Рішення

від 15.08.2023 по справі 909/1026/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.08.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1026/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Калуська міська рада вул. Івана Франка, буд.1,м. Калуш, Івано-Франківська область,77301

про визнання незаконним та скасування рішення міської ради

за участю представників сторін згідно протоколу

в с т а н о в и в

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа №909/1026/20 за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення міської ради.

19.11.2020 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

14.12.2020 Калуська міська рада надала суду заяву ( вх. 17551/20)

14.12.2020 відповідач подав суду відзив на позов із змісту якого вбачається, що відповідач проти позову заперечує та вважає, що підстави для визнання незаконним та скасування рішення Калуської міської ради від 27.02.2020 № 3006 відсутні, зазначає, що

на момент прийняття Калуською міською радою рішення від 27.02.2020 № 3006 підстав для продовження, договору оренди землі з підприємцем ОСОБА_1 не було, так як до закінчення строку дії договору оренди землі орендарю направлено лист - повідомлення про наявність у орендодавця заперечень щодо поновлення договору оренди землі. Крім того, відповідач зазначає, що позивач звернувся з заявою про поновлення договору оренди землі до Калуської міської ради 28.01.2020 року, тобто менш ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі всупереч вимогам Закону України «Про оренду землі» та умовам договору оренди на земельну ділянку площею 0,0060 га.

22.12.2020 позивач адресував суду відповідь на відзив у справі ( вх.18136/20 від 22.12.2020) у якому просить суд викликати міського голову м.Калаш ОСОБА_2 у якості свідка для допиту у судовому засідання з приводу обставин, викладених у заяві свідка від 09.12.2020 № 4247/02-32/04 .

25.01.2021 року позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 3300/1839/20.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.04.2021 суд у задоволенні клопотання позивача про виклик та допит свідка відмовлено, провадження у справі № 909/1026/20 зупинено до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 300/1839/20.

23.06.2023 до відділу документального забезпечення, канцелярії господарського суду Івано-Франківської області від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв"язку з набранням законної сили 21.04.2023 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/1839/20, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , задоволено: визнано протиправним та нечинним рішення Калуської міської ради (індекс 77300, вулиця І. Франка, будинок 1, місто Калуш, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 33578261) "Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд" №1021 від 31.08.2017; зобов`язано Калуську міську раду (індекс 77300, вулиця І. Франка, будинок 1, місто Калуш, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 33578261) невідкладно, після набрання рішенням законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним у виданні, в якому він підлягає офіційному оприлюдненню.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2023 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 18.07.2023.

18.07.2023 р., до суду надійшла заява позивача про долучення доказів. ( вх. 10432/23).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.07.2023 суд закрив підготовче провадження у цій справі та розгляд її по суті призначив на 15.08.2023.

15.08.2023р., представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

27.01.2000 року між позивачем та відповідачем Калуською міською радою було укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір оренди землі), згідно якого Позивач отримав у користування земельну ділянку площею 0.0060га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610400000:10:001:0021.

Вказаний Договір оренди землі 18.02.2000 року зареєстровано у Калузькому міському відділі земельних ресурсів за № 04/01-21.

Згідно Додаткових угод Договір оренди землі неодноразово поновлювався.

Згідно Додаткової угоди від 30.04.2015 року Договір оренди землі поновлено з 07.02.2015 року до 07.02.2020 року.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.09.2015 року № 43513103 право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

21.12.2019 року позивачу було направлено лист № 1348/02-15/38, в якому зазначено, що Калуська міська рада не має наміру продовжувати зазначений договір оренди землі.

28.01.2020 року менш ніж за місяць до спливу строку договору позивач звернувся до Калуської міської ради з заявою щодо продовження вказаного договору оренди землі.

14.02.2020 року позивачу направлено лист № 173/02-15/38 про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі, що підтверджується розрахунковим документом відділення поштового зв`язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.

27.02.2020 року Калуською міською радою прийнято рішення № 3006 «Про припинення термінів дії договорів оренди землі з підприємцями ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_1 „ ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ». Відповідно до змісту рішення підставою для його прийняття було закінчення терміну дії договорів оренди землі.

Листом від 20.07.2020 року позивачу надано відповідь на інформаційний запит, де вказано про те, що 27.02.2020 року на сесії Калуської міської ради прийнято рішення № 3006 про припинення Договору оренди землі.

На інформаційний запит від 15.09.2020 року Позивачу надано витяг з рішення Калуської міської ради № 3006 від 27.02.2020 року.

У листі - відповіді Калуської міської ради від 07.08.2020 року № 2633/02-18/01 на лист Державної регуляторно] служби України від 15.07.2020 року № 5006/0/20-20 зазначено про недотримання порядку прийняття рішення Калуської міської ради № 1021 від 31.08.2017 року «Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд» як регуляторного акту міська рада визнала порушення процедури прийняття вказаного рішення № 1021 від 31.08.2017 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі №300/1839/20 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , задоволено - визнано протиправним та нечинним рішення Калуської міської ради "Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд" №1021 від 31.08.2017; зобов`язано Калуську міську раду невідкладно, після набрання рішенням законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду.

Враховуючи що рішення Калуської міської ради "Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд" №1021 від 31.08.2017 не було оприлюднено у засобах масової інформації та було визнано протиправним та нечинним у судовому порядку, то позивач зазначає, що вказане рішення не може бути правовою підставою для прийняття інших рішень міської ради, а саме - рішення Калуської міської ради від 27.02.2020 № 3006 .

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України і статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відповідно до закону вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 19 Закону України "Про оренду землі", строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до абзацу 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі", правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції чинній на час укладення договору оренди, визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9).

Так, для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що звертаючись до відповідача з листом-повідомленням від 28.01.2020р. про свій намір пролонгувати договірні відносини, позивач не додав проекту додаткової угоди, що не відповідає приписам частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а відтак визнати, що орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов`язок щодо додання до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар проекту додаткової угоди, не можна.

Звернення позивача до Калуської міської ради із заявою про укладення додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди землі, до якої не долучено проект додаткової угоди не є належним виконанням вимог ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, позивач, звернувшись до Ради з порушенням строку встановленого законом без проекту додаткової угоди, втратив своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк за правовою конструкцією частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 18 грудня 2018 р. у справі № 907/535/17.

Крім того, Калуська міська рада повідомляла орендаря про те, що не має наміру поновляти договір до закінчення строку дії договору, а також протягом одного місяця після закінчення строку договору направила орендарю лист про наявні заперечення щодо поновлення договору та прийняла рішення про його припинення.

27.02.2020 року Калуською міською радою прийнято рішення № 3006 «Про припинення термінів дії договорів оренди землі з підприємцями ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_1 „ ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 .. Чепаком 1. Я.

Щодо тверджень позивача, що проект оскаржуваного рішення не було оприлюднено у встановлений законом строк на офіційному сайті міської ради слід зазначити таке.

Частиною 3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Статтею 24 цього Закону визначена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Так, відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема, неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону.

Таким чином, Законом України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону є підставою для притягнення винної особи до відповідальності. Проте, це не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 р. у справі № 1840/3774/18 та від 29 червня 2021 р. у справі № 927/204/20.

Крім цього суд зазначає наступне.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов`язок орендодавця надати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої статті 33 вказаного Закону оформлення відповідних правовідносин сторін здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі.

Отже, поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651, 652 ЦК України).

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

Тож, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції, чинній у спірний період, визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

Відповідних висновків про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 908/299/18, вказавши у постанові від 26 травня 2020 року, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Тобто, такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)(пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Статтею 33 Закону «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

З огляду на наведене, у суду відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення міської ради, що зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати, згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення міської ради - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 05.09.2023

Суддя Шкіндер П.А.