Рішення

від 01.09.2023 по справі 420/80/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/80/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів Гродської А.В., треті особи не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України, в якому відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 15.07.2022 року просить (а.с. 127-150, т. 2):

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства меліорації та рибного господарства України №125-ТО від 03 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

2. Зобов`язати Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби підкатегорії «В1» категорії «В».

3. Стягнути з Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 грудня 2021 року по день ухвалення рішення суду.

4. Стягнути з Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період роботи з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року у розмірі 35400 гривень 00 копійок.

5. Стягнути з Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 04 грудня 2021 року по день ухвалення рішення суду.

6. Зобов`язати Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по день ухвалення рішення суду в зв`язку з порушенням строків її виплати та індексацію несвоєчасно виплаченої заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по день ухвалення рішення суду.

7. Стягнути з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 15000 гривень 00 копійок на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з преамбули наказу Держрибагентства №125-ТО від 03.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » вбачається, що підставою для його звільнення є п.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Позивач вказав, що всупереч вимогам ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» ані суб`єктом призначення, ані керівником державної служби Західно-Чорноморської рибоохорони йому письмово не повідомлялося про наступне звільнення з одночасним наданням пропозиції іншої посади державної служби.

Звільнення за п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» допускається у двох випадках: у випадку відсутності можливості запропонувати рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей; у випадку відмови державного службовця від переведення на запропоновану посаду.

Позивач зазначив, що наказ Держрибагентства №125-ТО від 03.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » не містить будь-яких посилань на відсутність можливості запропонувати йому іншу посаду або на його відмову від переведення на запропоновану посаду, а отже є таким, що винесений з порушенням вимоги ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Також позивач зазначив, що пунктом 2 наказу Держрибагентства №125-ТО від 03.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » визначено надати трудову книжку до Управління роботи з персоналом, документообігу, контролю та збереження документів для внесення запису про звільнення.

Позивач вказав, що після поновлення його на займаній посаді наказом Західно-Чорноморської рибоохорони №2 від 17 червня 2021 року «Про поновлення ОСОБА_1 », він листом від 17 червня 2021 року надав оригінал своєї трудової книжки серії НОМЕР_1 (64 аркуші) до Західно-Чорноморської рибоохорони для внесення запису про визнання запису №23 недійсним та поновлення на попередній роботі, а також внесення запису про присвоєння 7 (сьомого) рангу державного службовця.

Про отримання Західно-Чорноморською рибоохороною листа позивача з додатком - оригіналом трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 - 64 арк., свідчить відбиток прямокутного штампу Західно-Чорноморської рибоохорони про отримання із зазначенням вхідного №35 та дати реєстрації 07.07.2021 року.

Отримавши та розглянувши лист позивача від 17 червня 2021 року (вхід. №35 від 07.07.2021 року) Західно-Чорноморською рибоохороною було винесено наказ №4 від 27 липня 2021 року «Про внесення змін до наказу №2 від 17 червня 2021 року», яким позивачу присвоєно 7 (сьомий) ранг державного службовця.

Разом з тим, як зазначив позивач, супереч вимогам законодавства, в день звільнення трудова книжка йому не була видана.

Стосовно вимоги про зобов`язання Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби підкатегорії «В1» категорії «В», позивач зазначив, що згідно запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005561110015044620 від 31 серпня 2021 року Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства (скорочене найменування - Західно-Чорноморська рибоохорона), код ЄДРПОУ 35050673, припинено, що підтверджується роздруківкою з онлайн-сервісу Міністерства юстиції України «Безкоштовний запит».

Позивач вказав, що судовими рішеннями, що набрали законної сили, ухваленими за його позовними заявами до Західно-Чорноморської рибоохорони про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №815/4849/17; рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі №420/1484/19; рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року у справі №420/367/20), встановлено, що правонаступником Західно-Чорноморської рибоохорони є Управління Держрибагентства у Одеській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1066-р від 08 вересня 2021 року «Деякі питання територіальних органів Державного агентства меліорації та рибного господарства» Управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області перейменовано на Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області.

Крім того, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №420/367/20 замінено відповідача у справі з Західно-Чорноморської рибоохорони на його правонаступника Управління Держрибагентства у Одеській області.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі №420/15249/21 апеляційні скарги Держрибагентства, Управління Держрибагентства у Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, якою допущене заміну відповідача по справі №420/15249/21 із Західно-Чорноморської рибоохорони на Управління Держрибагентства у Одеській області, залишено без задоволення.

З наведеного вбачається, що саме Управління Держрибагентства у Одеській області є належним правонаступником ліквідованої Західно-Чорноморської рибоохорони.

Таким чином, належним способом захисту своїх порушених трудових прав позивач вважає зобов`язання Управління Держрибагентства у Одеській області, як належного правонаступника ліквідованої Західно-Чорноморської рибоохорони, поновити його на посаді державної служби підкатегорії «В1» категорії «В».

Також позивач зазначає, що в день звільнення 03 грудня 2021 року будь-яких розрахунків з ним проведено не проведено, в тому числі розрахунків з виплати йому грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 06 календарних днів.

Після поновлення позивача на займаній посаді наказом Західно-Чорноморської рибоохорони №2 від 17 червня 2021 року «Про поновлення ОСОБА_1 », протягом проходження державної служби в період з 17 червня 2021 року по день звільнення - 03 грудня 2021 року йому жодного разу не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата.

Позивач вказав, що 21 грудня 2021 року він звернувся до Управління Держрибагентства у Одеській області із заявою щодо проведення розрахунків, в якій, серед іншого, порушив питання необхідності нарахування та виплати йому заробітної плати за період роботи з 17 червня 2021 року по день звільнення - 03 грудня 2021 року.

Листом Управління Держрибагентства у Одеській області №3-5-19/8190-21 від 29 грудня 2021 року позивача повідомлено, що Управління вимушене відмовити у задоволенні заяви. При цьому, з листа вбачається, що Управління Держрибагентства у Одеській області звернулося з порушених у заяві питань до Держрибагентства. Листом Держрибагентства №1-8.2-19/7483-21 від 31 грудня 2021 року позивача повідомлено, що в його заяві відсутня інформація щодо підтвердження виконання ним посадових обов`язків головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції у період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року.

Також позивач зазначив, що факт невиплати йому заробітної плати, починаючи з 17 червня 2021 року, свідчить про порушення встановлених ч.1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» строків виплати заробітної плати понад один календарний місяць, що є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по день ухвалення рішення суду.

Враховуючи обставини порушення прав у сфері трудових відносин, що мають місце четвертий раз, які встановлені преюдиційними судовими рішеннями в адміністративних справах №815/4849/17, №420/1484/19 та №420/367/20 та згідно з ч.4 ст.78 КАС України не підлягають доведенню, позивач вважав, що розумним та справедливим розміром відшкодування завданої неправомірною поведінкою відповідачів моральної шкоди є 15000 гривень.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Кравченка М.М. від 01.02.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

У зв`язку зі звільненням з посади судді Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 у зв`язку з поданням заяви про відставку, згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023 року, зазначена справа передана на розгляд судді Андрухіву В.В.

Ухвалою від 13.03.2023 року прийнято до провадження вказану справу та її розгляд розпочато спочатку. Ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 26.04.2023 року витребувано від Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області, Державного агентства меліорації та рибного господарства України матеріали особової справи ОСОБА_1 за період проходження державної служби з 17.06.2021 року по 03.12.2021 року, у тому числі й документи, що стали підставою для звільнення ОСОБА_1 наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 03.12.2021 року № 125-ТО, а також докази видачі ОСОБА_1 в день звільнення або в інший строк трудової книжки.

Ухвалою від 26.04.2023 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою від 06.06.2023 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 22.08.2023 року на 10:00 год., з`явилися позивач та представник відповідачів.

Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в уточненій позовній заяві від 15.07.2022 року.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечувала, вважала позов необґрунтованим, просила у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзивах.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

04.02.2022 року від представника відповідача - Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області надійшов письмовий відзив на позов, у якому відповідач зазначив, зокрема, що оскільки звільнення позивача 03.12.2021 відбувалось згідно з наказом Держрибагентства №125-ТО від 03.12.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 », то відповідно всі суми, належні позивачу при звільненні повинні бути виплачені органом, який здійснював звільнення, а отже Держрибагентством.

Позивач ніколи не працював в Управлінні, йому ніколи не виплачувалась заробітна плата саме Управлінням, а його звільнення здійснювалось іншим органом.

Враховуючи викладене, в Управління відсутня вина перед позивачем та обов`язок робити з ним розрахунки.

22.02.2022 року від представника відповідача - Державного агентства меліорації та рибного господарства України надійшов письмовий відзив на позов, у якому відповідач зазначив, зокрема, таке.

З 31.08.2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться дані про припинення юридичної особи - Західно-Чорноморської рибоохорони, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Листом Західно-Чорноморської рибоохорони від 12.08.2021 №45 позивача було попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади у зв`язку з реорганізацією державного органу на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Абзацом другим частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Враховуючи зазначене, у зв`язку з ліквідацією Західно-Чорноморської рибоохорони та відсутністю рівнозначної вакантної посади державної служби в Одеському рибоохоронному патрулі, листом Держрибагентства від 22.09.2021 №1-10.2-19/5362-21 позивачу запропоновано рівнозначну вакантну посаду державної служби - провідного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Держрибагентства.

Вказану пропозицію позивач отримав 27.09.2021, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0405349903237.

Оскільки станом на 27.10.2021 Держрибагентство не проінформовано позивачем щодо прийнятого ним рішення, Держрибагентством 28.10.2021 позивачу направлено лист №1-10.2-19/6074-21, яким звернуто його увагу на необхідність прийняти рішення із даного питання, про що в найкоротший термін повідомити Держрибагентство.

Відповідно до наказу Держрибагентства від 03.12.2021 №125-ТО «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.

Згідно із наказом Держрибагентства від 24.12.2021 №134-ТО внесено зміни до наказу Держрибагентства від 03.12.2021 №125-ТО «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме: викладено пункт 3 у наступній редакції: « 3. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 59 календарних днів за період роботи з 12.12.2019 до 03.12.2021 та за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби тривалістю 7 календарних днів, а саме: за стаж роботи понад 7 років тривалістю 3 календарні дні; за стаж роботи понад 8 років тривалістю 4 календарні дні».

15.02.2022 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національного агентство з питань запобігання корупції надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких третя особа зазначила, зокрема, таке.

Рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі №420/1484/19 та від 06.05.2021 у справі №420/367/20, які набрало законної сили, встановлено, що ліквідація відповідача згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства» фактично є реорганізацією, а отже, припинення державної служби позивача повинно відбуватись на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Порядок вивільнення працівників регулюється ст.492 Кодексу законів про працю України (в редакції, що була чинною на дату прийняття оскаржуваного наказу), згідно з якою про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У позовній заяві та доданих до неї матеріалах немає інформації про те, що позивачу пропонували іншу роботу.

Третя особа вказала, що на запит Національного агентства від 29.12.2021 №23-04/91276-21 Державне агентство меліорації та рибного господарства України надало відповідь листом від 11.01.2022 №1-10.2-5/131-22. У додатках до зазначеного листа містяться повідомлення від 22.09.2021 №1-10.2-19/5362-21 та від 28.10.2021 №1-10.2-19/6074-21, в яких зазначено, що у зв`язку з ліквідацією Західно-Чорноморського управління та відсутністю рівнозначної вакантної посади державної служби в Управлінні Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області позивачу запропоновано рівнозначну вакантну посаду державної служби провідного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту Державного агентства меліорації та рибного господарства України.

Разом з тим на запит Національного агентства від 29.12.2021 №23-04/91277-21 Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області надало відповідь листом від 20.01.2022 №3-5-5/89/22, з якої вбачається, що станом на 03.12.2021 в Управлінні наявні вакантні посади.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України пояснень щодо позову чи відзивів до суду не подала.

Заслухавши вступне слово позивача та представника відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був призначений на посаду головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства наказом №175-0 від 24.09.2015 року.

Наказом №50-О від 15.09.2017 "Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією "Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства" ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморської рибоохорони.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №815/4849/17 (в ЄДРСР рішення № 70545423), яка набрала законної сили 19 грудня 2017 року, наказ №50-0 від 15.09.2017 року визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.

Наказом №54-О від 19.12.2017 ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморської рибоохорони.

Наказом №19-О від 10.01.2019 року "Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією "Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства" ОСОБА_1 - головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства було звільнено із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі №420/1484/19 (в ЄДРСР рішення № 83137430), яке набрало законної сили згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (в ЄДРСР рішення № 86271382), наказ №19-О від 10.01.2019 року визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.

Наказом №20-О від 25.07.2019 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморської рибоохорони та виплачено всі зобов`язання по вищезазначеному рішенню.

Наказом Західно-Чорноморської рибоохорони №23-0 від 10.12.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року у справі №420/367/20 (в ЄДРСР рішення № 96729017), яке змінене постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року (в ЄДРСР рішення № 101567146) лише в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а в іншій частині залишене без змін, визнано протиправним та скасовано наказ Західно-Чорноморські басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства №23-О від 10.12.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.

Наказом Західно-Чорноморської рибоохорони №2 від 17.06.2021 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства з 12.12.2019 року (а.с. 22, т. 1).

Західно-Чорноморською рибоохороною поштовим відправленням було надіслано позивачу попередження про наступне вивільнення від 12.08.2021 року у зв`язку із реорганізацією державного органу на підставі пункту 1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (а.с. 96-98, т. 2). Доказів вручення позивачу вказаного попередження відповідачі суду не надали, матеріали справи таких доказів не містять.

22.09.2021 року Державним агентством меліорації та рибного господарства України позивачу надіслано «Повідомлення про запропоновану посаду», в якому зазначено, що у зв`язку з ліквідацією Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства та відсутністю рівнозначної вакантної посади державної служби в Управлінні Державного агентства рибного господарства у Одеській області, відповідно до абз.2 ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу», запропоновано рівнозначну вакантну посаду державної служби провідного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Держрибагентства (а.с. 99, т. 2).

Вказане Повідомлення про запропоновану посаду від 22.09.2021 року позивач отримав 27.09.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 100, т. 2).

28.10.2021 року Державним агентством меліорації та рибного господарства України позивачу надіслано «Повідомлення про прийняття рішення», в якому зазначено, що Державним агентством меліорації та рибного господарства України листом від 22.09.2021 №1-10.2-19/5362-21 позивача було попереджено про наступне звільнення та запропоновано рівнозначну вакантну посаду державної служби провідного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту Держрибагентства, який (лист від 22.09.2021) позивачем було отримано 27.09.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (№0405349903237), проте станом на 27.10.2021 Держрибагентство не проінформовано щодо прийнятого рішення. Позивачу вказано про необхідність прийняти рішення з даного питання, про що в найкоротший термін повідомити Державне агентство меліорації та рибного господарства України (а.с. 101, т. 2). Вказаний лист вручено позивачу 08.11.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.15, т.2).

Наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України №125-ТО від 03.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до п.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", постанови КМУ від 30.09.2015 року №894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства», наказу Державного агентства рибного господарства України від 30.11.2015 року №369 «Про ліквідацію територіальних органів Держрибагенства» (зі змінами), ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства з 03.12.2021 року (а.с. 102, т. 2).

Згідно із наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 24.12.2021 року №134-ТО внесено зміни до наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 03.12.2021 року №125-ТО «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме: викладено пункт 3 у наступній редакції: « 3. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 59 календарних днів за період роботи з 12.12.2019 до 03.12.2021 та за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби тривалістю 7 календарних днів, а саме: за стаж роботи понад 7 років тривалістю 3 календарні дні; за стаж роботи понад 8 років тривалістю 4 календарні дні» (а.с. 103, т. 2).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.4 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Положеннями п.7 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну службу» визначено, що суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

У відповідності до абзацу 1 п.1 Положення про органи рибоохорони Державного агентства рибного господарства України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №26 від 19 січня 2012 року (далі за текстом - Положення №26), органи рибоохорони - Головне управління охорони водних біоресурсів у м. Києві, управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в області, басейнові управління, басейновий відділ (далі - Управління) - є територіальними органами Держрибагентства, які діють у складі Держрибагентства і йому підпорядковуються.

Згідно п.11 Положення № 26 Управління очолює його начальник, який призначається на посаду за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України та головою місцевої державної адміністрації та звільняється з посади Головою Держрибагентства за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України.

За приписами пп. 12.7 п.12 Положення №26 начальник Управління призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників Управління, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім своїх заступників).

Відповідно до пп. 8 п.12 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №895 від 30 вересня 2015 року (далі за текстом - Положення №895), до повноважень Голови Держрибагентства належить призначення на посади та звільнення з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату Держрибагентства.

З викладених вище приписів Положень № 26 та № 895 вбачається, що звільнення державних службовців територіальних органів Держрибагентства, яким є, серед інших, Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства (далі - Західно-Чорноморська рибоохорона), належить до виключної компетенції керівників таких територіальних органів.

Тому суд бере до уваги доводи позивача, що голова Держрибагентства наділений повноваженнями звільняти державних службовців апарату Держрибагентства, в якому позивач ніколи не проходив державну службу, та керівників територіальних органів Держрибагентства, зокрема, начальника Західно-Чорноморської рибоохорони, однак такої посади позивач не обіймав.

Пунктом 1 наказу Держрибагентства №125-ТО від 03 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » 03 грудня 2021 року позивача звільнено із займаної посади головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморської рибоохорони.

Отже, голова Держрибагентства позбавлений повноважень виносити наказ про звільнення позивача з займаної посади державної служби територіального органу Держрибагентства, а тому оскаржуваний наказ суперечить вимогам п.4 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу», пп. 12.7 п.12 Положення № 26 та пп. 8 п. 2 Положення №895.

Як вбачається з оскаржуваного наказу Держрибагентства №125-ТО від 03 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » підставою для його звільнення є п.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Положеннями абзаців 1-2 ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 ч.1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що уповноважений суб`єкт перед звільненням державного службовця за п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» зобов`язаний письмово повідомити такого державного службовця та одночасно надати пропозицію іншої посади державної служби.

При цьому, таким уповноваженим суб`єктом є суб`єкт призначення або керівник державної служби.

Як вже зазначалося вище, положеннями п.7 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну службу» визначено, що суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Голова Держрибагентства не є належним суб`єктом призначення державних службовців територіальних органів Держрибагентства.

Згідно п.7 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну службу» керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.

У відповідності до п.11 Положення №26 Управління очолює його начальник, який призначається на посаду за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України та головою місцевої державної адміністрації та звільняється з посади Головою Держрибагентства за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України.

За приписами пп. 12.7 п.12 Положення №26 начальник Управління призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників Управління, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім своїх заступників).

Відповідно п.18 Положення №26 Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні логотипи та емблему, бланки та штампи.

З наведеного вбачається, що керівником державної служби в Західно-Чорноморській рибоохороні є начальник Західно-Чорноморської рибоохорони.

Такі обставини також підтверджуються змістом Положення про Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, затверджене наказом Держрибагентства №212 від 19 квітня 2012 року (далі за текстом - Положення №212).

З огляду на вищевикладене, суд бере до уваги доводи позивача, що всупереч вимогам ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» ані суб`єктом призначення, ані керівником державної служби Західно-Чорноморської рибоохорони, позивачу письмово не повідомлялося про наступне звільнення з одночасним наданням пропозиції іншої посади державної служби.

Як зазначалося судом вище, повідомлення Західно-Чорноморської рибоохорони про наступне звільнення від 12.08.2021 року не містило пропозиції вакантної посади, і доказів вручення позивачу цього повідомлення відповідач не надав.

Положеннями абзацу 3 ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державний службовець звільняється на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Таким чином, звільнення за п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» допускається у двох випадках: 1) у випадку відсутності можливості запропонувати рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей; 2) у випадку відмови державного службовця від переведення на запропоновану посаду.

Наказ Держрибагентства №125-ТО від 03 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » не містить будь-яких посилань на відсутність можливості запропонувати позивачу іншу посаду або на відмову позивача від переведення на запропоновану посаду, а отже є таким, що винесений з порушенням вимоги ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Отже, Державним агентством меліорації та рибного господарства України при винесенні наказу №125-ТО від 03 грудня 2021 року порушено вимоги ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Також суд бере до уваги ту обставину, що на момент видання оскаржуваного наказу (03.12.2021) в Управлінні Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області були наявні вакантні посади (рівнозначні та нижчі), які могли бути запропоновані позивачу, однак, як вбачається з листа вказаного Управління від 20.01.2022 №3-5-5/89/22 на запит НАЗК від 29.12.2021 №23-04/91277-21 та доданого до листа Переліку вакантних посад станом на 03.12.2021 (а.с.23-24, 66-67 т.2).

При цьому, доводи Державного агентства меліорації та рибного господарства України, викладені у листі від 11.01.2022 №1-10.2-5/131-22 на запит НАЗК від 29.12.2021 №23-04/91276-21 щодо відсутності рівнозначної вакантної посади державної служби в Управлінні Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області, у зв`язку з чим позивачу запропоновано рівнозначну вакантну посаду державної служби провідного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту Державного агентства меліорації та рибного господарства України суд до уваги не бере, оскільки вони суперечать наданим самим Управлінням штатним розписам та переліку вакантних посад, про які зазначено вище.

Стосовно вимоги про зобов`язання Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби підкатегорії «В1» категорії «В», суд зазначає таке.

Згідно запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005561110015044620 від 31 серпня 2021 року Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства (скорочене найменування - Західно-Чорноморська рибоохорона), код ЄДРПОУ 35050673 - припинене.

Положеннями ч.5 ст.104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За приписами ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Судовими рішеннями, що набрали законної сили, ухваленими за позовними заявами ОСОБА_1 до Західно-Чорноморської рибоохорони про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №815/4849/17; рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі №420/1484/19; рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року у справі №420/367/20), встановлено, що правонаступником Західно-Чорноморської рибоохорони є Управління Держрибагентства у Одеській області, яке виконує функції та повноваження, що раніше виконувала Західно-Чорноморська рибоохорона, на території одеського регіону.

У відповідності до ч. 4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1066-р від 08 вересня 2021 року «Деякі питання територіальних органів Державного агентства меліорації та рибного господарства» Управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області перейменовано на Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області.

Крім того, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №420/367/20 (в ЄДРСР рішення № 100787602) замінено відповідача у справі з Західно-Чорноморської рибоохорони на його правонаступника Управління Держрибагентства у Одеській області.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі №420/15249/21 (в ЄДРСР рішення № 101729450) апеляційні скарги Держрибагентства, Управління Держрибагентства у Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року, якою допущене заміну відповідача по справі №420/15249/21 із Західно-Чорноморської рибоохорони на Управління Держрибагентства у Одеській області, залишено без задоволення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що саме Управління Держрибагентства у Одеській області є правонаступником ліквідованої Західно-Чорноморської рибоохорони та належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до положень ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Положеннями ч.1 ст.6 Закону України «Про державну службу» визначено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Згідно п.3 ч.2 ст.6 Закону України «Про державну службу» посада головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморської рибоохорони, з якої позивача було звільнено оскаржуваним наказом, відноситься до посад державної служби категорії «В».

За приписами ч.4 ст.6 Закону України «Про державну службу» визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 18 січня 2017 року затверджено перелік посаддержавної служби, що прирівнюються до відповідних під категорій, відповідно до якого посада головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморської рибоохорони віднесена до підкатегорії «В1».

Таким чином, належним способом захисту порушених трудових прав ОСОБА_1 є зобов`язання Управління Держрибагентства у Одеській області, як правонаступника ліквідованої Західно-Чорноморської рибоохорони, поновити його на посаді державної служби підкатегорії «В1» категорії «В».

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. Так, відповідно до п. 2 вказаного Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Оскільки позивача було звільнено наказом від 03 грудня 2021 року №125-ТО, і день звільнення (03.12.2021 року) є останнім робочим днем позивача, то вимушений прогул ОСОБА_1 розпочався з 04.12.2021 року та фактично триває до 22.08.2023 року дня ухвалення рішення у даній справі.

Тому виплаті позивачу підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.12.2021 року по 22.08.2023 року включно, що складає 443 робочих дні.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п.2 розділу II Порядку №100 визначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзаців 3-5 п.4 розділу III Порядку №100 якщо розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Таким чином, якщо особа протягом чотирьох місяців перед звільненням не мала заробітку з підстав, які від неї не залежали, її середньоденна заробітна плата визначається установленим їй посадовим (місячним) окладом або розміром мінімальної заробітної плати, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 520/8684/18, від 09 квітня 2020 року у справі № 540/426/19, від 29 травня 2020 року у справі №П/811/636/17, від 24 лютого 2021 року у справі №818/1551/17.

За чотири місяці перед звільненням, що відбулось 03 грудня 2021 року, позивач не отримував заробітної плати.

Згідно довідки Західно-Чорноморської рибоохорони №155 від 20 грудня 2019 року посадовий оклад головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції Західно-Чорноморської рибоохорони становить 1723 грн.

Про підвищення розміру посадового окладу до дня звільнення позивачу не повідомлялося.

Положеннями ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.

З наведеного вбачається, що розмір посадового окладу позивача є меншим передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

За таких обставин, розрахунок середньої заробітної плати обчислюється, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої у місячному розмірі з 01 січня 2021 року - 6000 гривень, шляхом множення на кількість місяців розрахункового періоду (2 місяці), а саме жовтень 2021 року 6000 грн., листопад 2021 року 6000 грн.

З урахуванням кількості робочих днів у жовтні та листопаді 2021 року 42 робочих дні, середньоденний заробіток позивача становить 794,15 грн. (12000 грн. / 42 дн. = 285,71 грн. на день).

Тому стягненню з відповідача - Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь позивача підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.12.2021 року по 22.08.2023 року включно у розмірі 126569,53 грн. (285,71 грн. * 443 робочих дні = 126569,53 грн.).

Стосовно вимоги про стягнення з Управління Держрибагентства у Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період роботи з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року у розмірі 35400 грн., суд зазначає таке.

У відповідності до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно положень ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Всупереч наведеним вище вимогам законодавства про працю, в день звільнення, 03 грудня 2021 року, будь-яких розрахунків з позивачем не проведено, в тому числі розрахунків з виплати йому грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки тривалістю 06 календарних днів, що визначено п.3 оскаржуваного наказу.

Після поновлення позивача на займаній посаді наказом Західно-Чорноморської рибоохорони №2 від 17 червня 2021 року «Про поновлення ОСОБА_1 », протягом проходження державної служби в період з 17 червня 2021 року по день звільнення - 03 грудня 2021 року позивачу жодного разу не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, що відповідачами не заперечувалося.

У відповідності до ч.1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Положеннями ч.2 ст.1 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Положеннями ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» встановлено право працівника на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За приписами ч.1 ст.50 Закону України «Про державну службу» держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

21 грудня 2021 року позивач звернувся до Управління Держрибагентства у Одеській області із заявою щодо проведення розрахунків, в якій він, серед іншого, порушив питання необхідності нарахування та виплати йому заробітної плати за період роботи з 17 червня 2021 року по день звільнення - 03 грудня 2021 року.

Листом Управління Держрибагентства у Одеській області №3-5-19/8190- 21 від 29 грудня 2021 року позивачу повідомлено, що Управління вимушене відмовити у задоволенні заяви.

При цьому, з вищезазначеного листа вбачається, що Управління Держрибагентства у Одеській області звернулося з порушених у заяві питань до Держрибагентства.

Листом Держрибагентства №1-8.2-19/7483-21 від 31 грудня 2021 року позивачу повідомлено, що в його заяві відсутня інформація щодо підтвердження виконання ним посадових обов`язків головного спеціаліста із запобігання та протидії корупції у період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року.

Оскільки права та обов`язки ліквідованої Західно-Чорноморської рибоохорони, з якою позивач перебував у трудових відносинах до моменту звільнення, перейшли до Управління Держрибагентства у Одеській області, суд вважає, що обов`язок щодо проведення розрахунків при звільненні, визначений положеннями ч.1 ст.47 та ч.1 ст.116 КЗпП України, слід покласти саме на Управління Держрибагентства у Одеській області.

У червні 2021 року 20 робочих днів, тому середньоденна заробітна плата позивача складає 300 грн. (6000 грн. (мінімальна заробітна плата з 01.01.2021 р.) / 20 роб. дн.).

Фактично у червні 2021 року позивач відпрацював 8 робочих днів (у період з 17.06.2021 по 30.06.2021).

Тому заробітна плата позивача за червень 2021 року становить 2400 грн. (8 х 300 грн.)

З липня по листопад 2021 року (повні відпрацьовані позивачем місяці) заробітна плата позивача становить 30000 грн. (5 місяців х 6000 грн.).

З 01.12.2021 року місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 6500 грн.

У грудні 2021 року - 22 робочих дні, тому середньоденна заробітна плата позивача складає 295,45 грн. (6500 грн. (мінімальна заробітна плата з 01.12.2021 р.) / 22 роб. дн.).

Фактично у грудні 2021 року позивач відпрацював 3 робочих дні.

Тому заробітна плата позивача за грудень 2021 року становить 886,35 грн. (3 х 295,45 грн.).

Тому стягненню з Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь ОСОБА_1 підлягає заборгованість по заробітній платі за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно у розмірі 33286,35 грн. (2400 грн. + 30000 грн. + 886,35 грн.), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Стосовно вимоги про зобов`язання Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію несвоєчасно виплаченої заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по день ухвалення рішення суду, суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року (далі - Порядок №1078).

Положеннями ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі ст.19 цього закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Положеннями ч.6 ст.95 КЗпП України визначено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до абзацу 4 ч.1 ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Як вже зазначалося вище, протягом періоду з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року позивачу не виплачувалась заробітна плата.

Об`єктом індексації є заробітна плата за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року.

Згідно положень ч. 1-4 ст.4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію Закону №1282-ХІІ.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, в якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в частині першої цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з положень абзацу 1 п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

З огляду на вищевикладене, вбачається необхідність зобов`язання Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 04 грудня 2021 року по день ухвалення рішення суду, то в її задоволенні слід відмовити, оскільки даним рішенням суд визнає звільнення позивача протиправним та поновлює його на посаді, зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 грудня 2021 року 22 серпня 2023 року, а отже суд не вбачає підстав для подвійного стягнення середнього заробітку за той самий період з взаємовиключних підстав. Так, якщо особа звільнена законно, їй належить розрахунок при звільненні, і вона набуває права на середній заробіток за час затримки такого розрахунку. Якщо ж звільнення особи є незаконним, то вона набуває право на середній заробіток за час вимушеного прогулу, і підстав для виплати їй розрахунку при звільненні (незаконному) не було.

Стосовно вимоги про зобов`язання Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по день ухвалення рішення суду в зв`язку з порушенням строків її виплати, суд зазначає наступне.

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III (далі Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Тож основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Вказане питання вже розглядалося Верховним Судом. Так, у постанові від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а сформульовано висновки про те, що оскільки позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді індексації страхової виплати, то позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації щомісячних страхових виплат є передчасними, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 року у справі №200/14127/19-а.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні вимоги позивача про зобов`язання Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по день ухвалення рішення суду в зв`язку з порушенням строків її виплати - слід відмовити, оскільки позивачу ще не був нарахований та виплачений дохід (заробітна плата за період з 17 червня 2021 року по день ухвалення рішення суду).

Стосовно вимоги про стягнення з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 15000 гривень на відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, враховуючи систематичність порушень прав позивача у сфері трудових відносин (незаконних звільнень, що доведено судовими рішеннями в адміністративних справах №815/4849/17, №420/1484/19 та №420/367/20) та з урахуванням обставин даної справи, оскільки позивач вчетверте незаконно звільнений, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України, та вважає справедливою суму грошової компенсації у розмірі 6000 грн.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності з п. 2, 3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення. Така сума середнього заробітку за один місяць складає 6000 грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Щодо клопотань позивача про постановлення окремої ухвали на адресу відповідача (а.с.183-188, т.2) та щодо накладення штрафу на представників відповідача в порядку застосування заходів процесуального примусу (а.с.107-110 т.4) суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1-3 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Отже, постановлення судом окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду за наявності певних умов.

Щодо наведених у клопотанні позивача обставин, суд зазначає, що оцінку наданим сторонами доказам, врахування чи неврахування їх судом, надані у мотивувальній частині рішення, і підстав для постановлення окремої ухвали суд не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно п.5 ч.1 ст.145 КАС України заходами процесуального примусу є: зокрема, штраф.

Відповідно до ч.1 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Суд зауважує, що виконання ухвали суду від 26.04.2023 року про витребування доказів відповідачі надали відповіді у встановлений судом строк з обґрунтуванням причин неможливості подання певних документів (а.с.111, 112-114 т.4).

Справа вирішена судом на підставі наявних у ній доказів, з урахуванням обов`язку доказування правомірності оскаржуваного рішення суб`єктом владних повноважень

Отже, суд не вбачає підстав для застосування до представників відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу та винесення відповідної ухвали.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 293, п. 2, 3 ч.1 ст.371 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Державного агентства меліорації та рибного господарства України (адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 45-А, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 37472282), Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (адреса: вул. Балківська, буд. 12В, м. Одеса, Одеська область, 65110, код ЄДРПОУ ВП 40605109) , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції (адреса: бульвар Дружби народів, буд. 28, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 40381452), та стороні відповідачів - Державна казначейська служба України (адреса: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства меліорації та рибного господарства України № 125-ТО від 03 грудня 2021 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби підкатегорії В1 категорії В з 04 грудня 2021 року.

Стягнути з Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2021 року по 22 серпня 2023 року включно у розмірі 126569,53 грн. (сто двадцять шість тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 53 копійки), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Стягнути Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно у розмірі 33286,35 грн. (тридцять три тисячі двісті вісімдесят шість гривень 35 копійок), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Зобов`язати Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно.

Стягнути з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 6000 (шість тисяч) гривень.

У задоволенні решти позову відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць 6000 грн. (шість тисяч гривень), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 вересня 2023 року.

Суддя В.В. Андрухів