Постанова

від 08.02.2024 по справі 909/1026/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. Справа №909/1026/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

За участю представників сторін від

позивача: Булавинець М.М. адвокат (в режимі ВКЗ);

відповідача: Бреславська М.М. в порядку самопредставництва (в режимі ВКЗ);

розглянувши апеляційну скарги Фізичної особи-підприємця Левицького Ореста Дмитровича б/н від 25.09.2023 (вх.ЗАГС №0105/3016/23 від 26.09.2023)

на рішенняГосподарського Івано-Франківської області від 15.08.2023, повний текст - 05.09.2023 (суддя Шкіндер П.А.)

у справі№909/1026/20

за позовом:Фізичної особи-підприємця Левицького Ореста Дмитровича, м.Калуш

до відповідачаКалуської міської ради, м.Калуш

провизнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Івано-Франківської області звернувся ФОП Левицький О.Д. із позовом до Калуської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення міської ради.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 15.08.2023 у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач звернувся із заявою про поновлення договору оренди землі менше, ніж за місяць. При цьому, позивач не долучив до вказаної заяви проект додаткової угоди, що є порушенням ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Відтак ФОП Левицький О.Д. втратив переважне право на поновлення договору оренди землі.

Крім того, протягом одного місяць з моменту отримання вказаної вище заяви міська рада повідомила орендаря про закінчення терміну дії договору та відсутність намірів поновити вказаний договір.

Також суд вказав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Так, під час розгляду спорів у аналогічних правовідносинах, враховуючи численні правові висновки Верховного Суду, належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту, чого позивачем зроблено не було. Вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Позивачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення міської ради задовольнити. Покликається на неповне дослідження судом матеріалів справи та не надання правової оцінки наявним у справі доказам.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає такі обставини:

-апелянт належно виконував обов`язки за договором оренди, що не заперечується відповідачем;

-рішення міської ради про відмову в поновленні договору оренди прийняте на підставі іншого рішення міської ради, яке визнане нечинним в судому порядку;

-на сайті міської ради в переліку документів, які необхідно подати для поновлення договору оренди землі, відсутній пункт про подання примірника додаткової угоди. При цьому, покликається на те, що є відповідь міської ради іншим фізичним особам-підприємцям (орендарям) про те, що міська рада самостійно готує проект такої угоди;

-відповідачем не мотивовано причини відмови в поновленні договору; не вказано, які порушення умов договору чи положення чинного законодавства, порушив орендар;

-у рішенні про відмову відповідач не вказав, що причиною відмови є неподання додаткової угоди;

-доводи відповідача про направлення листів-заперечень щодо продовження дії договору не підтверджуються матеріалами справи;

-щодо способу захисту, то має бути рішення органу місцевого самоврядування, якщо його немає неможливо в судовому порядку визнати укладеною додаткову угоду.

У поданому відзиві Калуська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду без змін. Покликається на те, що правовідносини за спірним договором оренди землі припинилися у зв`язку із закінченням терміну його дії. Міська рада завчасно та у визначений законом строк попередила позивача про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди землі.

Зазначає, що проект оскаржуваного рішення було оприлюднено на сайті міської ради 10.02.2020 (прийнято рішення 27.02.2020). Порушення строків опублікування проекту угоди є підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб міської ради, а не визнання недійсним/скасування цього рішення. Вказує на помилкове посилання позивача на інше рішення міської ради №1021 від 31.08.2017 як підставу для прийняття оскаржуваного рішення. В оскаржуваному рішення є посилання на ст. 31 Закону України «Про оренду землі» - підстави припинення договору оренди, однією з яких є закінчення терміну його дії. На думку відповідача, позивачем не доведено, що оскаржуваним рішенням порушено його права чи таке суперечить законодавству, а також позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції взяли участь представники сторін, які навели свої доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 27.01.2000 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір оренди землі), згідно якого позивач отримав у користування земельну ділянку площею 0.0060га, яка знаходиться за адресою: м. Калуш, вул. Пушкіна , кадастровий номер 2610400000:10:001:0021.

Вказаний договір оренди землі 18.02.2000 зареєстровано у Калузькому міському відділі земельних ресурсів за № 04/01-21.

Як вбачається із додаткових угод, договір оренди землі неодноразово поновлювався.

Згідно із додатковою угодою від 30.04.2015, договір оренди землі поновлено з 07.02.2015 до 07.02.2020.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.09.2015 № 43513103 право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

21.12.2019 позивачу було направлено лист № 1348/02-15/38, в якому зазначено, що Калуська міська рада не має наміру продовжувати зазначений договір оренди землі.

28.01.2020 - менш, ніж за місяць до спливу строку договору, позивач звернувся до Калуської міської ради з заявою щодо продовження вказаного договору оренди землі.

14.02.2020 позивачу направлено лист № 173/02-15/38 про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі, що підтверджується розрахунковим документом відділення поштового зв`язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.

27.02.2020 Калуською міською радою прийнято рішення № 3006 «Про припинення термінів дії договорів оренди землі з підприємцями Бабієм В.В., Василівим В.В., Левицьким О.Д., Мелешком В.В., Мініною І.С., Рушак О.В., Свиридом І.Я., Федик Т.І., Чепаком І.Я.». Відповідно до змісту рішення підставою для його прийняття було закінчення терміну дії договорів оренди землі.

Листом від 20.07.2020 позивачу надано відповідь на інформаційний запит, де вказано про те, що 27.02.2020 на сесії Калуської міської ради прийнято рішення № 3006 про припинення договору оренди землі.

На інформаційний запит від 15.09.2020 позивачу надано витяг з рішення Калуської міської ради № 3006 від 27.02.2020.

У листі - відповіді Калуської міської ради від 07.08.2020 № 2633/02-18/01, на лист Державної регуляторної служби України від 15.07.2020 № 5006/0/20-20, зазначено про недотримання порядку прийняття рішення Калуської міської ради № 1021 від 31.08.2017 «Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд» як регуляторного акту, міська рада визнала порушення процедури прийняття вказаного рішення № 1021 від 31.08.2017.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі №300/1839/20 позов фізичної особи-підприємця Левицького О.Д., задоволено - визнано протиправним та нечинним рішення Калуської міської ради "Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд" №1021 від 31.08.2017; зобов`язано Калуську міську раду невідкладно, після набрання рішенням законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду.

Враховуючи, що рішення Калуської міської ради "Про об`єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд" №1021 від 31.08.2017 не було оприлюднено у засобах масової інформації та було визнано протиправним та нечинним у судовому порядку, то позивач зазначає, що вказане рішення не може бути правовою підставою для прийняття інших рішень міської ради, а саме - рішення Калуської міської ради від 27.02.2020 № 3006 .

Отже, предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі.

Оцінка суду.

Відносини, пов`язані з орендою землі, серед іншого, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відповідно до закону вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із ч. 1-6 ст. 33 закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, норма статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині 2 цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. Водночас орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

Незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі (аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені Законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Так, вказаною вище статтею було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц)

Так, для поновлення договору оренди відповідно до положень ч. 6 ст. Закону України "Про оренду землі" і задоволення позову про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди, орендарю слід у відповідний строк звернутись до орендодавця з листом про намір скористатись переважним правом на поновлення з доданим до нього проектом додаткової угоди.

Частиною 2 статті 33 вказаного вище закону встановлено, що орендар повинен повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Тобто в цій статті передбачено, що таке звернення повинно бути вчинене у строк встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

Відповідно до п.2.2 договору оренди землі, сторони передбачили, що по закінченню терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

З урахуванням умов додаткової угоди до договору, термін дії договору спливав 07.02.2020, а тому у орендаря був зобов`язаний звернутися до міської ради із заявою про намір продовжити термін дії договору оренди не пізніше 07.12.2019.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до міської ради із заявою про намір продовжити термін дії договору оренди 28.01.2020, тобто менше, ніж за 2 місяці (як передбачено умовами договору) і менше, ніж за 1 місяць (як передбачено чинним законодавством) до закінчення строку його дії, чим не виконав умов п.2.2. договору оренди землі.

При цьому, судом першої інстанції правомірно встановлено, що до вказаної заяви позивачем не долучено проекту додаткової угоди до договору оренди землі.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності на сайті міської ради в переліку документів, які необхідно подати для поновлення договору оренди землі, пункту про подання примірника додаткової угоди, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не спростовують вимог чинного законодавства щодо необхідності подання пакету документі в разі наміру орендаря поновити договір оренди.

Покликання апелянта на те, що міська ради надала відповідь іншим фізичним особам-підприємцям (орендарям) про те, що вона самостійно готує проект такої угоди, не підтверджується матеріалами справи та не спростовує наявність, визначених законом обов`язків у позивача.

Отже, позивач, звернувшись до міської ради з порушенням строку та без проекту додаткової угоди, втратив своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк за правовою конструкцією ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

При вирішенні спорів про застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі» суд враховує, що якщо орендар у строки, встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки, встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №926/2720/21).

Таким чином, сукупність наявних у справі обставин, а саме: звернення позивача до міської ради у пізніший, ніж передбачено договором строк; не долучення до заяви проекту додаткової угоди до договору; наявність протягом одного місяця заперечень міської ради щодо продовження дії договору, свідчать про відсутність підстав щодо продовження дії договору оренди землі.

Оскільки орендарем порушено процедуру повідомлення про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди, то інші доводи апелянта в цій частині до уваги не беруться, оскільки є похідними.

Як було зазначено вище, орендодавець, розглянувши у місячний термін повідомлення орендаря про намір поновити договір і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що листом №173/02-15/38 від 14.02.2020 міська рада повідомила позивача про результати розгляду його заяви №211324 від 28.01.2020, у якому повідомила про відсутність намірів продовжувати договір оренди землі.

Крім того, Калуська міська рада повідомляла орендаря про те, що не має наміру поновляти договір до закінчення строку дії договору, а також протягом одного місяця після закінчення строку договору направила орендарю лист про наявні заперечення щодо поновлення договору та прийняла рішення про його припинення.

Так, 27.02.2020 Калуська міська рада прийняла рішення № 3006 «Про припинення термінів дії договорів оренди землі з підприємцями Бабієм В. В., Василівим В. В., Левицьким О. Д., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що із преамбули вказаного рішення вбачається, що підставою дня його прийняття було закінчення терміну дії договорів оренди землі. Відтак доводи апелянта про те, що підставою припинення договору оренди є рішення Калуської міської ради №1021 від 31.08.2017, є безпідставними з огляду на вказане.

На виконання п. 2 оскаржуваного рішення, листом від 06.03.2020 ФОП Левицького О. Д. повідомлено про прийняття зазначеного рішення міської ради, до якого додано оскаржуване рішення.

Таким чином, Калуська міська рада належним чином повідомила орендаря про наявні заперечення щодо поновлення договору та прийняте рішення про його припинення.

Щодо тверджень апелянта, що проект оскаржуваного рішення не було оприлюднено у встановлений законом строк на офіційному сайті міської ради, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше, як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Так, роздруківкою із сайту Калуської міської ради підтверджується, що проект оскаржуваного рішення був оприлюднений на офіційному сайті Калуської міської ради 10.02.2020, тобто із порушенням строків.

Статтею 24 вказаного Закону впередбачена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Так, відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема, не оприлюднення інформації, відповідно до ст. 15 цього Закону.

Таким чином, вказані обставини є підставою для притягнення винної особи до відповідальності, однак не є підставою для скасування оскаржуваного рішення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №1840/3774/18 та від 29.06.2021 у справі № 927/204/20).

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічне положення містить і п.4 договору оренди землі.

Як було зазначене вище, підставою для прийняття оскаржуваного рішення було закінчення терміну дії договорів оренди землі. Таким чином, строк дії спірного договору оренди землі закінчився 07.02.2020.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству та судовій практиці доводи апелянта щодо обрання ним належного способу захисту при зверненні до суду із позовом з огляду на таке.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції, чинній у спірний період, визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

Відповідних правових висновків про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 908/299/18, вказавши у постанові від 26.05.2020, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2905.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Тобто, такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)(пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірних та обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для визнання незаконним та скасування рішення міської ради, що має наслідком відмову у задоволенні позову ФОП Левицького О.Д.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Левицького Ореста Дмитровича залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського Івано-Франківської області від 15.08.2023 у справі №909/1026/20 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Скрипчук О.С., повний текст постанови підписано 26.02.2024.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК