Ухвала

від 17.08.2023 по справі 1-78/2009

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-78/2009

Провадження № 1-в/496/165/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року Біляївський районний суд

Одеської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить скасувати арешт майна ОСОБА_4 , накладений постановою прокуратури Одеської області від 17.10.2008 року.

Свої вимоги мотивує тим, що вироком Біляївського районного суду Одеської області від 02.11.2009 у справі № 1-78/2009 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, засуджено строком до 6 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 120000,00 грн моральних збитків та 1799,00 грн на проведення експертизи. Відповідно до постанови Полтавського райсуду Полтавської області від 22.09.2011 року замінено невідбуту частину покарання у виді 2 років 9 місяців 25 днів позбавлення волі на обмеження волі на той же строк. Відповідно до постанови Харківського райсуду Харківської області ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від подальшого відбування основного виду покарання, призначеного вироком Біляївським райсудом Одеської області від 02.11.2009 року на не відбутий строк 01 рік 07 місяців 24 дні. Відповідно до довідки про звільнення від 01.11.2012 року ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від подальшого відбування на підставі постанови Харківського райсуду Харківської області від 24.10.2012 року на підставі ст. 81 КК України. На час звернення із вказаним клопотанням судимість ОСОБА_4 є погашеною. 03.07.2023 року ОСОБА_4 сплачено на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 120000,00 грн та відшкодовано витрати на проведення експертизи в розмірі 1799,00 грн. Таким чином, вимоги вироку Біляївського районного суду Одеської області від 02.11.2009 року у справі № 1-78/2009 виконані в повному обсязі. Проте, під час постановлення вироку, судом не було вирішено питання щодо арешту, накладеного на все майно ОСОБА_4 постановою прокуратури Одеської області від 17.10.2008 року. Вважає, що наявні підстави для скасування арешту майна ОСОБА_4 , у зв`язку з чим представник заявника звернувся до суду з клопотанням.

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява, в якій він просила клопотання задовольнити та розглянути справу без його участі.

Прокурор Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, в якому просить справу розглянути без його участі та вказав, що заперечує проти задоволення подання через те, що питання щодо скасування зазначеного арешту повинно розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить фундамент справедливості суспільного ладу, а втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а саме кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Цей принцип конкретизовано в частині 1 статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому за частиною 2 статті 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, та згідно з статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Зокрема, відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, арешт на майно міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, а саме шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Арешт майна і передача його на зберігання оформляються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Також, у разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з частиною 1 статті 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.

Правова природа арешту майна практично не змінилася і з прийняттям нового КПК 2012 року, проте норми такого більш детально регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Статтею 409 КПК України (1960 року) встановлено, що питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.

Згідно з п.6 листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1735/0/4 - 12 від 26 листопада 2012 року «Про деякі питання застосування розділу ХІ «Перехідних положень» у судовому провадженні, яке здійснюється відповідно до КПК 1960 року, при надходженні від учасників процесу клопотань, зокрема щодо зміни або скасування запобіжного заходу, арешту майна чи відсторонення від посади, суд має керуватися положеннями КПК 1960 року.

Відповідно до п. 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, арешт майна, застосований під час досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Біляївського районного суду Одеської області від 02.11.2009 року у справі № 1-78/2009 ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, засуджено до 6 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 120 000,00 грн моральних збитків та 1799,00 грн на проведення експертизи. Постановою апеляційного суду Одеської області від 11.03.2010 року вирок Біляївського районного суду Одеської області від 02.11.2009 року залишено без змін.

Разом з цим, постановою прокуратури Одеської області від 17.10.2008 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 було накладено арешт на внески, цінності, автотранспорт та інше рухоме та нерухоме майно обвинуваченого де б воно не знаходилось і в чому б не виражалось у зв`язку із забезпеченням цивільного позову, який було заявлено потерпілим.

На теперішній час ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від подальшого відбування основного покарання, судимість є погашеною.

Кримінальна справа розглядалася в порядку, передбаченомуКПКУРСР 1960 року.

Крім того, 03.07.2023 року ОСОБА_4 сплачено на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 120 000,00 грн та відшкодовано витрати на проведення експертизи в розмірі 1799,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями від 03.07.2023 року № 37 та від 24.04.2023 року.

Таким чином, станом на час розгляду клопотання ОСОБА_4 вирок Біляївського районного суду Одеської області від 02.11.2009 року у справі № 1-78/2009 в частині стягнення на користь ОСОБА_5 120 000,00 грн моральних збитків та стягнення 1799,00 грн за проведення експертизи повному обсязі.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.07.2023 року, вбачається накладення наступної заборони відносно ОСОБА_4 , а саме:тип обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8170386, зареєстровано 10.11.2008 за № 8170386 реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора, підстава обтяження постанова б/н, 17.10.2008 року, прокуратура Одеської області.

Наявність арешту майна грубо порушує права власника, створює перешкоди у здійсненні права володіти користуватися та розпоряджатися майном до теперішнього часу.

Статтею 125КПК України(вред.1960року)передбачено,що слідчийза клопотанням цивільного позивача або з своєїініціативи зобов`язанийвжити заходівдо забезпеченнязаявленого вкримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньомуцивільного позову,склавши проце постанову. В справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов`язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України (в ред. 1960 року), забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

В постанові Великої Палати Верховного Суду України від 30 червня 2020 року по справі №727/2878/19 судді Великої Палати в п.21 Постанови вказали, що «Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що вона вже неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та вказала на таке:

21.1. Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

21.2. Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову пропорушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17).

21.3.Якщо арешт накладений на майно особи під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960 року, ця особа була засуджена, і вирок не виконаний, однак до її засудження інша особа на підставі судового рішення стала власником відповідного майна, то вирішення питання щодо зняття такого арешту здійснюється за правилами кримінального судочинства (постанова Великої Палати Верховного Судувід 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц).

21.4.Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року ітакого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року(постанови Великої Палати Верховного Суду від15 травня 2018 року усправі № 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 3 липня 2018 року, від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 7 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).

21.5.Якщо арешт накладений за КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодозняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року(постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від27березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц).

42. Велика Палата Верховного Суду вважає, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого зацим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати заправилами цивільного судочинства».

Доводи прокурора про те, що питання щодо скасування арешту майна повинно розглядатися в порядку цивільного судочинства не заслуговують на увагу, оскільки постанова Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі № 727/2878/19, на яку послався прокурор у клопотанні, не стосувалася ситуації, коли за результатами розгляду кримінальної справи за правила КПК України 1960 року був постановлений обвинувальний вирок, тобто у даному випадку викладені не аналогічні обставини.

Частина 6ст. 126 КПК України 1960 рокупередбачає, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Після надходження кримінального провадження до суду питання щодо скасування арешту повинно вирішуватись суддею при ухвалені вироку відповідно до п. 8 ч. 1ст. 324 КПК України(в редакції 1960 року).

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги, що розгляд кримінальної справи, у межах якої було накладено арешт на майно ОСОБА_4 завершено обвинувальним вироком суду, покарання у виді конфіскації майна не призначалось, цивільний позов у справі - виконаний, витрати на експертизу сплачені, а тому суд приходить до висновкупро наявність підстав для скасування арешту на майно останнього, накладеного постановою слідчого по особливо важливим справам прокуратури Одеської області радника юстиції ОСОБА_7 від 17.10.2008 року.

Слід також враховувати, що в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна ОСОБА_4 , потреба відпала, на теперішній час прокурор не наділений правом самостійно вирішувати питання про скасування арешту майна, тому суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.126,273,411 КПК України(у редакції 1960 року), п. 9Розділу XI КПК Українисуд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту задовольнити.

Скасувати арешт, накладений постановою слідчого по особливо важливим справам прокуратури Одеської області радника юстиції ОСОБА_7 від 17.10.2008 року у межах кримінальної справи № 1-78/2009 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на вклади, цінності, автотранспорт та інше рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де б воно не знаходилось і в чому б не виражалось.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя ОСОБА_1