Постанова
від 30.08.2023 по справі 911/1518/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2023 р. Справа№ 911/1518/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "САБ Ентерпрайз"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023

у справі № 911/1518/22 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Швейна фабрика "Воронін"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САБ Ентерпрайз"

про стягнення 4 886 542,92 грн,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Швейна фабрика "Воронін" (далі - Швейна фабрика) звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "САБ Ентерпрайз" (далі - Товариство) 4886542,92 грн, з яких: 3 491 250,00 грн - безпідставно отримані кошти, 1 196 800,50 грн - інфляційні втрати, та 198 492,42 грн - 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо виконання робіт за договором підряду №3137/VRN від 24.01.2020, який був припинений позивачем в односторонньому порядку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2023 у справі №911/1518/22 позов Швейної фабрики задоволено повністю та стягнуто на її користь з Товариства 3 491 250,00 грн грошових коштів, які утримуються без достатньої правової підстави, 1 196 800,50 грн інфляційні втрати, 198 492,42 грн трьох процентів річних та 73298,14 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав жодних робіт у визначений договором строк у зв`язку з чим позивач в односторонньому порядку відмовився від договору підряду №3137/VRN від 24.01.2020, а тому сплачений відповідачу аванс в розмірі 3 491 250,00 грн підлягає поверненню Швейній фабриці як безпідставно набуті кошти. Крім того, Товариство вказану суму коштів не повернуло у строк, визначений пунктом 9.5. договору, внаслідок чого з відповідача підлягають стягненню також інфляційні втрати у розмірі 1 196 800,50 грн та 198 492,42 грн 3% річних.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1518/22 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та стягнуто з Товариства на користь Швейної фабрики 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нові, якими у задоволенні позову та заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство вказало, що суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи за власною ініціативою чим затягував її розгляд, але оголосив вступну та резолютивну частини рішення під час повітряної тривоги, у зв`язку з чим представник відповідача не зміг потрапити у приміщення суду; порушуючи приписи частини 6 статті 233 ГПК України, повний текст рішення виготовлявся протягом 42-х днів, що свідчить про відсутність у суду на момент його прийняття внутрішнього переконання для обґрунтування такого рішення; фактично відповідачем були виконані, а позивачем прийняті роботи за договором на суму 3 491 250,00 грн, однак останній неправомірно відмовився від підписання акту №1 від 20.02.2020, тому зазначений документ було складено в односторонньому порядку та підписано лише відповідачем; Швейна фабрика жодними належними доказами не підтвердила невиконання Товариством робіт на зазначену суму; крім того, за положеннями частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом; Товариство не визнає обставини розірвання договору підряду в односторонньому порядку шляхом надіслання позивачем вимоги №86 від 16.09.2020 (поштове відправлення №0212200722687) на підставі пункту 9.5., який на думку апелянта, є нікчемним, оскільки суперечить законодавству, звичаям ділового обороту та є несправедливою умовою по відношенню до Товариства; дані про поштове відправлення №0212200722687 на час подання скарги відсутні, оскільки не зареєстровані в системі оператора поштового зв`язку; конверт з вказаною вимогою не був вручений відповідачу, а був повернутий на адресу позивача, що свідчить про необізнаність відповідача про розірвання договору; розірвання договору суперечить вимогам статей 11, 202, 207, 208, 214, 215, 509, 599, 654 ЦК України, статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Загальним умовам укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, та мало б бути вчинене за взаємною згодою сторін у письмовій формі, шляхом укладення двосторонньої письмової угоди про припинення договору підряду; договір підряду є чинним, позивачем не заявлено вимоги про розірвання спірного договору, тому приписи статті 1212 ЦК України про порядок повернення безпідставно набутого майна не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; вимоги про стягнення компенсаційних виплат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України також не підлягають задоволенню, оскільки у відповідача не виникло обов`язку щодо повернення коштів позивачу; позивач обрав неефективний спосіб захисту та норми, якими повинні регулюватися спірні правовідносини.

Також у своїй апеляційній скарзі Товариство просило суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що додаткове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення, а тому втрачає силу у випадку скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2023 апеляційну скаргу Товариства передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1518/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/1518/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

11.05.2023 матеріали справи № 911/1518/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1518/22, розгляд справи призначено на 31.05.2023.

Службовою запискою головуючого судді та розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1907/23 від 29.05.2023 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів, у відрядженні з 22.05.2023 по 02.06.2023, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1518/22.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 апеляційну скаргу у справі № 911/1518/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів ОСОБА_1., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1518/22, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів ОСОБА_1., Агрикової О.В.; розгляд справи призначено на 31.05.2023.

Швейна фабрика скористалася правом, наданим статтею 263 ГПК України, та 29.05.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач зауважив, що представник відповідача не мав наміру приймати участь у судовому засіданні 23.02.2023, оскільки був присутнім в іншому судовому засіданні по іншій справі, що підтверджується клопотанням самого ж представника Товариства про відкладення розгляду даної справи, у задоволенні якого останньому було відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю; доводи відповідача про оголошення повітряної тривоги під час судового засідання 23.02.2023 не підтверджені належними та допустимими доказами; відповідачем не було надано жодного обумовленого договором документу, що підтверджують виконання робіт, а вказаний акт не був ані надісланий у спосіб, передбачений договором, ані переданий позивачеві; інформація про надіслання вимоги №86 від 16.09.2020 (поштове відправлення №0212200722687) на сайті поштового оператора відсутня, оскільки може бути наявною у вільному доступі лише декілька місяців, разом із цим у матеріалах цієї справи містяться належні докази направлення зазначеної вимоги, а оригінали досліджувались судом першої інстанції, що свідчить про розірвання договору підряду №3137/VRN від 24.01.2020 в односторонньому порядку на підставі пункту 9.5. договору та відповідає положенням статей 598, 615, 849 ЦК України та статті 188 ГК України; позиція відповідача про можливість припинення спірного договору лише шляхом укладання додаткової угоди не відповідає приписам чинного законодавства; положення статті 1212 ЦК України поширюються на дані правовідносини, оскільки договір підряду, на підставі якого були сплачені авансовані кошти, був припинений в односторонньому порядку, а роботи на вказану суму коштів не були виконані.

31.05.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1518/22 на 12.07.2023.

11.07.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1518/22 на 30.08.2023.

Службовою запискою головуючого судді та розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 13.07.2023 №708/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1518/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 апеляційну скаргу у справі № 911/1518/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1518/22 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П. та призначено її розгляд на 30.08.2023.

У судовому засіданні 30.08.2023 представник Товариства заявив усне клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №361/8331/18.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/9836/18.

Своє клопотання про відкладення судового засідання власник Товариства Стаднік Микола Валерійович обґрунтовував заміною попереднього представника новим представником, якому необхідно ознайомитися з матеріалами даної справи.

Колегією суддів встановлено, що жодних доказів розірвання договору про надання правової допомоги, укладеного між Товариством та адвокатом Кухарчук Анною Юріївною, чи укладення договору про надання правової допомоги з іншим представником матеріали справи №911/1518/22 не містять, а відтак доводи відповідача є необґрунтованими.

При цьому, власник Товариства не пояснив чому вказане клопотання не було подано завчасно та, що заважало останньому, маючи достатньо часу (7 тижнів), для укладення договору про надання правової допомоги з іншим представником.

Крім цього, колегія суддів відзначає, що зміна представника не зумовлює та не є поважною причиною для відкладення судового засідання, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання.

Також колегія суддів відзначає, що згідно з частиною 2 статті 65 ГК України власник Товариства - Стаднік Микола Валерійович, в силу закону, має право безпосередньо представляти Товариство в суді.

Разом із цим, колегія суддів звертає увагу на те, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 43 ГПК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

За частиною 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Як було раніше встановлено колегією суддів, у попередні судові засідання 31.05.2023 та 12.07.2023 відповідач не з`являвся, свого уповноваженого представника не направляв, хоча про місце, день та час розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Перед судовими засіданнями або за один день до них від представника Товариства надходили клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з неможливістю його представника бути присутнім у призначених судових засіданнях.

У зв`язку з поданням вказаних клопотань, для надання відповідачу можливості скористатися своїм правом на участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а також для всебічного та повного розгляду апеляційної скарги позивача, ухвалами суду апеляційної інстанції від 31.05.2023 та від 12.07.2023 розгляд апеляційної скарги відкладався.

Однак задоволення даного необґрунтованого клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги мало б наслідком затягування та перешкоджання розгляду апеляційної скарги Швейної фабрики.

Оскільки поважність причин неявки представника відповідача судом апеляційної інстанції не встановлена та враховуючи присутність у судовому засіданні власника Товариства, яким реалізовано право сторони на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні усного клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з його необґрунтованістю.

У судовому засіданні 30.08.2023 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду та додаткове рішення просив скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та у стягненні судових витрат на правову допомогу.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.

30.08.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.01.2020 Швейною фабрикою (далі по тексту договору - Замовник) та Товариством (далі по тексту договору - Підрядник) було укладено договір підряду № 3137/VRN.

Відповідно до пункту 1.1. договору Підрядник зобов`язується на свій ризик, з власних матеріалів, власними та/або залученими силами, за завданням Замовника виконати у встановлений строк комплекс робіт з влаштування зовнішніх мереж побутової каналізації та водопостачання на об`єкті Замовника, що визначений у пункті 1.2. договору (надалі - роботи), відповідно до вимог нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил, а також умов цього договору, а Замовник зобов`язується надати Підрядникові доступ до місця проведення робіт (надалі - фронт робіт), прийняти та оплатити виконані роботи.

Об`єкт Замовника - "Реконструкція нежитлової будівлі під адміністративну будівлю по вул. Короленківській, 3 в Голосіївському районі м. Києва" (пункт 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору визначено, що роботи за цим правочином здійснюються в рамках реалізації проекту будівництва об`єкта Замовника відповідно до розділу "Зовнішні мережі водопроводу та побутової каналізації" проектної документації "Реконструкція нежитлової будівлі під адміністративну будівлю по вул. Короленківській, 3 в Голосіївському районі м. Києва" стадії "Робоча документація" (стадія "Р"), розробленої ТОВ "Глобал-Про" та повинні виконуватись відповідно до Технічних умов ПрАТ "АК "Київводоканал" на каналізування об`єкта №13944 від 19.12.2018 та Технічних умов ПрАТ "АК "Київводоканал" на водопостачання об`єкта №13984 від 19.12.2018.

Згідно з пунктом 1.4. договору перелік робіт та матеріалів, що мають бути використані для виконання робіт, міститься в додатку №1 (Кошторис на комплекс робіт з влаштування зовнішніх мереж побутової каналізації та водопостачання на об`єкті "Реконструкція нежитлової будівлі під адміністративну будівлю по вул. Короленківській, 3 в Голосіївському районі м. Києва") до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 1.5. договору визначено, що роботи вважаються повністю виконаними після:

- погодження та/або передачі результатів робіт ПрАТ "АК "Київводоканал" та/або іншим компетентним органам, установам, організаціям та отримання Замовником відповідних підтверджуючих документів;

- отримання Замовником від ПрАТ "АК "Київводоканал" документів, що підтверджують виконання Технічних умов на каналізування та водопостачання, вказаних у пункті 1.3. цієї угоди, при умові виконання Замовником відповідних внутрішньомайданчикових мереж в строк до 20.03.2020. Відсутність відповідних документів вважається достатнім обґрунтуванням відмови Замовника прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до пункту 2.1. договору Підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт за Договором протягом 2 (двох) календарних днів з дати даного договору.

У пункті 2.2. договору зазначено, що строк виконання робіт - 30.03.2020. Строки виконання окремих етапів та видів робіт визначені в Додатку № 2 (Графік фінансування та виконання робіт).

Між сторонами підписано та скріплено печатками додаток №2 до договору, зі змісту якого вбачається, що сторони погодили виконання підготовчих робіт вартістю 3 675 000,00 грн до кінця 1 декади лютого 2020 року та їх оплату до закінчення 3 декади січня 2020 року, а усі роботи повинні бути виконані не пізніше 3 декади березня 2020 року.

Роботи вважаються виконаними після підписання сторонами кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт (пункт 2.5. договору).

За умовами пункту 3.1. договору вартість виконання робіт (договірна ціна) визначена на підставі додатку №1 до договору (договірна ціна, локальний кошторис №1, локальний кошторис №2), що є його невід`ємною частиною та становить 10 500 000,00 грн у тому числі ПДВ 20% (1 750 000,00 грн).

Між сторонами підписано та скріплено печатками додаток №1 до договору (Кошторис на комплекс робіт з влаштування зовнішніх мереж побутової каналізації та водопостачання на об`єкті "Реконструкція нежитлової будівлі під адміністративну будівлю по вул. Короленківській, 3 в Голосіївському районі м. Києва"), за яким загальна вартість робіт становить 10 500 000,00 грн (разом з ПДВ).

Розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України - гривні в безготівковій формі, при цьому датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку Замовника за реквізитами, вказаними Підрядником у договорі (пункт 4.1. спірного правочину).

Відповідно до пункту 4.2. договору фінансування робіт здійснюється Замовником відповідно до додатку № 2 (Графік фінансування та виконання робіт).

Пунктом 4.4. договору сторони встановили, що Замовник перераховує авансові та інші платежі в рахунок оплати виконуваних Підрядником за договором робіт відповідно до Договору. У разі виконання Підрядником робіт згідно проміжного Акту приймання виконаних будівельних робіт на суму, менше суми отриманої передоплати (авансу), суми авансових платежів, сплачені в рахунок таких невиконаних робіт, зараховуються в рахунок наступних робіт або повертаються Підрядником на вимогу Замовника шляхом перерахування на поточний банківський рахунок Замовника.

Підпунктами 4.5.1.-4.5.8. пункту 4.5. договору сторони врегулювали порядок оформлення здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з пунктом 4.6. договору сторони домовились, що при здійсненні всіх платежів на користь Підрядника за договором Замовник буде утримувати 5% (п`ять відсотків) з кожного платежу.

Отже, з урахуванням 5 % утримання, сума авансу до сплати Замовником становила 3 491 250,00 грн (3 675 000,00 грн - 183 750,00 грн).

На виконання зазначеного пункту договору 30.01.2020 позивачем було сплачено на користь відповідача 3 491 250,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №810 від 30.01.2020.

Відповідно до пункту 9.5. договору у разі порушення Підрядником строків виконання робіт за цим договором Замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від договору шляхом направлення Підряднику письмового повідомлення про дострокове припинення цього договору, а також має право на свій розсуд залучити третіх осіб до виконання робіт. При цьому договір вважається припиненим з дати відправлення Замовником Підряднику зазначеного письмового повідомлення.

У разі припинення договору в порядку, передбаченому цим пунктом договору, Підрядник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відправлення Замовником Підряднику зазначеного письмового повідомлення повернути Замовнику грошові кошти, що були сплачені Підряднику Замовником у сумі, що перевищує вартість виконаних робіт, вказаної в підписаних сторонами Актах приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідно до пункту 12.1. договору зміни і доповнення, додаткові угоди та додатки до цієї угоди є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

У випадку, передбаченому пунктом 9.5. договору, замовник має право призупинити роботу та розірвати даний договір (підпункт 12.2.3. пункту 12.2. зазначеної угоди).

За умовами пункту 12.4. договору сторона, яка прийняла рішення про призупинення робіт та/або розірвання договору, письмово повідомляє про це іншу сторону.

У випадку дострокового розірвання договору, сторони проводять звірку взаєморозрахунків, про що складають відповідний акт, на підставі якого Замовник зобов`язаний оплатити Підряднику вартість виконаних та прийнятих робіт, а Підрядник зобов`язаний повернути Замовнику кошти, сплачені Замовником понад вартість прийнятих робіт (пункт 12.5. договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання Замовником та Підрядником і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (пункт 13.1. договору).

17.09.2020 Замовник, керуючись пунктом 9.5. договору, надіслав Підряднику вимогу №86 від 16.09.2020 про дострокове припинення договору та повернення сплачених грошових коштів у розмірі 3 491 250,00 грн.

Оскільки після розірвання договору Товариство не повернуло у строк вищезазначену суму попередньої оплати, Швейна фабрика звернулася з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 4 886 542,92 грн, а саме 3 491 250,00 грн безпідставно отриманих коштів, 1196800,50 грн інфляційних втрат та 198 492,42 грн 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору із зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, відповідно до статті 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно зі статтею 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами підписано та скріплено печатками додаток №2 до договору (т. 1, а.с. 20).

Зі змісту вказаного додатку вбачається, що сторони погодили вартість підготовчих робіт (першого етапу робіт) у розмірі 3 675 000,00 грн, яка мала бути здійснена до закінчення 3 декади січня 2020 року.

З урахуванням 5% утримання сума попередньої оплати становила 3 491 250,00 грн (3 675 000,00 грн - 183 750,00 грн).

Як було правильно встановлено місцевим господарським судом та не заперечувалося відповідачем, на виконання зазначених умов договору, 30.01.2020 позивачем було сплачено на користь відповідача 3 491 250,00 грн, що підтверджується копією платіжного дорученням №810 від 30.01.2020 (т. 1, а.с. 21).

Разом із цим, статтею 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з вказаним додатком підготовчі роботи повинні бути виконані не пізніше 1 декади лютого 2020 року, усі роботи - не пізніше 3 декади березня 2020 року.

Отже, відповідач зобов`язався почати виконання робіт не пізніше 26.01.2020, закінчити перший етап робіт не пізніше 10.02.2020, а закінчити всі етапи - не пізніше 30.03.2020.

Однак, відповідач своєчасно не приступив та не виконав робіт за договором.

Проте апелянт заперечує щодо порушення ним вищезазначених умов договору, вказуючи на виконання ним робіт, та посилаючись на неправомірне ухилення позивача від підписання акту виконаних робіт №1 від 20.02.2020.

Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі статтею 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з виконання робіт підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції Закону України № 1724-VIII від 03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (далі - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

Відповідно до пункту 2.5. договору роботи вважаються виконаними після підписання сторонами кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт.

Згідно з положеннями пункту 4.5. договору приймання та оцінка робіт здійснюється у відповідності з основними вимогами цього договору та чинного законодавства України (в т.ч. відповідних державних будівельних норм).

Як було зазначено вище, порядок приймання та здачі будівельних робіт врегульовано підпунктами 4.5.1.-4.5.8. пункту 4.5. договору.

Відповідно до підпункту 4.5.1. пункту 4.5. договору, здача-приймання виконаних робіт оформлюється Підрядником шляхом складання Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (далі - Акт та Довідка) у двох примірниках.

Згідно із підпунктом 4.5.2. пункту 4.5. договору, до 25-го числа звітного місяця Підрядник, попередньо погодивши обсяги виконаних робіт у відповідальних осіб Замовника (технагляд), надає за Актом приймання-передачі під розпис уповноваженому представнику Замовника (і одночасно надсилає в електронному вигляді документи, щодо яких це передбачено) наступний пакет документів:

- Акт та Довідку - в паперовому та електронному вигляді;

- Виконавчу документацію, яка на момент складання Акту приймання виконаних будівельних робіт повинна бути складена у відповідності до чинного законодавства України.

Протягом 5 (п`яти) робочих днів з документально підтвердженої дати отримання комплекту документів, визначених у підпункті 4.5.2. пункту 4.5. договору, Замовник зобов`язується підписати Акт та Довідку або відправити на адресу Підрядника чи надати йому під підпис обґрунтовану письмову відмову від підписання Акту та/або Довідки (підпункт 4.5.3. пункту 4.5. договору).

Підпунктом 4.5.4 пункту 4.5. договору визначено, що у випадку обґрунтованої письмової відмови Замовника від підписання Акту та/або Довідки сторонами складається Акт з переліком виявлених недоліків та дефектів і термінів їх усунення. Додаткові роботи з усунення недоліків або заміна неякісних матеріалів, необхідність виконання яких виникла з вини Підрядника, виконуються Підрядником за власний рахунок. Підрядник зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання ним мотивованої відмови Замовника від приймання робіт або Акту з переліком дефектів/недоліків, або в інший строк, вказаний у відповідному дефектному акті, усунути зауваження та недоліки, виявлені Замовником, та надати повторно підписаний Акт та/або Довідку.

Пунктом 4.5.6. договору визначено, що у випадку неприйняття Замовником виконаних робіт і непідписання відповідних документів (Акт/Довідка) без відправлення або надання Підряднику обґрунтованої письмової відмови від такого підписання, такі роботи вважаються виконаними і прийнятими Замовником, а Акт та Довідка підписані Замовником у день закінчення строку для розгляду наданих Підрядником документів (Акт/Довідка) згідно з підпунктом 4.5.3. пункту 4.5. Договору.

Датою прийняття Замовником виконаних Підрядником робіт є дата підписання сторонами Актів та Довідки (підпункт 4.5.8. пункту 4.5. Договору).

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах даної справи міститься копія акту виконаних робіт №1 від 20.02.2020 на суму сплаченого позивачем авансу - 3 491 250,00 грн, яка була підписана та скріплена печаткою лише зі сторони відповідача (т. 1, а.с. 65).

Також у вказаному документі міститься відмітка про те, що 21.02.2020 Замовник відмовився від підписання цього акту.

Однак, як було передбачено сторонами у договорі, належним підтвердженням виконання робіт, окрім акту приймання виконаних будівельних робіт, є довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, а також виконавча документація.

Крім того, вказаний комплект документів до 25-го числа звітного місяця має бути наданий під розпис уповноваженому представнику Швейної фабрики, а акт та довідка додатково мають бути надіслані на електронну адресу Замовника.

Отже, належним підтвердженням виконання робіт за договором є не окремо взятий акт, а повний комплект документів.

Колегія суддів зазначає, що із системного тлумачення умов підпунктів 4.5.3. та 4.5.6. пункту 4.5. договору вбачається, що Акт та Довідка можуть вважатися підписаними, а роботи виконаними і прийнятими, за умови належного вручення або надіслання Підрядником вказаного комплекту документів Замовнику.

Проте колегією суддів встановлено, що в матеріалах даної справи відсутні довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат й виконавча документація, а також докази вручення, надіслання та/або отримання їх разом з актом приймання виконаних будівельних робіт позивачем.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує факт отримання жодного з вищезазначених документів.

Таким чином, посилання апелянта на безпідставне ухилення Замовника від підписання акту виконаних робіт №1 від 20.02.2020 є необґрунтованими, оскільки Підрядником недотримано порядку надання комплекту документів, передбаченого підпунктом 4.5.2. пункту 4.5 договору.

Крім того, як було вірно зазначено судом першої інстанції, наведені в акті №1 від 20.02.2020 роботи та використані матеріали не відповідають погодженому сторонами Графіку виконання робіт, не підтверджені виконавчою документацією та іншими первинними документами, які свідчать про придбання та поставку матеріалів на об`єкт, витрати робочого часу, тощо.

Також у своїй апеляційній скарзі Товариство вказало, що Швейна фабрика жодними належними доказами не підтвердила невиконання Товариством робіт на зазначену суму.

Колегія суддів із зазначеним аргументом апелянта не погоджується, оскільки Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Іншими словами, відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували факт виконання робіт, не усуває обов`язок відповідача заперечувати проти доводів позивача про невиконання обумовлених договором робіт шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу, зокрема, доказів закупівлі матеріалів, оформлення трудових або цивільно-правових договорів з робітниками, укладення договорів оренди обладнання та/або іншого устаткування.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Підрядником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували початок виконання та/або завершення останнім першого етапу робіт на суму попередньої оплати у розмірі 3675000,00 грн, а також доказів виконання всіх робіт у визначений договором строк - до 30.03.2020.

Згідно з приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За статтею 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За умовами частини 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 ЦК України).

Частинами 1, 4 статті 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, договір може бути розірваний в односторонньому порядку однією із сторін, якщо це передбачено умовами договору, при цьому звернення до суду з відповідною вимогою не є обов`язковим. Суд розглядає спір про розірвання договору, якщо умовами договору не передбачено право на таке розірвання, або таке право прямо не передбачено законом.

Відповідно до пункту 117 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, внесення змін у договір підряду чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором підряду або законом. У разі відсутності такої згоди заінтересована сторона має право звернутися до суду.

Відповідно до частин 2, 4 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Аналогічні положення містяться у статті 320 ГК України.

Розірвання договору в односторонньому порядку є безумовним правом замовника, передбаченим частиною 4 статті 849 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Відповідно до статей 1-3 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що приписами чинного законодавства, які регулюють підрядні правовідносини, та умовами даного договору передбачено право замовника в односторонньому порядку розірвати цей договір.

Крім того, одностороннє розірвання договору не потребує укладення окремої додаткової угоди чи звернення до суду з такою позовною вимогою.

Абзацом 27 пункту 2 "Правил надання послуг поштового зв`язку", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з пунктами 59, 61 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Колегією суддів встановлено, що 17.09.2020 Швейна фабрика надіслала на адресу Товариства: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Чорновола, будинок 52, вимогу про сплату грошових коштів №86 від 16.09.2020 (т. 1, а.с. 22-26), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною від 17.09.2020 №0212200722687 (т. 1, а.с. 27).

Вказаною вимогою позивач повідомив відповідача про дострокове припинення даного договору та вимагав повернення суми попередньої оплати в розмірі 3 491 250,00 грн та сплатити 6 174 000,00 грн неустойки.

Таким чином, позивач у належний порядок, спосіб та на правильну юридичну адресу повідомив Товариство про розірвання договору в односторонньому порядку.

У силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Юридична особа зобов`язана забезпечувати своєчасне отримання кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, а наявність поважних підстав для невчинення відповідних дій має доводитись учасником в загальному порядку. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №910/15120/20.

Разом із цим, під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача було пред`явлено для огляду оригінал повернутого без вручення поштового відправлення №0212200722687 разом з доказами відправлення.

Неможливість відстеження поштового відправлення №0212200722687 на вебсайті оператора поштового зв`язку Акціонерного товариства "Укрпошта" не свідчить про невідправлення вказаної вимоги, відстеження поштового відправлення можливе лише в обмежений період часу.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача про неотримання вказаної вимоги та про необізнаність з її змістом є необґрунтованим, оскільки на підставі статей 6, 626 ЦК України сторони у пункті 9.5. договору визначили, що момент розірвання договору пов`язаний не з отриманням цієї вимоги, а з моменту її відправлення.

У своїй апеляційній скарзі Товариство вказало, що пункт 9.5. договору в частині припинення договору з дати відправлення письмового повідомлення є нікчемним, оскільки порушує моральні засади суспільства.

У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є обов`язковим для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 215 цього ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний) правочин.

Разом із цим, апелянтом не вказано і колегією суддів не встановлено, на підставі якої норми закону спірний пункт договору вважається нікчемним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що порушення моральних засад суспільства (частина 1 статті 203 ЦК України) є підставою для визнання договору або його частини недійсним та не встановлює його недійсність, тобто не встановлює його нікчемність в силу закону.

Оскільки пункт 9.5. договору у вказаній частині не є нікчемним та відсутні докази визнання його недійсним, тому відповідні доводи апелянта відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Враховуючи вищезазначене, договір підряду вважається розірваним з дати відправлення вимоги від 16.09.2020 №86 - з 17.09.2020.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених стаття 11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4)відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частина 1 статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).

Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосувати до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України, пункту 9.5. договору в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України.

Як було раніше зазначено, 30.01.2020 позивачем було сплачено на користь відповідача 3 491 250,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №810 від 30.01.2020.

За частиною 4 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання останнім робіт за договором та їх вартість, а тому безпідставно набуті кошти у розмірі 3 491 250,00 грн підлягають поверненню позивачу у повному обсязі.

Також, у зв`язку із неповерненням відповідачем суми попередньої оплати, позивачем нараховано до стягнення 1 196 800,50 грн інфляційних втрат та 198 492,42 грн 3 % річних за період з 23.09.2020 по 15.08.2022 на суму безпідставно набутих коштів у розмірі 3 491 250,00 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Отже, зобов`язання повернути кошти на підставі статті 1212 ЦК України є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до пункту 9.5. договору у разі припинення договору в порядку, передбаченому цим пунктом договору, Підрядник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відправлення Замовником Підряднику зазначеного письмового повідомлення повернути Замовнику грошові кошти, що були сплачені Підряднику Замовником у сумі, що перевищує вартість виконаних робіт, вказаної в підписаних сторонами Актах приймання виконаних будівельних робіт.

Оскільки вимога від 16.09.2020 №86 була відправлена 17.09.2020, останнім днем для повернення коштів було 22.09.2020.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів річних за відповідний період, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 196 800,50 грн інфляційних втрат та 198 492,42 грн 3 % річних, а відтак, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо порушення норм процесуального права колегія суддів звертає увагу на таке.

Як було раніше зазначено, на думку апелянта, порушення судом першої інстанції норм процесуального права полягає у неодноразовому відкладенні розгляду справи, що зумовило затягування процесу.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті необхідно враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Однак колегією суддів встановлено, що перед початком підготовчого засідання 22.09.2022 на електронну адресу суду представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

19.10.2022 на електронну адресу суду представником відповідача також подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, представник відповідача, поданням зазначених клопотань, просив суд відкласти підготовчі засідання, а тому доводи останнього про відкладення підготовчих засідань за власною ініціативою суду та затягування судом першої інстанції розгляду справи є необґрунтованими.

Крім того, подаючи 23.02.2023 чергове клопотання про відкладення розгляду справи, представник відповідача повідомив суд першої інстанції про неможливість бути присутнім в судовому засіданні 23.02.2023 у справі №911/1518/22 через необхідність приймати участь у іншому судовому засіданні по іншій судовій справі, а тому його неявка не була зумовлена надзвичайною ситуацією (оголошенням повітряної тривоги по місту Києву), об`єктивними та/або поважними причинами, а відтак правомірно було відхилено судом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення права відповідача брати участь у судовому засіданні та порушення моральних засад суспільства є необґрунтованими.

Скаржником зазначено, що порушення норм процесуального права полягає також у тривалому виготовленні повного тексту рішення.

За частиною 6 статті 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що справа №911/1518/22 розглядалася у порядку загального позовного провадження, вступна та резолютивна частини рішення Господарського суд Київської області у даній справі оголошені 23.02.2023, а повний текст рішення складений 06.04.2023.

Отже, складання повного тексту рішення Господарського суд Київської області від 23.02.2023 у справі №911/1518/22 відкладено на строк більший, ніж визначений у частині 6 статті 233 ГПК України.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Проте такі дії суду першої інстанції не мали істотних негативних наслідків для апелянта, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 відкрито апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою Товариства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що порушення строку виготовлення повного тексту судового рішення не призвело до неправильного вирішення справи та не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Також, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення було стягнуто з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн витрат, понесених останнім на професійну правничу допомогу із заявлених 100 000,00 грн.

В обґрунтування вимоги за апеляційною скаргою Товариство послалось на ту обставину, що додаткове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення, а тому втрачає силу у випадку скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у своєму позові Швейна фабрика зазначила, що очікує понести судові витрати у справі, розмір яких становить 173 298,14 грн, з яких: 100 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 73 298,14 грн - судовий збір. Разом із позовом, позивачем було подано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №10526/10 від 07.02.2022 та ордеру серії АІ №1270590 від 26.08.2022, виданого Адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Грамацький і партнери" на адвоката Хоменка Володимира Валентиновича.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2022 між позивачем (далі за текстом договору - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Грамацький і партнери" (далі за текстом договору - Адвокатська фірма) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 815-22.

Згідно з пунктом 1.1. розділу 1 вказаного договору Клієнт доручає, а Адвокатська фірма приймає на себе зобов`язання здійснювати захист та представництво Клієнта, у тому числі, але не виключно у Господарському суді Київської області, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді, інших судах, приватних та державних виконавців, надавати йому інші види правничої допомоги за позовом Клієнта до Товариства про стягнення грошових коштів, сплачених Клієнтом Підряднику за договором підряду №3137/VRN від 24.01.2020, інфляційних втрат, трьох процентів річних та інших супутніх вимог.

Для виконання своїх зобов`язань за договором Адвокатська фірма призначає та діє через свого адвоката Хоменка Володимира Валентиновича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №10526/10 від 07.02.2022) (пункт 1.2. зазначеного договору).

Відповідно до розділу 3 договору, за надані Адвокатською фірмою роботи (послуги), що стосуються спору, вказаного в пункті 1.1. Договору, у суді першої інстанції Клієнт сплачує Адвокатській фірмі гонорар у фіксованому розмірі, що визначається з урахуванням необхідного часу для відповідної категорії спорів та становить 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп. без ПДВ. У розмір гонорару Адвокатської фірми входить:

3.1.1. Збір та підготовка доказів, складання та подання до відповідного суду позовної заяви та за необхідності відповіді на відзив;

3.1.2. Підготовка та участь Адвоката в підготовчих та/або судових засіданнях, у тому числі в режимі відеоконференції;

3.1.3. Підготовка (складання і оформлення) та подання за належністю будь-якого процесуального документа (чи іншого документа, необхідного для належного виконання цього Договору, у тому числі заяв по суті справи, клопотань, додаткових доказів);

3.1.4. Інші види послуг, що спрямовані на виконання цього Договору.

3.2. Гонорар, що сплачується Адвокатській фірмі за цим Договором, охоплює виконання робіт (надання послуг), що стосується розгляду судової справи, визначеної пункті 1.1. Договору, в суді першої інстанції, та не стосується примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні, представництва інтересів Клієнта в судах апеляційної або касаційної інстанції.

24.02.2023 між Клієнтом та Адвокатською фірмою підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої (правової) допомоги № 815-22 від 01.08.2022 разом з додатком № 1 (детальний опис робіт (наданих послуг) на загальну суму 100 000,00 грн.

Зі змісту детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокатом було здійснено:

- збір та підготовку доказів, підготовку правової позиції, складання та подання до суду позовної заяви та додатків до неї (12 год. 25 хв.);

- участь адвоката у судових засіданнях 22.09.2022 (1 год. 25 хв.), 03.11.2022 (1 год. 15 хв.), 01.12.2022 (1 год. 45 хв.), 15.12.2022 (1 год. 25 хв.), 12.01.2023 (1 год. 30 хв.), 02.02.2023 (1 год. 20 хв.), 23.02.2023 (1 год. 35 хв.);

- підготовка та подання клопотання про відкладення підготовчого засідання (35 хв.);

- аналіз відзиву відповідача, підготовка правової позиції, аналіз судової практики (40 хв.);

- збір додаткових доказів, підготовка та подання до суду відповіді на відзив (7 год. 35 хв.);

- підготовка та подання до суду клопотання про приєднання додаткових доказів (2 год. 25 хв.);

- підготовка та подання клопотання про ознайомлення із матеріалами справи (30 хв.) та ознайомлення із матеріалами справи (40 хв.);

- аналіз заперечень на відповідь на відзив відповідача, підготовка правової позиції по нових аргументах (35 хв.);

- підготовка та подання до суду письмових пояснень на заперечення відповідача (5 год. 50 хв.);

- моніторинг стану судової справи протягом розгляду у суді, комунікація із секретаріатом суду (35 хв.).

Так, наданий адвокатом детальний опис правових послуг містить опис наданих послуг з правової допомоги з зазначенням кількості витраченого адвокатом часу для надання вказаних послуг.

У пункті 3 акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої (правової) допомоги № 815-22 від 01.08.2022 сторони зазначили, що роботи (послуги) надані належним чином та в повному обсязі.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, що 24.02.2023 Адвокатською фірмою виставлено Швейній фабриці рахунок-фактуру №4341 на суму 100 000,00 грн, який був сплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.02.2023 №121.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1283/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція щодо застосування критерію необґрунтованості та неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат із реальністю таких витрат, з посиланням зокрема, на незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у господарському суді та на тривалість судових засідань міститься у Додатковій ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2020 у справі 915/1654/19.

Разом з цим, судом першої інстанції правильно враховано, що за даними протоколів судових засідань, які проводились під час розгляду справи, тривалість судових засідань, в яких брав участь представник позивача (3 судових засідання) складає 2-3 хвилини (22.09.2022 - 2 хв., 01.12.2022 - 3 хв., 15.12.2022 - 2 хв), ще 3 судових засідання тривали від 7 до 20 хвилин (12.01.2023 - 20 хв., 02.02.2023 - 13 хв., 23.02.2023 - 7 хв.), в одному судовому засіданні (03.11.2022) представник позивача взагалі не брав участі.

Щодо наведених у розрахунку витрат на збір та підготовку доказів, підготовку правової позиції, опрацювання матеріалів справи, складання документів у справі (позовної заяви, відповіді на відзив, письмових пояснень, клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи) та моніторинг стану судової справи протягом розгляду у суді, суд вважає заявлену до відшкодування вартість послуг адвоката неспівмірною та такою, що не відповідає обсягу необхідних та наданих адвокатських послуг з огляду на складність справи та обсягу правової допомоги, який дійсно був необхідним у даному спорі.

Також, під час вирішення питання про розподіл витрат на послуги адвоката суд враховує, що даний спір для адвоката є спором незначної складності, до якого наявна стала практика Верховного Суду у подібних правовідносинах. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Як вбачається з матеріалів справи, остання за своєю суттю не відноситься до категорії складних та не викликає значного публічного інтересу, обсяг наданих адвокатом послуг не є значним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що здійснення Адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Грамацький і партнери" юридичних послуг з 1998 року, входження до рейтингу провідних юридичних компаній України та кваліфікація адвокатів зазначеного об`єднання не є критеріями для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат у розумінні статті 126 ГПК України, а тому не беруться колегією суддів до уваги.

З огляду на викладене, враховуючи повне задоволення позовних вимог, складність справи та розумну необхідність витрат для даної справи у суді першої інстанції, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, з урахуванням часу здійснення представництва у суді першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що співмірною є компенсація за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом з тим, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується як з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так із ухваленням судом додаткового рішення.

Доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваних рішеннях.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі № 911/1518/22 прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, а порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи та не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції. Отже, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САБ Ентерпрайз" на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1518/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 у справі №911/1518/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1518/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.09.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	30.08.2023
Оприлюднено	06.09.2023
Номер документу	113200639
Судочинство	Господарське
Категорія	Інші справи

Мальченко А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 30.08.2023 по справі 911/1518/22ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —911/1518/22

Постанова від 30.08.2023

Постанова
від 30.08.2023 по справі 911/1518/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД