмаш»,скасувавши Розпорядженняоргану приватизації№ 35421від 12.07.1994року,яким 536/1000частин квартири АДРЕСА_1 ,загальною площею 29,6кв.м.передано ОСОБА_3 ,та свідоцтвопро право на 536/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , видане 12 липня 1994 року на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів № 35421 від 12.07.1994 року, шляхом витребування майна від добросовісного набувача ОСОБА_1 ;

-визнавши недійсним договір дарування № 800 від 31.07.2013 року, виданий Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В., скасувавши реєстрацію права власності на 536/1000 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , зареєструвавши право власності на квартиру за Одеським орденом «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування, підприємство з колективною власністю завод «Продмаш».

Позов мотивований тим, що житловий будинок АДРЕСА_3 , станом на 1987 рік перебував в державній власності та знаходився в оперативному управлінні заводу «Продмаш».

27.07.1990 року завод «Продмаш» придбав у власність зазначений житловий будинок, що підтверджується Державним актом про викуп майна державного орендного підприємства Одеського заводу «Продмаш». Таким чином завод «Продмаш» придбав у держави майно шляхом викупу. Перевіркою, здійсненою Фондом державного майна України в 1993 році, встановлено, що викуп державного майна орендного підприємства Одеського заводу «Продмаш», відповідав чинному на той час законодавству.

На виконання рішення Виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19.04.1991 року, зареєстровано на праві власності за Заводом «Продмаш» будинки, в тому числі і будинок АДРЕСА_3 . На підставі рішення № 234 від 19.04.1991 року, завод «Продмаш» 20.05.1991 року зареєстрував своє право власності та отримав Реєстраційне посвідчення на домоволодіння АДРЕСА_3 .

На виконання протоколу № 68 Загальних зборів учасників Одеського ордена «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування, підприємство з колективною власністю завод «Продмаш» від 25 квітня 2014 року, та протоколу №1 Загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» (далі ТОВ «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС) від 20.06.2014 року для створення статутного капіталу, у жовтні 2014 року у відповідності з актом приймання-передачі від 01.10.2014 року Одеський ордена «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування, підприємство з колективною власністю Завод «Продмаш» передав, а ТОВ «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» прийняв до Статутного капіталу Товариства домоволодіння в цілому, з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , крім приміщень відчужених раніше.

Однак, ТОВ «Темп плюс сервіс» фактично не в змозі прийняти від Заводу «Продмаш» будинок в цілому, так як деякі квартири в спірному будинку вибули із володіння власника - Заводу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » поза його волею, тобто фактично були викрадені у Заводу, зокрема і 536/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 .

Так, позивач зазначає, що згідно із витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 7322747 від 31.07.2013 року, 464/1000 частини квартири АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування № 1950 від 19.07.2018 року, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Заботкіною Т.Ю. Тобто частка 464/1000 вибула із власності Заводу «Продмаш» на законних підставах, а саме на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому, право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - 536/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55.2 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м. є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, відповідно до розпорядження органу приватизації № 35421 від 12 липня 1994 року та свідоцтва про право власності на житло від 12.07.1994 року, ОСОБА_3 було набуто право власності на 536/1000 частин квартири АДРЕСА_1 шляхом приватизації 536/1000 частки квартири АДРЕСА_4 . В подальшому право власності на вказану квартиру перейшло до ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори від 27.11.2007 року

Згідно договору дарування № 800 від 31.07.2013 року, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В., ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла в дар 536/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55.2 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м.

Посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 , станом на липень 1994 року не відносилася до об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», так як була власністю заводу продовольчого машинобудування, підприємства з колективною власністю Завод «Продмаш», тому не могла бути приватизована у відповідності з вказаним Законом, проте, відповідно до розпорядження органу приватизації № 35421 від 12 липня 1994 року та свідоцтва про право власності на житло від 12.07.1994 року, ОСОБА_3 було набуто право власності на 536/1000 частки вказаної квартири саме шляхом приватизації, тобто всупереч ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», позивачі просили задовольнити позовні вимоги.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 в якій остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відзив мотивований тим, що житловий будинок АДРЕСА_3 станом на 1987 рік перебував в державній власності та знаходився в оперативному управлінні заводу «Продмаш». Однак, твердження позивача, що «... 27.07.1990 року завод «Продмаш» придбав у власність зазначений житловий будинок, що підтверджується Державним актом про викуп майна державного орендного підприємства Одеського заводу «Продмаш», не відповідає дійсності, так як Постановою Вищого Господарського суду по справі «30/147-07-4217 від 17.04.2008 р. зазначено: «...цей документ підтверджує лише зарахування грошових коштів за викуп державного підприємства - заводу «Продмаш» - без зазначення самого переліку майна, яке було предметом купівлі-продажу, не є достатньою умовою для визначення права власності на спірний об`єкт...». Відповідач зазначає, що Свідоцтво про право власності на житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 у заводу «Продмаш» відсутнє.

Вказує, що після прийняття Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2483-ХІІ від 19.06.1992 р. та Постанови кабінету міністрів України №572 від 08.10.1992 р., де зазначено: «Сприяти задоволенню потреб громадян у здійсненні приватизації державного житлового фонду і вживати заходів до посадових осіб, які створюють перешкоди на шляху проведення приватизації вказаного житла» - було винесено Рішення №49 від 22.01.1993 р. «Про скасування рішення виконкому №234 від 19.04.1991 р. «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш».

При цьому, Рішення виконавчого комітету Суворовської райради народних депутатів №49 від 22.01.1993 р. «Про скасування Рішення №234 від 19.04.1991 р. «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПТУ-8» судами першої, апеляційної та касаційної інстанції не скасоване.

Відповідач зазначила, що після скасування рішення виконавчого комітету Суворовської райради народних депутатів від 19.04.1991 р. за №234, на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р. за №2482-12, були приватизовані 8 квартир.

Згідно з Довідкою КП «Міське агентство з приватизації житла» №30/0109 від 27.01.2017 р. в будинку АДРЕСА_3 приватизовано 8 квартир за період часу з 05.07.1994 р. по 2003 р.

Тому попереднє керівництво заводу «Продмаш», яке на той час здійснювало оперативне управління житловим будинком, достовірно знаючи про Рішення №49, яким скасовано Рішення №234, та розуміючи, що згідно з Законом України №2482-ХІІ від 19.06.1992 р. приватизується державний житловий фонд і дана квартира відноситься до нього, надало дозвіл на приватизацію частки квартири АДРЕСА_1 .

Вказує, що рішення керівництва заводу «Продмаш» про надання дозволу на приватизацію державного майна ніким не скасовано.

Крім того, в разі знаходження на балансі заводу «Продмаш» 8-ми приватизованих квартир, включно з квартирою АДРЕСА_4 , вони повинні знайти своє відображення на рахунку №10 балансу підприємства. Однак, такі відомості в матеріалах справи відсутні.

Відповідач вказує, що в акті приймання передачі від заводу «Продмаш» до ТОВ «Темп плюс сервіс» вказано: «...в процесі інвентаризації багатоквартирного житлового будинку за адресою Миколаївська дорога №168 з будівлями та спорудами, загальна площа якого склала 2678,5 м., по-перше, встановлені квартири та нежитлові приміщення, які були відчужені заводом «Продмаш» раніше, по-друге, встановлені квартири та інші нежитлові приміщення загальною площею 1678,5 м2, які відповідно до правовстановлюючих документів на теперішній час належать Одеському ордена «Знак Пошани» заводу Продовольчого машинобудування, Підприємство з колективною власністю завод «Продмаш», а саме:

-Квартири №№11, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , 22, 23, 26 (330/1000), 27.

-Сходові клітини І, II, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI, XII, XIII

-ОСОБА_7

-Будівлі та споруди, визначені на плані земельної ділянки: нежитлові споруди (літ. «Б», «Д», «Е», «Є», «Ж», «З»), гаражі (літ. «В», «Г», «І», «К», «Л», «М», «Н», «О», «П», «Р»).

-Огорожа, замощення, каналізаційні колодязі.

Отже, як видно з вище наведеного квартира АДРЕСА_1 ніким не передавалась та не приймалась, а заводом визнано право на приватизацію законним ( а.с. 101-111, Том 1).

В матеріалахсправи наявнавідповідь навідзив представникапозивача ТОВ«Темп плюссервіс »Попроцького Д.М., уякій сторонапозивача зазначає,що підтвердженням прававласності заводу«Продмаш» набудинок заадресою АДРЕСА_3 ,є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.03.2020 року.

Так, стороною відповідача зазначено, що правову реєстрацію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 за Заводом було скасовано Рішенням виконкому № 49 від 22.01.1993 року на підтвердження чого відповідач посилається на рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/1107/19 від 27.11.2019 року відповідно до якого Заводу «Продмаш» було відмовлено у задоволенні позову про скасування Рішенням виконкому № 49 від 22.01.1993 року. Проте, зазначеним рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 року встановлена незаконність прийняття рішення виконкому № 49 від 22.01.1993 року, а відмова у задоволенні позову цитується на пропуску позовної давності. Що само по собі і є встановленою обставиною про законність володіння Заводом будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того,постановою ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів Касаційногогосподарського судувід 04листопада 2020року (Справа№ 916/1107/19)рішення №49від 22.01.1993року вцій частинівизнано незаконним.

Також, відповідно до заперечень відповідача будинок за адресою: АДРЕСА_3 , є державною власністю, ніколи не перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні Одеської міської ради, але «приватизацію», відповідач здійснив в органі не наділеному на це правом відповідно до ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державною житлового фонду».

Крім того, відповідно до п. 12, 3.13 Статуту 1993 року Одеського ордена «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування «Продмаш», тільки директор цього Заводу, є тією посадовою особою, яка може вчиняти юридичні дії від імені Заводу та відповідно його обізнаність можливо трактувати, як встановлення факту свідомості порушення прав Заводу. Таких документів не існує (а.с. 33-37, Том ІІ).

В судове засідання призначене на 02 серпня 2023 року представники позивачів: Одеського ордену «Знак Пошани» завод Продовольчого машинобудування Підприємство з колективною власністю Завод «Продмаш», Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс Сервіс», не з`явилися причин неявки суду не повідомили. Судом визнано причини неявки неповажними згідно п.1 ч.3 ст. 232 ЦПК України.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , представник Департаменту міського господарства Одеської міського ради,представник Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», ОСОБА_4 , не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 не з`явилися, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Судом встановлено з матеріалів справи в яких наявні судові рішення надані сторонами, що 19.04.1991 року виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів було прийнято рішення №234 «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш», яким вирішено зареєструвати в ОМБТІ будинки: проспект Добровольського, 41, 43, 45, 47, 49; АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 ; АДРЕСА_13 ; АДРЕСА_14 ; АДРЕСА_15 ; АДРЕСА_16 (а.с.27, Том 1).

22.01.1993 року рішенням №49 виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів «Про скасування рішення виконкому №234 від 19.04.1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» та перереєстрацію будівлі за СПТУ-8" було вирішено, зокрема: рішення виконкому №234 від 19.04.1991 "Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» - скасувати; вважати гуртожиток по АДРЕСА_8 власністю СПТУ-8; СПТУ-8 зареєструвати гуртожиток по Паустовського, 12, в ОМБТІ.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 на ім`я директора заводу «Продмаш» останній надано дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 (а.с.49).

Згідно розпорядження органу приватизації від 12 липня 1994 року № 35421 ОСОБА_3 на підставі її заяви передано в приватну власність 536/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , на підставі якого видано Свідоцтво про право власності на житло від 12 липня 1994 року виданого Управлінням житлово-комунального господарства Виконкому Одеської міської ради народних депутатів (а.с.47,47 зворот, Том 1).

Згідно копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 17214731 від 26 грудня 2007 року, власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право на спадщину /р№3-3424/27.11.2007 року виданого Восьмою одеською державною нотаріальною конторою, є ОСОБА_6 (а.с.52 зворот, Том 1).

Відповідно до копії Договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В. 01 липня 2013 року, ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла в дар 536/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 55.2 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м. (а.с.51).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №7322747 від 31 липня 2013 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 (а.с.54, Том 1).

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1статті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.ст. 30, 41 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

У ч.2 ст.9 ЖК УРСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України №2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, встановлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває у його правомірному користуванні. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16-ц провадження №14-165цс18.

Згідно з п.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати) кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1,5ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, Верховним Судом у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18.

Так судом встановлено, що позивачі звертаючись до суду вказують на те, що приватизація квартири за адресою: АДРЕСА_2 , була проведена всупереч Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», і квартира не являлася об`єктом приватизації державного житлового фонду, оскільки рішення № 49 виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 22 січня 1993 року «Про скасування Рішення №234 від 19.04.1991 р. «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПТУ-8» не відповідає вимогам законодавства, стосувалося лише гуртожитку за адресою: АДРЕСА_17 , в частині ж інших будівель, в тому числі і будинку АДРЕСА_3 скасування не було (рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 року справа № 916/1107/19).

Суд, враховуючи правову позицію викладену у Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справа № 359/3373/16-ц, надає оцінку доказам наданим на підтвердження обставин викладених у позовній заяві, зазначає що докази скасування рішення № 49 виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 22 січня 1993 року «Про скасування Рішення №234 від 19.04.1991 р. «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПТУ-8» відсутні, а посилання в судових рішеннях (рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 року справа №916/1107/19, постанова Верховного Суду від 04 листопада 2020 року справа №916/1107/19) на викладення в мотивувальній частині рішення щодо правомірності рішення № 49, є правовою оцінкою, а не встановленим судом фактом.

Суд відхиляє твердження сторони позивачів про те, що тільки директор Заводу «Продмаш», є тією посадовою особою, яка може вчиняти юридичні дії від імені Заводу та відповідно його обізнаність можливо трактувати, як встановлення факту свідомості порушення прав Заводу, поскільки стороною позивачів не доведено, що заступник керівника заводу «Продмаш» 29.06.1994 року (а.с.49, Том 1) діяв всупереч своїх функціональних обов`язків та поза межами повноважень при наявності іншої особи-керівника.

Суд відхиляє твердження сторони позивачів про протиправність приватизації ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 , поскільки вказана обставина в ході розгляду справи не знайшла свого підтвердження.

Відповідач ОСОБА_1 заперечуючи проти задоволення позовним вимог, посилається на Рішення №49 виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 22 січня 1993 року, яким скасовано Рішення №234 «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш», тому ОСОБА_3 приватизовувався державний житловий фонд і дана квартира відноситься до державного житлового фонду, крім того, надало дозвіл компетентного органу на приватизацію частки квартири АДРЕСА_1 .

Заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності стороною відповідача не надавалось.

Суд зазначає, що провадження про скасування розпорядження органу приватизації №35421 від 12 липня 1994 року, яким 536/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 29,6 кв.м. передано ОСОБА_3 , розпочалося лише у 2020 році, приблизно через двадцять шість років після приватизації квартири. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Принцип пропорційності у розумінні Європейській суд з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання.

Отже, аналізуючи дану ситуацію, суд забезпечує належну повагу до інтересів набувача, захищених статтею 8 Конвенції, який набув право власності на квартиру приватизувавши її відповідно до встановленого на той час законодавства, протилежного судом під час розгляду справи не встановлено. Одночасно, суд констатує, що особа - набувач не повинна відповідати за неправильні дії органів державної влади.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надав суду доказу в порядку ст.ст.76-80, ч. 1 ст.81 ЦПК Українина підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, а саме належність, на час приватизації, кватири АДРЕСА_1 , на праві власності заводу «Продмаш», та доказів вибуття з володіння власника зазначеного майна не з його волі, іншим шляхом.

Посилання сторони позивача на ст. 388 ЦК України є безпідставним, так як правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності ЦК України (2004 року).

Стосовно визнання недійсним договору дарування № 800 від 31.07.2013 року, виданого Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О.В., скасувавши реєстрацію права власності на 536/1000 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , зареєструвавши право власності на квартиру за Одеським орденом «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування, підприємство з колективною власністю завод «Продмаш», то суд вважає, що вказані позовні вимоги є похідними від основної вимоги, яка є недоведеною.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в зв`язку з їх не обґрунтованістю та не доведеністю належними, достатніми та допустимими доказами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд, зважаючи на відмову у позові, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України покладає такі на позивача.

Керуючись ст.ст.5, 6, 10, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Одеського ордену "Знак Пошани" завод Продовольчого машинобудування Підприємство з колективною власністю Завод "Продмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп плюс Сервіс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту міського господарства Одеської міського ради, Комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла", ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 , про скасування розпорядження та визнання права власності.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якомуповнерішення судунебуловручено у день його проголошення абоскладення,маєправона поновлення пропущеного строкуна апеляційнеоскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 11.08.2023 року.

Суддя: