Рішення

від 01.09.2023 по справі 120/7048/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 вересня 2023 р. Справа № 120/7048/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №2184062-2407-0228 від 26.12.2022, яким за податковий період 2022 року визначено до сплати суму податкового зобов`язання у розмірі 265750,72 грн з орендної плати з фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не врахував наявність у нього пільг по сплаті орендної плати за 2022 рік, адже він є військовослужбовцем, прийнятим на військову службу після введення воєнного стану 24.02.2022, тому має визначенні чинним законодавством України пільги по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної форми власності.

Ухвалою суду від 30.05.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

14.06.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки надання пільг по сплаті орендної плати з фізичних осіб згідно статті 288 ПК України не передбачено. Управління вказує, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Разом з цим, об`єктами комунального майна в трактуванні ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX є: ?єдині майнові комплекси підприємств; ?нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення а також їх окремі частини); ?інше окреме індивідуально визначене майно і т.д. Тому ототожнювати поняття земельної ділянки комунальної форми власності з поняттям комунальне майно, як його трактує Закон № 157-ІХ є недоречним, оскільки при укладенні вищезгаданого договору оренди земельної ділянки комунальної власності Вінницькою міською радою норми (вимоги) Закону №157-ІХ не застосовувалися.

Представник позивача скористався своїм правом та подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач жодним чином не спростував позицію позивача, зокрема вказав, що постанова Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022, якою передбачено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану, не скасована та застосовується до спірних правовідносин.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Фізична особа ОСОБА_1 обліковується у Головному управлінні ДПС у Вінницькій області як платник податків та зборів, зокрема орендної плати.

28.05.2021 Вінницька міська рада «Орендодавець» і ОСОБА_1 - «Орендар», уклали договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за № 02822 від 10.08.2021 року. Відповідно умов договору, Орендодавець на підставі рішення від 28.05.2021 №447 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,1936 га, кадастровий номер 0510100000:01:069:0154, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

05.01.2023 Вінницька міська рада і ОСОБА_1 підписали додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.05.2021, зареєстровану за №02822 від 10.08.2021, пунктом 2.4 якої плата за оренду землі обчислюється у наступному порядку: в розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки 8647751,36 грн = 259432,54 грн в рік. Додаткова угода набуває чинності з 01.01.2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2022 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №2184062-2407-0228, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 265750,72 грн.

Вважаючи, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не врахував наявність у ОСОБА_1 пільг по сплаті орендної плати за 2022 рік, позивач, через свого представника, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Правові засади адміністрування орендної плати за земельні ділянки регламентовані розділом ХІІ Податок на майно Податкового кодексу України.

Згідно пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

При цьому, платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 ст.288 ПКУ). Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 ПКУ).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пп. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Пунктом 288.4 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Окрім того, статтею 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, як передбачено положеннями Податкового кодексу України, питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди, тому саме умови договору (включаючи умову щодо розміру орендної плати) є обов`язковими для виконання сторонами, орендодавець (відповідна рада) має право вимагати сплати, а орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України. Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Так, частиною 1 статті 30 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно зі ст. 20 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-ІV «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 23 ЗУ «Про оцінку земель»).

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2022 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №2184062-2407-0228, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 265750,72 грн.

Як передбачено нормами ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 ЦК України).

Згідно зі статтею 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Стаття 80 Земельного кодексу України вказує, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до положень статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно. Від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності органи місцевого самоврядування.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов?язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим. Дія цього Закону не поширюється на відносини концесії державного та комунального майна.

Жодною із сторін не заперечується факт того, що земельна ділянка площею 1,1936 га кадастровий номер 0510100000:01:069:0154 є комунальною власністю Вінницької міської ради.

Як свідчать матеріали справи, 28.05.2021 Вінницька міська рада «Орендодавець» і ОСОБА_1 - «Орендар», уклали договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за № 02822 від 10.08.2021 року. Відповідно умов договору, Орендодавець на підставі рішення від 28.05.2021 №447 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,1936 га, кадастровий номер 0510100000:01:069:0154, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

05.01.2023 Вінницька міська рада і ОСОБА_1 підписали додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.05.2021, зареєстровану за №02822 від 10.08.2021, пунктом 2.4 якої плата за оренду землі обчислюється у наступному порядку: в розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки 8647751,36 грн = 259432,54 грн в рік. Додаткова угода набуває чинності з 01.01.2022 року.

Отже, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» регулюються майнові відносини щодо умов оренди, зокрема, комунального майна, яким є земельна ділянка площею 1,1936 га кадастровий номер 0510100000:01:069:0154, щодо якої згідно оскаржуваного податкового повіломлення-рішення нараховано полаткове зобов?язання у вигляді орендної плати з фізичних осіб.

Разом із тим, 01.04.2022 було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у статті 1 якого зазначено: Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., № 4, ст. 25) доповнити пунктами 6-1 і 6-2 такого змісту:

6-1. Під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо:

строків надання згоди на включення об`єкта оренди до одного з Переліків;

стартової орендної плати у випадках, якщо інформація про залишкову балансову вартість об`єкта оренди є меншою 10 відсотків первісної балансової вартості об`єкта оренди;

необхідності здійснення оцінки об`єкта оренди для цілей передачі його в оренду орендарям, передбаченим абзацом першим частини першої статті 15 цього Закону;

строків проведення аукціону і затвердження протоколу результатів аукціону;

необхідності та строків завантаження орендодавцем договору оренди та акта приймання-передачі до ЕТС;

можливості підписання документів за допомогою кваліфікованого електронного підпису та переліку таких документів;

продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану;

припинення орендарем договору оренди;

незастосування окремих обмежень на передачу майна в суборенду, передбачених абзацами дев`ятим і десятим частини першої статті 3 та статтею 22 цього Закону, при цьому строк дії укладеного відповідно до цієї статті договору суборенди не може перевищувати строк дії воєнного стану, збільшений на чотири місяці;

можливості застосування пільгової орендної плати на строк, що не перевищує шість місяців, для орендарів, які беруть участь в аукціоні з оренди державного майна з метою переміщення виробництв, активів і потужностей для здійснення господарської діяльності, розміщених на території, визначеній Кабінетом Міністрів України, а також механізму підтвердження права на застосування пільгової орендної плати;

повноважень військової адміністрації з питань, визначених цим пунктом.

6-2. Строк дії договорів оренди державного майна, які укладаються під час дії воєнного стану, не може перевищувати 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану".

На підставі вищевказаного Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», пунктом 1 якої визначено, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна: фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану.

Згідно довідки №721/2045 від 11.10.2022 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військові частині НОМЕР_1 з 14.03.2022 року.

Даний факт також підтверджує військовий квиток ОСОБА_1 .

Отже, позивач, як особа яка була призвана та прийнята на військову службу після оголошення воєнного стану, має пільги із сплати податків, зборів та інших платежів до бюджету відповідно до податкового законодавства.

За таких обставин, суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №2184062-2407-0228 від 26.12.2022.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то слід врахувати наступне.

Про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Із системного аналізу вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Так, 12.01.2023 року ОСОБА_1 уклав з адвокатським бюро «Піпко і партнери» договір про надання правової допомоги включаючи представництво й інші види адвокатської діяльності щодо захисту прав, свобод та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, перед їх посадовими і службовими особами, перед фізичними особами-підприємцями і громадянами, в судах України усіх рівнів та інстанцій у справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №2184062-2407-0228 від 26.12.2022 року та пов`язаних з цим питань.

ОСОБА_1 та Адвокатське бюро «Піпко і партнери» склали акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 24.05.2023 року в якому передбачено наступне.

1. Клієнт визнає, що договір про надання правової допомоги №1, укладений між Сторонами 12.01.2023 року, далі - Договір, станом на дату складання даного акту належним чином виконано Адвокатським бюро та Клієнт немає до Адвокатського бюро жодних претензій. Договір діє до набрання судових рішенням у Справі законної сили, підписання Сторонами акту прийняття-передачі наданих послуг в цілому.

2. За надання правової (правничої) допомоги у Справі протягом 16 год. 00 хв. (шістнадцять годин 00 хвилин) Клієнт сплачує Адвокатському бюро гонорар в розмірі 17177,60 грн. (сімнадцять тисяч сто сімдесят сім гривень шістдесят копійок) згідно рахунку Адвокатського бюро.

Розмір витрат на правничу допомогу обраховано на підставі розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги (Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для розгляду справи) № 24/05/23/1P від 24.05.2023 року.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17177,60 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №2184062-2407-0228 від 26.12.2022, винесене Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17177,60 (сімнадцять тисяч сто сімдесят сім) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

СуддяМультян Марина Бондівна