Постанова

від 30.08.2023 по справі 914/3042/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2023 р. Справа №914/3042/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Кравчук Н.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Пишна Р.А.

явка представників сторін:

від позивача - Унінець І.М. (адвокат, ордер серія КС № 788226 від 21.12.2021)

від відповідача - не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СИЛЬВІЯ", б/н від 15.05.2023 (вх.№01-05/1613/23 від 19.05.2023),

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2023, суддя Стороженко О.Ф., м. Львів (повний текст складено 25.04.2023), у справі №914/3042/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІЛАК", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СИЛЬВІЯ", м.Львів

про стягнення 297 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

06.12.2022 товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІЛАК" (надалі - ТОВ «Меділак») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СИЛЬВІЯ" (надалі - ТОВ «Сильвія») про стягнення 297 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.10.2022 позивач помилково перерахував відповідачу кошти в розмірі 297 000,00 грн. за платіжним дорученням за № 1018 від 17.10.2022, однак відповідачем зазначені кошти не повернуто, жодного договору між сторонами не укладалося, в зв`язку з чим зазначені кошти підлягають повернення позивачу, як безпідставно отримані.

Правовою підставою позову зазначено ст. 1212 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "СИЛЬВІЯ" на користь ТОВ "МЕДІЛАК" грошові кошти в сумі 297000,00 грн. (повернення безпідставно набутих коштів) та витрати на судовий збір у сумі 4 455,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що факт невиконання відповідачем обов`язку (з повернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 297 000,00 грн.), передбаченого нормою ч.1 ст.1212 ЦК України, зумовлює наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення вказаних коштів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що:

-позивач помилково зазначив про відсутність договірних відносин між сторонами,

-відповідно до платіжного доручення за № 1018 від 17.10.2022 грошові кошти в розмірі 297 000,00 грн. перераховано за товар відповідно до договору за № 1/1410 від 14.10.2022 за змістом якого позивач (покупець) замовляє, приймає та оплачує, а відповідач (постачальник) зобов`язується поставити канцелярські товари в кількості згідно специфікації;

-на підтвердження здійснення господарської операції щодо видаткової накладної № 19 від 14.10.2022, відповідачем складено податкову накладну № 4 від 14.10.2022, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-поставка товару для ТОВ «СИЛЬВІЯ» підтверджується накладними № 75253 від 04.10.2022, № 75578 від 05.10.2022.

Узагальнені заперечення позивача

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що долучені до апеляційної скарги документи, на які посилається відповідач (апелянт) ТОВ «МЕДІЛАК» в особі директора Міняйла С.П. не підписувало, відтиск печатки не ставило. Вважає, що такі документи є підробленими.

Зазначає, що особа зазначена у довіреності № 26 від 14.10.2022 на отримання товару - Сидоров І.Г. позивачу не відома та не перебуває з позивачем у трудових відносинах.

Посилається на те, що ТОВ «СИЛЬВІЯ» було відомо про розгляд справи в Господарському суду Львівської області. Зазначає, що в ухвалі суду від 09.03.2023 зазначено, що клопотання ТОВ «СИЛЬВІЯ» про відкладення підготовчого засідання, подано без доказів щодо зазначених у ньому обставин.

Також посилається на те, що ТОВ «МЕДІЛАК» звернулося із заявою (повідомленням) до органів Національної поліції України за ознаками кримінальних правопорушень за ч.ч. 1,4 ст. 358 КК України.

У судове засідання 30.08.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив.

Ухвалою суду від 15.08.2023, зокрема, задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "СИЛЬВІЯ" б/н від 10.08.2023 (адвокат Паламарчук О.С.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи "EasyCon".

Секретарем судового засідання на початку конференції запрошено осіб, які подавали клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції з використанням системи "EasyCon" та яким клопотання були задоволені, а саме: Уніннця Ігора Миколайовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Паламарчука Олександра Сергійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Секретар судового засідання доповів, що представник відповідача Паламарчук Олександр Сергійович ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відсутній у підсистемі відеоконференцзв`язку - vkz.court.gov.ua.

Враховуючи те, що представник відповідача своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, ухвалою суду від 16.08.2023 розгляд справи відкладався (в тому числі за клопотанням представника відповідача), строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду (ч. 1 ст. 273 ГПК України), а також враховуючи пояснення представника позивача, який вважав за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, з огляду на п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України апеляційний господарський суд дійшов висновку про неявку представника відповідача без поважних причин.

До початку розгляду справи по суті суд заслуховує клопотання процесуального характеру.

19.05.2023 разом з поданням апеляційної скарги, апелянт (ТОВ "СИЛЬВІЯ") просить долучити до матеріалів справи (1) копію договору за № 1/1410 від 14.10.2022 укладений між ТОВ "СИЛЬВІЯ" (постачальник) та ТОВ «МЕДІЛАК» (покупець); (2) копію специфікації (додаток № 1 до договору № 1/1410 від 14.10.2022) щодо поставки паперу ксероксного на загальну суму 297 000,00 грн.; (3) копію рахунку на оплату № 13 від 14.10.2022; (4) копію видаткової накладної; (5) копію довіреності № 26 від 14.10.2022 на отримання товару; (6) копію податкової накладної від 14.10.2022; (7) копію квитанції про реєстрацію податкової накладної; (8) копії накладних № 75253 від 04.10.2022, № 75578 від 05.10.2022; (9) копію договору оренди нежитлового приміщення від 03.01.2022 та додаток № 1 до договору оренди.

В обгрунтування підстав неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції (в порядку ч. 3 ст. 269 ГПК України) відповідач (апелянт) посилається на те, що він не брав участі в судових засіданнях в Господарському суді Львівської області.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти долучення зазначених доказів.

Розглянувши подане клопотання, враховуючи положення частини четвертої статті 13, частини третьої статті 53, частини третьої статті 269 ГПК України, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні такого та зазначає, що вказані докази під час розгляду справи в суді першої інстанції не були долучені до матеріалів справи та не досліджувалися судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими особа обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідними вимогами, і саме на цю особу покладено обов`язок своєчасного подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Допущення прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (близькі за змістом висновки Верховного Суду викладені, зокрема у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 16.07.2020 у справі № 908/2828/19).

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості як одних з основних засад судочинства.

Одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону в становище істотно невигідне стосовно опонента. Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 14.02.2023 у справі № 910/7035/20, від 17.01.2023 у справі № 904/8459/21, які в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідач був обізнаний про існування даного спору, що підтверджується заявою представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи від 07.02.2023 (т. 1 а.с. 90), заявою про відкладення судового засідання від 07.02.2023 (т. 1 а.с. 92) та заявою про відкладення судового засідання від 08.03.2022 (т. 1 а.с. 114), а отже останній мав достатньо часу до початку розгляду справи по суті в суді першої інстанції для подачі до суду першої інстанції відповідних доказів.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не надав доказів, які б безумовно підтверджували неможливість подання вказаних вище доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

12.07.2023 (та повторно 29.08.2023) ТОВ «МЕДІЛАК» подав апеляційному господарському суду клопотання, за змістом якого просив витребувати у відповідача (ТОВ «СИЛЬВІЯ») оригінали документів, а саме: договір за № 1/1410 від 14.10.2022 укладений між ТОВ "СИЛЬВІЯ" (постачальник) та ТОВ «МЕДІЛАК» (покупець); специфікацію (додаток № 1 до договору № 1/1410 від 14.10.2022) щодо поставки паперу на загальну суму 297 000,00 грн. та довіреність № 26 від 14.10.2022 на отримання товару.

12.07.2023 (та повторно 29.08.2023) на адресу суду від ТОВ «МЕДІЛАК» надійшло клопотання про призначення в цій справі почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів.

У судовому засіданні представник позивача просив подані ним клопотання залишити без розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, порадившись на місці, апеляційний господарський суд вирішив залишити без розгляду подані позивачем клопотання про витребування оригіналів документів та про призначення почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстави викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, що з`явився, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Відповідно до платіжного доручення за №1018 від 17.10.2022 на суму 297 000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за папір ксероксний, згідно рахунку № 13 від 14.10.2022» платник (позивач) перерахував на рахунок ТОВ "СИЛЬВІЯ" (отримувач, відповідач) 297 000,00 грн. (т. 1 а.с. 8).

При цьому, як в суді першої, так і в апеляційній інстанції, позивач зазначає, що грошові кошти перераховані відповідачу помилково, оскільки між сторонами відсутні договірні чи зобов`язальні правовідносини. Відповідач не замовляв та не отримував товару у відповідача.

26.10.2022 позивач, після виявлення факту помилкового перерахування коштів, надіслав відповідачу лист (від 25.10.2022) з вимогою про повернення вказаних коштів, що підтверджується накладною «Укрпошта» та описом поштового вкладення (т. 1 а.с. 9, 10).

Судами встановлено, що відповідно до аналізу рахунку та оборотно-сальдової відомості по рахунку № 631 за період з 17.10.2022 до 06.01.2023 ТОВ «МЕДІЛАК» перераховано ТОВ «СИЛЬВІЯ» кошти у розмірі 297 000,00 грн. (т. 1 а.с. 60, 61).

Вчинення зазначеної операції також підтверджується випискою з поточного рахунку ТОВ «МЕДІЛАК» за період з 17.10.2022 до 06.01.2023 (т. 1 а.с. 62) та фільтрованою випискою за період з 17.10.2022 до 06.01.2023 наданою АТ КБ «Приватбанк» (т. 1 а.с. 86).

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав (кондикційні зобов`язання).

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 552/5874/19, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

При цьому, актами цивільного законодавства не визначений обов`язок боржника виконати кондикційні зобов`язання тільки після пред`явлення вимоги кредитором. Особливості правового регулювання кондикційних зобов`язань виключають існування строку для належного/непростроченого виконання таких зобов`язань у розумінні ст. 530 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 в справі № 922/748/19, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на відсутність між сторонами у даній справі договірних відносин на перерахування 297 000,00 грн. та фактичне проведення позивачем перерахування цих коштів, суд першої інстанції правильно кваліфікував правовідносини, що склалися між сторонами як кондикційні, що врегульовані ст.1212 ЦК України.

З цих підстав доводи апеляційної скарги, щодо наявності договірних відносин між сторонами, не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене висновки місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог відповідають встановленим обставинам по справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на наведене, аргументи, викладені позивачем про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "СИЛЬВІЯ", б/н від 15.05.2023 (вх.№01-05/1613/23 від 19.05.2023) підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача) судового збору в розмірі 6 682,50 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 421 від 01.06.2023.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СИЛЬВІЯ", б/н від 15.05.2023 (вх.№01-05/1613/23 від 19.05.2023) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 у справі № 914/3042/22 - залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 6 682,50 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Кравчук Н.М.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 04.09.2023