Ухвала

від 04.09.2023 по справі 400/3220/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/3220/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Крусяна А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року у справі №400/3220/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Карго Логистик» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

31.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС Карго Логистик» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області від 27.01.2023 року №8171883/45154503, від 27.01.2023 року №8171882/45154503, від 01.02.2023 року №8194804/45154503 про відмову в реєстрації податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 07.01.2023 року №1, від 13.01.2023 року №2, від 20.01.2023 року №3 датою їх подання.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року у справі №400/3220/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Карго Логистик» задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області від 27.01.2023 року №8171883/45154503, від 27.01.2023 року №8171882/45154503, від 01.02.2023 року №8194804/45154503 про відмову в реєстрації податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 07.01.2023 року №1, від 13.01.2023 року №2, від 20.01.2023 року №3 датою їх подання.

На зазначене судове рішення Головним управлінням ДПС у Волинській області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2023 року у справі 400/3220/23 повернуто з підстав, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України, а саме у зв`язку з відсутністю сплати судового збору.

26.07.2023 року Головним управлінням ДПС у Волинській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року у справі №400/3220/23.

Водночас, в порушення вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України скаржником під час повторної подачі апеляційної скарги судовий збір не сплачено.

Слід зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору установлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При цьому, згідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У відповідності із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 1 січня 2023 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2684 грн.

Згідно до матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю «ДС Карго Логистик» в позовній заяві об`єднано три вимоги немайнового характеру.

Розрахований відповідно до п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 11164,50 грн.

Виходячи з наведених вище норм законодавства, за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 11164,50 грн. на рахунок UA678999980313101206081015758, код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач ГУК в Одеській області /Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998.

Згідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

Оскільки особою, яка оскаржує рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір, подана апеляційна скарга, на підставі ст. 298 КАС України, підлягає залишенню без руху.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Разом з апеляційною скаргою податковим органом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що попереднє звернення із апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду було у визначений законом строк. Повторне звернення із такою апеляційною скаргою пояснюється наміром щодо реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду у справі.

Дослідивши доводи клопотання Головного управління та матеріали справи, суд апеляційної інстанції уважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.

Слід зазначити, що у відповідності до положень частини другої статті 298, частини восьмої статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом.

При цьому право суб`єкта владних повноважень повторного звернення з апеляційною скаргою має темпоральні межі, установлені нормою частини другої статті 299 зазначеного Кодексу: один рік з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки).

Тобто, скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зволікання.

Так, статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Зі змісту положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» та Кодексу адміністративного судочинства України надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно із тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена в праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Судова колегія наголошує, що довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного судового рішення.

Також, апеляційний суд зазначає, що ГУ ДПС у Волинській області, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи. До того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність у податкового органу фінансування, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, апеляційний суд дійшов висновку, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій контролюючого органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що відповідач дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі в найкоротші строки.

При цьому такі дії повинні вчинятися у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту виникнення права на апеляційне оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.

Як слідує з матеріалів справи, вперше, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року у справі №400/3220/23 скаржником подано безпосередньо до апеляційного суду - 08.06.2023 року, тобто в межах, визначеного статтею 295 КАС України, строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Водночас, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року у справі №400/3220/23 - залишено без руху та надано скаржнику 10-денний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом подання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 11164,50 грн.

У зв`язку з невиконанням вище зазначеної ухвали апеляційного суду від 16.06.2023 року, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року у справі №400/3220/23 повернуто ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2023 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Вдруге, апеляційна скарга подана відповідачем у короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги, до якої, жодних доказів на підтвердження сплати судового збору за подання до суду даної апеляційної скарги податковим органом не надано.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою і вдруге, в діях відповідача убачається недобросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом, яке у свою чергу свідчить про невчинення податковим органом усіх можливих і залежних від нього дій для усунення недоліків апеляційної скарги, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги.

Так, відповідачем не подано суду апеляційної інстанції доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору за подання апеляційної скарги безпосередньо у справі №400/3220/23 фінансування з Державного бюджету України у взаємозв`язку вказаних часових інтервалів.

Невжиття суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок виконувати функції і завдання держави, заходів щодо своєчасного оскарження судового рішення не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Відтак, за наслідками дослідження клопотання податкового органу про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції колегією суддів установлено, що таке звернення є необґрунтованим, оскільки не містить та до нього не додано жодних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору.

Таким чином, обставини, зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є поважними та обґрунтованими.

Беручи до уваги наведене та у відповідності до вимог ст. 298 КАС України апеляційна скарга ГУ ДПС у Волинській області підлягає залишенню без руху, із наданням скаржнику строку для подання мотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження вказавши інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга ГУ ДПС у Волинській області підлягає залишенню без руху із наданням скаржнику строку для подання суду апеляційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами, а також доказів на підтвердження сплати судового збору.

Керуючись ст. 169, 292, 293, 298 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Вказані представником Головного управління ДПС у Волинській області у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції підстави визнати неповажними.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року у справі №400/3220/23 залишити без руху.

Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати скаржнику 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 11164,50 грн., а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року у справі №400/3220/23 із наведенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, з підтверджуючими доказами та матеріалами.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду має бути внесено на рахунок №UA678999980313101206081015758, код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувач: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку (МФО) 899998.

Роз`яснити скаржнику, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання доказів сплати судового збору, апеляційну скаргу, відповідно до ст.169 КАС України, буде повернуто особі, яка її подала.

Роз`яснити скаржнику, що у разі не виконання вимог зазначеної ухвали в частині щодо подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із наведенням інших обґрунтованих підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами, апеляційним судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді А.В. Крусян Т.М. Танасогло