Ухвала

від 05.09.2023 по справі 295/7248/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/7248/23

1-в/295/435/23

УХВАЛА

Іменем України

05.09.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника установи ОСОБА_6

засудженого ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на певний строк засудженому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, одруженого, відбуваючого покарання в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)», -

ВСТАНОВИВ:

Начальник ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» звернувся до суду з поданням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на певний строк засудженому ОСОБА_9 , обґрунтовуючи, що останній фактично відбув 24 роки 3 місяці 01 день, за аналізом критеріїв оцінки виправлення, характеристики за час відбування покарання, психологічної характеристики, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи за підсумком засуджений ОСОБА_7 має загальний бал 63, тому останній став на шлях виправлення та до нього доцільно застосувати заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Представник установи в судовому засіданні подання підтримав із зазначених підстав.

Засуджений ОСОБА_7 всудовому засіданніподання підтримав,просив замінитийому покаранняу видідовічного позбавленняволі напевний строк.Зазначив,щоставна шляхвиправлення.Одружений.Має дітей.Вивчає духовнулітературу.До вироку Київського міського суду від 18.08.2000 не був судимий. Під час розгляду кримінальної справи примирився із потерпілою ОСОБА_10 . Має водійське посвідчення категорії "В".

Захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , у судовому засіданні подання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на певний строк засудженому ОСОБА_7 підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення подання. Зазначив, що ОСОБА_7 за час відбування покарання не постійно позитивно щорічно характеризувався. Вину по вироку суду визнає частково. Схильний до насильства.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали подання, оглянувши в судовому засіданні матеріали особової справи засудженого, суд дійшов до наступного.

ОСОБА_7 засуджений 18.08.2000 Київським міським судом за ст.ст. 193 ч. 3, 194 ч. 3, 143 ч. 2, 93 п.п. «а», «ж», «з», «і», 42 КК України-60, до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Початок строку: 09.02.1999.

Вирок набрав чинності: 15.02.2001.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 04.12.2017 засудженому ОСОБА_7 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 09.02.1999 по 15.02.2001, з 29.04.2009 по 03.07.2009 та з 10.08.2009 по 25.08.2009 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

15 років призначеного покарання із зарахуванням відбув - 14.11.2011.

Згідно матеріалів справи та характеристики засудженого, на даний час, останній відбуває покаранняв ДУ «Житомирськаустанова виконанняпокарань (№8)». За часвідбування покаранняхарактеризується наступнимчином:за часперебування вСІЗО №13м.Києва засуджений ОСОБА_7 характеризувався задовільно.В ДУ«Житомирська установавиконання покарань(№8)»відбуває покаранняз 27.10.2001року.За часперебування вустанові характеризуєтьсяпозитивно.Стягнень немає.Має 8заохочень.Серед засудженихвживчивий.Конфліктних ситуаційуникає.На профілактичномуобліку установине перебуває.Дбайливо ставитьсядо майнаустанови іпредметів підчас використанняїх впобуті.Постійно підвищуєсвій освітнійта професійнийрівень,а самеприймає участьу програмідиференційного впливу"Знатисвої правата обов`язки"до виконанняданої програмивідноситься добре.На заходивиховного тапрофілактичного характеруреагує,виконує законнівимоги персоналуустанови.В спілкуванніз представникамиадміністрації ввічливий.Спальне місцеутримує вчистоті іпорядку.Зовнішній виглядохайний.Позову завиконавчими листамине має.Згідно оцінкиризиків вчиненняповторного кримінальногоправопорушення засудженийдо довічногопозбавлення волі ОСОБА_7 набрав 184бали,що відповідаєсередньому рівнюризику вчиненняповторного кримінальногоправопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

За правилами ч. 1 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України).

Відповідно до положень ч. 5 цієї статі покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Отже, можливість заміни невідбутої частини покарання більш м`яким обумовлена наявністю двох складових: засуджений став на шлях виправлення та відбув певну частину строку покарання в залежності від ступеня його тяжкості. Перша умова вважається головною для прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, про що вказано і в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким».

Тобто, умовами застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є те, що засуджений став на шлях виправлення, та він фактично відбув певну частину призначеного судом покарання.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м`якого виду покарання.

Відповідно до довідки про заохочення та стягнення засудженого до довічного позбавлення волі від 12.05.23 року, засуджений ОСОБА_7 має 8 заохочень. Стягнень не має.

Крім того, згідно зі змістом характеристики засудженого, засуджений ОСОБА_7 на виробництві установи не працевлаштований із незалежних від нього причин, але приймає активну участь в суспільно-корисному житті відділення по роботі з благоустрою та поліпшенню житлово-побутових умов. Вирок суду та призначене покарання вважає суворим. Вину у скоєному злочині визнає частково.

При вирішенні даного подання судом враховуються положення пунктів 2, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким». В них передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким - того, що засуджений став на шлях виправлення. Слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Згідно оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 набрав 184 бали, що відповідає середньому рівню ризику вчинення повторного кримінального правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов`язком відповідно до ст. 9 КВК України.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 6 цього Кодексу виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

ОСОБА_7 не характеризується як особа, яка за весь час відбування покарання сумлінною поведінкою довела своє виправлення.

Так, відповідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 по критерію оцінки виправлення засудженого, ставлення до скоєнного кримінального правопорушення оцінено в 0 балів. Ставлення до праці посереднє та оцінено в 1 бал. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оценено як середній та результати реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи виконані частково. Під час відбування покарання щодо сумлінного дотримання трудової дисципліни, агресивність, вольові риси та якості, ризик самогубства та ставлення до вирішення проблем оцінено в 0 балів.

В свою чергу, згідно психологічної характеристики, у ОСОБА_7 переважає слабкий тип нервової системи.

Згідно характеристики 2009 року ОСОБА_7 на шлях виправлення не став (т.2 а.с.148)

В судовому засіданні не встановлено факт критичної оцінки засудженим своїх протиправних дій, негативного ставлення до них, а головне, - усвідомлення недопустимості вчинення таких дій в майбутньому, оскільки вирок суду вважає занадто суворим та вину визнає частково та враховуючи викладене.

Суд констатує наявність позитивних змін в особистості засудженого та його поведінці, однак, вони (зміни) ще не досягнули того рівня серйозності та тривалості, щоб вважати їх такими, що свідчать про те, що засуджений став на шлях виправлення. Також суд бере до уваги, що засуджений не працевлаштований у вказаній установі. Заяв про те, що ОСОБА_7 писав заяви до установи де відбуває покарання про те, що він бажає працювати особова справа не містить.

Відповідно індивідуального плану виправлення та ресоціалізації ОСОБА_7 зазначив, що лише після звільнення спробує знайти родичів потерпілих осіб та вибачитись перед ними. Перешкод їх вирішення не має. Проте, що заважало зробити указане навіть у письмовому порядку, починаючи з моменту вчинення злочину не зазначив, що вказує на не щирість та не бажання вибачення і як наслідок доведення свого виправлення перед суспільством.

До засудження ОСОБА_7 не працював офіційно. Планує повернутись водієм в організацію в якій працював до засудження. Тобто ОСОБА_7 не бажає офіційно працювати та сплачувати податки для України в складний теперішній час, а лише жити для задоволення власних потреб. Разом з тим, матеріали особової справи та вирок Київського міського суду від 18.08.2000 року не містить відомостей про те, що потерпіла ОСОБА_10 згідно указаного вироку суду примирилась із обвинуваченим ОСОБА_7 , а навпаки у вироку зазначено що шкоду їй не відшкодовано.

Слід також зазначити, що прийняття рішення про заміну покарання більш м`яким не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком, і що засуджений дійсно став на шлях виправлення.

Проаналізувавши зміст наведених документів, особової справи ОСОБА_7 та надіні суду документи, доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку про відсутність доказів того, що засуджений став на шлях виправлення.

І тому, зважаючи на аргументи та мотиви, викладені вище, суд не погоджується з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, за яким останній став на шлях виправлення. Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного подання.

Враховуючи викладене, інші доводи представника установи, захисника та засудженого не є такими, які суд може покласти в основу свого рішення та такими які дають підстави для задоволення подання.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити, що відмова у задоволенні вказаного подання не позбавляє права повторного звернення, оскільки згідно з ч. 7 ст. 154 КВК України у разі відмови суду щодо заміни покарання або невідбутої частини покарання більш м`яким повторне подання в цьому питанні стосовно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, може бути внесено не раніше ніж через один рік з дня винесення рішення про таку відмову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 9 КВК України, ст. 82 КК України, ст. ст. 336, 371, 372, 376, 537, 539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні подання начальника ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на певний строк засудженому ОСОБА_9 .

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м.Житомира протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3