Ухвала

від 04.09.2023 по справі 360/976/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

04 вересня 2023 року м. ДніпроСправа № 360/976/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), з вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування заробітної плати позивача у сумі 248640,52 грн за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 при розрахунку середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) при ухваленні рішення про призначення щомісячної страхової виплати, оформленого Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального Страхування України у Луганській області від 14.06.2022 № 44027/10030715/1/2;

2) зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) з врахуванням заробітної плати позивача у сумі 248640,52 грн за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 з дати призначення такої виплати, тобто з 26.05.2022 та з виплатою заборгованості з врахуванням фактично сплачених сум.

За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд встановив таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в обґрунтування якого представник позивача зазначив, що позивач звернувся з заявою про призначення соціальної виплати у червні 2022 року. Вказана виплата у зв`язку з професійним захворюванням йому була призначена. При цьому позивач мав законні сподівання, що відповідач діє законно, так як відповідач є органом державної влади. До того ж відповідач не повідомляв позивача про неврахування його заробітків при визначенні розміру соціальної виплати в зв`язку з професійним захворюванням. На думку представника позивача, відповідач діяв недобросовісно адже неповідомлення позивача про суттєві особливості розрахунку розміру соціальної виплати, а саме неврахування його заробітків і здійснення розрахунку у мінімальному розмірі має безпосередній вплив на можливість реалізації права судового захисту в межах встановленого законом строку, про що відповідачу як органу державної влади добре відомо. Не повідомляючи про свої протиправні дії, на думку представника позивача, відповідач фактично вчинків дії, які слід розцінювати як правові чи практичні перешкоди для здійснення права на судовий захист з боку держави.

Крім того, через постійні ракетні обстріли України, які особливо активізувалися з осені 2022 по весну 2023 і тривають до цього часу та через відсутність коштів позивач не міг особисто звернутися до відповідача, який наразі організував свою роботу виключно у дистанційному режимі. Лише звернувши за правовою допомогою до адвоката позивач дізнався, що його права порушено відповідачем.

Представник позивача зазначає, що позивач не був належним чином обізнаний про те, що відповідач не врахував його заробітку для розрахунку розміру соціальної допомоги.

З огляду на викладене представник позивача вважає, що вважаю, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин адже він викликаний недобросовісною поведінкою відповідача, який своєчасно не повідомив про особливості здійсненого ним розрахунку соціальної допомоги.

Розглянувши клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, дослідивши матеріали додані до позову, суд дійшов такого.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 122 КАС України визначені строки звернення до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини друга статті 122 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року в справі № 340/1019/19).

Страхові виплати є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому факт виплати або не виплати відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було припинено виплату страхових виплат.

Отже, з дня отримання страхових виплат особою, якій призначені страхові виплати, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання страхової виплати, демонструючи свою необізнаність щодо відсутності виплати страхових виплат звернулась до органу Фонду соціального страхування із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу Фонду соціального страхування відповіді на подану нею заяву.

Із матеріалів позовної заяви слідує, що виплату страхових виплат призначено в червні 2022 року, отже отримавши страхових виплат в червні 2022 року, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Однак до суду представник позивача звернувся з позовом тільки в серпні 2023 року, тобто після спливу шестимісячного строку звернення до суду.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.01.2020 року у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 року у справі № 360/1870/19, від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14933/22, від 27 серпня 2021 року у справі № 1.380.2019.000974, від 21 грудня 2022 року у справі № 0440/6992/18, від 30 березня 2023 року у справі № 420/1640/19.

У постанові від 28 листопада 2022 року (справа № 140/11951/21) Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Таким чином, введення воєнного стану повинно враховуватися судом при вирішенні питання про поновлення процесуального строку, встановленого законом. Разом з тим, ця обставина підлягає визнанню судом поважною причиною пропуску процесуального строку за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною, як того вимагає норма частини першої статті 121 КАС України. Питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.

Зазначення представником позивача про постійні ракетні обстріли України та інші наслідки воєнного часу не є поважними причинами пропуску процесуального строку з огляду на те, що представником позивача не зазначено, що саме перешкоджало позивачу подати вчасно позов, тобто які саме обставини спричинені воєнним станом привели до пропуску строку. Доводи представника позивача про ракетні обстріли також суд вважає необґрунтованими, адже вони не можуть свідчити про постійну та систематичну неможливість виконати певні дії направлені на звернення до суду.

Таким чином, доводи представника позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду, які наведені у клопотанні про поновлення строку, заявленому в позовній заяві визнаються судом не поважними.

Відповідно до частин першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, згідно з частиною першою статті 123 КАС України позивач має право подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, з встановленням представнику позивача строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 79, 80, 94, 160, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом 10-ми (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника):

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску.

Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті позивачем у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута особі, яка її подала, та вважатиметься неподаною.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяО.В. Захарова