Ухвала

від 28.09.2023 по справі 381/2275/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 381/2275/22

провадження № 61-13791ск23

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просила: стягнути з КП Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 20 849,21 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 30 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року в сумі 90 305,36 грн; стягнути заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги згідно укладених договорів № 20/20-01/07 від 01 липня 2020 року, № 25/20-03/08 від 03 серпня 2020 року, № 30/20-01/09 від 01 вересня 2020 року, № 33/20-01/10 від 01 жовтня 2020 року, № 20/20-01/07 від 01 липня 2020 року, № 42/20-01/12 від 01 грудня 2021 року, № 3/21-02.01 від 02 січня 2021 року, № 5/21-01.02 від 01 лютого 2021 року, № 7/21-01.03 від 01 березня 2021 року, № 9/21-01.04 від 01 квітня 2021 року, № 11/21-05.05 від 05 травня 2021 року, № 14/21-01.06 від 01 червня 2021 року, № 17/21-01.07 від 01 липня 2021 року, № 21/21-02.08 від 02 серпня 2021 року в загальній сумі 77 199,50 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2023 року справу визнано малозначною.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнено з КП Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 20 849,21 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 30 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року в сумі 90 305,36 грн.

Стягнено з КП Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги згідно укладених договорів № 20/20-01/07 від 01 липня 2020 року, № 25/20-03/08 від 03 серпня 2020 року, № 30/20-01/09 від 01 вересня 2020 року, № 33/20-01/10 від 01 жовтня 2020 року, №20/20-01/07 від 01 липня 2020 року, №42/20-01/12 від 01 грудня 2021 року, № 3/21-02.01 від 02 січня 2021 року, №5/21-01.02 від 01 лютого 2021 року, № 7/21-01.03 від 01 березня 2021 року, № 9/21-01.04 від 01 квітня 2021 року, № 11/21-05.05 від 05 травня 2021 року, № 14/21-01.06 від 01 червня 2021 року, № 17/21-01.07 від 01 липня 2021 року, № 21/21-02.08 від 02 серпня 2021 року в загальній сумі 77 199,50 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2023 року в частині суми середнього заробітку та винагороди за надані послуги, які підлягають стягненню на користь позивача змінено, викладено абзаци другий та третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнено з КП Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» на користь ОСОБА_1 нараховану але не виплачену заробітну плату в сумі 20 849,21 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 30 червня 2020 року по 30 грудня 2020 року в сумі 58 894,92 грн.

Стягнено з КП Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги згідно укладених договорів № 20/20-01/07 від 01 липня 2020 року, № 25/20-03/08 від 03 серпня 2020 року, № 30/20-01/09 від 01 вересня 2020 року, № 33/20-01/10 від 01 жовтня 2020 року, №20/20-01/07 від 01 липня 2020 року, №42/20-01/12 від 01 грудня 2021 року, № 3/21-02.01 від 02 січня 2021 року, №5/21-01.02 від 01 лютого 2021 року, № 7/21-01.03 від 01 березня 2021 року, № 9/21-01.04 від 01 квітня 2021 року, № 11/21-05.05 від 05 травня 2021 року, № 14/21-01.06 від 01 червня 2021 року, в загальній сумі 66 171,00 грн».

В іншій частині рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 лютого 2023 року залишено без змін.

20 вересня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Київського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову є вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, ціна позову у даній справі становить 188 354,07 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн).

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров