Рішення

від 30.08.2023 по справі 940/1223/21

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.08.2023 Провадження по справі № 2/940/19/23

Справа № 940/1223/21

РІШЕННЯ

Іменем України

30 серпня 2023 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Студінської Д.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Тетіївської міської ради, треті особи: Тетіївська районна державна нотаріальна контора Київської області, Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_2 в особі представника адвоката Богдан О.О. пред`явила позов до Тетіївської міської ради, треті особи: Тетіївська районна державна нотаріальна контора Київської області, Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який був біологічним батьком позивачки ОСОБА_2 . У день його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить: житловий будинок, літера «А», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,5 кв. м; земельна ділянка загальною площею 0,2499 га для будівництва і обслуговування житлового будинку; земельна ділянка загальною площею 0,1681 га для ведення особистого селянського господарства, які належали померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 29.08.2011 року, Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КВ № 042842 від 01.02.2001 року.

Після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулась до державного нотаріуса Тетіївської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу їй свідоцтв про право на спадщину за законом на вищезазначене спадкове майно, на що їй було відмовлено у зв`язку з тим, що у наданих нею документах про родинний зв`язок наявні розбіжності, а саме: у свідоцтві про народження заявника (спадкоємця) у графі «батько» зазначено прізвище ОСОБА_4 » ОСОБА_5 , а в свідоцтві про смерть ОСОБА_6 .

При реєстрації народження позивачки, відомості про батька записані відповідно до ст. 55 КпШС України (наразі ч. 1 ст. 135 СК України).

Також зазначено, що батьки позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не перебували у зареєстрованому шлюбі, однак проживали разом майже півтора року, вели спільне господарство та бюджет до часу, поки батька призвали до лав радянської армії. Після армії ОСОБА_3 не повернувся до сім`ї, але позивачка завжди підтримувала родинний зв`язок з матір`ю батька, його сестрою та її донькою, про що свідчать сімейні фотографії з батьком. За життя померлий ОСОБА_3 визнавав позивачку своєю дочкою.

Після смерті батька позивачка ОСОБА_2 взяла на себе витрати по його похованню, інші спадкоємці майна відсутні.

Встановлення факту батьківства необхідно ОСОБА_2 для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 04.10.2021 року відкрито провадження в справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 09.08.2022 року замінено первісного відповідача Тетіївську районну раду Київської області належним відповідачем Тетіївською міською радою, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник відповідача Тетіївської міської ради надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачці у задоволенні позову (а. с. 183-184 т. № 1).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 06.12.2022 року задоволено клопотання представника позивачки адвоката Богдан О.О. та призначено по справі посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу (а. с. 228-230 т. № 1).

27.07.2023 року на адресу Тетіївського районного суду Київської області надійшов висновок головного судового експерта відділу молекулярно-генетичних досліджень лабораторії біологічних досліджень та обліку Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Лазаренко О.Є. від 05.07.2023 року № СЕ-19/111-23/20706-БД (а. с. 80-93 т. № 2).

У судове засідання позивачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Богдан О.О. не прибули. Представник позивачки надіслала до суду клопотання про проведення розгляду справи за відсутності позивачки та її представника, та клопотання, в якому просить приєднати до справи докази оплати ОСОБА_2 судової молекулярно-генетичної експертизи та стягнути з відповідача на користь позивачки витрати, пов`язані з проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи в сумі 9689,02 грн., та понесений судовий збір в сумі 1822,30 грн. (а. с. 101- 112 т. № 2).

Представник відповідача Тетіївської міської ради Гричанюк О.І. у судовому засіданні позовні вимоги в частині встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно визнав повністю, а в частині стягнення з Тетіївської міської ради судових витрат заперечував, посилаючись на подані письмові пояснення від 22.08.2023 року та заяву від 29.08.2023 року (а. с. 122-133 т. № 2).

Представники третіх осіб Тетіївської районної державної нотаріальної контори Київської області, Тетіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не прибули, до суду надали заяви про проведення розгляду справи без їх участі, проти позову не заперечують.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 7 т. № 1).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку, літера «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,5 кв. м, земельної ділянки загальною площею 0,2499 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та земельної ділянки загальною площею 0,1681 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належали померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 29.08.2011 року та державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КВ № 042842 від 01.02.2001 року ( а. с. 27-29 т. № 1).

Позивачка ОСОБА_2 претендує на вказану спадщину як спадкоємиця за законом, стверджуючи, що є дочкою померлого ОСОБА_3

ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса Тетіївської районної державної нотаріальної контори щодо видачі їй свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті її батька ОСОБА_3 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеної 06.07.2021 року №333/02-31/106/2021, державний нотаріус Тетіївської районної державної нотаріальної контори Бурлаченко О.Г. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті її батька ОСОБА_3 , оскільки у наданих нею документах про родинний зв`язок наявні розбіжності, а саме: у свідоцтві про народження заявника (спадкоємця) у графі «батько» зазначено прізвище ОСОБА_4 » ОСОБА_5 , а в свідоцтві про смерть ОСОБА_6 (а. с. 10 т. № 1).

Згідно з копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00029449555 від 04.02.2021 року, у графі «відомості про батька» дитини ОСОБА_8 зазначено - « ОСОБА_9 ». Відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а. с. 14 т. № 1).

Згідно з копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , позивачка після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 » (а. с. 15 т. № 1).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , позивачка після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 » (а. с. 17 т. № 1).

На підтвердження факту батьківства позивачка надала наступні докази.

Так, із листа адресованого позивачці та фотографій на яких зображені вона, її батько ОСОБА_3 , мати та сестра батька, встановлено, що позивачка ОСОБА_2 підтримувала зв`язок з родичами свого біологічного батька (а. с. 30-31т. № 1).

Згідно з результатами висновку головного судового експерта відділу молекулярно-генетичних досліджень лабораторії біологічних досліджень та обліку Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Лазаренко О.Є. від 05.07.2023 року № СЕ-19/111-23/20706-БД, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ймовірність даної події складає 99,99999139% ( а. с. 80-93 т. № 2).

Допитані усудовому засіданнісвідки ОСОБА_7 (матипозивачки)та ОСОБА_13 (рідна сестра померлого ОСОБА_3 ) підтвердили факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя визнавав позивачку ОСОБА_2 своєю дочкою, завжди казав про це своїм батькам, підтримував матір позивачки, відвідував її під час вагітності. З пологового будинку ОСОБА_7 забирала її мати, бабуся позивачки, вона ж і зареєструвала дитину на підставі ст. 55 КпШС (нині ст. 135 СК України) як ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьки позивачки проживали разом майже півтора року у бабусі, вели спільне господарство та бюджет до часу, поки батька призвали до лав радянської армії. Після армії ОСОБА_3 не повернувся до сім`ї, але позивачка завжди підтримувала родинний зв`язок з матір`ю батька, його сестрою та її донькою. Після смерті батька позивачка взяла на себе витрати по його похованню, інші спадкоємці майна відсутні.

Правовідносини з приводу встановлення батьківства врегульовані нормами сімейного законодавства.

У пункті 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені устатті 128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених устатті 53 КпШС України, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_4 , необхідно застосовувати відповідні нормиКпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й веденняспільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Оскільки позивачка ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , то спірні правовідносини регулюються нормамиКпШС України.

Відповідно до частини 2 статті 53 КпШС України уразі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

Частиною третьоюстатті 53 КпШС Українивизначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», згідно зістаттею 53 КпШС України,підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1 та 2ст. 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення факту батьківства, оскільки позивачка надала належні, допустимі та достатні докази, які достовірно підтверджують, що мати позивачки та померлий ОСОБА_3 спільно проживали та вели спільне господарство, певний період спільно виховували та утримували дитину, а також, що померлий ОСОБА_3 за життя визнавав позивачку ОСОБА_2 своєю дочкою.

Разом зтим, встановлення цього факту породжує юридичні наслідки, зокрема дозволить реалізувати право позивачки ОСОБА_2 на оформлення спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Відповідно дост. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55, 124 Конституції Українитастатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право наефективнийзасіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, враховуючи наведені вище норми права, оцінюючи надані докази, беручи до уваги визнання представником відповідача позову, встановивши фактичні обставини справи, а саме, що померлому ОСОБА_3 належав житловий будинок, літера «А», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка загальною площею 0,2499 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, земельна ділянка загальною площею 0,1681 га для ведення особистого селянського господарства, його спадкоємицею за законом є позивачка, яка спадщину прийняла, втім в позасудовому порядку позбавлена можливості оформити право власності на це майно, а будь - яких інших спадкоємців, які б претендували на вказане майно судом не встановлено, тому це право позивачки підлягає захисту судом шляхом його визнання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно.

Разом зтим,відповідно достатті 264ЦПК Українисуд підчас ухваленнярішення вирішуєпитання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Так, представником позивачки адвокатом Богдан О.О. надіслано до суду клопотання, в якому зазначено, що позивачка ОСОБА_2 відмовляється від стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 20000 грн. При цьому, ОСОБА_2 наполягає на стягненні з відповідача понесеного нею судового збору та витрат за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, оскільки вони викликані саме процесуальною поведінкою відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частинами 1, 2 статті 134 ЦПК Українивизначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Пунктом 2 ч. 3 статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Отже, з огляду на зазначені норми права, право на відшкодування судових витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Відтак, враховуючи відсутність у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунок суми витрат за проведення молекулярно-генетичної експертизи, суд не вбачає підстав для стягнення цих витрат з відповідача на користь позивачки.

Крім того, беручи до уваги, що представником позивачки не доведено, а судом не встановлено наявність свідомих необґрунтованих дій представника відповідача у ході розгляду справи, які б давали змогу стверджувати про зловживання ним своїми процесуальними правами, відтак суд не вбачає підстав і для відшкодування Тетіївською міською радою понесеного позивачкою судового збору за подання позову. Більш того, суд зазначає, що предмет позову у цій конкретній справі стосується питань, які мають виняткове значення саме для позивачки та, зрештою, заявлені вимоги не зобов`язують відповідача вчиняти жодні дії.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивачки адвоката Богдан О.О. про стягнення з Тетіївської міської ради на користь позивачки судових витрат.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 53 КпШС України, статтями 16, 328, 1216, 1218, 1296 ЦК України, статтями 3, 10, 12, 81, 131, 133, 134, 141, 264-268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Тетіївської міської ради, треті особи: Тетіївська районна державна нотаріальна контора Київської області, Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Встановити фактбатьківства,а саме,щоОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести зміни в актовий запис № 4 від 10.03.1982 року, вчинений виконкомом Стрижавської сільської ради Ставищенського району Київської області, про народження дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки УРСР Київської області, Ставищенського району, с. Сухий Яр, де в графі «відомості про батька» виключити запис « ОСОБА_9 » та зазначити « ОСОБА_3 ».

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- житловий будинок, літера «А», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,5 кв. м, житловою площею 32,7 кв. м;

- земельну ділянку загальною площею 0,2499 га для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,1681 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 05 вересня 2023 року.

Суддя С.В. МАНДЗЮК