Ухвала

від 23.08.2023 по справі 372/1224/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/1224/23 головуючий у суді І інстанції Потабенко Л.В.

провадження № 22-ц/824/9253/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 серпня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2023 року про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика вікон «ЕСКО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив розірвати договір купівлі-продажу металопластикових конструкцій №100111480 від 28 вересня 2021 року укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 77 582 грн.; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2023 рокупозовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав несплати позивачем судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення судом норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції зазначається про необхідність сплатити судовий збір, обґрунтовуючи таке рішення тим, що посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не є вірним, адже позовна заява не стосується правовідносин, що регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Однак, суд першої інстанції помилково прийшов до наведених висновків. Позивач вказує, що він не є споживачем фінансових послуг. У позовній заяві, ОСОБА_1 повідомив суд, що придбав продукцію (вікна та двері), що за своєю якістю не відповідали ані умовам договору, ані нормам законодавства. Позовна заява з-поміж інших норм, обґрунтовується положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, з аналізу позовної заяви вбачається, що позивач, в першу чергу, є споживачем, а не просто стороною цивільного договору (хоча одне не виключає інше). У позовній заяві описуються обставини справи та наводяться норми Закону України «Про захист прав споживачів», на підтвердження порушених прав і гарантій, що належать позивачу, як споживачу, це зокрема: положення ст. 1, 4, 6, 8, 22 Закону. Отже, позовна заява містить предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача, як споживача. Із висновком суду, про те, що після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, що виключає звільнення від сплати судового збору, позивач категорично не згоден. Пільга, що передбачена ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якої «споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав», чітко передбачена законодавством, і наявність договірних відносин між споживачем і виробником (або виконавцем) не виключають права на використання даної пільги. На переконання позивача, незалежно від предмета і підстав позову, на правовідносини, що виникають із побутових договорів зі споживачем товарів, укладеного з метою задоволення власних потреб, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне закрити апеляційне провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2023 року в частині визначення розміру судових витрат, зокрема, розміру судового збору.

Частиною другою статті 352 ЦПК України встановлено, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Положеннями частини першої статті 353 ЦПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат (пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 червня 2023 року ухвалою Київського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2023 року про залишення позовної заяви без руху.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги та можливості оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині визначення розміру судових витрат, позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 19 січня 2019 року у справі №638/17815/17-ц, від 05 лютого 2020 року у справі №758/3200/19-ц, від 02 листопада 2022 року у справі №760/9685/22.

Разом з тим, вже після відкриття апеляційного провадження постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 607/23244/21 сформульовано інший правовий висновок про те, що, застосовуючи пункт 10 частини першої статті 294 КАС України, який за змістом є тотожним пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України щодо можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви (заяви) без руху в частині визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду підлягає ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, якщо суд першої інстанції у цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити при зверненні до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення. Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Також не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. В такому випадку заявник може реалізувати своє право на апеляційне оскарження такого судового рішення, шляхом включення заперечень на нього до апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України (у випадку постановлення такого рішення місцевим судом).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Таким чином, судом апеляційної інстанції помилково відкрито апеляційне провадження, а саме з урахуванням правових висновків Верховного Суду, від яких відступила Велика Палата Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2023 року про залишення позовної заяви без руху.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування шкоди з підстав не виконання відповідачем відповідних приписів Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 6).

Враховуючи неможливість оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, належним способом захисту позивача, який вважає, що не має сплачувати судовий збір, в даному випадку може бути оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви, якщо така буде постановлена з мотивів несплати позивачем судового збору за вимогу, яка на думку останнього не повинна оплачуватись у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 2 ст. 381 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Керуючись статтями 358, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2023 року про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика вікон «ЕСКО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2023 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.