Постанова

від 23.08.2023 по справі 381/2275/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 381/2275/22 головуючий у суді І інстанції Ковалевська Л.М.

провадження № 22-ц/824/8239/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 серпня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційного агентства «Поліфаст» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 20 849 грн. 21 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 30 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року в сумі 90 305 грн. 36 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги згідно укладених договорів № 20/20-01\07 від 01 липня 2020 року, № 25/20-03\08 від 03 серпня 2020 року, № 30/20-01109 від 01 вересня 2020 року, № 33/20-01\10 від 01 жовтня 2020 року, № 20/20-01\07 від 01 липня 2020 року, № 42/20-01\12 від 01 грудня 2021 року, № 3/21-02.01 від 02 січня 2021 року, № 5/21-01.02 від 01 лютого 2021 року, № 7/21-01.03 від 01 березня 2021 року, № 9/21-01.04 від 01 квітня 2021 року, № 11/21-05.05 від 05 травня 2021 року, № 14/21-01.06 від 01 червня 2021 року, № 17/21-01.07 від 1 липня 2021 року, № 21/21-02.08 від 02 серпня 2021 року в загальній сумі 77 199 грн. 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 17 вересня 2018 року по 30 червня 2020 року позивач перебувала в трудових відносинах з КП Київської обласної ради «Поліфаст» (на даний час назву змінено на КП Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст»), обіймаючи посаду головного бухгалтера. При звільненні з нею не було проведено повного розрахунку, позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогами щодо виплати заборгованості по заробітній платі, але до сьогоднішнього дня нараховану заробітну плату так і не виплачено.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі КП Київської обласної ради «Рекламно-інформаційного агентства «Поліфаст» просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом не звернута належна увага на те, що поточного директора ОСОБА_2 призначено на посаду директора КП КОР «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» з 28 липня 2021 року, і з урахуванням того, що ні вказані договори ні бухгалтерська документація по заробітним платам їй не передавалась, вона не може підтвердити достовірність сум визначених як борг підприємства перед ОСОБА_1 , за виключенням Договору №22/21-02.08 від 02 серпня 2021 року наявного на підприємстві та підписаного особисто ОСОБА_2 . При цьому, відповідач вказує, що саме ОСОБА_1 перебувала на посаді головного бухгалтера і вела облік сплати заробітної плати і забезпечувала належний облік, та збереження відповідної документації, яка в подальшому не була передана новому директору при призначенні на посаду. Щодо довідки, яка згідно позиції суду є основоположним документом для визначення заборгованості, відповідач вважає її не належним доказом по справі, оскільки вона ймовірно складена самою позивачкою, та підписана попереднім директором. Підтвердження формування та видачі вказаної довідки у КП КОР «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» не має, а сама довідка не передавалася. Аналогічно у володінні КП КОР «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» відсутні цивільно-правові договори № 20/20-01\07 від 01 липня 2020 року, № 25/20-03\08 від 03 серпня 2020 року, № 30/20-01109 від 01 вересня 2020 року, № 33/20-01\10 від 01 жовтня 2020 року, № 20/20-01\07 від 01 липня 2020 року, № 42/20-01\12 від 01 грудня 2021 року, № 3/21-02.01 від 02 січня 2021 року, № 5/21-01.02 від 01 лютого 2021 року, № 7/21-01.03 від 01 березня 2021 року, № 9/21-01.04 від 01 квітня 2021 року, № 11/21-05.05 від 05 травня 2021 року, № 14/21-01.06 від 01 червня 2021 року, № 17/21-01.07 від 1 липня 2021 року, на які посилається позивач. З урахуванням викладеного відповідач вважає, що в рішенні суду першої інстанції не було надано належної оцінки вказаним фактам, а відповідно зроблені висновки не відповідають обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує про те, що оскаржуване відповідачем рішення є законним та обґрунтованим, винесеним з додержанням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга КП Київської обласної ради «Рекламно-інформаційного агентства «Поліфаст» є безпідставною. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач КП Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст», зловживаючи своїми процесуальними правами, не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву, у разі наявності обґрунтованих заперечень проти позовних вимог; до суду не було подано жодного доказу, який би спростовував заявлені позовні вимоги; представник відповідача не з`являвся в судові засідання, затягуючи тим самим судовий розгляд; відповідачем не було вчасно подано апеляційну скаргу, хоча представнику було достеменно відомо про хід розгляду справи, що призводить до затримки виконання рішення суду. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач не наводить власного розрахунку недоотриманих позивачем за час перебування в трудових відносинах сум заробітку (хоча це можливо зробити за даними звітів до ПФУ), а лише вказує про те, що поточний директор ОСОБА_2 призначена на посаду директора з 28 липня 2021 року. Позивач зазначає, що відповідач посилається на відсутність на підприємстві доказів точної суми заборгованості з виплати заробітної плати та доказів заборгованості з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги згідно укладених договорів, при цьому, не наводить жодного аргументу, чому суд не повинен був брати до уваги докази, які були надані нею до позовної заяви. Крім того, доводи відповідача про те, що позивач, перебуваючи на посаді головного бухгалтера, не передала при звільненні бухгалтерські документи новому директору спростовуються тим, що договір №21/21-02.08 від 02 серпня 2021 року та акти здавання-приймання виконаних робіт від 30 липня 2021 року та від 20 серпня 2021 року, від імені відповідача підписані саме генеральним директором Самойленко Т.В. На думку представника відповідача, не є належним доказом у справі: довідка № 39 від 7 липня 2021 року про розмір заборгованості по заробітній платі, оскільки її копія відсутня на підприємстві та відповідач не може підтвердити її складання та видачу. З такими твердженнями позивач не погоджується, оскільки по-перше, довідка підписана колишнім директором ОСОБА_3 , а по-друге, суми, які вказані в довідці повністю відповідають даним ПФУ за Формами ОК-5 та ОК-7, що були надані до суду та досліджені в судовому засіданні. Всі бухгалтерські документи, які зберігалися в паперовому вигляді були передані директору ОСОБА_2 і головне, ведення бухгалтерського обліку на підприємстві здійснювалося за допомогою електронної програми 1С-7-3.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки та копії наказів №26-к від 04 червня 2019 року, №20-к від 16 червня 2020 року ОСОБА_1 працювала у період з 17 вересня 2018 року по 30 червня 2020 року у Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Поліфаст» (на даний час назву змінено на Комунальне підприємство Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст») на посаді головного бухгалтера (а.с.12-19).

Наказом від 16 червня 2020 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади 30 червня 2020 року за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗПП України, що підтверджено копією Наказу КП Київської обласної ради «Поліфаст» (а.с.19).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обраний вірний спосіб захисту прав та інтересів, заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними.

Апеляційний суд частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з дослідженої судом довідки про доходи виданої КП Київської обласної ради «Поліфаст» №39 від 07 липня 2021 року виданої ОСОБА_1 , КП КОР «Поліфаст» має заборгованість з виплати заробітної плати та компенсації на невикористану відпустку, яка складає 25 849 грн. 21 коп. (а.с.20).

Крім того, зі змісту письмових пояснень позивача (а.с. 135) вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач частково провів виплату заробітної плати позивачу на суму 5 000 грн.

Відтак, невиплачена заробітна плата позивачу при звільнені складає 20 849 грн. 21 коп. Вказана сума не спростована відповідачем в суді першої інстанції, а також в суді апеляційної інстанції. Розрахунку заборгованості по заробітній платі наявної у відповідача перед позивачем, останній не надав. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи виплатив позивачу 5 000 грн. заробітної плати, що дає підстави вважати, що відповідач визнає наяву у нього заборгованість перед позивачем.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав до задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, і не проведений з вини власника або уповноваженого ним органу своєчасного розрахунку з працівником, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зважаючи на те, що відповідач вимог закону при звільненні позивача не виконав, заборгованість по заробітній платі не погасив і виплату всіх сум, що належать ОСОБА_4 від КП Київської обласної ради «Поліфаст» в день її звільнення не провів, та безпідставно не здійснив цього і на даний час, суд дійшов обґрунтованого висновку, що остання має право на стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців, а саме за період з 30 червня 2020 року по 30 грудня 2020 року.

В той же час, визначаючи розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку суд першої інстанції навів невірний розрахунок.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку в зв`язку з затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Комунального підприємства Київської обласної ради «Поліфаст» № 39 від 7 липня 2021 року заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню, становить 19 631,64 грн. (9815,82 грн. за квітень 2020 року + 9815,82 грн. за травень 2020 року).

У відповідності до заявлених позовних вимог позивач просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 червня 2021 року по 31 грудня 2022 року , тобто за шість місяців та один день, що суперечить приписам ст. 117 КЗпП України, які обмежують право працівника на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шестимісячним заробітком.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, однак не більше ніж за шість місяців, тобто 9 815 грн. 82 коп. * 6 = 58 894 грн. 92 коп., без врахування податків та інших обов`язкових платежів, а не 90 305 грн., визначених позивачем та стягнутих судом першої інстанції.

З урахуванням наведеного апеляційним судом розрахунку, рішення суду першої інстанції в зазначеній частині підлягає зміні.

Окрім цього, з липня 2020 року по серпень 2021 року між позивачкою та комунальним підприємством Київської обласної ради «Поліфаст» існували договірні відносини на підставі укладених між нами цивільно-правових договорів (договорів про надання послуг) № 20/20-01/07 від 01 липня 2020 року, № 25/20-03/08 від 03 серпня 2020 року, № 30/20-01/09 від 01 вересня 2020 року, № 33/20-01/10 від 01 жовтня 2020 року, № 20/20-01/07 від 01 липня 2020 року, № 42/20-01/12 від 01 грудня 2021 року, № 3/21-02.01 від 02 січня 2021 року, №5/21-01.02 від 01 лютого 2021 року, № 7/21-01.03 від 01 березня 2021 року, № 9/21-01.04 від 01 квітня 2021 року, № 11/21-05.05 від 05 травня 2021 року, № 14/21-01.06 від 01 червня 2021 року, № 17/21-01.07 від 1 липня 2021 року, № 21/21-02.08 від 02 серпня 2021 року.

Відповідно до п.п.1.2 договорів позивач надавала відповідачеві послуги з нарахування заробітної плати працівникам, ведення бухгалтерського обліку, складання звітів та інше. Згідно з п.п. 3.1. відповідач повинен здійснювати щомісячну винагороду за надані послуги в сумі 6850 грн., підставою для оплати є двосторонній акт прийому-передачі виконаних робіт (а.с.34-61).

Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частин першої та другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Так, відповідно до довідки КП Київської обласної ради «Поліфаст» від 07 липня 2021 року № 40 відповідач має заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги, згідно договорів та актів надання послуг за період з липня 2020 року по червень 2021 року у розмірі 66 171 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість, а також заборгованість за договорами № 17/21-01.07 від 1 липня 2021 року та № 21/21-02.08 від 02 серпня 2021 року в загальному розмірі 77 199 грн. 50 грн., суд першої інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять жодного доказу наявності заборгованості за вищезазначеними двома договорами.

Відтак, доведений позивачем та не спростований відповідачем розмір заборгованості з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги згідно укладених договорів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 66 171 грн., без врахування податків та інших обов`язкових платежів.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача частково не відповідають фактичним обставинам справи, судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуКомунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2023 року в частині суми середнього заробітку та винагороди за надані послуги, які підлягають стягненню на користь позивача змінити, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст», код ЄДРПОУ 13723220, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Соборна, 40 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 , нараховану але не виплачену заробітну плату в сумі 20849.21 ( двадцять тисяч вісімсот сорок дев`ять грн. двадцять одна коп.) та середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 30 червня 2020 року по 30 грудня 2020 року в сумі 58 894 ( п`ятдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто чотири) гривні 92 копійки.

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст», код ЄДРПОУ 13723220, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Соборна, 40 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги згідно укладених договорів № 20/20-01/07 від 01 липня 2020 року, № 25/20- 03/08 від 03 серпня 2020 року, № 30/20-01/09 від 01 вересня 2020 року, № 33/20-01/10 від 01 жовтня 2020 року, №20/20-01/07 від 01 липня 2020 року, №42/20- 01/12 від 01 грудня 2021 року, № 3/21-02.01 від 02 січня 2021 року, №5/21-01.02 від 01 лютого 2021 року, № 7/21-01.03 від 01 березня 2021 року, № 9/21-01.04 від 01 квітня 2021 року, № 11/21-05.05 від 05 травня 2021 року, № 14/21-01.06 від 01 червня 2021 року, в загальній сумі 66 171 грн. (шістдесят шість тисяч сто сімдесят одна) гривня.

В іншій частині рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2023 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.