Рішення

від 05.09.2023 по справі 924/610/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2023 р. Справа № 924/610/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши у залі судового засідання № 203 справу

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 96233,40 грн пені,

Представники сторін:

позивача: Балтак Д.О. - представник згідно витягу

відповідача: Рева Ю.О. - представник за довіреністю

У судовому засіданні 05.09.2023 року відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.06.2023р. відкрито провадження у справі № 924/610/23 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі, надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 11.07.2023р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 08.08.2023р. закрито підготовче провадження у справі № 924/610/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Міністерства оборони України звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод" 96233,40 грн пені на підставі договору про закупівлю товарів оборонного призначення за державні кошти № 370/3/5/2/2/345 від 07.11.2022р. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено умови договору, а саме в частині непоставки продукції у визначені договором терміни. Відтак, позивачем у відповідності до п. 7.3.1. договору нараховано відповідачу пеню за порушення строку поставки продукції у розмірі 96233,40 грн.

У відповіді на відзив від 30.06.2023р. Міністерство оборони України вказало, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) недодержання (порушення) своїх обов`язків контрагентом боржника. При цьому, сертифікат про наявність форс-мажорних обставин відповідачем не отримувався та за його отриманням до Торгово-промислової палати останній не звертався. Крім того, щодо розрахунку боргу позивач зазначив, що кінцевою датою прострочення зобов`язання є 18.12.2022р, оскільки акт приймання-передачі затверджений командиром війкової частини саме 19.12.2022р.

Представником відповідача подано до суду відзив від 16.06.2023р., у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що товариство визнає факт порушення терміну постачання 80 одиниць труб, але це порушення було пов`язано з ракетними обстрілами на протязі листопада 2022 року об`єктів критичної інфраструктури Хмельницької області (обставини непереборної сили, які не існували під час укладання договору). Зазначено, що відсутність електропостачання призвела до зриву виробничих програм багатьох підприємств, з якими співпрацює відповідач в частині поставок сировини та напівфабрикатів (заготовок) деталей. Також систематичні планові та аварійні вимкнення електропостачання значно вплинули і на роботу підприємства відповідача, що призвело до затримки виготовлення та поставки продукції за спірним договором. Відповідач звертався до замовника з пропозицією про перенесення термінів постачання продукції, але позитивного результату не отримано. Крім того, відповідачем у відзиві вказано про помилки допущені в розрахунку до позовної заяви, відтак, на думку відповідача, ціна позову повинна бути не більшою ніж 89808,15 грн.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив від 07.07.2023р. вказав на пункти 8.1., 8.2., 8.5. договору, якими передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували на час укладення договору та виникли незалежно від волі сторін. Також стосовно розрахунку пені зазначив, що відвантаження другої партії труб позивачу було здійснено 17.12.2023р., оскільки в акті-приймання-передачі в графі "дата надходження" проставлено дату 17.12.2022р.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи викладені в заявах по суті справи.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

24.06.2021р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Техноукрмаш" (виконавець) та державним підприємством "Шепетівський ремонтний завод" (замовник) було укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором замовник доручає, а виконавець зобов`язується виготовити продукцію, найменування, кількість, вид, вартість, класифікація за кодом ДК та терміни виготовлення продукції вказується у специфікаціях (додатках), який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 21.12.2021р. до договору поставки від 24.06.2021р. сторони домовилися п. 6.1. договору викласти у новій редакції: "6.1. Договір вважається укладений з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.".

Наказом директора державного підприємства "Шепетівський ремонтний завод" від 12.01.2022р. затверджено Тимчасовий перелік технічних монополістів, які виготовляють запасні частини і комплектуючі спеціального призначення та надають послуги для державного підприємства "Шепетівський ремонтний завод на 2022 рік", до якого включено, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Техноукрмаш" (м. Хмельницький).

25.08.2022р. комісією у складі начальника Шепетівського РУ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, заступника начальника ВОППР та ЗНЗ Шепетівського РУ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, провідного інспектора ВЗ НС Шепетівського РУ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, директора ТОВ "Шепетівський ремонтний завод", начальника бюро охорони праці складено акт про пожежу, що виникла 24.08.2022р. о 17 год. 15 хв. за адресою: м. Шепетівка, вул. Гагаріна, 10, цех № 1, № 2. Пожежею пошкоджено техніку ЗІЛ-135ЛМ, ЗІЛ-135ЛМ-9П-113. Причина пожежі потрапляння боєприпасів та їх уламків під час проведення бойових дій.

06.09.2022р. директором товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод" затверджено акт обстеження пошкодженого (частково або повністю) майна, відповідно до якого комісією проведено обстеження придатності виробів та частин виробів, які знаходились в ремонті у виробничих цехах №№ 1, 2 та відділі ремонтного фонду та готової продукції, що зазнали значної руйнації від ракетних обстрілів території ТОВ "Шепетівський ремонтний завод" 24.08.2022р. о 17 год. 15 хв. Вироби були отримані відповідно до державного контракту № 370/3/5/2/1/50 від 10.12.2021р., договорів про закупівлю послуг/виконання робіт № 370/3/5/2/1/221 від 29.06.2022р., № 370/3/5/2/1/40 від 23.03.2022р. для проведення ремонту.

07.11.2022р. між Міністерством оборони України (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів оборонного призначення за державні кошти № 370/3/5/2/2/345, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується до 10.12.2022р. поставити замовнику відповідно до ДК021:2015 - 35340000-9 - Частини вогнепальної зброї та боєприпасів (труба в зброї Сб.06 до виробу БМ-21) (далі - продукція) спеціального призначення за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Відповідно до п. 1.2 договору підставою для укладення договору відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та постанови Кабінету Міністрів України" від 28.02.2022р. № 169 (зі змінами) "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (зі змінами), рішення Міністра оборони України 02.04.2022 року № 3242/з/9, Протокол від 29.10.2022р. № 717/10/23 переговорів щодо закупівлі відповідно до ДК021:2015 - 35340000-9 - Частини вогнепальної зброї та боєприпасів (продукцію).

Постачальник повинен поставити замовнику передбачену цим договором продукцію, якість якої відповідає технічним характеристикам згідно додатку 1, в кількості, строки і за цінами, зазначеними у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Приймання продукції 4277 ВП МОУ здійснюється відповідно до вимог "Положення про представництва державних замовників у сфері оборони на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 21.10.2009р. № 1107 (зі змінами) та ГОСТ В 15.307-77. На прийняту продукцію 4277 ВП МОУ видає посвідчення, яким підтверджується відповідність поставленої продукції вимогам, зазначеним у договору (п. 2.3 договору).

За умовами п. 3.1 договору ціна цього договору становить 9622340,40 грн в т.ч. ПДВ - 0,00 грн. Ціна за одиницю продукції - відповідно до специфікації (додаток № 1).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за продукцію здійснюються за фактично поставлену продукцію протягом 30-ти банківських днів з дати отримання замовником наданих постачальником рахунків на оплату, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок МОУ та проведення платежів ДКС України: рахунок-фактура; видаткові накладні; посвідчення 4277 ВП МОУ (додаток № 4 до договору); акт приймання-передачі (додаток № 3 до договору), форма якого затверджена наказом Міністра оборони України від 17.08.2017 № 440 (затверджений вантажоодержувачем); копія довіреностей про отримання продукції представниками замовника; сертифікат якості від виробника.

Відповідно до п. 4.4 договору розрахунки з постачальником за поставлену продукцію замовник здійснює через відповідні реєстраційні рахунки, відкриті у Державній казначейській службі України. При цьому кошти замовником сплачуються за бюджетною програмою КПКВ 2101020/7, КЕКВ 2260, код видатку 060/7 за загальним фондом.

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки продукції, передбаченою специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), до 10.12.2022р. Дозволяється дострокове постачання продукції партіями.

Постачальник не пізніше ніж за три доби письмово повідомляє (надає сповіщення) замовника та вантажоодержувача про дату постачання продукції (п. 5.2 договору).

Постачальник зобов`язаний поставити продукцію замовнику на умовах DDP відповідно до міжнародних правил з тлумаченням термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року за адресою (місце поставок (передачі)): військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) (далі - вантажоодержувач) (п. 5.4 договору).

Належним виконанням сторонами цього договору є підписаний акт взаєморозрахунків (поставка продукції), який є невід`ємною частиною договору (додаток № 2) (п. 5.7 договору).

Датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки продукції є приймання продукції, зазначена в акті приймання-передачі продукції (зразок якого наведено у додатку № 3 до договору) (п. 5.15 договору).

Датою виконання зобов`язань замовником є дата повного розрахунку з постачальником за умовами цього договору (п. 5.16 договору).

Відповідно до п.п. 6.1.1, 6.1.2 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлену продукцію, приймати поставлену продукцію згідно з актом приймання-передачі, а відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором.

Згідно п. 7.3.1 договору за порушення строку поставки продукції, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка ціни продукції, щодо якої порушені строки поставки за кожний день прострочення. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вартості договору.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31.12.2022р., а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами фінансових зобов`язань по цього договору (п. 10.1 договору).

Специфікацією (додаток № 1) сторони погодили найменування та код продукції - Труба в зборі Сб.06 до виробу БМ-21, кількість - 120 одиниць, вартість за од. виміру без ПДВ - 80186,17 грн, загальну вартість без ПДВ - 9622340,40 грн. Строк постачання - до 10.12.2022. Гарантійний строк - 12 місяців.

Згідно корінця перепустки матеріальних засобів № 474 від 17.12.2022р. товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод" дозволено вивезти матеріальні засоби (труби в зборі до виробу БМ-21 в кількості 40 шт.) до військової частини НОМЕР_1 згідно видаткової накладної № 118 від 16.12.2022р.

Відповідно до акта приймання-передачі військового майна № 4605, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 19.12.2022р., товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод" на виконання умов договору поставило військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) трубу в зборі Сб.06 до виробу БМ-21 у кількості 40 од. на загальну суму без ПДВ 3207446,80 грн.

Згідно акта приймання-передачі військового майна № 4905, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 31.12.2022р., товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод" на виконання умов договору поставило військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) трубу в зборі Сб.06 до виробу БМ-21 у кількості 40 од. на загальну суму без ПДВ 3207446,80 грн.

Міністерства оборони України зверталося до товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод" із претензіями № 1, № 2, відповідно до яких просило в добровільному порядку за договором № 370/3/5/2/2/345 від 07.11.2022р. перерахувати пеню на суми 22452,13 грн та 67356,38 грн відповідно.

У відповіді на претензію № 1 від 06.01.2023р. товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод" повідомлено, що останнє визнає факт порушення терміну постачання 40 од. труб, але це було пов`язано з ракетними обстрілами, які здійснювала російська федерація протягом листопада 2022 року, критичної інфраструктури Хмельницької області. При цьому, товариство просило не застосовувати штрафні санкції (пеню).

Відповідно до виданого Хмельницькою торгово-промисловою палатою товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Техноукрмаш" сертифіката № 6800-23-0041 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ХТПП на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України та ракетні атаки (обстріли) по об`єктах інфраструктури, руйнування і пошкодження об`єктів електроенергетики на території Хмельницької області, внаслідок чого виведено з ладу ПС-330/110/10 кВ "Хмельницька", від якої живиться підстанція 110/27,5/10 "Гречани-тяга", вузол Гречани та ТП-376 за адресою: вул. Р. Шухевича, 119, м. Хмельницький, а саме: неможливість своєчасного виконання договірних зобов`язань щодо обов`язку виготовити та передати продукцію у визначені строки у термін до 05.12.2022р. за договором поставки № 1 від 24.06.2021р., укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод". Період дії форс-мажорних обставин: з 10.10.2022р. по 25.11.2022р.

Сторонами затверджено зразки акта взаєморозрахунків (поставки продукції), акта приймання-передачі військового майна, посвідчення.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень статті 509 ЦК України, яку розширює стаття 173 ГК України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін постачальник зобов`язується до 10.12.2022р. поставити замовнику відповідно до ДК021:2015 - 35340000-9 - Частини вогнепальної зброї та боєприпасів (труба в зброї Сб.06 до виробу БМ-21) спеціального призначення за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно положень договору про закупівлю товарів оборонного призначення за державні кошти № 370/3/5/2/2/345 від 07.11.2022р. сторони домовились, що строк поставки продукції, передбаченою специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), до 10.12.2022р.

Також, як встановлено судом, у специфікації (додаток № 1 до договору від 07.11.2022р.) сторонами погоджено дату поставки продукції до 10.12.2022р.

Судом відзначається, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі № 803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018р. у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018р. у справі №803/1387/17, від 28.08.2018р. у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018р. у справі № 927/490/18).

Таким чином, із наведеного, відповідач відповідно до умов договору зобов`язаний був поставити позивачу продукцію до 10.12.2022р. включно, відтак прострочення поставки рахуватиметься з 11.12.2022р.

Однак, матеріалами справи стверджується, що відповідачем було порушено договірний строк поставки продукції (труб), а саме: відповідно до акта приймання-передачі військового майна № 4605 труби в зброї Сб.06 до виробу БМ-21 в кількості 40 шт. на суму 3207446,80 грн було поставлено позивачу 19.12.2022р.; згідно до акта приймання-передачі військового майна № 4905 труби в зброї Сб.06 до виробу БМ-21 в кількості 40 шт. на суму 3207446,80 грн було поставлено позивачу 31.12.2022р.

З наведеного, суд не погоджується із доводами відповідача, що відвантаження другої партії труб позивачу було здійснено 17.12.2023р., оскільки в акті-приймання-передачі № 4605 в графі "дата документа" зазначено дату 19.12.2022р. Разом з цим, датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки продукції є саме дата приймання продукції, зазначена в акті приймання-передачі продукції (п. 5.15 договору), а не дата "передачі", про яку помилково відповідач звертає увагу суду в заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до видаткової накладної як і будь-якого первинного документа, передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що включає: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За порушення строків поставки продукції позивачем по спірних актах приймання-передачі на суму основної заборгованості нараховано відповідачу пеню у розмірі 96233,40 грн за період з 10.12.2022р. по 30.12.2002р.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені, передбаченої абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Сторони у п. 7.3.1. договору погодили, що за порушення строку поставки продукції, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка ціни продукції, щодо якої порушені строки поставки за кожний день прострочення.

З огляду на те, що договір про закупівлю товарів оборонного призначення за державні кошти № 370/3/5/2/2/345 від 07.11.2022р. укладений на закупівлю для державних потреб товарів за кошти Державного бюджету України, суд вважає правомірним застосування до стягнення з відповідача за порушення строків виконання зобов`язання пені у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких було допущено прострочення на підставі приписів ст. 231 Господарського кодексу України.

Судом здійснено перерахунок пені по кожному зобов`язанню окремо, відповідно до якого правомірною до стягнення буде пеня у розмірі 89808,60 грн:

1) 3207446,80 грн * 0,1% = 3207,45 грн за день прострочки платежу; 3207,45 грн * 8 днів (з 11.12.2022р. по 18.12.2022р.) = 25659,60 грн.

2) 3207446,80 грн * 0,1% = 3207,45 грн за день прострочки платежу; 3207,45 грн * 20 днів (з 11.12.2022р. по 30.12.2022р.) = 64149,00 грн.

Таким чином, у задоволенні 6414,80 грн пені суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Заперечення відповідача стосовно існування у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з приписами ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто, неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 наведено висновок, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання (часткове чи повне) або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли незалежно від волі сторін (аварія, катастрофа; стихійне лихо, епідемія, диверсії, війна, інша небезпечна подія).

Згідно з пунктом 8.2. договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором у наслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на лист № 3172 від 05.12.2022р. про перенесення термінів постачання продукції, оскільки такий лист в матеріалах даної справи відсутній. При цьому, відповідачем у своїх заявах по суті справи у відповідності до п. 8.2. договору не конкретизовано момент настання саме для нього обставин непереборної сили (засвідчені відповідним сертифікатом), відтак у даному випадку неможливо вирахувати строк повідомлення іншої сторони (не пізніше ніж протягом 5 календарних днів) з моменту їх виникнення. З огляду на зазначене, судом також не береться до уваги і відповідь відповідача № 123 від 16.01.2023р. на претензію № 1 від 06.01.2023р. (а.с. 76). Крім того, судом критично оцінюються акт про пожежу від 25.08.2022р. та акт обстеження пошкодженого майна від 06.09.2022р., оскільки вони укладені до підписання сторонами спірного договору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022р. по справі № 904/3886/21, зокрема, вказав "належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторони від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат".

Про необхідність офіційного підтвердження обставин непереборної сили Торгово-промисловою палатою України або регіональними палатами сторони обумовили і в п. 8.3. договору.

Однак, в матеріалах справи відсутній відповідний документ Торгово-промислової палати України, або регіональної Торгово-промислової палати, а також відсутні докази на підтвердження наміру його отримати відповідачем (листи, звернення, тощо). При цьому, долучений відповідачем сертифікат № 6800-23-0041 (а.с. 38) суд до уваги не бере, оскільки він засвідчує форс-мажорні обставини по інших зобов`язання (за договором поставки № 1 від 24.06.2021р., укладений між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Техноукрмаш").

Твердження відповідача, що форс-мажорні обставини призвели до зриву виробничих програм підприємств, з якими відповідач співпрацює в частині поставок сировини є необґрунтованими, зважаючи на те, що не вважаються обставинами непереборної сили недодержання (порушення) своїх обов`язків контрагентами боржника.

Щодо зменшення штрафних санкцій.

Відповідач у клопотанні від 12.07.2023р. просить суд врахувати тяжкий фінансовий стан відповідача та у разі задоволення позову зменшити розмір штрафних санкцій на 80%.

У письмових запереченнях від 12.07.2023р. щодо вказаного клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій позивач заперечив з огляду, зокрема на те, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період особливого періоду, забезпечення Збройних Сил України військовою та іншою технікою.

Право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Касаційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Укладаючи договір, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені договором строки поставки продукції.

Оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21).

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.

Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".

Статтею 3 Закону України "Про оборону України" встановлено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.11.2014р. є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21).

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, судом береться до уваги, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду; забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави. Водночас, неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами щодо поставки частини вогнепальної зброї та боєприпасів (труби в зборі Сб.06 до виробу БМ-21), має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.

Крім того, судом враховується, що для позивача використання результатів отриманого за договором не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень - державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань, а порушення строків виконання умов договору впливає на ефективність обороноздатності держави.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верхового Суду від 02.11.2022р. у справі № 910/14591/21.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на його тяжкий фінансовий стан, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Відтак, із наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій згідно з ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 89808,60 грн пені. У задоволенні 6414,80 грн пені суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Міністерства оборони України, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 96233,40 грн пені задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський ремонтний завод" (Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Свободи, 10, ідентифікаційний код 08396724) на користь Міністерства оборони України (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) 89808,60 грн (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот вісім гривень 60 коп.) пені, 2504,17 грн (дві тисячі п`ятсот чотири гривні 17 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У задоволенні 6414,80 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення господарського суду Хмельницької області подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.09.2023 року.

СуддяС.В. Заверуха

Відрук. 3 примірн.:

1 - до справи;

2 позивачу (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6);

3 - відповідачу (30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Свободи, 10).

Всім рек. з повід.

Електронна адреса позивача - admou@post.mil.gov.ua