Постанова

від 26.09.2023 по справі 911/1518/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1518/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Міщенко І. С.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саб Ентерпрайз"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023 (суддя Кошик А. Ю.),

додаткове рішення Господарського суду Київської області віл 06.04.2023 (суддя Кошик А. Ю.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 (головуючий суддя Мальченко А. О., судді Агрикова О. В., Козир Т. П.)

у справі № 911/1518/22

за позовом Приватного акціонерного товариства Швейна фабрика "Воронін"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саб Ентерпрайз"

про стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача -Хоменко В. В., відповідача - Кухарчук А. Ю.)

ВСТУП

1. Між Приватним акціонерним товариством Швейна фабрика "Воронін" (далі - позивач, Швейна фабрика) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Саб Ентерпрайз" (далі - відповідач, Товариство) укладено договір підряду на виконання комплексу робіт з влаштування зовнішніх мереж побутової каналізації та водопостачання на об`єкті позивача.

2. Позивач стверджує, що відповідач після укладення договору не приступив до виконання робіт, у зв`язку з чим позивач відмовився від договору та вимагає повернути суму авансу, сплачену позивачем на користь відповідача за договором підряду.

3. Відповідач з позицією позивача не погоджується, та зазначає, що ним виконані роботи на суму авансового платежу в повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт за договором, від підписання якого позивач відмовився.

4. Суди першої та апеляційної інстанції погодилися з позивачем та констатували його право на реалізацію передбаченого договором права на односторонню відмову від договору, в той час як відповідач не довів реального виконання робіт за договором на суму авансового платежу, який у зв`язку із розірванням договору підлягає поверненню позивачу, як безпідставне набуте майно.

5. За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, про що детальніше зазначено нижче у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

6. 24.01.2020 між Швейною фабрикою (замовник) і Товариством (підрядник) укладено договір підряду № 3137/VRN (далі - договір підряду), відповідно до пункту 1.1. якого підрядник зобов`язується на свій ризик, з власних матеріалів, власними та/або залученими силами, за завданням замовника виконати у встановлений строк комплекс робіт з влаштування зовнішніх мереж побутової каналізації та водопостачання на об`єкті замовника, що визначений у пункті 1.2. договору (далі - роботи), відповідно до вимог нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил, а також умов цього договору, а замовник зобов`язується надати підрядникові доступ до місця проведення робіт (далі - фронт робіт), прийняти та оплатити виконані роботи.

7. Об`єкт Замовника - "Реконструкція нежитлової будівлі під адміністративну будівлю по вул. Короленківській, 3 в Голосіївському районі м. Києва" (пункт 1.2).

8. Пунктом 1.3 договору визначено, що роботи за цим правочином здійснюються в рамках реалізації проекту будівництва об`єкта замовника відповідно до розділу "Зовнішні мережі водопроводу та побутової каналізації" проектної документації "Реконструкція нежитлової будівлі під адміністративну будівлю по вул. Короленківській, 3 в Голосіївському районі м. Києва" стадії "Робоча документація" (стадія "Р"), розробленої ТОВ "Глобал-Про" та повинні виконуватись відповідно до Технічних умов ПрАТ "АК "Київводоканал" на каналізування об`єкта №13944 від 19.12.2018 та Технічних умов ПрАТ "АК "Київводоканал" на водопостачання об`єкта №13984 від 19.12.2018.

9. Згідно з пунктом 1.4. договору перелік робіт та матеріалів, що мають бути використані для виконання робіт, міститься в додатку №1 (кошторис на комплекс робіт з влаштування зовнішніх мереж побутової каналізації та водопостачання на об`єкті "Реконструкція нежитлової будівлі під адміністративну будівлю по вул. Короленківській, 3 в Голосіївському районі м. Києва") до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

10. Пунктом 1.5. договору визначено, що роботи вважаються повністю виконаними після: погодження та/або передачі результатів робіт ПрАТ "АК "Київводоканал" та/або іншим компетентним органам, установам, організаціям та отримання Замовником відповідних підтверджуючих документів; отримання замовником від ПрАТ "АК "Київводоканал" документів, що підтверджують виконання технічних умов на каналізування та водопостачання, вказаних у пункті 1.3. цієї угоди, при умові виконання замовником відповідних внутрішньомайданчикових мереж в строк до 20.03.2020. Відсутність відповідних документів вважається достатнім обґрунтуванням відмови замовника прийняти та оплатити виконані роботи.

11. Відповідно до пункті 2.1, 2.2 договору відповідач зобов`язався почати виконання робіт не пізніше 26.01.2020, закінчити перший етап робіт не пізніше 10.02.2020, а закінчити всі етапи - не пізніше 30.03.2020.

12. Між сторонами підписано та скріплено печатками додаток №2 до договору, зі змісту якого вбачається, що сторони погодили виконання підготовчих робіт вартістю 3 675 000,00 грн до кінця 1 декади лютого 2020 року та їх оплату до закінчення 3 декади січня 2020 року, а усі роботи повинні бути виконані не пізніше 3 декади березня 2020 року.

13. Роботи вважаються виконаними після підписання сторонами кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт (пункт 2.5).

14. Між сторонами підписано та скріплено печатками додаток №1 до договору (кошторис на комплекс робіт з влаштування зовнішніх мереж побутової каналізації та водопостачання на об`єкті "Реконструкція нежитлової будівлі під адміністративну будівлю по вул. Короленківській, 3 в Голосіївському районі м. Києва"), за яким загальна вартість робіт становить 10 500 000,00 грн (разом з ПДВ).

15. Розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України - гривні в безготівковій формі, при цьому датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку Замовника за реквізитами, вказаними Підрядником у договорі (пункт 4.1).

16. Відповідно до пункту 4.2 договору фінансування робіт здійснюється замовником відповідно до додатку № 2 (графік фінансування та виконання робіт).

17. Підпунктами 4.5.1-4.5.8 пункту 4.5 договору сторони врегулювали порядок оформлення здачі-приймання виконаних робіт.

18. Відповідно до підпункту 4.5.1 пункту 4.5 договору, здача-приймання виконаних робіт оформлюється підрядником шляхом складання актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (далі - акт та довідка) у двох примірниках.

19. Згідно із підпунктом 4.5.2 пункту 4.5 договору, до 25-го числа звітного місяця підрядник, попередньо погодивши обсяги виконаних робіт у відповідальних осіб замовника (технагляд), надає за актом приймання-передачі під розпис уповноваженому представнику замовника (і одночасно надсилає в електронному вигляді документи, щодо яких це передбачено) наступний пакет документів:

- акт та довідку - в паперовому та електронному вигляді;

- виконавчу документацію, яка на момент складання акта приймання виконаних будівельних робіт повинна бути складена у відповідності до чинного законодавства України.

20. Протягом 5 (п`яти) робочих днів з документально підтвердженої дати отримання комплекту документів, визначених у підпункті 4.5.2 пункту 4.5 договору, замовник зобов`язується підписати акт та довідку або відправити на адресу підрядника чи надати йому під підпис обґрунтовану письмову відмову від підписання акта та/або довідки (підпункт 4.5.3 пункту 4.5).

21. Підпунктом 4.5.4 пункту 4.5 договору визначено, що у випадку обґрунтованої письмової відмови замовника від підписання акта та/або довідки сторонами складається акт з переліком виявлених недоліків та дефектів і термінів їх усунення. Додаткові роботи з усунення недоліків або заміна неякісних матеріалів, необхідність виконання яких виникла з вини підрядника, виконуються підрядником за власний рахунок. Підрядник зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання ним мотивованої відмови замовника від приймання робіт або акта з переліком дефектів/недоліків, або в інший строк, вказаний у відповідному дефектному акті, усунути зауваження та недоліки, виявлені Замовником, та надати повторно підписаний акт та/або довідку.

22. Пунктом 4.5.6 договору визначено, що у випадку неприйняття замовником виконаних робіт і непідписання відповідних документів (акт/довідка) без відправлення або надання підряднику обґрунтованої письмової відмови від такого підписання, такі роботи вважаються виконаними і прийнятими замовником, а акт та довідка підписані замовником у день закінчення строку для розгляду наданих підрядником документів (акт/довідка) згідно з підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 договору.

23. Датою прийняття замовником виконаних підрядником робіт є дата підписання сторонами актів та довідки (підпункт 4.5.8 пункту 4.5).

24. Згідно з пунктом 4.6 договору сторони домовились, що при здійсненні всіх платежів на користь підрядника за договором замовник буде утримувати 5% (п`ять відсотків) з кожного платежу.

25. Отже, з урахуванням 5 % утримання, сума авансу до сплати замовником становила 3 491 250,00 грн та була сплачена позивачем на користь відповідача, що підтверджується платіжним дорученням від 30.01.2020 №810.

26. Відповідно до пункту 9.5 договору у разі порушення підрядником строків виконання робіт за цим договором замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від договору шляхом направлення підряднику письмового повідомлення про дострокове припинення цього договору, а також має право на свій розсуд залучити третіх осіб до виконання робіт. При цьому договір вважається припиненим з дати відправлення замовником підряднику зазначеного письмового повідомлення.

27. У разі припинення договору в порядку, передбаченому цим пунктом договору, підрядник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відправлення замовником підряднику зазначеного письмового повідомлення повернути замовнику грошові кошти, що були сплачені підряднику замовником у сумі, що перевищує вартість виконаних робіт, вказаної в підписаних сторонами актах приймання виконаних будівельних робіт.

28. Відповідно до пункту 12.1 договору зміни і доповнення, додаткові угоди та додатки до цієї угоди є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

29. У випадку, передбаченому пунктом 9.5 договору, замовник має право призупинити роботу та розірвати даний договір (підпункт 12.2.3 пункту 12.2).

30. За умовами пункту 12.4 договору сторона, яка прийняла рішення про призупинення робіт та/або розірвання договору, письмово повідомляє про це іншу сторону.

31. У випадку дострокового розірвання договору, сторони проводять звірку взаєморозрахунків, про що складають відповідний акт, на підставі якого замовник зобов`язаний оплатити підряднику вартість виконаних та прийнятих робіт, а підрядник зобов`язаний повернути замовнику кошти, сплачені замовником понад вартість прийнятих робіт (пункт 12.5).

32. 17.09.2020 замовник, керуючись пунктом 9.5 договору, надіслав підряднику вимогу від 16.09.2020 №86 про дострокове припинення договору та повернення сплачених грошових коштів у розмірі 3 491 250,00 грн.

33. Відповідач заперечує щодо порушення ним вищезазначених умов договору, вказуючи на виконання ним робіт, та посилаючись на неправомірне ухилення позивача від підписання акта виконаних робіт від 20.02.2020 №1.

34. В матеріалах справи міститься копія акта виконаних робіт від 20.02.2020 №1 на суму сплаченого позивачем авансу - 3 491 250,00 грн, яка підписана та скріплена печаткою лише зі сторони відповідача. Також у вказаному документі міститься відмітка про те, що 21.02.2020 замовник відмовився від підписання цього акта.

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

35. Швейна фабрика звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Товариства 4 886 542,92 грн, з яких: 3 491 250,00 грн - безпідставно отримані кошти, 1 196 800,50 грн - інфляційні втрати, та 198 492,42 грн - 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо виконання робіт за договором підряду, який припинений позивачем в односторонньому порядку.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

36. Рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2023 позов Швейної фабрики задоволено повністю та стягнуто на її користь з Товариства 3 491 250,00 грн грошових коштів, які утримуються без достатньої правової підстави, 1 196 800,50 грн інфляційні втрати, 198 492,42 грн трьох процентів річних та 73 298,14 грн витрат по сплаті судового збору.

37. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав жодних робіт у визначений договором підряду строк у зв`язку з чим позивач в односторонньому порядку, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору підряду, відмовився від договору, повідомивши про це підрядника у встановлений у договорі спосіб.

38. Місцевий господарський суд, з урахуванням принципу змагальності сторін, відхилив посилання відповідача на долучений ним до матеріалів справи акт виконаних за договором підряду робіт від 20.02.2020 № 1, у якому міститься відмітка позивача про відмову від його підписання, вказавши, що (1) відповідач не надав доказів надіслання цього акта позивачу; (2) відповідно до умов договору належним підтвердженням виконання підрядних робіт, окрім акта, є повний комплект документації, зокрема, довідка про вартість виконаних робіт та виконавча документація. Разом з тим, такі документи не надані відповідачем ані суду, ані позивачу в передбаченому договору порядку. Окрім того, суд дослідив, що наведені в акті від 20.02.2020 №1 роботи та використані матеріали не відповідають погодженому сторонами графіку виконання робіт, не підтверджені виконавчою документацією та іншими первинними документами, які свідчать про придбання та поставку матеріалів на об`єкт, витрати робочого часу, тощо; відповідач не надав суду жодних документів, які можуть навіть опосередковано свідчити про виконання ним робіт на об`єкті позивача, як то внутрішні розпорядчі документи, журнали обліку, рознарядки, використані матеріали, проміжкові акти приймання чи технічного огляду (навіть внутрішнього), іншої виконавчої документації, тощо.

39. Ураховуючи наявність у позивача достатніх правових підстав для відмови від договору підряду у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків в повному обсязі та належним чином, про що відповідача повідомлено на підставі п. 9.5. договору, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що правова підстава набуття відповідачем коштів авансу в розмірі 3 491 250,00 грн припинилась, а відтак вказав на обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача наведеної суми безпідставно утримуваних коштів.

40. Ураховуючи, що Товариство вказану суму коштів не повернуло в строк, визначений пунктом 9.5. договору, суд першої інстанції також погодився з доводами позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 196 800,50 грн та 198 492,42 грн 3% річних.

41. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2023 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та стягнуто з Товариства на користь Швейної фабрики 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

42. Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд, з огляду на складність справи, необхідний обсяг адвокатських послуг та витрат часу адвоката, дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн, стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору в розумінні приписів частини 4 статті 126, частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, з огляду на що суд поклав на відповідача відшкодування позивачу 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

43. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 залишені без змін.

44. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції по суті розгляду спору про наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у розмірі 3 491 250,00 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 1 196 800,50 грн та 198 492,42 грн 3% річних.

45. Також суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Касаційна скарга

46. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Товариство звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

47. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Заперечує висновки судів щодо правомірності дій позивача по односторонній відмові від договору підряду з підстав неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за цим договором. Вказує на те, що підрядні роботи на суму авансового платежу фактично виконані відповідачем про що складено акт виконаних робіт від 20.02.2020 № 1 від підписання якого позивач відмовився, проте вимогу про визнання такого акта недійсним не заявив, а отже вказаний акт неправомірно не взятий судами до уваги.

48. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач вказав про те, що рішення судів у цій справі прийняті без урахування правових висновків Верховного Суду:

48.1. щодо застосування частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладеного у постановах від 16.08.2023 у справі № 914/131/22, від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18; пояснює, що суди, в межах розгляду цієї справи повинні були відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наявність не оскарженого в судовому порядку акта виконаних робіт та не мали з`ясовувати обставини фактичного виконання чи невиконання підрядником робіт;

48.2. щодо застосування частини 4 статті 849, пункту 9.5 договору підряду в сукупності із приписами статті 1212 ЦК України, викладеного у постановах від 02.02.2022 у справі № 922/3961/20, від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19; зазначає, що частина 4 статті 849 ЦК України презюмує правомірність дій підрядника, що зумовлює обов`язок замовника при відмові від договору виплатити підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувати збитки.

49. Окрім того, відповідач наголошує на тому, що враховуючи положення статей 882, 853, ЦК України обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Проте позивач свої обов`язки з прийняття робіт не виконав, від підписання акта відмовився без належних на те пояснень, зауважень чи заперечень. Посилається на правовий висновок, наведений у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08,2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі№ 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, відповідно до якого підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

50. Додатково відповідач у касаційній скарзі просить в порядку частини 8 статті 80 ГПК України прийняти нові докази на підтвердження виконання договору підряду, які не були подані відповідачем у встановлений строк з причин, що не залежали від волі Товариства.

Відзив

51. Позивач подав відзив, у якому вказує на відсутність у касаційній скарзі належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Доводи касаційної скарги вважає безпідставними і необґрунтованими. Заперечує проти долучення до матеріалів справи нових доказів, які були подані відповідачем разом із касаційною скаргою. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Зміст заяви про забезпечення позову та заперечень на неї

52. Від позивача до Верховного Суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій Швейна фабрика просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти Товариства, що знаходяться на рахунках у банках або інших фінансових установах, в сумі 5 009 841,06 грн.

53. В обґрунтування заяви, позивач наголошує, що наразі позбавлений можливості отримати накази на виконання рішення та додаткового рішення у цій справі, оскільки матеріали останньої знаходяться у Верховному Суді. Разом з тим зазначає, що відповідач у процесі розгляду справи неодноразово зловживав своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи. Також зазначає, що наявний ризик ускладнення виконання рішень у справі, з огляду на те, що: (1) після набрання рішенням у справі законної сили відповідач змінив директора, що підтверджується довідкою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка додається до заяви; (2) відповідно до відомостей із державних реєстрів відповідач не володіє майном, якого достатньо в повній мірі для виконання судових рішень, а поточна кредиторська заборгованість відповідача перед третіми особами становить 49 656 600 грн.

54. За таких обставин, позивач вказує на те, що неодноразове зловживання відповідачем процесуальними правами, відсутність у власності останнього майна в достатній кількості свідчить про те, що негайне невжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства в сумі 5 009 841,06 грн може істотно ускладнити належне виконання рішень в справі № 911/1518/22 та ефективний захист прав позивача, оскільки на момент звернення позивачем до приватного або державного виконавця, після закінчення касаційного провадження у відповідача буде відсутнє майно для виконання рішень в достатній кількості. Наявний суттєвий ризик, що невжиття заходів забезпечення позову суттєво ускладнить виконання рішень у справі № 911/1518/22.

55. Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на безпідставність доводів позивача. Так, відповідач заперечував обставини щодо затягування розгляду справи, а також вказував на те, що позивач не навів достатніх підстав для вжиття заходів для забезпечення позову. Вказував на те, що Товариство здійснює підприємницьку діяльність та має достатньо коштів для виконання рішень судів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

Щодо заяви про забезпечення позову

56. Відповідно до частин 1, 2 статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

57. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

58. Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 137 ГПК України).

59. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

60. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

61. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

62. Як зазначено вище, Швейна фабрика у заяві про забезпечення позову фактично стверджує, що наразі не може отримати накази по справі № 911/1518/22 та зазначає, що до моменту пред`явлення наказів до виконання, майна Товариства може виявитися недостатньо для виконання рішень судів, оскільки з отриманих позивачем відомостей з реєстрів відповідач володіє лише рухомим майном і то в недостатній кількості, а поведінка відповідача під час розгляду справи та зміна директора Товариства після набрання рішенням законної сили, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач вчиняє дії з метою ухилення від виконання рішень.

63. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що жодних доказів про те, що відповідач вчиняє дії з метою ухилення від виконання рішень позивач не надав.

64. Доводи останнього про те, що відповідач зловживав своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи не підтверджені жодними обставинами, які б свідчили про визнання судом таких дій зловживанням, а також не підтверджують того, що такі дії можуть свідчити про ухилення відповідача від виконання рішення суду.

65. Доводи позивача про те, що Товариство змінило директора мають декларативний характер, позаяк позивач жодним чином не пояснює, як це свідчить про ухилення відповідача від виконання рішення суду.

66. Аналогічне стосується посилань позивача на недостатність у відповідача майна з метою виконання рішення суду, позаяк Швейна фабрика не доводить, що відповідач вчиняє дії по відчуженню наявного в нього майна з метою ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду.

67. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що Швейна фабрика не довела наявності обставин з якими пов`язується такий захід забезпечення позову, як арешт коштів, тому у задоволенні заяви позивача слід відмовити.

Щодо суті касаційної скарги

68. Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли та склалися правовідносини у сфері виконання підрядних робіт.

69. Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

70. За частинами 1-4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника(1). Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (2). Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (3). Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (4).

71. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина 1 статті 853 ЦК України).

72. Суди встановили, що відповідач своєчасно та належним чином не приступив до виконання робіт за договором; не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували початок виконання та/або завершення останнім першого етапу робіт на суму попередньої оплати, а також доказів виконання всіх робіт у визначений договором строк - до 30.03.2020.

73. Установивши, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичного виконання підрядником робіт, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те що у замовника, відповідно, не виникло передбаченого статтями 853, 882 ЦК України обов`язку прийняти роботу, виконану підрядником.

74. Окрім того, суди дослідили, що акт виконаних робіт від 20.02.2020 №1 на суму сплаченого позивачем авансу - 3 491 250,00 грн відповідачем позивачеві не направлявся та в сукупності із іншими установленими обставинами, зокрема, про те, що відповідач не довів фактичне виконання підрядних робіт, дійшли висновку про те, що у замовника були відсутні достатні підстави для здійснення процедури прийняття робіт, їх перевірки, відповідно і надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт від 20.02.2020 №1, наведення зауважень, тощо.

75. Відповідно до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 882 ЦК України, а саме стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, викладеної у постанові від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, яку цитує позивач у касаційній скарзі, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе у разі реального виконання робіт за договором у випадку неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений у договорі.

76. Іншими словами, підписаний однією стороною акт виконаних робіт за договором підряду є належною підставою для виникнення за таким актом прав та обов`язків у разі підтвердження реальності виконання робіт за договором. При цьому, з урахуванням фактичних обставин, установлених у справах № 910/7446/18, № 914/131/22, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, у разі виникнення спору щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, дослідженню підлягають саме обставини реальності виконання таких робіт / надання послуг. Саме реальність виконання робіт чи надання послуг, зумовлює обов`язок замовника прийняти ці роботи, або надати обґрунтовану відмову від їх прийняття, про що підставно зауважив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.

77. Звідси безпідставними є твердження відповідача про те, що сам по собі акт виконаних робіт, підписаний зі сторони підрядника, є достатньою підставою для збереження відповідачем авансового платежу, без необхідності дослідження фактичного виконання / невиконання підрядних робіт.

78. Висновків щодо відсутності необхідності досліджувати реальність виконання підрядником робіт за договором у разі наявності підписаного однією стороною акта виконаних робіт згадані відповідачем постанови Верховного Суду у справах № 910/7446/18, № 914/131/22 не містять, а тому відповідні посилання скаржника в обґрунтування своїх доводів колегією суддів визнаються безпідставними та відхиляються.

79. Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

80. Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

81. Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

82. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 922/3961/20, від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19, на які посилається відповідач в касаційній скарзі).

83. Підставою звернення з цим позовом до суду позивач визначив приписи статті 615 ЦК України та пункту 9.5 договору підряду, у якому передбачено, що у разі порушення підрядником строків виконання робіт за цим договором замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від договору шляхом направлення підряднику письмового повідомлення про дострокове припинення цього договору, а також має право на свій розсуд залучити третіх осіб до виконання робіт. Окрім того, умовами вказаного пункту договору визначено строк протягом якого підрядник зобов`язаний повернути замовнику грошові кошти, що були сплачені за договором.

84. Обставини щодо наявності у позивача погодженого сторонами умовами договору права на одностороннє розірвання правочину, а також дотримання позивачем такого порядку шляхом направлення відповідачеві вимоги від 16.09.2022 вих. №86, достеменно встановлені судами попередніх інстанцій.

85. Натомість, у справі № 910/16684/19 відповідні положення укладеного між сторонами договору підряду щодо одностороннього розірвання правочину відсутні, а тому суди у наведеній справі надавали правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням приписів частин 2, 4 статті 849 ЦК України. Окрім того, у наведеній справі установлені обставини щодо виконання підрядником робіт за договором, які оплачувалися замовником на підставі виставлених рахунків.

86. Висновок суду касаційної інстанції у справі № 922/3961/20 в частині скасування рішень судів про відмову в розірванні договору з підстав недотримання позивачем порядку, обумовленого сторонами для розірвання договору, мотивований, зокрема посиланням на неврахування судами приписів частини 2 статті 849 ЦК України як підстави для розірвання укладеного між сторонами договору, а також ненаданням належної оцінки доводам позивача щодо порушення відповідачем умов договору в частині недотримання строку початку будівельних робіт після отримання необхідної документації від позивача. Відповідні обставини ще належить встановити суду на новому розгляді та з урахуванням установлених фактів, надати правову кваліфікацію відносинам сторін.

87. Наведене свідчить, що фактичні обставини установлені у справах № 910/16684/19, № 922/3961/20 та у цій справі № 911/1518/22 суттєво відрізняються, що не відповідає основному - змістовому критерію подібності правовідносин, роз`ясненому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, а відтак посилання відповідача на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19, від 02.02.2022 у справі № 922/3961/20 колегія суддів відхиляє.

88. Безвідносно до викладеного у пунктах 83-87 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що наведені скаржником у пункті 48.2 цієї постанови доводи не мають вирішального значення для правильного вирішення цього спору, оскільки на приписи частини 4 статті 849 ЦК України позивач у позові не посилався, а висновки судів щодо обґрунтованості позовних вимог мотивовані наявністю передбаченого договором підряду права замовника відмовитися від договору та обов`язку підрядника повернути сплачені йому грошові кошти.

89. Наведеним у пунктах 73-77 цієї постанови також спростовуються посилання відповідача на висновок Верховного Суду, викладені у постановах від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08,2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі№ 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, відповідно до якого підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

90. Доводи відповідача щодо недобросовісних дій позивача, який уклав договір підряду з іншим підрядником на виконання частково виконаних Товариством робіт, а також щодо обставин передання представнику замовника акта виконаних робіт спрямовані на переоцінку встановлених у справі обставин, що, як уже зазначено вище, не входить до повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вимогами статті 300 ГПК України.

91. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахування його власних висновків щодо поданих доказів не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

92. В силу імперативних приписів частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості приймати до розгляду нові докази, а тому, відповідно, відхиляє посилання відповідача на долучені ним до касаційної скарги нові докази на підтвердження виконання підрядних робіт.

93. З урахуванням доводів касаційної скарги про те, що додаткове рішення оскаржується як невід`ємна частина рішення суду першої інстанції (з посиланнями скаржника, зокрема, на постанову Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15), а також викладених вище висновків Верховного Суду про недоведення скаржником в межах розгляду справи в суді касаційної інстанції підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023, колегія суддів також не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023.

94. Інші доводи касаційної скарги відповідача підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

95. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

96. Враховуючи наведені положення законодавства та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана Товариством касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення, додаткове рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

97. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Приватному акціонерному товариству Швейна фабрика "Воронін" у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 911/1518/22.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саб Ентерпрайз" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2023 і рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2023 у справі № 911/1518/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

І. С. Міщенко