Рішення

від 05.08.2024 по справі 372/1224/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1224/23

Провадження № 2-111/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

05 серпня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Водолазській Т.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні Обухівськогорайонного судуКиївської областіцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕМ-ПЛАСТ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕМ-ПЛАСТ» в якому просить розірвати договір купівлі-продажу метало-пластикових конструкцій №100111480 від 28.09.2021 року укладеного між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 77582,00 грн., а також стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕМ-ПЛАСТ» моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. та понесені судові витрати у справі. В обгрунтування доводів позовної заяви зазначає, що 28.09.2021 року між позивачем та відповідачем ФОП ОСОБА_2 було оформлене замовлення за №100111480 від 28.09.2021 року та досягнуто домовленості про купівлю та встановлення вікон та дверей. На підтвердження цього від відповідача надійшов рахунок на загальну суму 60250,00 грн. У той же день позивач здійснив його оплату в повному розмірі, та сплатив 60250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №189 від 28.09.2021 року, чим виконав свій обов`язок покупця по сплаті товару. Проте продукцію не було виготовлено та поставлено вчасно. Замовлення було поставлено лише 14.11.2021 року, також поставлений товар не відповідав заявленим пропозиціям та умовам замовлення, про що позивач повідомив відповідача, внаслідок чого поставлений товар було повернено для усунення недоліків. 19.11.2021 року відповідачами було поставлено іншу продукцію із технічними доопрацюваннями, проте вона знов не відповідала заявленим пропозиціям та умовам замовлення. 01.12.2021 року позивач звернувся до відповідача з усною претензією, а 16.12.2021 року була направлена повторна претензія, в якій було викладено усі зауваження щодо наданих послуг та продукції. 13.02.2022 року відповідачем повторно було поставлено товар, але він знову не відповідав заявленим пропозиціям та умовам замовлення. Станом на день звернення до суду недоліки у товарі не виправлені, вичерпна відповідь на претензії не надана, кошти не повернуті, а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 16 січня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 09 травня 2024 року замінено у справі первісного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ВІКОН «ЕСКО» на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕМ-ПЛАСТ».

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися, про час розгляду справи були повідомлені належним чином, в поданому до суду клопотанні просили слухати справу у їх відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечили.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду поштовим відправленням про день та час розгляду справи. Про причину неявки суд не повідомили, заяв, клопотань та відзиву до суду не надіслали.

Положеннями ст.280ЦПКУкраїни передбачається, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розглядсправи здійснюєтьсясудом завідсутності учасниківсправи,фіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувальноготехнічного засобуне здійснюється. Відповіднодост.263ЦПКУкраїни,судоверішенняповинноґрунтуватисяназасадахверховенстваправа,бутизаконниміобґрунтованим.Законнимєрішення,ухваленесудомвідповіднодонормматеріальногоправаіздотриманнямнормпроцесуальногоправа. Судоверішеннямаєвідповідатизавданнюцивільногосудочинства,визначеномуцимКодексом. При виборіізастосуваннінорми правадоспірнихправовідносин судвраховуєвисновкищодо застосуваннявідповіднихнормправа,викладенівпостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим єрішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованих обставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,підтверджених тимидоказами,які булидосліджені всудовому засіданні.

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.09.2021 року позивачем у Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ВІКОН «ЕСКО» було оформлено замовлення №100111480 на виготовлення та встановлення конструкцій-металопластикові вікна та двері за адресою : АДРЕСА_1 .

28.09.2021 року згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №189 від 28.09.2021 року ФОП ОСОБА_2 було прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 60250,00 грн.

Відповідно до претензії №1 від 16.12.2021 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ВІКОН «ЕСКО» щодо надання інформації виконання його замовлення №100111480 на виготовлення та встановлення конструкцій-металопластикових вікон та дверей.

Дана претензія-вимога була скерована на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ВІКОН «ЕСКО», а саме: 04116, м. Київ, вул. Старокиївська буд. 46.

Відповідно до претензії №2 від 18.08.2022 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ВІКОН «ЕСКО» щодо обов`язкового повернення отриманих коштів.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 08.02.2023 року №1438/02-2023 складеного судовим експертом ОСОБА_3 вбачається, що змонтовані металопластикові віконні блоки в господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та не змонтовані станом на дату проведення візуально-інструментального обстеження металопластикові дверні блоки згідно специфікації від 28.09.2021 року №100111480 не відповідають вимогам нормативних документів. Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення порушень державних будівельних норм змонтованих метало пластикових віконних конструкцій в господарській будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та не змонтованих метало пластикових дверних конструкцій, згідно результатів проведеного візуально-інструментального обстеження наданих на дослідження матеріалів, станом на дату проведення дослідження становить 77582,00 грн., при цьому монтаж метало пластикових віконних та дверних конструкцій необхідно здійснювати з дотриманням державних будівельних норм.

Як вбачається з відповіді на претензію (вимогу) №2 про обов`язкове повернення отриманих коштів від 18.08.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ВІКОН «ЕСКО» повідомляє ОСОБА_1 , що ніяких договорів з позивачем не укладало, та для розуміння ситуації просили надати копії наявних документів та замовлення №100111480 від 28.09.2021 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру №189 від 28.09.2021 року.

Як вбачається з відповіді на претензію (вимогу) №2 про обов`язкове повернення отриманих коштів від 30.08.2022 року ФОП ОСОБА_2 , зазначив що з позивачем ніяких договорів не укладав, та просив надати копії документів замовлення №100111480 від 28.09.2021 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру №189 від 28.09.2021 року.

Щодо правовідносин з відповідачем ТОВ «АЛЕМ-ПЛАСТ», позивачем не надано жодних доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1статті 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1статті 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Загальні положення про правочин визначені у Главі 16 Розділу IV Книги Першої ЦК України.

Зокрема, відповідно до частин першої та п`ятої ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Форма правочину та способи волевиявлення визначені у ст. 205 ЦК України. Відповідно до ч. 1 цієї статті, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Види правочинів, які можуть вчинятись усно, визначені у ч.1 ст. 206 ЦК України. Зокрема, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В свою чергу, відповідно до п.3 ч.1ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 509 ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із вимогами ст. 682 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Статтею 684 ЦК України передбачено правові наслідки передання некомплектного товару. Зокрема у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) доукомплектування товару в розумний строк.

Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;

2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.

Згідно із ч.ч 1,2,3 ст. 698 ЦК України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.

Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу (ст. 699 ЦК України).

Відповідно до ст. 700 цього ж Кодексу, продавець зобов`язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання. Покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.

Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено,- в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв`язку з відсутністю у нього такої інформації.

Враховуючи, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, до відносин, які виникли на підставі договору купівлі продажу від 28.09.2021, за яким позивач придбав у відповідача товар, застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такий відповідає ознакам споживчого договору.

Так, згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в узагальненні судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів від 01 лютого 2013 року, незалежно від виду укладених громадянами договорів їх зміст - це угода про послугу та виконання робіт.

Отже, законодавство не містить окремого виду договору, як споживчий. Договір будь-якого виду може бути споживчим, якщо він відповідає критеріям, передбаченим законом.

Згідно із визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб;

Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 покликався власне на те, що за результатами проведеного монтажу уповноваженими представниками відповідача, ним виявлено істотні недоліки які не відповідають вимогам нормативних актів, та пославлвся на вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для уснення порушень, зазначених у висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 08.02.2023 року №1438/02-2023 на його замовлення.

Однак, позивачем не зазначено, за яким критерієм він відносить виявлені недоліки до категорії істотних, з врахуванням визначення поняття істотного недоліку, навденого в преамбулі ЗУ «Про захист прав споживачів».

В свою чергу, положеннями частин першої, третьої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Зазначене вище кореспондується з положеннями частини другої статті 678 ЦК України, згідно якої у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) у покупця виникає право (за його вибором): відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміну товару.

Таким чином, відповідно до згаданих норм процесуального та матеріального закону, спосіб захисту прав споживача обирає сам позивач.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Матеріалами справи стверджується, що позивач під час оформлення у відповідачів замовлення на виготовлення металопластикових вікон та дверей попередньо погодив деталі щодо замовлення, зокрема щодо розміру вікон, їхній тип, профіль, фурнітура та заповнення, вартість товару та наданих послуг з монтажу що відображалось у комерційній пропозиції від 28.09.2021.

Таким чином, погодившись на пропозицію укласти усний договір купівлі-продажу товару металопластикових вікон та дверей, позивач сплатив 60250 грн..

Щодо строків встановленя замовлених позивачем віконних та дверних конструкції відповідної комплектації, позивачем доказів не надано, як і не надано доказів як відбувалось прийняття позивачем роботи у відповідачів. Зокрема чи були з його боку претензій щодо якості товару чи інших недоліків по встановленню вікон та дверей.

Звертаючись до відповідачів з претензію, позивач не зазначив яких саме заходів має вжити продавець для усунення недоліків виконаних робіт.

Також позивач заявляючи вимогу про розірвання договору купівлі-продажу, та стягнення коштів, і моральної шкоди не ставив питання застосуванням наслідків такого розірвання.

Зважаючи на те, що як норми цивільного законодавства, так і норми Закону України «Про захист прав споживачів» передбачають наслідки передання покупцю некомплектного товару чи неналежної якості, проте позивач звертаючись до суду з означеним позовом свої позовні вимоги належним чином не обґрунтував, не вказав чітко, які саме норми були порушені відповідачем та які правові наслідки настають у такому випадку.

Положеннями частини 4 статті 853 ЦК України передбачено, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Враховуючи, що якість виготовлених металопластикових вікон та дверей, які начебто частково встановлені відповідачем у будинку позивача, а також якість робіт по їх встановленню потребують спеціальних знань, належним доказом істотних недоліків та неякісність виконаних робіт повинна бути підтверджена відповідним спеціалістом або експертизою.

Матеріали справи не містять документів, що експерт Свістунов І.С., може надавати технічні висновки стосовно якості виготовлення металопластикових вікон та виконаних робіт по їх встановленню, і їх відповідність ДБН.

Оцінюючи висновок за результатами проведеного експертного будівельно-технічного дослідження від 08.02.2023 року, який складений судовим експертом Свістуновим І.С., у відсутність відповідача, який експертом не залучався, та не містить відомостей щодо істотних недоліків та неякісність виконаних робіт, а саме відповіді на питання чи виявлені недоліки можливо чи не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення, суд не може взятии до уваги такий висновок.

Клопотання про призначення судової експертизи порзивачем не заявлялось.

Позивачем не визначено і не обґрунтовано, в чому саме полягають порушення прав і законних інтересів позивача, та якими саме діями чи бездіяльністю допущено порушення відносно споживача, при цьому позивачем у повній мірі не доведено, що віконні та дверні конструкції, замовлені у відповідача мали істотні недоліки, що позбавляло позивача можливості використовувати їх за призначенням.

За таких обставин, суд вважає, що посилання позивача на те, що відповідачами виготовлені металопластикові вікна та двері неякісно, і неякісно змонтовані, є недоведеними належними, допустимими та достатніми доказами і задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець вказує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема ст. ст. 4, 22 Закону про захист прав споживачів).

Згідно із роз`ясненнями, які містяться у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4. ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Позивач не надав суду достатніх доказів тому, що йому були завдані моральні страждання діями відповідача, внаслідок недоліків продукції чи дефекту робіт, докази прямого причинного зв`язку між шкодою та діями відповідача відсутні.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Також судом, встановлено, що відповідно до Єдиного державнеого реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ТОВ «АЛЕМ-ПЛАСТ», за індекатором суб`єкту в ЄДР 137536, зареєстровано 03.06.1998 року, код КВЕД неспеціалізована оптова торгівля, за видами економічної діяльності ТОВ займається виробництвом дерев`яних будівельних конструкцій, виробів з пластмаси, сляних втробів, столярних виробів, малярних, та сління, отже жодних доказів що дане товариство є правонаступником Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ВІКОН «ЕСКО», чи змінило свою назву позивачем не надано, як і не надано доказів щодо укладення з відповідачем ТОВ «АЛЕМ-ПЛАСТ» будь-яких правочинів на виготовлення та встановлення конструкцій-металопластикових вікон та дверей.

Виходячи з викладено суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до ТОВ «АЛЕМ-ПЛАСТ» в зв`язку з неналежністю відповідача та не недоведеністю спричинення позивачу діями відповідача моральної шкоди, внаслідок недоліків продукції чи дефекту робіт, а тому позов є безпідставним і необґрунтованим, і в його задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

На підставі пункту 2 частини другоїстатті 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у позові судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.7,10,12,76,81,141,258,259,263-265,352-356 ЦПК України,суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕМ-ПЛАСТ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Суддя Л.В. Потабенко