Рішення

від 28.05.2021 по справі 910/17472/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2021Справа № 910/17472/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" 2) ОСОБА_1 3) Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А. Представники сторін:

від позивача: Шкромида В.В. - представник за довіреністю;

від відповідача-1: Самборська Г.М. - представник за довіреністю;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: Кібець Р.Р. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані", ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про:

- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та визнання недійсним Договору № 2/404 від 27.05.2015 про надання фінансової допомоги на зворотній основі укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Таундевелопменткомпані";

- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та визнання недійсним договору про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013 укладеного між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" від 27.05.2015 по факту неналежного виконання зобов`язань за даним кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як набувач права кредитора за зобов`язаннями, що випливають з кредитного договору укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Таундевелопменткомпані" вважає, що на даний час дані права потребують судового захисту, який полягає у застосуванні наслідків недійсності нікчемних правочинів, відновленні становища, що існувало до порушення.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/17472/20, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11.12.2020.

10.12.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов письмовий відзив на позов.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, неявку представників відповідачів -1 та -2, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 29.01.2021 та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

16.01.2021 Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу в порядку ст. 120 Господарського процесуального кодексу України та перенесено засідання у справі на 19.02.2021.

29.01.2021 позивачем долучено до матеріалів справи додаткові докази, які, на його думку, можуть значною мірою вплинути на результати розгляду справи.

Суд звернув увагу учасників процесу на те, що відповідно до 1-3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Положеннями ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Крім того, суд вирішив задовольнити клопотання відповідача-3 та поновити йому строк для подання відзиву на позовну заяву, про що вказано у відповідній ухвалі суду.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, надходження доказів від позивача, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 12.03.2021.

11.03.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли письмові заперечення проти клопотання позивача від 25.01.2021 про долучення доказів до справи.

Безпосередньо в підготовчому засіданні 12.03.2021 представник позивача звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог та з додатковими поясненнями щодо наявності поважних причин неподання доказів від 25.01.2021 разом із позовною заявою.

Представник відповідача-1, у свою чергу, просив про надання додаткового часу з метою ознайомлення з клопотаннями, наданими позивачем в підготовчому засіданні. Крім того, представник відповідача-1 продовжував заперечувати проти долучення до справи доказів, наданих позивачем.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, пояснення представників позивача та відповідача-1, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 09.04.2021.

02.04.2021 через загальний відділ діловодства суду відповідачем-1 надані письмові заперечення проти заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, які, зокрема, обґрунтовані тим, що фактично позивач заявив про зміну предмета позову та взагалі не обґрунтував нову позовну вимогу.

Крім того, 08.04.2021 відповідач-1 звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

Напередодні підготовчого засідання 09.04.2021 позивач долучив до справи додаткові докази та зазначив про поважність не подання таких доказів у передбачений законодавством строк.

У підготовчому засіданні 09.04.2021 вирішено оголосити перерву до 23.04.2021.

23.04.2021, напередодні підготовчого засідання, позивачем подано заяву про залишення без розгляду поданої раніше заяви про збільшення розміру позовних вимог. Крім того, позивачем надані письмові пояснення щодо завчасного подання доказів.

Суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та про залишення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Крім того, досі залишаються невирішеними клопотання позивача про долучення доказів.

З огляду на усні та письмові пояснення представника позивача, належність долучених ним доказів до матеріалів справи, суд вважає за необхідне визнати поважною причину пропуску строку на подання доказів, поновити такий строк та долучити до матеріалів справи докази подані позивачем разом із клопотаннями від 09.04.2021 та 29.01.2021.

З огляду на те, що в судовому засіданні 23.04.2021 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що не вирішених заяв та клопотань у справі не залишилося, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 28.05.2021.

Безпосередньо в судовому засіданні 28.05.2021 представники позивача та відповідачів -1, -3 надали усні пояснення стосовно предмета спору у справі та навели доводи на обґрунтування своєї правової позиції.

У судовому засіданні 28.05.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2019 відбулися електронні торги ( https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-03-19-000019-b ) з продажу лоту № GL16N717120 щодо продажу права вимоги та інших майнових прав ПАТ "Український професійний банк", оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-03-19-000019-b , згідно якого переможцем визначено ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" із найвищою ціновою пропозицією в сумі 2 496 405, 57 грн.

Оплату лоту № GL16N717120 оформленого протоколом № UA-EA-2020-03-19-000019-b , від 08.11.2019 в сумі 2 522 031, 07 грн здійснено 22.04.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 998.

Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання № 81/1, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" набуло майнового права ПАТ "УПБ" до ТОВ "Таундевелопменткомпані" за кредитним договором та договорами забезпечення.

Позивач вважає, що як набувач права кредитора за зобов`язаннями, що випливають з кредитного договору укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Таундевелопменткомпані" він на даний час потребує судового захисту, який полягає у застосуванні наслідків недійсності нікчемних правочинів та посилається на наступні обставини.

29.11.2013 між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк (далі Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Таундевелопменткомпані (далі - Позивальник), укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії №769, відповідно до п. 1.1 якого Банк зобов`язався відкрити позичальнику траншеву відкличу відновлювальну кредитну лінію в сумі 95 000 000,00 грн терміном до 25.05.2016 на поповнення обігових: коштів позичальника. Плата за використання одержаних кредитних коштів та процентів користування кредитними коштами встановлюється в кожному конкретному Додатковому договорі. Станом на 27.05.2015 року діяли наступні додаткові договори до Кредитного договору:

- Договір від 27.12.2013 р. на суму кредиту в розмірі 27 250 000,00 грн.,

- Договір від 30.12.2013 р. на суму кредиту в розмірі 15 227 000,00 грн.,

- Договір від 30.01.2014 р. на суму кредиту в розмірі 10 500 000,00 грн.,

- Договір від 12.02.2014 р. на суму кредиту в розмірі 1 435 000,00 грн.,

- Договір від 24.02.2014 р. на суму кредиту в розмірі 11 286 900,00 грн.,

- Договір від 06.03.2014 р. на суму кредиту в розмірі 382 000,00 грн.,

- Договір від 22.08.2014 р. на суму кредиту в розмірі 7 334 000,00 грн.,

- Договір від 31.10.2014 р. на суму кредиту в розмірі 18 100 000,00 грн.,

- Договір від 26.11.2014 р. на суму кредиту в розмірі 2 385 000,00 грн.;

- Договір від 09.12.2014 р. на суму кредиту в розмірі 1 000 000,00 грн.,

- Договір від 11,05.2015 р. на суму кредиту в розмірі 100 000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним Кредитним договором, було укладено наступні договори:

1) 21.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Таундевелопменткомпані було укладено Договір іпотеки (надалі - Договір іпотеки 1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., який зареєстровано в реєстрі за №2229. Згідно даного Договору іпотеки, Позичальник передав Банку в іпотеку: земельну ділянку площею 1,8598 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Щасливська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки - 3220888000:03:006:0112 Реєстраційний номер 436614332000; земельну ділянку площею 9,8521 га, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Щасливська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки - 3220888000:03:006:0115; Реєстраційний номер 436614332000.

2) 26.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Лендліз було укладено Договір іпотеки (надалі - Договір іпотеки 2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. зареєстровано в реєстрі за №3269. Згідно даного Договору іпотеки, Банку передано в іпотеку: земельну ділянку площею 0,1800 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки - для розташування і обслуговування об`єктів нерухомості. Кадастровий номер земельної ділянки 3220888001:01:007:0004; Реєстраційний номер 511304932208; земельну ділянку площею 1,6300 га, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Щасливська сільська рада. Цільове призначення земельної ділянки - для житлової забудови та громадського призначення. Кадастровий номер земельної ділянки 3220888001:01:007:0003; Реєстраційний номер 510967932208; Електроцех під літерою за планом Б-І , площею 174,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер 511467932208; об`єкти нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

3) 26.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю СІТІ СТЕЙТ було укладено Договір іпотеки (надалі - Договір іпотеки 3), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я., зареєстровано в реєстрі за №3276. Згідно даного Договору іпотеки, Банку передано в іпотеку: нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 70,2 кв.м.; нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14, прим. 211, загальною площею 69,7 кв.м.; нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14, прим. 212, загальною площею 61,3 кв.м.; нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14, прим. 213, загальною площею 60,7 кв.м.; нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 60,1 кв.м.

4) 30.01.2015 року між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОГО СФЕРА було укладено договір застави майнових прав на грошові кошти № 769-11 з додатковими договорами до нього. Для забезпечення своєчасного виконання зобов`язань за Кредитним договором Заставодавець передає у заставу Заставодержателю майнові права на частину грошових коштів в сумі 1 185 000,00 дол. США.

5) 29.01.2014 між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями IT ІНВЕСТ , укладений Договір поруки №769-3, відповідно до якого TOB підприємство з іноземними інвестиціями IT ІНВЕСТ виступає поручителем за зобов`язаннями TOB Таундевелопменткомпані .

6) 26.11.2014 між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Лендліз , укладений Договір поруки №769-9, відповідно до якого TOB ІК Лендліз виступає поручителем за зобов`язаннями TOB Таундевелопменткомпані .

7) 26.11.2014 між Публічним акціонерним товариством Український професійний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю СІТІ СТЕЙТ , укладений Договір поруки №769-10, відповідно до якого TOB СІТІ СТЕЙТ виступає поручителем за зобов`язаннями TOB Таундевелопменткомпані .

Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Український професійний банк (далі - Постанова №293/БТ) до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку. Національний банк України, керуючись Законом України Про національний банк України та Законом України Про банки і банківську діяльність віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів із дня прийняття постанови та до кінця строку, визначеного нею, установлено для банку обмеження, зокрема, не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд банку, окрім відчуження майна, що перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю, що визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб`єктом оціночної діяльності, який включений до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності та відповідає критеріям, передбаченим абзацами 2-6 пункту 7 постанови Правління Національного Банку України від 25.09.2014 №602 "Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих національним Банком України".

Пунктом 5 Постанови №293/БТ заборонено банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.

Пунктом 6 Постанови №293/БТ зобов`язано банк під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному Банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами, Українською міжбанківською платіжною системою (УкрКарт), згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий центр").

Постановою Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних ПАТ УПБ віднесено до категорії неплатоспроможних; визнано такою, що втратила чинність постанову Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ.

На підставі вказаної Постанови Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення від 28.05.2015 за №107 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УПБ". Цим же рішенням ФГВФО з 29.05.2015 було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 до 28.08.2015 (включно) та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ" Пантіну Л.О.

Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2015 р. № 562 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТЕ- УКРАЇНСБКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015 р. № 158, Про початок процедури ліквідації ПАТ УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК та делегування повноважень ліквідатора банку ОСОБА_2 строком на 1 рік з 31 серпня 2015 року до 30 серпня 2016 року включно.

З доводів та доказів сторін також вбачається, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб приймалися наступні рішення:

- від 18 серпня 2016 № 1556 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ УПБ на один рік та продовжено повноваження ліквідатора Пантіної Любові Олександрівни на один рік до 30 серпня 2017 року включно;

- від 07 серпня 2017 р. № 3406 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ УПБ , відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора Пантіної Любові Олександрівни строком на один рік п: 30.08.2018 включно;

- від 21 грудня 2017 р. № 5461 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ УПБ та делеговано повноваження ліквідатора Грошовій Світлані Василівні з 26 грудня 2017;

- від 20 серпня 2018 року № 2306 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ УПБ , відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора Грошової Світлани Василівни строком на один рік з 5 серпня 2018 року до 30 серпня 2019 року включно;

- від 01 липня 2019 року №1640 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ УПБ , відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора Грошовій Світлані Василівні строком на один рік з 31 серпня 2019 року до 30 серпня 2020 року включно;

- від 27 серпня 202 і №1593 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ УПБ , делеговані Грошовій Світлані Василівні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 липня 2019 року № 1640 Про продовження строків здійсненню процедури ліквідації ПАТ УПБ та делегування повноважень ліквідатора . Відповідно до зазначеного рішення визначені Законом України Про систему гарантуванню вкладів фізичних осіб повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ УПБ здійснюватимуться безпосередньо Фондом до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ УПБ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Виконуючи обов`язки по збереженню активів ПАТ "УПБ", на підставі наказу Уповнвоаженої особи ФГВФО № 26/ТА від 29.05.2015, Пантіною Л.О. утворено Комісію з перевірки договорів (інших правочинів) по виявленню ознак нікчемності.

Протоколом № 23 від 20.08.2015, затвердженого Уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ "УПБ" Пантіною Л.О., затверджено результати перевірки, якою виявлено наступні правочини (договори), що є нікчемними згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

- правочин по проведенню ПАТ "УПБ" платіжних доручень № 1588, № 1590, №1585, № 1592, № 1586, № 1593, № 1594, № 1587, № 1595, № 1589, № 1591, № 1582, № 1578, № 1580, № 1583, № 1577, № 1579, № 1576, № 1575, № 1574, № 1581 та № 1584, наданих ТОВ "Таундевелопменткомпані" для погашення заборгованості по договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013;

- договір про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013 від 27.05.2015;

- всі документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, пов`язаних з погашенням 27.05.2015 заборгованості ТОВ "Таундевелопменткомпані" по договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013;

- довідка № 11/5-02/489 від 28.05.2015.

Позивач наголошує, що 27.05.2015 на рахунок ТОВ "Таундевелопменткомпані", відкритий у ПАТ "УПБ" від ОСОБА_1 (з поточного рахунку, що також був відкритий у ПАТ "УПБ") надходили кошти в розмірі 96 938 000, 00 грн, як надання фінансової допомоги на зворотній основі згідно договору № 2/404.

ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" вважає, що оскільки переведення таких коштів відбувалося безпосередньо через внутрішньобанківські рахунки ПАТ "УПБ" без використання кореспондентського рахунку ПАТ "УПБ" відкритого НБУ, вищезазначені операції по зміні структури балансу ПАТ "УПБ" безпосередньо за день запровадження у даній фінансовій установі тимчасової адміністрації також підпадають під ознаки нікчемності, передбаченої положеннями ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначені підстави нікчемності правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Зазначений у частині третій статті 38 Закону перелік підстав нікчемності правочинів (у тому числі договорів) є вичерпним.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Положення цієї частини не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54 -1 цього Закону.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

При цьому вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття заінтересована особа . Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України, необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України ), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З`ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Сторони нікчемного правочину не зобов`язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов`язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України ).

Як вже встановлено раніше, договір про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013 укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" від 27.05.2015 по факту неналежного виконання зобов`язань за даним кредитним договором визнано нікчемним відповідно до протоколу № 23 від 20.08.2015, а такий правочин може бути визнаний недійним у судовому порядку.

Однак, заявляючи позов ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та визнати недійсним такий договір, хоча договір про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013 укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" від 27.05.2015 є нікчемним за протоколом № 23 від 20.08.2015, а отже недійсним незалежно від наявності чи відсутності рішення суду з цього приводу.

Наслідками недійсності нікчемного правочину є наступні, укладені після нього правочини та інші акти, які були прийняті ґрунтуючись на нікчемному правочині чи є похідними від нього.

Отже, позивач помилково посилається на недійсність договору про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013 укладений між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" від 27.05.2015 як на наслідок недійсності нікчемного договору.

Стосовно вимоги про визнання факту неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Позивач заявляючи таку вимогу звернувся до суду з метою встановлення факту, а не за захистом свого порушеного права, невизнаного або оспорюваного інтересу.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів визначено ст. 20 ГПК України. Наведена норма не відносить до юрисдикції господарських судів справи з встановлення фактів, що мають юридичне значення.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що вимоги про визнання неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором є вимогою про встановлення юридичних фактів, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.

З доводів позивача та банку вбачається, що договір про відкриття траншевої кредитної лінії №769 від 29.11.2013 не було розірвано 27.05.2015 внаслідок підписання договору про розірвання від 27.05.2015, а всі правочини щодо транзакцій, направлених на погашення заборгованості ТОВ "Таундевелопменткомпані" перед банком визнані нікчемними протоколом № 23 від 20.08.2015.

У той же час, положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судові рішення у справі № 910/13850/18, які набрали законної сили не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть ним суперечити.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 910/13850/18 зазначено, що укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним. Правочин є нікчемним за п. 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. Проведення банком операції з погашення заборгованості по кредиту та перерахування коштів з поточного рахунку відповідач в ПАТ "УПБ" не є правочином у розумінні статей 202, 626 ЦК України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням.

Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" - така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.

Крім того, беручи до уваги, що в цьому випадку погашення кредиту відбулось всередині одного банку, а кореспондентський рахунок використовується для міжбанківських розрахунків і на ньому обліковуються кошти, які надійшли з інших банків за операціями банку та операціями клієнтів цього банку, колегія суддів вважає, що в операціях з погашення кредиту ТОВ "Таундевелопменткомпані" відсутня така ознака, як безоплатна відмова банку від своїх вимог, оскільки оплата відбулась, що підтверджується відповідними доказами. Тобто, відсутні підстави для визнання нікчемними платіжних доручень №№ 1574-1595 з погашення заборгованості по кредитному договору від 29.11.2013 № 769 та договору від 27.05.2015 про розірвання кредитного договору від 29.11.2013 № 769 на підставі пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вказані доводи, висвітлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 910/13850/18 та приймаються до уваги під час вирішення спору по суті у справі № 910/17472/20.

Судом також досліджено докази та доводи сторін стосовно позовної вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та визнання недійсним Договору № 2/404 від 27.05.2015 про надання фінансової допомоги на зворотній основі укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Таундевелопменткомпані".

Договір про надання фінансової допомоги не укладався банком, а укладений між ТОВ "Таундевелопменткомпані" та ОСОБА_1 .. Умови даного договору жодним чином не можуть підпадати під жодну ознаку нікчемних правочинів банку, перелічених у ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та бути нікчемним в силу норм даної статті.

Договір № 2/404 від 27.05.2015 передував укладенню договору про розірвання кредитного договору від 27.05.2015 та діям банку по проведенню платіжних доручень наданих відповідачу-1 на погашення заборгованості по договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013.

Таким чином, договір № 2/404 від 27.05.2015 про надання фінансової допомоги не є наслідком нікчемності правочинів, визначених у протоколі № 23 від20.08.2015, а передував ним.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" відмовити повністю.

2. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 відмовити повністю.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2021 року.

Суддя Ю.О.Підченко