Рішення

від 24.08.2023 по справі 643/14311/19

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 24.08.2023Справа № 643/14311/19 Провадження № 2/554/6345/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2023 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого - судді Черняєвої Т.М.

за участю секретаря Янушкевіч А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач Харківська міська рада звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 132269,78 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності м.Харкова з кадастровим номером 6310137500:10:001:0017 по АДРЕСА_1 у період з 01.01.2015 по 31.12.2017, а також судового збору у сумі 1984,05 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що Харківською міською радою відповідно дост. 189 ЗК Україниздійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади м.Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2019 № 177971709 право власності на нежитлові приміщення в літ. «А-4» по АДРЕСА_1 зареєстроване наступним чином:

- за ОСОБА_2 : приміщення 1-го поверху № 1-:-5, 7,8, 10-:-14 загальною площею 90,8 кв.м на підставі договору купівлі-продажу № 1023 від 29.06.2011; нежитлові приміщення: підвалу № 1 -:-16 площею 280,6 кв.м; 1-го поверху № 15-:-26 площею 168,3 кв.м; 3-го поверху № 1-:-12 площею 299,4 кв.м; 4-го поверху № 1-:-6 площею 52,5 кв.м загальною площею 800,8 кв.м на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2010 у справі № 2-15785/10 та нежитлові приміщення 1-го поверху № 6, 9 загальною площею 14,8 кв.м на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 01.06.2011 у справі № 2-1986/2011;

- за ОСОБА_1 : нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-5, 7,8, 10-:-14 загальною площею 90,8 кв.м на підставі договору купівлі- продажу від 29.06.2011 № 1023; приміщення 2-го поверху № 1-:-12 загальною площею 299,8 кв.м на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 08.10.2010 у справі № 2-15785/10 та ухвали Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2010 у справі № 2-15785/10.

Відповідно до листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 05.03.2018 № 1490/0/225-18 договори оренди землі по АДРЕСА_1 не укладені.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137500:10:001:0117, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,0614 га з кадастровим номером 6310137500:10:001:0117 по АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 № НВ-0003546432019.

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області від 27.02.2018 № 4230/9/20-40-13-08-20 ОСОБА_1 сплачує земельний податок за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Сам розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:10:001:0117) від 20.06.2019 № 1027/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, та листа ГУ ДФС у Харківській області від 27.02.2018 № 4230/9/20-40-13-08-20.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 у період з 01.08.2016 по 31.07.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 26 вересня 2901 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

19.02.2020 року від представника відповідача адвоката Притули М.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній прохав відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що заявлені в даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів за користування часткою від загальної площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 153 кв. м, межі якої самостійно вирахувані Позивачем з урахуванням частки у праві власності на об`єкт нерухомого майна, що належить Відповідачу, за відсутності доказів формування саме спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у порядку, встановленому ст. 79-1 ЗК України. Водночас, зі змісту ст. 288 ПКУ вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

У порушення законодавчих норм Позивачем не додано до матеріалів справи витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки розміром 0,0153 га.

Серед додатків до позовної заяви є наданий Позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування Відповідачем земельної ділянки розміром 153 кв.м. як частка від 614 кв.м. Проте, чинним земельним законодавством України не передбачено передання в оренду частки або частини земельної ділянки.

Однією з істотних умов договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Разом з тим, Позивач зазначає, що розрахунок розміру безпідставно збережених Відповідачем коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 153 кв.м. Позивачем був проведений на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:001:0117. Однак, площа вказаної земельної ділянки, витяг з технічної документації якої було використано як підставу для розрахунку, становить 614 кв.м.(0,0614га). Таким чином,в порушення чинних норм законодавства України «Про оцінку земель», Позивач при розрахунку не отриманої орендної плати за земельну ділянку площею 153 кв.м. використав нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 614 кв.м. А отже розмір заявлених Позивачем до стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати є необґрунтованим, незаконним та непідтвердженим належними і допустимими доказами.

Більш того, згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0003546432019, по АДРЕСА_2 розташована земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:10:001:0117 площею 0,0614 га. Позивачем не надано жодних відомостей та доказів стосовно того, що, зокрема шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 0,0614 га, була сформована нова земельна ділянка площею 0,0153 га, якою, як зазначає Позивач, й користується Відповідач. Тож у розумінні ст. 79-1 ЗК України, не існує сформованої земельної ділянки площею 0,0153 га як об`єкта цивільних прав, тобто така земельна ділянка не має визначених меж, кадастрового номеру, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру.

Також з розрахунку Позивача неможливо встановити чи правильними є застосовані ним: функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення позивачем, оскільки будь-які докази щодо виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, технічної документації земельної ділянки та витягу з нормативної грошової оцінки землі матеріали справи не містять.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 08 серпня 2019 року по справі N9 922/1276/18.

Окрім того, Позивач посилається на Акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:001:0117 від 19.08.2019 року, складений головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Салогубом Русланом Григоровичем в порядку ст. 189 ЗК України. Проте вказаний акт ніяким чином не підтверджує факт користування Відповідачем земельної ділянки площею 0,0153 га. По-перше, в цьому акті допущена помилка щодо того, що Відповідачу на праві власності належать нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-5, 7, 8, 10-:-14 загальною площею 90,8 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2011 року № 1023, що є невірною Інформацією. А по-друге, цей акт складено за результатом обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:001:0117, площа якої становить 0,0614 га, та лише констатує той факт, що на території вказаної земельної ділянки розташована нежитлова будівля літ. "А-4". Однак, цей акт не містить жодної інформації щодо того, яка ж саме площа земельної ділянки перебуває у фактичному користуванні Відповідача, та яким саме чином Відповідач, як власник окремих нежитлових приміщень 2-го поверху нежитлової будівлі використовує земельну ділянку та чи використовує взагалі.

Таким чином, Відповідач вважає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б містили інформацію щодо використання Відповідачем спірної земельної ділянки площею 0,0153 га, та що така земельна ділянка, за користування якою Позивач просить стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти, взагалі була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного Позивачем періоду з 01.08.2016 по 31.07.2019 року та станом на дату подання позовної заяви, як того вимагає чинне земельне законодавство України.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 11.06.2019 у справі № 922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

Окрім зазначеного вище, в поданій позовній заяві Позивач зазначає, що обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0614 га (кадастровий номер 6310137500:10:001:0117) по АДРЕСА_1 розташована одна нежитлова будівля літ. "А-4", право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і. з двома навісами.

Законодавством непередбачено зверненнявласника окремогонежитлового приміщенняв нежитловійбудівлі дооргану місцевогосамоврядування іззаявою пронадання земельноїділянки підбудівлею,в якійіншим особамна правівласності такожналежать окремінежитлові приміщення.Укладення договоруоренди земельноїділянки підокремими нежитловимиприміщеннями внежитловій будівлізаконодавством непередбачено,оскільки підокремими нежитловимиприміщеннями неможливосформувати земельнуділянку якоб`єктцивільного права,присвоїти їйкадастровий номерта визначитимежі внатурі (намісцевості). Тому Відповідач як власник окремого нежитлового приміщення в нежитловій будівлі не є суб`єктом земельних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 21.08.2019 року по справі N° 641/1159/18.

Отже, посилання Позивача на те, що Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, є необґрунтованими та безпідставними.

12.05.2020 року до суду надійшли письмові пояснення Харківської міської ради, відповідно до яких вказано, що рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. №1209/13 була затверджена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, яка застосовувалась з 01.01.2014 року і по 31.12.2019. Базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова становить 291.18 грн.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 № 22-28-0.22-125/2-19 нормативну грошову оцінку земель міста Харкова станом на 01.01.2019 р. необхідно індексувати на коефіцієнт 1.8920602. який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2014 рік - 1,249, 2015 - 1,433, 2016 - 1,06, 2017 - 1,0 та 2018 рік- 1,0.

Наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури та УААН від 27.01.2006 року №18/15/21/11 було затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 року за № 388/12262, згідно якого коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) визначався відповідно до Додатку 1, Таблиці 1.1. цього Порядку. Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадилась згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, ба-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.98 N 377, зареєстрованою в Мін`юсті України 14.12.98 зaN 788/3228. відповідно до видів економічної діяльності,

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25.11.2016 р. затверджено новий Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за № 1647/29777. який застосовується з 01 січня 2017 року.

Відповідно до цього Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки ( ОСОБА_4 встановлюється на підставі класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1 Порядку).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 162 від 27.03.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.2018 за № 432/31884, що набрав чинності з 17.07.2018, внесено зміни до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року N 489, а саме: в примітках 1 додатку Порядку цифри «2,0» замінити цифрами «3,0».

У примітках Додатку 1 цього Порядку визначено застосування коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки (Кф) із значенням 3.0, у разі: якщо інформація про земельні ділянки не внесена до відомостей Державного земельного кадастру (земельні ділянки, на які обліковуються правовстановлюючі документи до 2004 року, але не пройшли державну реєстрацію в державному земельному кадастрі) та якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель (згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопаду 2010 р. за № 1011/18306).

Враховуючи, що право власності на нежитлову будівлю літ. «А-4», яка розташована на спірній земельній ділянці, по приміщенням зареєстроване за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розрахунок безпідставно збережених коштів за орендну плату за землю проведено пропорційно виходячи від загальної площі земельної ділянки яка складає 0.0614 га, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 № НВ-0003546432019. і копія в матеріалах справи).

Обгрунтованість здійсненого розрахунку та підстав стягнення з безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної форми власності як з співвласника об`єкта нерухомого майна підтверджується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020 у справі № 638/13423/18, якою залишено в силі рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.01.2019, винесеного за результатами аналогічної справи.

Водночас зазначаємо, що неодноразово Верховним Судом у постановах, зокрема, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18. від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18. наголошено, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка, за користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові та необхідність підтвердження площі займаної земельної ділянки належними доказами, якими, як зазначив Верховний Суд, є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 06.08.2019 № НВ-0003 546432019 про земельну ділянку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:10:001:0117) площа вказаної земельної ділянки складає 0,0614 га. Дата державної реєстрації земельної ділянки 16.02.2006.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0614 га (кадастровий номер 6310137500:10:001:0117) по АДРЕСА_1 розташована одна нежитлова будівля літ. «А-4», право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з двома навісами.

Вказана земельна ділянка використовується ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-4» з двома навісами

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 19.08.2019.

Отже спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав з 16.02.2006 по теперішній час, та охоплює заявлений Харківською міською радою період позовних вимог з 01.08.2016 по 31.07.2019.

Однак, при здійсненні розрахунку та подання позовної заяви, Харківська міська рада врахувала наступну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.08.2019 № 177971709.

30.09.2020 року до суду надійшли заперечення на письмові пояснення Харківської міської ради, згідно яких представник відповідача зазначає, що в даному випадку Позивачем також не надано жодного доказу того, що існує сформована земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 153 кв. м. за користування якою Позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти. В розрахунку розміру безпідставно збережене коштів, наданого Позивачем, ця площа вказана, як частка від 614 кв. м. Однак, в судовій практиці чітко закріплено, що не передбачено визначення площі земельної ділянки згідно акту обстеження, а тому такий акт обстеження не є належним та допустимим доказом який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує Відповідач та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання Відповідачем, що ставить під обґрунтований сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Позивач же всупереч законодавчо закріпленим нормам та всупереч сталої судової практики, подаючи до суду витяг з технічної документації земельної ділянки площею 614 кв. м, просить стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельної ділянкою 153 кв. м., не надаючи при цьому витяг з технічної документації земельної ділянки площею 153 кв. м.

Позивачем також не надано жодних відомостей та доказів стосовно того, що, зокрема шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 0,0614 га, була сформована нова земельна ділянка площею 0,0153 га, якою, як зазначає Позивач, й користується Відповідач. Тож, розумінні ст. 79-1с ЗК України, не існує сформованої земельної ділянки площею 0,0153 га як об`єкті цивільних прав, тобто така земельна ділянка не має визначених меж, кадастрового номеру, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру.

Таким чином, Відповідач вважає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б містили інформацію щодо використання Відповідачем спірної земельної ділянки площею 0,0153 га, та що така земельна ділянка, за користування якою Позивач просить стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти, взагалі була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного Позивачем періоду з 01.08.2016 по 31.07.2019 року та станом на дату подання позовної заяви, як того вимагає чинне земельне законодавство України.

На виконання розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» справу з Московського районного суду м.Харкова передано на розгляд до Октябрського районного суду м.Полтави за вх.№ 50707 від 21.10.2021.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 27.04.2023 року справу прийнято до провадження та постановлено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач та його представник повторно у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового розгляду, не повідомили про причину неявки.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогокодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2019 № 177971709 право власності на нежитлові приміщення в літ. «А-4» по АДРЕСА_1 зареєстроване наступним чином:

- за ОСОБА_2 : приміщення 1-го поверху № 1-:-5, 7,8, 10-:-14 загальною площею 90,8 кв.м на підставі договору купівлі-продажу № 1023 від 29.06.2011; нежитлові приміщення: підвалу № 1 -:-16 площею 280,6 кв.м; 1-го поверху № 15-:-26 площею 168,3 кв.м; 3-го поверху № 1-:-12 площею 299,4 кв.м; 4-го поверху № 1-:-6 площею 52,5 кв.м загальною площею 800,8 кв.м на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2010 у справі № 2-15785/10 та нежитлові приміщення 1-го поверху № 6, 9 загальною площею 14,8 кв.м на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 01.06.2011 у справі № 2-1986/2011;

- за ОСОБА_1 : нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-5, 7,8, 10-:-14 загальною площею 90,8 кв.м на підставі договору купівлі- продажу від 29.06.2011 № 1023; приміщення 2-го поверху № 1-:-12 загальною площею 299,8 кв.м на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 08.10.2010 у справі № 2-15785/10 та ухвали Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2010 у справі № 2-15785/10 (а.с.9-12).

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127затверджено Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

Згідно п.Д.7 Додатку 9 Правил розрахунку загальної, корисної та розрахункової площі будівельного об`єму, площі забудови та поверховості громадських будинків ДБН В2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення» Інструкції, площа забудови будинку визначається як площа горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку на рівні цоколя, включаючи виступні частини. Площа під будинком, розташованим на опорах, а також проїздів під будинками включається до площі забудови.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2019 № 177971709 площа забудови приміщень належних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 становить 800,80 кв.м та 299,80 кв.м відповідно.

Отже, загальна площа забудови нежитлових приміщень відповідача на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:10:001:0117 дорівнює 1100,60 кв.м.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 року № НВ-0003546432019 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 розташована земельна ділянка з кадастровим №6310137500:10:001:0117, категорія земель: землі житлової та громадської забудови для будівництва культурно-розважального центру з кафе, літнім майданчиком та дитячим ігровим комплексом та для експлуатації цього об`єкту; форма власності: комунальна; площа: 0,0614 га (а.с.12-16).

Таким чином, враховуючи вимоги ст. ст.12,80,83 ЗК Українита відсутність зареєстрованих прав на зазначену земельну ділянку за будь-якими фізичними чи юридичними особами, остання перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 року № НВ-0003546432019.

З Акту обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером №6310137500:10:001:0117 випливає, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 використовує разом вказану земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125,126 ЗК України. На вказаній земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі, в тому числі і ті, які належать ОСОБА_1 .

Доводи відповідача, що Акт обстеження земельної ділянки від 19.08.2019 є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом факту використання вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування належних йому нежитлових приміщень, оскільки ОСОБА_1 не є користувачем земельної ділянки, Акт складений з порушенням, у ньому зазначена невірна інформація, він не підтверджує факту користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, судом оцінюються критично, оскільки викладені у запереченнях твердження не спростовують факту використання ОСОБА_1 земельної ділянки під належними йому нежитловими приміщеннями без виникнення права власності чи користування та без державної реєстрації.

Відповідно до розрахунку, із відповідача підлягає стягненню орендна плата за користування земельною ділянкою площею 152,6 кв.м, чо є часткою від загальної площі земельної ділянки 614,0 кв.м, який суд вважає вірним та покладає в основу рішення.

Згідно положень ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим, згідност.125ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1статті 1212ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідноч.1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Судом встановлено, що відповідач користуються спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень ст.ст.1212,1214Цивільного кодексуУкраїни повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які вони одержали або могли одержати від цього майна.

Відповідно дост.206ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14ПК України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата, що слідує зі змісту ст. 14.1.72ПК України.

Податковим кодексомУкраїни визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідач у період з 01.01.2015 по 31.12.2017не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Таким чином, ОСОБА_1 , не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Харківська міська рада втратила належне йому майно (кошти від орендної плати).

Відповідно до пункту 2 частини другоїстатті 22 Цивільного кодексу Українизбитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина першастатті 1166 Цивільного кодексу Українивстановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 Цивільного кодексу Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідно до частини другоїстатті 152 Земельного кодексу Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 156 Земельного кодексу Українивласникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного таЗемельного кодексів Українивідшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентуєтьсяЗемельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина другастатті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першоїстатті 141 цього Кодексу).

Частиною першою статті93та статтею125 ЗК Українипередбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1статті 96 цьогоКодексу).

Згідно із частиною першоюстатті 120 ЗК Українита частиною першоюстатті 377 ЦК Україниу разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентуєтьсяЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина другастатті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першоїстатті 141 ЗК України).

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 , зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїстатті 1212 ЦК України.

Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Безпідставне набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме отримання відповідачем у власність нежитлової будівлі на підставі договору купівлі-продажу, яка безпосередньо пов`язана із земельною ділянкою.

Разом з тим відповідно достатті 206 Земельного кодексу Українивикористання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт14.1.147пункту14.1статті14 Податкового кодексу Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на викладене, ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Такі висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 132269,78 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1984,05 грн.

Керуючись ст.ст.12,81,137,141,229,247,263-265,268,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 132269,78 грн. та витрати щодо сплати судового збору у сумі 1984,05 грн., а всього 134253,83 грн. (сто тридцять чотири тисячі двісті п`ятдесят три гривні вісімдесят три копійки.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

ПозивачХарківська міська рада, адреса місця знаходження: 61200 м. Харків, майданКонституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Т.М.Черняєва