Постанова

від 08.02.2024 по справі 360/976/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року справа №360/976/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року (повне судове рішення складено 08 листопада 2023 року у м. Дніпро) у справі № 360/976/23 (суддя в І інстанції Захарова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області), в якій представник позивача, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування заробітної плати позивача у сумі 248 640,52 грн за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 при розрахунку середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) при ухваленні рішення про призначення щомісячної страхової виплати, оформленого постановою Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального Страхування України у Луганській області від 14.06.2022 № 44027/10030715/1/2;

2) зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) з врахуванням заробітної плати позивача у сумі 248 640,52 грн за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 - з 01.03.2023, з виплатою заборгованості з врахуванням фактично сплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 14.06.2022 № 44027/10030715/1/2 позивачу було призначено щомісячну страхову виплату в зв`язку з виявленими професійним захворюванням та встановленням 55% втрати працездатності.

Представник позивача зазначав, що жодних повідомлень про те, що певні заробітки позивача не були включені в розрахунок середнього заробітку для обчислення розміру страхової виплати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області. Також жодних повідомлень не надавав і відповідач, який є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.

На адвокатський запит відповідач листом від 25.08.2023 № 1200-0202-8/16935 повідомив, що розрахунковий період для призначення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат становить з 01.07.2020 по 30.06.2021. Згідно з інформацією з Реєстру застрахованих осіб страхувальником ВП «шахта імені Д.Ф. Мельникова» акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» не було сплачено єдиний внесок з нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за розрахунковий період з 01.07.2020 по 30.06.2021, тому підстави для застосування його нарахованої заробітної під час розрахунку середньомісячної заробітної плати відсутні. Зазначив, що згідно із Законом № 1105 (в редакції до 01.01.2023), мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб. Тому, щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 було призначено виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на день настання права на страхову виплату, а саме - з 2481,00 грн. Відповідач вказав, що після сплати страхувальником єдиного внеску за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 сума щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 буде підлягати перерахуванню.

Представник позивача зазначив, що згідно з відомостями з Реєстру застрахованих осіб за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 маються відомості про суми нарахованої заробітної плати позивача, на яку нараховано страхові внески роботодавцем, однак їх не сплачено роботодавцем, а саме: липень 2020 19 601,26 грн; серпень 2020 22 051,02 грн; вересень 2020 17 736,45 грн; жовтень 2020 22 238,94 грн; листопад 2020 14 574,87 грн; грудень 2020 21 281,79 грн; січень 2021 25 786,67 грн; лютий 2021- 24 473,88 грн; березень 2021 23 501,65 грн; квітень 2021 22 392,97 грн; травень 2021 19 181,61 грн; червень 2021 15 819,41 грн. А усього за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 248 640,52 грн.

Представник позивача вважає дії відповідача щодо неврахування нарахованої заробітної плати за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 при визначенні середнього заробітку для розрахунку розміру соціальної виплати і здійснення її розрахунку виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на день настання права на страхову виплату, а саме - з 2481,00 грн протиправними.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неврахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 у розмірі 248 640,52 грн для розрахунку середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) при призначенні щомісячної страхової виплати.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати) ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року включивши до розрахунку середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 у розмірі 248 640,52 грн, з урахуванням фактично сплачених сум.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до даних справи про страхові виплати, переданої управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, позивач перебував на обліку в Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області та отримував страхові виплати з 26.05.2022 у зв`язку з професійним захворюванням, встановленим під час роботи на підприємстві ВП «шахта ім. Д.Ф. Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля».

Розрахунковий період для призначення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат становить з 01.07.2020 по 30.06.2021.

Згідно з інформації з реєстру застрахованих осіб ДРЗДСС страхувальником ВП «шахта ім. Д.Ф. Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля» не було сплачено єдиний внесок з нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за розрахунковий період з 01.07.2020 по 30.06.2021, тому, на переконання відповідача, підстави для застосування його нарахованої заробітної під час розрахунку середньомісячної заробітної плати відсутні.

Відповідач зазначає, що ВП «шахта ім. Д.Ф. Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля» на теперішній час знаходиться в зоні тимчасової окупації, отримати такі відомості від нього на даний час не виявляється можливим, тому щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 було призначено Лисичанським міським відділенням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на день настання права на страхову виплату, а саме - з 2481,00 грн.

В листах Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 25.08.2023 № 1200-0202-8/16935 та від 20.04.2023 № 2579-2393/Р-03/8-1200/23 було роз`яснено, що після сплати страхувальником єдиного внеску за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 сума щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 буде підлягати перерахуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є особою з інвалідністю внаслідок професійного захворювання, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, затвердженим 23 листопада 2021 року начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці

Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 14 червня 2022 року № 44027/10030715/1/2 про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати призначити потерпілому ОСОБА_3 щомісячну страхову виплату в розмірі 1364,55 грн, середньомісячна заробітна плата (дохід) перед настанням страхового випадку становила 2481,00 грн.

Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з адвокатським запитом від 23 серпня 2023 року за № 472, яким просив повідомити, яким чином здійснювався розрахунок середньої заробітної плати для розрахунку виплати за страхуванням від професійного захворювання за первинною заявою про призначення відповідної виплати ОСОБА_1 вказавши окрім іншого конкретні суми заробітної плати та місяці, з яких здійснювався розрахунок, а також надати рішення про призначення відповідної виплати з детальним її розрахунком за первинною заявою.

Листом від 25.08.2023 № 1200-0202-8/16935 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило представника позивача про те, що відповідно до даних справи про страхові виплати, переданої управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, ОСОБА_1 (до 01.01.2023) перебував на обліку в Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області та отримував страхові виплати з 26.05.2022, у зв`язку з професійним захворюванням встановленим під час роботи на підприємстві ВП «шахта імені Д.Ф. Мельникова» акціонерного товариства «Лисичанськвугілля». Розрахунковий період для призначення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат становить з 01.07.2020 по 30.06.2021. Згідно з інформацією з Реєстру застрахованих осіб страхувальником ВП «шахта імені Д.Ф. Мельникова» акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» не було сплачено єдиний внесок з нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за розрахунковий період з 01.07.2020 по 30.06.2021, тому підстави для застосування його нарахованої заробітної під час розрахунку середньомісячної заробітної плати відсутні. Згідно з частиною першою статті 42 Закону 1105 (в редакції до 01.01.2023), мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб. Тому, щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 було призначено виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на день настання права на страхову виплату, а саме - з 2481,00 грн. Після сплати страхувальником єдиного внеску за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 сума щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 буде підлягати перерахуванню.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-ХIV в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення страхової виплати) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я.

За приписами статті 1 Закону № 1105-ХIV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

види загальнообов`язкового державного соціального страхування: у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку); медичне страхування (пункт 1);

загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством (пункт 3);

нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть (пункт 5);

об`єкт соціального страхування - страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їхніх сімей, інших осіб) виникає право на страхові виплати та соціальні послуги відповідно до цього Закону залежно від видів соціального страхування (пункт 6);

професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою (пункт 7);

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування (пункт 8);

страховик - Пенсійний фонд України (пункт 9);

страхові випадки: за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці; за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону страхових виплат (пункт 10);

страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом (пункт 12);

суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик (пункт 14).

Частиною першою статті 29 Закону № 1105-ХIV передбачено, що страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах;

2) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої, післядипломної освіти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять, під час занять, коли вони набувають професійних навичок, у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах.

Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону № 1105-ХIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України (частини третя, четверта статті 30 Закону № 1105-ХIV).

Відповідно до частини сьомої статті 30 Закону № 1105-ХIV страхові виплати складаються із:

1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;

5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За приписами статті 32 Закону № 1105-ХIV:

медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності потерпілих здійснюється МСЕК відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров`я (частина перша);

ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження після надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною командою реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, внесеного до індивідуального реабілітаційного плану. Огляд потерпілого, складання, внесення змін до індивідуальної програми реабілітації проводиться МСЕК відповідно до законодавства (частина друга);

позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, страховика чи інших заінтересованих осіб, а у випадках, передбачених законом, - за клопотанням органів досудового розслідування або за рішенням суду (судді) (частина третя).

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-ХIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.

Середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченою ним заробітною платою (або відповідною її частиною) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Під час обчислення середньомісячної заробітної плати враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески (частини восьма, дев`ята Закону № 1105-ХIV).

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 36 Закону № 1105-ХIV перерахування сум страхових виплат проводиться відповідно до частини другої статті 31 цього Закону.

Частиною першою статті 31 Закону № 1105-ХIV передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться у разі: 1) зміни ступеня втрати професійної працездатності; 2) зміни складу сім`ї померлого.

Відповідно до частини другої статті 31 Закону № 1105-ХIV щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Коефіцієнт перерахунку щомісячних страхових виплат відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. За наявності фінансових можливостей бюджету уповноваженого органу управління розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для здійснення перерахування, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення. Розмір такого збільшення визначається у межах бюджету уповноваженого органу управління за рішенням Кабінету Міністрів України. Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати не підлягає зменшенню.

Згідно з абзацами першим, третім частини першої статті 37 Закону № 1105-ХIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 1105-ХIV територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:

1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;

2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;

3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;

4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;

5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;

6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;

7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;

8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;

9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;

10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат (частина третя статті 37 Закону № 1105-ХIV).

Статтею 38 Закону № 1105-ХIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів. Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону № 1105-ХIV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо: 1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку; 2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок; 3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.

Відповідно до частини другої статті 39 Закону № 1105-ХIV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання (пункт 1 частини першої статті 41 Закону № 1105-ХIV).

За приписами частин п`ятої, сьомої статті 41 Закону № 1105-ХIV страхові виплати здійснюються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації, у тому числі резидента Дія Сіті, або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці), визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 439) (далі - Порядок № 1266 в редакції, чинній на дату звернення позивача з заявою про призначення страхової виплати).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.

Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з розрахунку на один календарний день, яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44) (пункт 4 Порядку № 1266).

Згідно з абзацом першим пункту 11, пунктом 13 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.

За приписами пункту 14 Порядку № 1266 у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов`язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, за формулою: З = З(н) х С : М, де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях; З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата; С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...); К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою: К = З(в) : З(с), де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати; М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді. У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв`язку з: поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців; причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 31 Порядку № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 07.08.2023 по страхувальнику ВП «шахта імені Д.Ф. Мельникова» акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (код 26349183) наявні відомості про нарахування та виплату заробітної плати у період з 01.07.2020 по 30.06.2021, разом з цим, відомості про сплату страхових внесків за вказаний період відсутні.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином відповідальність у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску покладається на роботодавця як платника єдиного внеску, а працівник, у цьому випадку позивач, не може нести відповідальність за такі порушення та має право на врахування заробітної плати за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 при розрахунку середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати).

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо неврахування заробітної плати позивача у сумі 248 640,52 грн за період з 01.07.2020 по 30.06.2021 при розрахунку середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для визначення розміру страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячної страхової виплати), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 360/976/23 залишити без змін.

Повне судове рішення 08 лютого 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук