Постанова

від 06.07.2023 по справі 910/17472/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2023 р. Справа№ 910/17472/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Сабалдаш О.В.

за участі представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 06.07.2023

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 (повний текст рішення підписано 04.06.2021)

у справі № 910/17472/20 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані"

2) ОСОБА_1

3) Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані", ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про:

- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та визнання недійсним Договору № 2/404 від 27.05.2015 про надання фінансової допомоги на зворотній основі укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Таундевелопменткомпані";

- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та визнання недійсним договору про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013 укладеного між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" від 27.05.2015 по факту неналежного виконання зобов`язань за даним кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як набувач права кредитора за зобов`язаннями, що випливають з кредитного договору укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Таундевелопменткомпані" вважає, що на даний час дані права потребують судового захисту, який полягає у застосуванні наслідків недійсності нікчемних правочинів, відновленні становища, що існувало до порушення.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" у письмовому відзиві заперечувало проти позовних вимог, вказуючи на відсутність порушених прав позивача укладенням оспорюваних правочинів, що в силу приписів ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України є підставами для відмови у задоволенні позову. Крім того, позивачем не наведено підстав, які свідчать про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів, а також обрано неналежний спосіб захисту.

Також, відповідачем -1 подано заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності, обумовлений ч. 3 ст. 261, ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідач-3 - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у письмовому відзиві вказувало на обґрунтованість вимог позивача, з посиланням на те, що:

- здійснивши правочин по погашенню заборгованості ТОВ «ТАУНДЕВЕЛОПМЕНТКОМПАНІ» по Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013р. ПАТ «УПБ» порушено вимоги Постанови Національного банку України від 30.04.2015 року №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України, та яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;

- Договір про розірвання Кредитного договору від 27.05.2015р. було укладено з порушенням умов Кредитного договору;

- Банк, здійснивши правочин по погашенню заборгованості ТОВ «ТАУНДЕВЕЛОПМЕНТКОМПАНІ» по Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013р., прийнявши дострокове повне погашення заборгованості Позичальником по Кредитному договору, прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, при тримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність, що прямо зазначено у п. 5 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину;

- в результаті здійснення правочину по погашенню заборгованості по Кредитному договору надаються переваги кредитору Банку - ОСОБА_1 , а також переваги юридичним та фізичним особам, що перераховували кошти останньому (ТОВ Компанія «ФОРТУНА», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), перед іншими кредиторами, не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що прямо зазначено у п.7 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину.

За результатами перевірки було виявлено наступні правочини (договори), що є нікчемними згідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»:

- правочин по проведенню ПАТ «УПБ» платіжних доручень №1588, №1590, № 1585, № 1592, № 1586, № 1593, № 1594, № 1587, № 1595, 1589, № 1591, № 1582, 1578, 1580, № 1583, № 1577, № 1579,№ 1576,№ 1575,№ 1574,№ 1581 та № 1584, наданих ТОВ «ТАУНДЕВЕЛОПМЕНТКОМПАНІ», для погашення заборгованості по Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013;

- Договір про розірвання Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013 від 27 травня 2015 року,

- всі документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів пов`язаних з погашенням 27.05.2015 заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАУНДЕВЕЛОПМЕНТКОМПАНІ» по Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013р.,

- Довідка № 11/5-02/489 від 28.05.2015.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" відмовлено повністю.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 відмовлено повністю.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог не доведено їх порушення з боку визначених ним відповідачів, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд визнати поважними та поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі №910/17472/20 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано наступного:

- встановлені судом факти при розгляді справи № 910/13850/18 при розгляді справи № 910/17472/20 не є обов`язковими, оскільки у справі № 910/17472/20 склад учасників ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Таундевелопменткомпані», предмет позову стягнення заборгованості у розмірі 220 000,00 грн., підставами для подання позову були п. 5, 7, ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- в свою чергу в справі № 910/17472/20 склад учасників ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», ТОВ «Таундевелопменткомпані», ОСОБА_1 , ПАТ «Український професійний банк», предметом позову є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом визнання недійсним Договору № 2/404 від 27.05.2015 про надання фінансової допомоги на зворотній основі та визнання недійсним Договору про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013, підставами для позову є п. 8 ч. 3 ст. 38 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- відповідно до п. 6 Постанови Правління Національного банку України від 30.04.2015 року № 293/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», банку було заборонено використовувати, для розрахунків внутрішні рахунки та зобов`язано використовувати для розрахунків кореспондентський рахунок відкритий в НБУ, а з 30.04.2015 відомості про обсяг всіх грошових коштів банку, про їх рух, а також зарахування коштів на користь банку від третіх осіб, відображались на кореспондентському рахунку ПАТ «Український професійний банк» в НБУ з яких формувались високоліквідні кошти на кінець банківського дня;

- згідно з довідкою НБУ від 18.07.2016 № 55-0004/59610 про залишок коштів ПАТ «Український професійний банк» на його кореспондентському рахунку в НБУ, станом на 27.05.2015 р. складав: 43 805,61 грн.;

- враховуючи, що за наслідком проведення штучних транзакцій на підставі платіжних доручень №1574,1595 на загальну суму 96 938 000,00 грн. кошти не були відображені ані на кореспондентському рахунку, ані у касі банку - такі кошти не с високоліквідними, а отже не можуть бути направлені на задоволення вимог ПАТ «Український професійний банк» ;

- реальне проведення жодного із зазначених вище платіжних документів, відображених в подальшому, як погашення кредитної заборгованості відповідача, було неможливим. Відповідні транзакції фактично були штучними, які мали мету перенесення облікових записів (коригування структури балансу), оскільки Банк отримуючи від ОСОБА_1 та платіжні доручення про перерахування коштів на користь ТОВ «Таундевелопменткомпані» для виконання повинен був мати ці кошти у себе на кореспондентському рахунку;

- враховуючи, що в силу дії Постанови НБУ № 293, всі кошти банку знаходились на кореспондентському рахунку НБУ, та їх обсяг складав всього 43 805,61 грн. банк не міг їх виконати, та повинен був їх повернути клієнту без виконання.

- враховуючи відсутній позитивний залишок в ПАТ «Український професійний банк» (96 938 000,00 грн.) на своєму кореспондентському рахунку в НБУ, банк фактично не міг виконати платіжне доручення ТОВ «Таундевелопменткомпані» № 1574 та 1595, яким відповідач просив перерахувати кошти із свого поточного рахунку в ПАТ «УПБ» на користь ПАТ «УПБ», оскільки у банку їх не було в наявності. В свою чергу, це підтверджує відсутність зарахування від ОСОБА_1 фінансової допомоги у розмірі: 96 938 000,00 грн.;

- відповідача не було позбавлено можливості погасити кредит фактично наявними коштами, в той час, як наполягання на погашенні кредиту за рахунок неіснуючих коштів лише внаслідок оформлення штучних транзакцій з перенесення обліку грошового зобов`язання з поточного рахунку ОСОБА_1 , відкритого також в ПАТ «УПБ», як фінансова допомога на зворотній основі, є безпідставним;

- в разі надходження до банку отриманих відповідачем від наведеної особи коштів фінансової допомоги з іншого банку, в якому кошти наявні, чи внесення відповідних коштів в касу банку, такі кошти могли бути спрямовані на погашення кредитної заборгованості.

Також, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано тих обставин, що згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.05.2015 учасниками (засновниками) ТОВ «Таундевелопменткомпані» були дві особи: Дочірнє підприємство «Край Проперті» (ЄДРПОУ: 24365189) та ОСОБА_1 . Разом з тим, ОСОБА_1 мав значний вплив на ПАТ «УПБ», оскільки згідно з публічної інформації НБУ щодо пов`язаних осіб з банком, останній був акціонером банку і фактично здійснював усі управлінські функції. Також, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.05.2015 серед переліку засновників ДП «Край Проперті» є ОСОБА_5 , який був виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Український професійний банк». Наведене, на переконання скаржника, свідчить про виконання відповідного Договору фінансової допомоги, за рахунок якого було погашено кредитні зобов`язання відповідача, з пов`язаними особами Банку, яка до того ж була обізнана з обставинами щодо неплатоспроможності Байку, наявність обмежень щодо проведення розрахунків за внутрішніми аналітичними рахунками та вимогою постанови НБУ № 293/БТ про проведення розрахунків через кореспондентському рахунок ПА Т «УПБ» відкритий в НБУ.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

23.09.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи відповідача-1 у відзиві зводяться до того, що позивачем не доведено яким чином порушені його права (права контролюючого органу, як органу стягнення), за захистом яких воно звернулось до суду, з урахуванням фактичних обставин даної справи.

ОСОБА_1 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надав письмові пояснення по суті спору, в яких наголошував, що позивачем не доведено яким чином порушені його права (права контролюючого органу, як органу стягнення), за захистом яких він звернувся до суду, з урахуванням фактичних обставин даної справи.

Відповідач-3 відзивів на апеляційну скаргу у встановлений строк не надав що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/17472/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р. Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі №910/17472/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2021, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021, розгляд справи призначено на 07.10.2021.

23.09.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

04.10.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" надійшло клопотання про зупинення провадження, в якому позивач вказує про необхідність зупинити розгляд справи №910/17472/20 до розгляду справи №910/10784/16 Великою Палатою Верховного Суду у справі згідно п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з формуванням єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, 07.10.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі згідно п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач-1 зазначає про необхідність зупинення провадження у справі №910/17472/20 до прийняття Верховним Судом остаточного рішення у справі №910/8680/20 за позовом ПрАТ "Банкомзв`язок", ТОВ "Таундевелопменткомпані" до ПАТ "Український Професійний Банк", ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та ТОВ "Держазакупівлі.Онлайн", оскільки в межах зазначеної справи №910/8680/20 суд розглядає питання правомірності придбання ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" прав вимоги по кредитному договору ТОВ "Таундевелопменткомпані" - договору №81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 відкладено розгляд справи №910/17472/20 на 18.11.2021.

16.11.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач-1, зокрема, зазначає про винесення 31.10.2021 Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду постанови у справі №910/8680/20.

Судове засідання 18.11.2021 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, відтак питання про призначення справи до розгляду здійснювалось після виходу судді з лікарняного (22.11.2021).

Після виходу судді Шаптали Є.Ю. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 розгляд справи №910/17472/20 призначено на 07.12.2021.

07.12.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестохіллс Веста" надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що правовідносини у справі №910/10784/16 є подібними з правовідносинами у справі №910/17472/20 та просить задовольнити подане ним клопотання про зупинення провадження у справі №910/17472/20 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №910/10784/16.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 зупинено апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду господарської справи № 910/10784/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пантіної Л. О. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Аурум фінанси", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014", треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, Товариство з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Зобов`язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 910/17472/20.

Північним апеляційним господарським судом встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі 910/10784/16 рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 скасовані та ухвалено нове рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2023 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/17472/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021, розгляд справи призначено на 01.06.2023.

У зв`язку з тим, що 01.06.2023 суддя Тищенко О.В. перебуватиме у відрядженні, враховуючи принцип незмінності складу суду, який визначений протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 розгляд справи призначено на іншу дату - 22.06.2023

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 розгляд справи відкладено на 06.07.2023.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 06.07.2023 з`явились представники:

- позивача (скаржника), який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі №910/17472/20 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю;

- відповідача-2, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-1 та відповідач-3 в судове засідання 06.07.2023 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином засобами поштового зв`язку.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників відповідача-1 та відповідача-3 в судове засідання, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27 квітня 2019 відбулися електронні торги (https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-03-19-000019-b) з продажу лоту № GL16N717120 щодо продажу права вимоги та інших майнових прав ПАТ "Український професійний банк", оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-03-19-000019-b, згідно якого переможцем визначено ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" із найвищою ціновою пропозицією в сумі 2 496 405,57 грн.

Оплату лоту № GL16N717120 оформленого протоколом № UA-EA-2020-03-19-000019-b, від 08.11.2019 в сумі 2 522 031, 07 грн здійснено 22.04.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 998.

Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання № 81/1, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" набуло майнового права ПАТ "УПБ" до ТОВ "Таундевелопменткомпані" за кредитним договором та договорами забезпечення.

Позивач вважає, що як набувач права кредитора за зобов`язаннями, що випливають з кредитного договору укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Таундевелопменткомпані" він на даний час потребує судового захисту, який полягає у застосуванні наслідків недійсності нікчемних правочинів та посилається на наступні обставини.

29.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" (далі - Позивальник), укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії №769, відповідно до п. 1.1 якого Банк зобов`язався відкрити позичальнику траншеву відкличу відновлювальну кредитну лінію в сумі 95 000 000,00 грн терміном до 25.05.2016 на поповнення обігових: коштів позичальника. Плата за використання одержаних кредитних коштів та процентів користування кредитними коштами встановлюється в кожному конкретному Додатковому договорі. Станом на 27.05.2015 року діяли наступні додаткові договори до Кредитного договору:

- Договір від 27.12.2013 р. на суму кредиту в розмірі 27 250 000,00 грн.,

- Договір від 30.12.2013 р. на суму кредиту в розмірі 15 227 000,00 грн.,

- Договір від 30.01.2014 р. на суму кредиту в розмірі 10 500 000,00 грн.,

- Договір від 12.02.2014 р. на суму кредиту в розмірі 1 435 000,00 грн.,

- Договір від 24.02.2014 р. на суму кредиту в розмірі 11 286 900,00 грн.,

- Договір від 06.03.2014 р. на суму кредиту в розмірі 382 000,00 грн.,

- Договір від 22.08.2014 р. на суму кредиту в розмірі 7 334 000,00 грн.,

- Договір від 31.10.2014 р. на суму кредиту в розмірі 18 100 000,00 грн.,

- Договір від 26.11.2014 р. на суму кредиту в розмірі 2 385 000,00 грн.;

- Договір від 09.12.2014 р. на суму кредиту в розмірі 1 000 000,00 грн.,

- Договір від 11,05.2015 р. на суму кредиту в розмірі 100 000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним Кредитним договором, було укладено наступні договори:

1) 21.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" було укладено Договір іпотеки (надалі - Договір іпотеки 1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., який зареєстровано в реєстрі за №2229. Згідно даного Договору іпотеки, Позичальник передав Банку в іпотеку: земельну ділянку площею 1,8598 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Щасливська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки - 3220888000:03:006:0112 Реєстраційний номер 436614332000; земельну ділянку площею 9,8521 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Щасливська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки - 3220888000:03:006:0115; Реєстраційний номер 436614332000.

2) 26.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Лендліз" було укладено Договір іпотеки (надалі - Договір іпотеки 2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. зареєстровано в реєстрі за №3269. Згідно даного Договору іпотеки, Банку передано в іпотеку: земельну ділянку площею 0,1800 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки - для розташування і обслуговування об`єктів нерухомості. Кадастровий номер земельної ділянки 3220888001:01:007:0004; Реєстраційний номер 511304932208; земельну ділянку площею 1,6300 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки - для житлової забудови та громадського призначення. Кадастровий номер земельної ділянки 3220888001:01:007:0003; Реєстраційний номер 510967932208; Електроцех під літерою за планом "Б-І", площею 174,8 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Героїв Майдану, 29. Реєстраційний номер 511467932208; об`єкти нерухомості, що розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Героїв Майдану, 27.

3) 26.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІ СТЕЙТ" було укладено Договір іпотеки (надалі - Договір іпотеки 3), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., зареєстровано в реєстрі за №3276. Згідно даного Договору іпотеки, Банку передано в іпотеку: нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14, прим. 210, загальною площею 70,2 кв.м.; нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14, прим. 211, загальною площею 69,7 кв.м.; нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14, прим. 212, загальною площею 61,3 кв.м.; нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14, прим. 213, загальною площею 60,7 кв.м.; нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14, прим. 214, загальною площею 60,1 кв.м.

4) 30.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГО СФЕРА" було укладено договір застави майнових прав на грошові кошти №769-11 з додатковими договорами до нього. Для забезпечення своєчасного виконання зобов`язань за Кредитним договором Заставодавець передає у заставу Заставодержателю майнові права на частину грошових коштів в сумі 1 185 000,00 дол. США.

5) 29.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "IT ІНВЕСТ", укладений Договір поруки №769-3, відповідно до якого TOB підприємство з іноземними інвестиціями "IT ІНВЕСТ" виступає поручителем за зобов`язаннями TOB "Таундевелопменткомпані".

6) 26.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Лендліз", укладений Договір поруки №769-9, відповідно до якого TOB "ІК "Лендліз" виступає поручителем за зобов`язаннями TOB "Таундевелопменткомпані".

7) 26.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІ СТЕЙТ", укладений Договір поруки №769-10, відповідно до якого TOB "СІТІ СТЕЙТ" виступає поручителем за зобов`язаннями TOB "Таундевелопменткомпані".

Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (далі - Постанова №293/БТ) до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку. Національний банк України, керуючись Законом України "Про національний банк України" та Законом України "Про банки і банківську діяльність" віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів із дня прийняття постанови та до кінця строку, визначеного нею, установлено для банку обмеження, зокрема, не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд банку, окрім відчуження майна, що перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю, що визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб`єктом оціночної діяльності, який включений до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності та відповідає критеріям, передбаченим абзацами 2-6 пункту 7 постанови Правління Національного Банку України від 25.09.2014 №602 "Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих національним Банком України".

Пунктом 5 Постанови №293/БТ заборонено банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.

Пунктом 6 Постанови №293/БТ зобов`язано банк під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному Банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами, Українською міжбанківською платіжною системою (УкрКарт), згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий центр").

Постановою Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних ПАТ "УПБ" віднесено до категорії неплатоспроможних; визнано такою, що втратила чинність постанову Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ.

На підставі вказаної Постанови Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення від 28.05.2015 за №107 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ". Цим же рішенням ФГВФО з 29.05.2015 було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 до 28.08.2015 (включно) та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ" Пантіну Л.О.

Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2015 р. № 562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТЕ- "УКРАЇНСБКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015 р. № 158, "Про початок процедури ліквідації ПАТ"УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку Пантіній Любові Олександрівні строком на 1 рік з 31 серпня 2015 року до 30 серпня 2016 року включно.

З доводів та доказів сторін також вбачається, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб приймалися наступні рішення:

- від 18 серпня 2016 № 1556 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "УПБ" на один рік та продовжено повноваження ліквідатора Пантіної Любові Олександрівни на один рік до 30 серпня 2017 року включно;

- від 07 серпня 2017 р. № 3406 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "УПБ", відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора Пантіної Любові Олександрівни строком на один рік п: 30.08.2018 включно;

- від 21 грудня 2017 р. № 5461 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "УПБ" та делеговано повноваження ліквідатора Грошовій Світлані Василівні з 26 грудня 2017;

- від 20 серпня 2018 року № 2306 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "УПБ", відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора Грошової Світлани Василівни строком на один рік з 5 серпня 2018 року до 30 серпня 2019 року включно;

- від 01 липня 2019 року №1640 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "УПБ", відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора Грошовій Світлані Василівні строком на один рік з 31 серпня 2019 року до 30 серпня 2020 року включно;

- від 27 серпня 202 і №1593 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ "УПБ", делеговані Грошовій Світлані Василівні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 липня 2019 року № 1640 "Про продовження строків здійсненню процедури ліквідації ПАТ "УПБ" та делегування повноважень ліквідатора". Відповідно до зазначеного рішення визначені Законом України "Про систему гарантуванню вкладів фізичних осіб" повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" здійснюватимуться безпосередньо Фондом до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ "УПБ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Виконуючи обов`язки по збереженню активів ПАТ "УПБ", на підставі наказу Уповнвоаженої особи ФГВФО № 26/ТА від 29.05.2015, Пантіною Л.О. утворено Комісію з перевірки договорів (інших правочинів) по виявленню ознак нікчемності.

Протоколом № 23 від 20.08.2015, затвердженого Уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ "УПБ" Пантіною Л.О., затверджено результати перевірки, якою виявлено наступні правочини (договори), що є нікчемними згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

- правочин по проведенню ПАТ "УПБ" платіжних доручень № 1588, № 1590, №1585, № 1592, № 1586, № 1593, № 1594, № 1587, № 1595, № 1589, № 1591, № 1582, № 1578, № 1580, № 1583, № 1577, № 1579, № 1576, № 1575, № 1574, № 1581 та № 1584, наданих ТОВ "Таундевелопменткомпані" для погашення заборгованості по договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013;

- договір про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013 від 27.05.2015;

- всі документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, пов`язаних з погашенням 27.05.2015 заборгованості ТОВ "Таундевелопменткомпані" по договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013;

- довідка № 11/5-02/489 від 28.05.2015.

Позивач наголошує, що 27.05.2015 на рахунок ТОВ "Таундевелопменткомпані", відкритий у ПАТ "УПБ" від ОСОБА_1 (з поточного рахунку, що також був відкритий у ПАТ "УПБ") надходили кошти в розмірі 96 938 000, 00 грн, як надання фінансової допомоги на зворотній основі згідно договору № 2/404.

ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" вважає, що оскільки переведення таких коштів відбувалося безпосередньо через внутрішньобанківські рахунки ПАТ "УПБ" без використання кореспондентського рахунку ПАТ "УПБ" відкритого НБУ, вищезазначені операції по зміні структури балансу ПАТ "УПБ" безпосередньо за день запровадження у даній фінансовій установі тимчасової адміністрації також підпадають під ознаки нікчемності, передбаченої положеннями ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначені підстави нікчемності правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Зазначений у частині третій статті 38 Закону перелік підстав нікчемності правочинів (у тому числі договорів) є вичерпним.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Положення цієї частини не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

При цьому вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України, необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 Господарського кодексу України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 Цивільного кодексу України, частина перша статті 207 Господарського кодексу України).

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З`ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Сторони нікчемного правочину не зобов`язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов`язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, договір про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013 укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" від 27.05.2015 по факту неналежного виконання зобов`язань за даним кредитним договором визнано нікчемним відповідно до протоколу № 23 від 20.08.2015, затвердженого Уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ "УПБ" Пантіною Л.О., а такий правочин може бути визнаний недійним у судовому порядку.

Однак, заявляючи позов ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та визнати недійсним такий договір, проте, згідно протоколу № 23 від 20.08.2015, затвердженого Уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ "УПБ" Пантіною Л.О., договір про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013 укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" від 27.05.2015 - є нікчемним за протоколом № 23 від 20.08.2015, а отже недійсним незалежно від наявності чи відсутності рішення суду з цього приводу.

Наслідками недійсності нікчемного правочину є наступні, укладені після нього правочини та інші акти, які були прийняті ґрунтуючись на нікчемному правочині чи є похідними від нього.

Отже, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і їх сукупності, дійшов висновку, що доводи позивача на недійсність договору про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013 укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" від 27.05.2015, як на наслідок недійсності нікчемного договору - є необгрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеними обставинами.

Розглянувши вимогу про визнання факту неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Позивач заявляючи таку вимогу, виходячи з підстав такої вимоги, звернувся до суду з метою встановлення факту, а не за захистом свого порушеного права, невизнаного або оспорюваного інтересу.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів визначено ст. 20 Господарського процессуального кодексу України. Наведена норма не відносить до юрисдикції господарських судів справи з встановлення фактів, що мають юридичне значення.

З урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором є вимогою про встановлення юридичних фактів, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.

З доводів позивача та банку вбачається, що договір про відкриття траншевої кредитної лінії №769 від 29.11.2013 не було розірвано 27.05.2015 внаслідок підписання договору про розірвання від 27.05.2015, а всі правочини щодо транзакцій, направлених на погашення заборгованості ТОВ "Таундевелопменткомпані" перед банком визнані нікчемними протоколом № 23 від 20.08.2015.

У той же час, положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, та згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судові рішення у справі № 910/13850/18, які набрали законної сили не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть ним суперечити.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 910/13850/18 зазначено, що укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним. Правочин є нікчемним за п. 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. Проведення банком операції з погашення заборгованості по кредиту та перерахування коштів з поточного рахунку відповідач в ПАТ "УПБ" не є правочином у розумінні статей 202, 626 ЦК України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням.

Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" - така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.

Крім того, беручи до уваги, що в цьому випадку погашення кредиту відбулось всередині одного банку, а кореспондентський рахунок використовується для міжбанківських розрахунків і на ньому обліковуються кошти, які надійшли з інших банків за операціями банку та операціями клієнтів цього банку, колегія суддів вважає, що в операціях з погашення кредиту ТОВ "Таундевелопменткомпані" відсутня така ознака, як безоплатна відмова банку від своїх вимог, оскільки оплата відбулась, що підтверджується відповідними доказами. Отже, відсутні підстави для визнання нікчемними платіжних доручень №№ 1574-1595 з погашення заборгованості по кредитному договору від 29.11.2013 № 769 та договору від 27.05.2015 про розірвання кредитного договору від 29.11.2013 № 769 на підставі пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вказані доводи, висвітлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 910/13850/18 та обгрунтовано прийняті до уваги судом першої інстанції під час розгляду справи, та судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи № 910/17472/20.

Стосовно застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та визнання недійсним Договору № 2/404 від 27.05.2015 про надання фінансової допомоги на зворотній основі укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Таундевелопменткомпані", суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Договір про надання фінансової допомоги не укладався банком, а укладений між ТОВ "Таундевелопменткомпані" та ОСОБА_1 .. Умови даного договору жодним чином не можуть підпадати під жодну ознаку нікчемних правочинів банку, перелічених у ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та бути нікчемним в силу норм даної статті.

Договір № 2/404 від 27.05.2015 передував укладенню договору про розірвання кредитного договору від 27.05.2015 та діям банку по проведенню платіжних доручень наданих відповідачу-1 на погашення заборгованості по договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013.

Таким чином, договір № 2/404 від 27.05.2015 про надання фінансової допомоги не є наслідком нікчемності правочинів, визначених у протоколі № 23 від20.08.2015, а передував ним. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційні скарзі.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просив суд у позові, відповідачами не порушено, і суд першої інстанції відмовив позивачу у позові по суті в зв`язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і в сукупності, з урахуванням усіх обставин справи, дійшов висновку, що позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог не доведено їх порушення з боку визначених ним відповідачів, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і які не були спростовані скаржником в апеляційній скарзі.

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 зупинено апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду господарської справи № 910/10784/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пантіної Л. О. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Аурум фінанси", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014", треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, Товариство з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Так, у справі № 910/10784/16 суть спору зводилась до того, що у червні 2016 року ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ФК Аурум Фінанс" та ТОВ "Гурман 2014", за участю у справі третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного Банку Україну, Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме - договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеного між позивачем та ТОВ "ФК "Аурум Фінанс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до постанови Правління НБУ від 28.08.2015 № 562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 № 158, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з даним рішенням з 31.08.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УПБ" та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "УПБ", визначені статтями 37 та 38, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіній Любові Олександрівні строком на 1 рік з 31.08.2015 до 30.08.2016 включно.

В подальшому, під час тимчасової адміністрації позивача, шляхом перевірки правочинів, вчинених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку виявлено правочин, вчинений між позивачем та ТОВ "ФК Аурум Фінанс" щодо відступлення права вимоги, а саме, договір про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6332, який на думку позивача є нікчемним на підставі частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Так, за вказаним правочином, на думку позивача, ПАТ "Український професійний банк" безоплатно здійснив відчуження майна (оскільки розрахунки за спірним договором було проведено через внутрішній рахунок банку, тоді як постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ обмеженням щодо обов`язку ПАТ "УПБ" під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а також банк уклавши договір застави майнових прав здійснив відчуження майна (майнових прав), за ціною нижчою від звичайної, за наслідком чого банк отримав збитки.

За таких обставин, позивач керуючись статтею 216 ЦК України, просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме зобов`язати відповідача повернути позивачу права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення права вимоги від 27.05.2015, укладеним між позивачем та відповідачем, а також повернути оригінали документів, отримані згідно з актом приймання-передачі від 27.05.2015, за зобов`язаннями боржника, а саме: договір про відкриття кредитної лінії №130 від 14.04.2006 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); іпотечний договір від 14.04.2006, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. реєстровим номером 1-1897 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); договір застави майна №130-1 від 25.04.2006 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); договір поруки №130-3 від 26.09.2011(з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); договір про відкриття траншевої кредитної лінії №42 від 04.06.2009 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); договір застави майна №42-1 від 04.06.2009 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього).

Крім того, позивач просив суд внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни про суб`єктів в записі про іпотеку № 402883 та зміни про суб`єктів в записі про обтяження №402794 та внести зміни до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяжувача в записі зареєстрованого за № 14475509.

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі № 910/10784/16, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021, у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що договір відступлення прав вимоги від 27.05.2015 №б/н є нікчемним відповідно до пунктів 2, 3, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і, відповідно, прийшов до висновку про те, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду не порушено відповідачами.

Також суд першої інстанції зазначив, що відповідно до висновку судового експерта №/02/1901-03 за результатами проведення судової економічної експертизи від 07.02.2019, в якому вказано, що станом на 27.05.2015 вартість прав вимоги, які виникли з договору про відкриття кредитної лінії № 130 від 14.04.2006 та договору про відкриття траншевої кредитної лінії від 04.06.2009 № 42 та які відступлені ПАТ "Український професійний банк" за договором відступлення прав вимоги від 27.05.2015 №б/н відповідають рівню звичайних цін, що склалися на даний товар, позивачем не доведено суду, що ціна відступленого права вимоги що була визначена та погоджена сторонами в договорі є на 20% чи більше заниженою порівняно з його ринковою (звичайною) вартістю у відповідності до пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- Банк був віднесений до категорії проблемних банків 30.04.2015, тобто майже за місяць до укладення договору від 27.05.2015 банк уже був проблемним, а 28.05.2015 постановою Правління Нацбанку України віднесено ПАТ "Український промисловий банк" до категорії неплатоспроможних, тобто після укладення спірного договору, тому укладення цього договору вже не могло вплинути на визнання Банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами;

- ТОВ "ФК Аурум Фінанс" оформлено платіжне доручення від 27.05.2015 №73 з перерахування коштів із свого поточного рахунку (відкритого в ПАТ "УПБ") на рахунок позивача на суму 4 600 000,00 грн, а отже зазначений договір не передбачав безоплатної передачі права вимоги. Крім того, суд вказав, що у цій справі, відбувся внутрішньобанківський переказ, що виключає використання кореспондентського рахунку. У постанові НБУ № 293/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку;

- аргументи про те, що ТОВ "ФК Аурум Фінанс" є пов`язаною особою з банком не підтверджено належними доказами, а ґрунтуються лише на витязі з переліку пов`язаних з банком осіб станом на 01.05.2015, що є додатком до постанови правління НБУ від 12.05.2015 №315.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала, що виключна правова проблема полягає у наявності різної практики щодо застосування норм права Касаційним господарським судом та Касаційним цивільним судом щодо здійснення розрахунків за подібними спірними правочинами кредиторами банка та вирішення питання щодо наявності/відсутності оплати кредиторами спірних правочинів у кореляції з положеннями частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та відсутності доступного і розумно передбачуваного судового тлумачення призводить до різного застосування частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у системному зв`язку з нормами інших законодавчих актів .

Так, у справі № 910/10784/16 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 11.01.2022, в якій позиція Великої Палати зводиться до наступного:

- Згідно із частинами першою - третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку;

- Відповідно до частин першої - третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

- Згідно зі статтею 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом;

- Відповідно до пункту 22.9 статті 22 Закону № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється НБУ. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача;

- Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банки мають право відкривати своїм клієнтам: 1) вкладні (депозитні), 2) поточні та 3) кореспондентські рахунки. При цьому поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів, відповідно до умов договору та вимог законодавства України; кореспондентським рахунком є рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається НБУ, та на підставі відповідного договору;

- Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Закону № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», до документів на переказ відносяться: 1) розрахункові документи, 2) документи на переказ готівки, 3) міжбанківські розрахункові документи, 4) клірингові вимоги та 5) інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. При цьому розрахунковим документом є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (пункт 1.35 статті 1 цього Закону);

- Згідно з пунктом 27.1 статті 27 Закону № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», міжбанківський переказ здійснюється шляхом: проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в НБУ; проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в інших банках або в розрахунковому банку. Внутрішньобанківський переказ здійснюється банком у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ.

- Відповідно до пунктів 30.1, 30.2 статті 30 Закону № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі;

- водночас частиною четвертою статті 75 Закону № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено право НБУ заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ;

- Поняття консолідованого кореспондентського рахунку закріплено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ № 320 від 16 серпня 2006 року (далі - постанова НБУ № 320);

- Консолідований кореспондентський рахунок - це кореспондентський рахунок, який відкритий у НБУ і на якому об`єднані кошти банку та його філій для роботи банку в системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку (пункт 1 глави 1 «Визначення термінів» розділу І «Загальні положення» згаданої Інструкції);

- за визначенням, наведеним в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976), безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (пункт 1.4 глави 1 «Загальні положення» зазначеної Інструкції);

- У цьому ж пункті Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача;

- платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача (так само пункт 1.4 глави 1 «Загальні положення» указаної Інструкції);

- З наведених норм права вбачається, що кошти, які знаходяться на поточному рахунку особи, відкритому в банку, належать цій особі. Особа має право вільно розпоряджатись належними їй коштами, які знаходяться на її поточному рахунку, відкритому в банку. Коли банк за розпорядженням цієї особи перераховує кошти з її поточного рахунку на рахунок іншої особи в оплату придбаних майна, майнових прав за договором, відбувається перехід права власності на ці кошти до особи, яка володіє рахунком, на який вони зараховані;

- у справі встановлено, що перерахунок коштів за спірним договором здійснено шляхом внутрішньобанківського переказу всередині ПАТ «УПБ». У зв`язку із цим переведення коштів не могло відображатись на кореспондентському рахунку банку, відкритому в іншому банку, зокрема НБУ, призначеному для проведення міжбанківських розрахунків;

- такий переказ напряму суперечить положенням пункту 27.1 статті 27 Закону № 2346-ІІІ;

- за положеннями цього пункту Закону № 2346-ІІІ, порядок здійснення внутрішньобанківського переказу визначається не тільки законами, а й нормативно-правовими актами НБУ та індивідуальними актами НБУ, які стосуються лише певного банку. Таким нормативно-правовим актом і є Положення № 346, а індивідуальним актом, що стосується ПАТ «УПБ», є постанова НБУ від 30 квітня 2015 року № 293/БТ, якою банку було заборонено: передавати в забезпечення вкладникам, іншим кредиторам майно та активи банку; використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки, всі розрахунки мали бути здійснені виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, тощо;

- безумовно, нормативно-правове регулювання діяльності банку, який визнано проблемним, та нормативно-правове регулювання діяльності банку, в якому введено тимчасову адміністрацію, не є однаковим, однак є послідовним за своїми стадіями та підставами. При цьому ані Законом № 2121-ІІІ, ані Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою НБУ № 346, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти (вказаний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 816/378/16). Однак зазначені дії банку повинні здійснюватися відповідно до законодавства, що регулює діяльність банку, віднесеного до проблемних, та постанов НБУ про його діяльність у цих умовах, з урахуванням обмежень, установлених цими постановами;

- Із цього випливає, що здійснення банком, віднесеним до проблемних, внутрішньобанківських розрахунків усупереч заборонам, визначеним у постанові НБУ про віднесення цього банку до проблемних, не відповідає законодавству і є незаконними діями;

- оцінюючи з урахуванням цих висновків спірні правовідносини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що саме по собі невиконання посадовими особами банку припису щодо здійснення розрахунків через кореспондентський рахунок НБУ, наведених у постанові НБУ № 293/БТ про віднесення банку до категорії проблемних, за буквальним змістом статті 38 Закону № 4452-VI не є підставою для висновку про нікчемність спірного правочину, але встановлення судом цього факту поряд з іншими встановленими фактичними обставинами справи може свідчити про наявність таких підстав;

- за положеннями статті 4 Закону № 2121-III банківська система України складається з НБУ та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України. НБУ здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України від 20 травня 1999 року №679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів НБУ. Особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, визначає НБУ з урахуванням специфіки діяльності таких банків;

- відповідно до частини першої статті 66 Закону № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ у таких формах: 1) реєстрація банків і ліцензування діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків. Зазначені повноваженні наділяють НБУ контролюючими функціями щодо діяльності банків та інших фінансових установ;

- метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку, зокрема щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках (стаття 67 Закону № 2121-III);

- при здійсненні банківського нагляду НБУ має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів НБУ для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо НБУ при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов`язаний на вимогу НБУ невідкладно розробити та подати на погодження НБУ відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків (частина п`ята статті 67 Закону № 2121-III);

- НБУ, здійснюючи контролюючі функції, має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленими статтею 73 Закону № 2121-III. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку НБУ має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок (частина шоста статті 67 Закону № 2121-III);

- крім того, у відповідності із статтею 73 Закону № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки НБУ відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів НБУ, його вимог, установлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, НБУ адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать серед інших віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку;

- на виконання цих положень Правлінням НБУ прийнято постанову № 346;

- зазначені норми законодавства покладають як на банки і фінансові установи, так і насамперед на НБУ особливу відповідальність за збереження платоспроможності банку задля неможливості за наслідками його діяльності поставити під загрозу кошти клієнтів та належну банківську діяльність;

- отже, як НБУ, так і будь-який банк та будь-яка фінансова установа повинні у своїй діяльності відповідно до положень статті 3 ЦК України діяти добросовісно на користь усіх своїх клієнтів задля збереження довірених ними активів;

- законодавство України у редакціях як на час правовідносин виведення ПАТ «УПБ» з ринку банківських послуг, так і на цей час передбачає зобов`язання НБУ за наявності визначених законом підстав прийняти заходи щодо відновлення платоспроможності банку або виведення його з ринку банківських послуг;

- процедура виведення банку з ринку банківських послуг за законодавством складається з таких етапів, зокрема: віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з критеріїв, зазначених у статті 75 Закону № 2121-III; віднесення банку до категорії неплатоспроможних у випадках, передбачених статтею 76 цього Закону; ліквідація банку в разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду (стаття 77 Закону № 2121-III);

- з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків прийнято Закон № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- оскільки процедури виведення банку з ринку є тривалими у часі, то для захисту інтересів клієнтів банків, що є проблемними і виводяться з ринку, та задля збереження активів банку, які в подальшому повинні бути спрямовані на погашення заборгованості банку перед кредиторами, законодавством передбачена процедура визнання договорів, укладених банком, нікчемними з підстав, визначених статтею 38 Закону № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- Велика Палата Верховного Суду повторює, що законодавство щодо банківської діяльності охоплює закони загального і спеціального характеру, підзаконні нормативні акти та акти індивідуального характеру, зокрема постанови НБУ. Так, процедури виведення банку з ринку банківських послуг як неплатоспроможного банку регулюються як Законом № 4452-VI, Законом № 679 XIV, Законом № 2121-III, так і зазначеними вище постановами НБУ із цих питань, зокрема Положенням № 346;

- за змістом частини першої статті 34 Закону № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних;

- разом з тим НБУ зобов`язаний у порядку контролю та за наявності ознак, визначених законом, прийняти до початку процедури виведення банку з ринку рішення про віднесення банку до категорії проблемних;

- відповідно до пункту 3.5 Положення № 346, рішення НБУ про застосування заходів впливу є обов`язковим для виконання, що означає, що усі введені НБУ заборони у банківській діяльності банку, який віднесено до категорії проблемних, повинні бути виконані обов`язково;

- НБУ здійснює контроль за усуненням банком порушень у його діяльності, виконанням рішень НБУ про застосування заходів впливу, виконанням пред`явлених (висунених) вимог, припиненням здійснення ризикової діяльності в порядку, установленому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами НБУ (пункт 4.1 Положення № 346);

- зазначеним Положенням передбачено також застосування заходів впливу шляхом обмежень здійснення певних банківських операцій та дій, що складають банківську діяльність. За пунктом 12.3 Положення № 346 рішення Правління НБУ про віднесення банку (філії іноземного банку) до категорії проблемних має містити, зокрема: строк, протягом якого проблемний банк (філія іноземного банку) зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку (філії іноземного банку) (за потреби); порядок та строки повідомлення проблемним банком (філією іноземного банку) про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку (філії іноземного банку), та/або приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства;

- отже, приймаючи рішення про віднесення банку до категорії проблемних, НБУ може зазначити обмеження щодо діяльності такого банку, і така постанова НБУ є обов`язковою для виконання. Якщо постановою НБУ, якою віднесено банк до категорії проблемних, застосовані такі обмеження, як зобов`язання банку здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, то таке обмеження є обов`язковим і порушення такої заборони є незаконною дією. Норми загального банківського законодавства, за якими розрахунки за банківськими операціями здійснюються іншим шляхом, у тому числі через внутрішні розрахункові рахунки банку, не повинні у цих випадках застосовуватись, оскільки законодавство щодо виведення банку з ринку є спеціальним і заборони, застосовані НБУ є заборонами, що застосовуються лише до проблемного банку у конкретному випадку та з певної причини та є обов`язковими до виконання. Застосування НБУ обмежень щодо проведення проблемним банком операцій є формою реалізації регулятором банківських послуг своїх контрольних функцій у межах загального законодавства і порушення таких обмежень є порушенням законодавства;

- як зазначалось вище, порушення заборони НБУ на здійснення розрахунків за правочинами не через кореспондентський рахунок само по собі не свідчить про нікчемність договору, оскільки за змістом положень частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI такі дії не віднесено до підстав визнання правочинів нікчемними. Разом з тим і зазначення у договорі зобов`язання про оплату передачі права вимоги та наявність платіжного доручення на переказ зазначених коштів без підтвердження їх фактичного надходження та зарахування на відповідні рахунки не є достатніми доказами для підтвердження оплатності такого договору;

- такі протиправні дії разом з іншими обставинами свідчать про наявність передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочинів, за якими банк безоплатно здійснив відчуження майна, узяв на себе зобов`язання без установлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1); або банк до дня визнання неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок яких став неплатоспроможним; або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим (наприклад, у зв`язку з неотриманням реальних грошових коштів) (пункт 2); або банк уклав угоду щодо відчуження майна на умовах, що не є поточними ринковими умовами (пункт 3); або банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання іншим кредиторам переваг, кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення (пункт 7);

- оцінка дій учасників цих правочинів з метою встановлення підстав для визнання правочинів нікчемними повинна здійснюватися відповідно до усіх наданих доказів та встановлених фактичних обставин справи, а тому суди повинні робити висновки щодо наявності таких підстав, як у відповідності до загальних принципів цивільного права та принципів ділового обороту, так і усіх положень законодавства, у тому числі локального і індивідуального характеру в кожному конкретному випадку;

- Касаційний цивільний суд у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 203/4466/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 359/4886/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 554/9710/17, розглядаючи спори, правовідносини у яких виникли також у зв`язку з прийняттям Постанови НБУ від 30 квітня 2015 року № 293/БТ та здійсненням банком банківських операцій з фізичними особами через рахунки у ПАТ «УПБ», а не через кореспондентські рахунки, відкриті в НБУ, дійшов висновку, зокрема про те, що здійснення таких операцій є порушенням законодавства і зазначеної постанови НБУ та разом з порушенням заборони на відчуження майна свідчать про нікчемність укладеного банком договору купівлі-продажу майна;

- зазначений правовий висновок повністю відповідає наведеному в цій постанові висновку, відступати від якого Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.

Отже, у справі № 910/10784/16 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 11.01.2022, якою:

- касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" та Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" задовольнити частково;

- рішення господарського суду міста Києва від 20 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.

- позов Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» задовольнити частково;

- витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014" на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» оригінали документів, отримані згідно з актом приймання-передачі від 27.05.2015, а саме: - Договір про відкриття кредитної лінії № 130 від 14.04.2006 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); Іпотечний договір від 14.04.2006, посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У. Т. реєстровим номером 1-1897 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); Договір застави майна № 130-1 від 25.04.2006 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); Договір поруки № 130-3 від 26.09.2011 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 42 від 04.06.2009 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього); Договір застави майна № 42-1 від 04.06.2009 (з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього);

- в іншій частині вимог Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурман 2014" відмовити.

- в позові Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс" відмовити.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що спір у даній справі № 910/17472/20 виник внаслідок того, що позивач, як набувач права кредитора за зобов`язаннями, що випливають з кредитного договору укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Таундевелопменткомпані" вважає, що на даний час дані права потребують судового захисту, який полягає у застосуванні наслідків недійсності нікчемних правочинів, відновленні становища, що існувало до порушення.

В свою чергу, у справі № 910/10784/16 суть спору зводилась до того, що у червні 2016 року ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ФК Аурум Фінанс" та ТОВ "Гурман 2014", за участю у справі третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного Банку Україну, Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме - договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеного між позивачем та ТОВ "ФК "Аурум Фінанс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., і Великою Палатою при розгляді спору висвітлено питання застосування статті 34 Закону № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статті 27 Закону № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення № 346, в контексті ініціювання банком, який перебуває в процедулі ліквідації, і є заінтересованою особою, відповідних наслідків нікчемності правочинів, і висновки суду апеляціної інстанції в контексті даної справи № 910/17472/20 повністю узгоджуються з висновками Великою Палати у вищенаведеній постанові стосовно застосування наведених нормативно-правових актів.

Усі інші заяви, клопотання, пояснення судом апеляційної інстанції розглянуті та відхилені, оскільки вони не впливають на висновки суду апеляційної інстанції, здійснені у даній постанові.

Також, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача до відповідачів у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача до відповідачів у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі № 910/17472/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі № 910/17472/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі № 910/17472/20 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

4. Матеріали справи № 910/17472/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 04.09.2023 після виходу суді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала