Ухвала

від 21.02.2024 по справі 120/7048/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2024 року

Київ

справа № 120/7048/23

адміністративне провадження № К/990/4466/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2024 у справі №120/7048/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2024 до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) на постанову суду апеляційної інстанції у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2184062-2407-0228 від 26.12.2022, яким за податковий період 2022 року визначено до сплати суму податкового зобов`язання у розмірі 265750,72 грн з орендної плати з фізичних осіб. Касаційна скарга направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 05.02.2024.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправними та скасування рішення контролюючого органу, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (265750,72 грн

Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України, для визначення справи незначної складності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі міститься посилання на те, що у цій справі наявні винятки, передбачені пунктами «а» і «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Так, на переконання позивача, ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Норми, що врегульовують спірні правовідносини, встановлюють пільги по сплаті орендної плати для військовослужбовців, прийнятих чи призваних на військову службу після введення воєнного стану, а тому висновок Верховного Суду щодо правильності їх застосування надасть уніфіковане розуміння та застосування норм права як для сторін спору, так і для широкого кола інших суб`єктів правовідносин, зокрема, значного кола військовослужбовців щодо яких приймались відповідні норми права та органів ДПС України. Це свідчить про значний суспільний інтерес, який має ця справа, адже має місце серйозна, обґрунтована зацікавленість, неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому та і груп військовослужбовців. Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій ухвалили різні за результатом судові рішення, що свідчить про необхідність перегляду справи в касаційному порядку.

Проаналізувавши такі доводи, колегія суддів вважає, що вони обумовлені здебільшого необхідністю касаційного перегляду конкретно цієї справи, адже суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, з чим категорично не погоджується позивач.

Посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, а ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. З огляду на зміст касаційної скарги, вона не містить посилань на конкретні судові рішення, у яких, по іншому ніж у цій справі застосовано норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Та обставина, що суди попередніх інстанцій конкретно у цій справі ухвалили різні за результатом судові рішення, не дає підстав вважати, що ця справа автоматично стає такою, яка стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Тобто слово "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш істотними для такої практики та формування її однаковості. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.

Скаржник зазначає, що відповідь касаційного суду на поставлене ним питання має надати уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Однак, у касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність в судах першої та/або апеляційної інстанцій значної кількості справ з подібним предметом спору, які вирішені судами по-різному, що давало б підстави вважати наявною правову проблему у застосуванні норм права, яку міг би вирішити суд касаційної інстанції, переглянувши конкретно цю справу.

З цих же підстав колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що ця справа має значний суспільний інтерес. Такі доводи не підтверджені жодними доказами, крім загальних посилань на обставину введення воєнного стану.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2024 у справі №120/7048/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко