Ухвала

від 31.08.2023 по справі 903/1524/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

31 серпня 2023 року № 903/1524/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Камертон", м. Ковель

про банкрутство

Суддя Кравчук А. М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від кредиторів: ТОВ «Декорт» - Губар Н.В., ордер від 20.03.2023

ліквідатор: н/з

встановив: ухвалою суду від 23.12.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Камертон".

Постановою від 28.01.2014 ТОВ "Камертон" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Королюка М. Г. Зобов`язано ліквідатора надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, ліквідаційний баланс банкрута та пояснювальну записку до нього.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.05.2015 повноваження ліквідатора Королюка М. Г. припинено достроково, ліквідатором ТзОВ "Камертон" призначено арбітражного керуючого Василюка І. М.

Ухвалами суду від 05.04.2023 замінено кредитора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Камертон Ковельську ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області її правонаступником Головним управлінням ДПС у Волинській області в частині грошових вимог в сумі 6 451 грн. 98 коп. шоста черга. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Динеро Капітал від 12.12.2022 про припинення повноважень арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича, призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Камертон арбітражного керуючого Слободяна Василя Миколайовича відмовлено. Клопотання ліквідатора від 19.09.2022 №02-33/86 про надання згоди на реалізацію належного банкруту майна задоволено, надано згоду на продаж майна банкрута на відповідних умовах.

Ухвалою суду від 21.06.2023 замінено кредитора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Камертон Товариство з обмеженою відповідальністю Динеро-Капітал його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю Декорт в частині грошових вимог в сумі 616 816 грн. 44 коп.

10.07.2023 на адресу суду від ліквідатора Василюка І. М надійшли звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника, клопотання про стягнення грошової винагороди та витрат ліквідатора.

Ухвалою суду від 12.07.2023 розгляд справи призначено у судовому засіданні "02" серпня 2023 р. о 14:30 год.

02.08.2023 на адресу суду надійшло клопотання ТОВ Декорт про відкладення розгляду справи та надання можливості товариству ознайомитись з поданим ліквідатором звітом та клопотаннями.

Враховуючи вищевикладене, клопотання товариства, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 02.08.2023 розгляд справи відклав на 31.08.2023 о 12 год. 00 хв.

28.08.2023 на адресу суду надійшли пояснення ТОВ «Декорт», згідно яких зазначає, що затвердження поданих ліквідатором звітів є передчасним. Ліквідатором не надано до ліквідаційного звіту довідки архівної установи. Рух коштів має бути відображено у відповідній банківській довідці, яка у матеріалах справи відсутня. Ліквідатором не подано протоколу комітету кредиторів, яким розглядався звіт про нарахування та виплату грошової винагороди. За відсутності позиції комітету кредиторів затвердження такого звіту також є передчасним. Товариство повідомлення ліквідатора про скликання комітету кредиторів не отримувало. Нарахована ліквідатором винагорода не відповідає обсягу зусиль ліквідатора, витрачених на проведення ліквідаційної процедури. З метою встановлення обсягу виконаної роботи ліквідатором є доцільним відкладення розгляду звіту.

Ліквідатор у поясненнях від 30.08.2023 зазначає, що не подання довідки архівної установи не є наслідком неналежного виконання обов`язків ліквідатора. Арбітражному керуючому документація та товарно-матеріальні цінності банкрута не передавалися. Всі відомості про реалізацію майна боржника скеровувалися комітету кредиторів. Продаж майна здійснювався на умовах аукціону, тобто публічно та прозоро. Кошти, одержані від продажу майна, скеровувалися кредиторам. Винагорода ліквідатора розрахована у мінімальному розмірі, встановленому КУзПБ. У заяві від 31.08.2023 розгляд справи просить проводити без його участі у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі.

У судовому засіданні 31.08.2023 представник ТОВ «Декорт» ознайомилась з поясненнями ліквідатора від 30.08.2023. Затвердження звітів ліквідатора заперечила. Зазначила, що товариство не отримувало, а ліквідатор не перевірив отримання товариством повідомлення про скликання комітету кредиторів.

Заперечення від інших учасників справи на адресу суду не надходили.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в :

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства до повноважень ліквідатора, зокрема, відноситься формування ліквідаційної маси, заявлення до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, здійснення інших повноважень, передбачених цим Кодексом.

ТОБ «Камертон» зареєстровано за адресою: Волинська обл., м.Ковель, вул.Варшавська, буд. 1. Державна реєстрація банкрута проведена 26.01.2004, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До визнання боржника банкрутом повноваження керівника виконувались директором Королюком М.Г.

Під час судової процедури ліквідації аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Камертон» здійснювався на підставі отриманих ліквідатором документів та відомостей з врахуванням матеріалів справи про банкрутство.

У зв`язку з невиконанням вимог Закону щодо здійснення передачі документації та майна товариства, ліквідатором подано відповідне клопотання до господарського суду про зобов`язання Королюка М.Г. здійснити передачу.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.07.2015 зобов`язано Королюка М.Г. здійснити передачу документів. Ліквідатором скеровано для виконання ухвалу господарського суду до ВДВС Ковельського МУЮ, однак в примусовому порядку судове рішення залишається невиконаним.

ВДВС Ковельського МУЮ відкрило виконавче провадження з виконання ухвали суду від 03.07.2015.

Вимоги ухвали не виконано Королюком М.Г. в повному обсязі, в т.ч. за наслідками виконання примусових заходів органом ДВС (том 9, а.с.237-251).

Листом ВДВС Ковельського МУЮ повідомило про неможливість виконання судового рішення. Листом від 02.07.2016 Ковельське ВП ГУНП у Волинській області повідомило про відкриття кримінального провадження за ч.2 ст.382 КК України (том 10, а.с. 1-4).

Виявити та встановити місце знаходження інших майнових активів не виявилось за можливе.

На виконання вимог Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатором направлено запити до: Державної інспекції сільського господарства в Волинській області; ГУ Держгеокадастру у Волинській області; Державної авіаційної служби України; Волинської митниці ДФС; Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Державної служби України з безпеки на транспорті; КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації; ГУ статистики у Волинській області; Центру надання адміністративних послуг пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Ковель; Ковельської ОДНІ; Державного космічного агентства України; Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області.

Згідно отриманих відповідей за боржником транспортні засоби, судна, повітряні судна, водні судна, вантажні вагони, трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні причіпні та наліпні машини, об`єкти підвищеної небезпеки, вантажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, унікальні об`єкти космічної діяльності, космічної техніки, прав власності на об`єкти промислової та інтелектуальної власності, обтяжень рухомого майна, спеціальні дозволи на користування надрами не зареєстровано (том 9, а.с. 184, 186, 188, 189, 192, 194, 195, том 10, а.с. 44-46).

На тимчасовому зберіганні під митним контролем, в зоні діяльності митниці, відсутні товари та інші активи, що належать ТОВ «Камертон» (том 9, а.с. 191).

В Єдиному реєстрі документів не зареєстровано повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів (том 9, а.с. 190).

ТОВ «Камертон» серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів, відсутнє (том 9, а.с. 187).

За боржником зареєстровано право оренди земельної ділянки для розміщення і обслуговування цілісного майнового комплексу «Палацу культури і техніки ім. Т.Г. Шевченка» (том 9, а.с. 193).

Ковельською ОДПІ надано відомості про банківські установи, в яких відкрито рахунки на ім`я банкрута (том 9, а.с.185).

Крім цього, повідомлено про наявність банківського рахунку у цінних паперах, відкритого у ПрАТ «ІК «Восток-Інвест».

Ліквідатором в якості ліквідаційного використовувався рахунок, відкритий в АТ «Кредобанк», інші рахунки боржника закриті (том 9, а.с. 197, 230).

На виконання вимог Закону ліквідатором проведено інвентаризацію майнових активів боржника (том 9, а.с. 214-223).

Під час ліквідаційної процедури ліквідатором ТОВ «Камертон» Королюком М.Г. вчинялись дії щодо формування ліквідаційної маси, повернення майнових активів та відновлення державної реєстрації, а також заходи з продажу майна банкрута.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається наявність кредиторських вимог, які забезпечені заставою згідно договору іпотеки №3850 від 28.10.2010. Предметом іпотеки є майно, а саме приміщення палацу культури (А-4), загальною площею 8 184,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, 124.

В межах процедури банкрутства ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» оспорено результати аукціону від 20.03.2015 з продажу майна ТОВ «Камертон», проведення якого ініційовано ліквідатором товариства Королюком М.Г.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 залишено без змін рішення Господарського суду Волинської області від 21.07.2015 №903/475/15, яким визнано недійсним результат аукціону з продажу майна банкрута.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 №803/981/16 скасовано рішення приватного нотаріуса Козоріз Н.С. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (палац культури) за ТОВ «КУА «Форвард».

Право власності за ТОВ «Камертон» на зазначений об`єкт нерухомості відновлено лише у вересні 2018 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

В межах виконання повноважень щодо визначення вартості майна банкрута ліквідатором на підставі договору від 29.11.2019 залучено суб`єкта оціночної діяльності - ПП ЕКФ «Приватна справа». Згідно висновку про вартість (витяг зі звіту) загальна вартість об`єкта оцінки становить 18 225 910,00 грн. (том 9, а.с. 201-203).

У зв`язку з тим, що комітетом кредиторів банкрута не погоджено висновок про вартість майна, ліквідатором визначено початкову вартість продажу майна банкрута в розмірі, що є еквівалентним сукупному розміру грошових вимог кредиторів.

Ухвалами суду від 12.01.2022, 25.05.2022 клопотання ліквідатора ТОВ «Камертон» про надання згоди на реалізацію належного банкруту майна задоволено. Надано згоду на продаж майна банкрута на відповідних умовах.

Відповідно до протоколу про проведення аукціону від 05.08.2022 переможцем аукціону з продажу приміщення палацу культури визначено ВКПП «АГРОПРОМТЕХЦЕНТР», яким запропоновано найвищу ціну за лот в сумі 6 055 607,00 грн. (том 9, а.с.207-211).

Між ТОВ «Камертон» та ВКПП «АГРОПРОМТЕХЦЕНТР» 17.08.2022 підписано акт про придбання майна на аукціоні (том 9, а.с.212).

Отримані від реалізації належного банкруту майна, що одночасно є предметом забезпечення, грошові кошти в сумі 6 055 345,00 грн. (за вирахуванням комісії банку) скеровані ліквідатором на погашення вимог ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» (том 9, а.с.213).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 29.09.2022 задоволено клопотання ліквідатора та надано згоду на реалізацію належного ТОВ «Камертон» майна.

Аукціони з продажу майна банкрута, що призначені на 31.10.2022, 10.11.2022, 28.11.2022 визнанні такими, що не відбулись у зв`язку з відсутністю учасників.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.04.2023 надано згоду на реалізацію належного банкруту майна.

Відповідно до протоколу про проведення аукціону від 22.05.2023 переможцем аукціону з продажу рухомого майна визначено Марценюка А.О., яким запропоновано найвищу ціно за лот в сумі 230 167 грн. 28 коп.; з продажу рухомого майна визначено Косика Т.Ф. за ціною 5 691 грн. 00 коп. (том 9, а.с. 224-229, 231-236).

В ліквідаційній процедурі кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовано на часткову сплату винагороди арбітражного керуючого та оплату витрат ліквідаційної процедури.

Здійснити погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Камертон»» та здійснювати подальше провадження процедури ліквідації є неможливо, оскільки майно, яке б підлягало реалізації для задоволення вимог кредиторів, відсутнє, а підприємство не вільне від боргів, у зв`язку з чим підлягає ліквідації.

З врахуванням проведення ряду робіт та здійснених заходів ліквідатор не заявив вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями до боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства, оскільки у нього відсутні документи боржника щодо фінансово-господарської діяльності, податкових звітів, первинної документації, рішення керівника, органів управління та засновників, відсутні угоди за останні 3 роки до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство й угоди після відкриття провадження, відсутні рішення про недійсність угод.

Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього Законом про банкрутство повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Отже законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом з зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі.

Законом не визначено вичерпний перелік таких заходів, які має вчинити ліквідатор для завершення ліквідаційної процедури, визначені тільки основні напрямки таких заходів, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що логічно випливає із визначених Законом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного самостійного та незалежного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення - принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №927/1191/14).

В той же час, принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка оспорює дотримання цієї домінанти, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18, від 02.09.2021 №910/3438/13).

Заперечення ТОВ «Декорт» щодо передчасності затвердження звіту та ліквідаційного балансу не приймається судом, оскільки є не обґрунтованими та не підтверджені доказами. Заперечення щодо відсутності довідки архівної установи, банківської установи про рух коштів спростовані матеріалами справи.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.

Частиною 3 ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов`язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином оскільки за результатами ліквідаційної процедури у банкрута не залишилось майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог, підприємницька діяльність підприємства припинена, що відображено у ліквідаційному балансі, господарський суд дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію ТОВ «Камертон» та закриття провадження у справі.

При цьому судом враховано строки розгляду справи, спричинені зокрема неодноразовим оскарженням ухвал суду щодо руху справи, прийнятих судом рішень.

Як визначено ч. 4 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, у випадках, передбачених пп. 4-6 ч. 1 цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до ч.6 ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи - банкрута.

Крім того ліквідатор Василюк І.М. просить затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора боржника в сумі 1 080 245 грн. 81 коп. за період з 13.05.2015 по 04.07.2023, витрат ліквідаційної процедури в сумі 37 855 грн. 88 коп.

Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 року за заявою № 31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові та практичні умови для втілення їх у життя.

Статтею 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) встановлено право арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 115 Закону передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Відповідно до частини 3 статті 115 Закону грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією визначається в розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора. Право вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів чи їх частини, які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.

Згідно із частиною 4 статті 115 Закону витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов`язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника (частина 5 статті 115 Закону).

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у разі якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати (частина 6 статті 115 Закону).

Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку (частина 7 статті 115 Закону).

Аналогічні положення висвітлені у КУзПБ.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 13.05.2015 повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Камертон" Королюка Миколи Григоровича припинено достроково, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича.

Арбітражним керуючим Василюком І.М. нарахована грошова винагороди в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання обов`язків ліквідатора за період з 13.05.2015 по 20.10.2019 у відповідності до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в розмірі трьох розмірів мінімальної заробітної плати за місяць за період з 21.10.2019 по 04.07.2023 у відповідності до Кодексу України з процедур банкрутства.

За вимогами ч. 6 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Засідання комітету кредиторів боржника, призначене на 21.07.2023 не відбулось у зв`язку з відсутністю учасників (том 10, а.с.40-42).

Чинним законодавством не передбачено наслідків не затвердження звітів арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди комітетом кредиторів. Такі звіти у будь-якому випадку підлягають розгляду господарським судом та затвердженню у разі їх обґрунтованості.

Верховний Суд у постанові №5020-961/2012 від 16.01.2020 вказав, що Закон про банкрутство не містить вказівки про те, що відсутність доказів розгляду комітетом кредиторів банкрута звітів арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат унеможливлює затвердження таких звітів судом у разі їх подання арбітражним керуючим для розгляду. Комітет кредиторів боржника у відповідності до положень Закону про банкрутство, лише визначає своїм рішенням розмір оплати послуг арбітражного керуючого, з урахуванням того, що такий розмір повинен бути не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. Натомість затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого, відповідно до Закону про банкрутство, покладається не на комітет кредиторів боржника, а саме на господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство.

Твердження, що відсутність доказів розгляду комітетом кредиторів банкрута звітів арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат, в свою чергу, унеможливлює затвердження таких звітів судом у разі їх подання арбітражним керуючим для розгляду, є таким що суперечить положенням Закону про банкрутство, оскільки у такому випадку господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, ухиляється від свого обов`язку щодо затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 1/102"Б".

Заперечення представника ТОВ «Декорт» про неналежне повідомлення товариства про проведення засідання, оскільки ліквідатор не переконався в отриманні товариством повідомлення про скликання комітету кредиторів, не приймається судом до уваги.

Ліквідатором долучено фіскальний чек від 11.07.2023, як доказ надіслання ТОВ «Декорт» повідомлення про скликання комітету кредиторів (том 10, а.с. 41).

Суд зазначає, що згідно постанов Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексом України з процедур банкрутства передбачено порядок нарахування основної винагороди (оплата послуг) арбітражного керуючого, який не залежить від жодних умов, а здійснюється за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.

Абзацом 2 ч. 6 ст. 115 Закону по банкрутство встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Проте нормами Закону не передбачено здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень у справі про банкрутство на безоплатній основі (постанова Північного апеляційного господарського суду №Б3/150-12/24 від 05.02.2020).

Тобто, право суду зменшити розмір оплати послуг виникає лише з підстав встановлення надмірно високого рівня середньомісячної заробітної плати керівника боржника, як визначального фактору для розміру оплати послуг арбітражного керуючого.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 №81/10-271.

Ліквідатором нараховано винагороду виходячи з мінімального розміру.

Суд, здійснивши власний розрахунок нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого Василюка І.М. за період виконання обов`язків ліквідатора боржника, дійшов висновку про її затвердження в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання обов`язків ліквідатора за період з 13.05.2015 по 20.10.2019 у відповідності до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в розмірі трьох розмірів мінімальної заробітної плати за місяць за період з 21.10.2019 по 04.07.2023 у відповідності до Кодексу України з процедур банкрутства в загальній сумі 1 080 245 грн. 81 коп.

Крім того ліквідатором понесені витрати ліквідаційної процедури в сумі 37 855 грн. 88 коп., з яких:

-публікація оголошень в сумі 955 грн. 00 коп.;

- адміністративний збір за державну реєстрацію речових прав в сумі 100 грн. 00 коп.;

-поштові витрати в сумі 1 390 грн. 75 коп.;

-заправка картриджа в сумі 900 грн. 00 коп.;

-вартість послуг оцінювача в сумі 22 000 грн. 00 коп.

підтверджені матеріалами справи (том 10, а.с. 8-32), підставні та підлягають затвердженню.

З врахуванням викладеного, того, що норми Кодексу України з процедур банкрутства, які визначають право ліквідатора на оплату послуг, надання яких в рамках даної справи не заперечувалось, є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу, суд дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора про нарахування грошової винагороди.

Затверджуючи звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, судом враховується належне виконання арбітражним керуючим Василюком І.М. обов`язків, покладених ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов`язок захистити право особи (по даній справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.

Слід зазначити, що підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Кодексу України з процедур банкрутства, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень закону про банкрутство, втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.

Відсутність чіткого нормативного регулювання у профільному законі питання оплати праці ліквідатора за рахунок коштів кредиторів не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату праці, які також ґрунтуються на положеннях нормативних актів, котрі мають вищу юридичну силу.

При цьому, відсутність авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956р., Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст.43 Конституції України.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Вказаної правової позиції дотримується також Верховний Суд у постановах №912/1783/16 від 01.08.2018, №05/5026/1809/2012 від 16.01.2018.

Судом встановлено, що ліквідатором здійснено часткове погашення винагороди в межах ліквідаційної процедури за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника в сумі 235 184 грн. 28 коп.

Враховуючи вищевикладене, відсутність діяльності боржника, майна банкрута, відшкодування не сплаченої грошової винагороди має бути покладено на кредиторів боржника пропорційно заявлених грошових вимог, а саме:

-ТОВ «Декорт» в сумі 40 118 грн. 75 коп.;

-ГУ ДПС у Волинській області в сумі 413 грн. 25 коп.;

-ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» в сумі 820 368 грн. 19 коп.

Судом взято до уваги, що законодавець не ставить вказаний порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство боржника, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організації тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № Б14/040-07/15-08, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.02.2020 у справі № 11/Б-921/1448/2013, 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 30.01.2019 №910/32824/15.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Керуючись ст. ст. 46, 48, 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Камертон" (вул. Варшавська, буд. 1, м. Ковель, Волинська обл., код ЄДРПОУ 32578758) затвердити.

2. Ліквідувати юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Камертон" (вул. Варшавська, буд. 1, м. Ковель, Волинська обл., код ЄДРПОУ 32578758).

3. Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Камертон" (вул. Варшавська, буд. 1, м. Ковель, Волинська обл., код ЄДРПОУ 32578758) закрити.

4. Зобов`язати державного реєстратора вчинити дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" та спрямовані на припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Камертон" (вул. Варшавська, буд. 1, м. Ковель, Волинська обл., код ЄДРПОУ 32578758).

5. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

6. Затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Камертон» за період з 13.05.2015 по 04.07.2023 в сумі 1 080 245 грн. 81 коп., а також понесені ним витрати в сумі 37 855 грн. 88 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорт» (пров. Конторський, 6, м. Харків, код ЄДРПОУ 36373901) на користь арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 241 від 17.04.2013, адреса: пр. Волі, 19/4, м. Луцьк, ідент. код НОМЕР_1 ) грошову винагороду та понесені витрати в сумі 40 118 грн. 75 коп. (сорок тисяч сто вісімнадцять грн. 75 коп.).

8. Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (Київський м-н., 4, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44106679) на користь арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 241 від 17.04.2013, адреса: пр. Волі, 19/4, м. Луцьк, ідент. код НОМЕР_1 ) грошову винагороду та понесені витрати в сумі 413 грн. 25 коп. (чотириста тринадцять грн. 25 коп.).

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» (вул. Сахарова, 43, м. Львів, код ЄДРПОУ 37854056) на користь арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 241 від 17.04.2013, адреса: пр. Волі, 19/4, м. Луцьк, ідент. код НОМЕР_1 ) грошову винагороду та понесені витрати в сумі 820 368 грн. 19 коп. (вісімсот двадцять тисяч триста шістдесят вісім грн. 19 коп.).

10. Видати накази.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 04.09.2023.

Ухвала суду підлягає оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяА. М. Кравчук