Ухвала

від 06.09.2023 по справі 522/15470/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/15470/23

Провадження № 2/522/6033/23

УХВАЛА

06 вересня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово - Будівельний Кооператив «Пространство» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

8 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він просить суд:

стягнути з відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово Будівельний кооператив «ПРОСТРАНСТВО» на свою користь не повернуту заставу у розмірі 73137, 20 грн. (еквівалент 2000 дол. США станом на 07.08.2023 року);

стягнути з відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово Будівельний кооператив «ПРОСТРАНСТВО» на свою користь 3% річних та інфляційні втрати 26907, 13 грн.,

стягнути з відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово Будівельний кооператив «ПРОСТРАНСТВО» на свою користь судові витрати .

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд суді ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 10 серпня 2023 року постановлено ухвалу про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово - Будівельний Кооператив «Пространство» про стягнення грошових коштів. Встановлено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом спору є стягнення грошових коштів у розмірі 2000 дол. США за Договором про наміри № РІА-Б.2.504 від 09.07.2020 року, укладеного між сторонами.

Окрім того, відповідно до Угоди (договору) про членство в кооперативі № РД/А-Б.2.504 від 15.07.2020 року (Основна угода), позивач є асоційованим членом Обслуговуючого кооперативу «Житлово Будівельний кооператив «ПРОСТРАНСТВО».

Згідно п.п. 1.1.1. Договору про наміри № РІА-Б.2.504 від 09.07.2020 року основна угода має регулювати взаємовідносини сторін щодо отримання у власність Сторони-2 ( ОСОБА_1 ) Пай, а саме майнові права на квартиру в Об`єкті будівництва, що має наступні характеристики: АДРЕСА_1 , вартістю 40229 доларів США (а.с. 3).

Згідно ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як зазначено в позовній заяві, місцезнаходженням майна є АДРЕСА_2 , що відноситься до Малиновського району м. Одеси.

Водночас, позивач звернувся з позовом до Приморського районного суду м. Одеси, за місцезнаходженням відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово Будівельний кооператив «ПРОСТРАНСТВО» є Одеська область, м. Одеса, вул. Жуковського, буд.22, що територіально знаходиться у Приморському районі міста Одеси.

Проте, правила підсудності справ у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом. Питання про підсудність справ позовного провадження визначаєтьсяглавою 2 розділу І ЦПК України.

Фактично спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються нерухомого майна, оскільки відповідно до змісту позовної заяви йдеться безпосередньо про вказане майно (квартира) та майнові права, щодо якого(их) позивач мав набути, за що надав кошти, але наразі просить їх повернути та стягнути з відповідача.

Частиною першоюстатті 190 ЦК Українивизначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Також, відповідно достатті 181 ЦК Українидо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно із пунктом 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Відповідно до пункту 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннямистатті 181 ЦК Українидо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у пункті 27 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред`являються відповідно до частини першої статті 114 ЦПК за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об`єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред`являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).

Аналіз вказаних норм процесуального закону дає підставу для висновку, що правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких спорів з приводу нерухомого майна, тобто спорів, що виникають у зв`язку зі створенням та зміною об`єктів нерухомості, їх цивільним обігом, виникненням, зміною, припиненням та виконанням зобов`язань, які пов`язані з таким майном.

Із матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу повернення Обслуговуючим кооперативом «Житлово - Будівельний Кооператив «Пространство» забезпечувального платежу, який був внесений позивачем за попереднім договором про наміри на придбання нерухомого майна по АДРЕСА_2 .

Отже, даний спір стосується виконання зобов`язання, пов`язаного з нерухомістю, та на нього поширюються правила виключної підсудності, передбачені ст. 30 ЦПК України.

Подібний правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (касаційне провадження № 12-73гс20), а також викладений в постанові Львівського апеляційного суду від 29 липня 2021 року(Справа №465/3430/21,Провадження №22-ц/811/2072/21), постанові Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року(Справа №752/21615/20,Провадження №22-ц/824/2632/2022).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 провадження № 12-73гс20 висловила наступні правові позиції:

«7.15. Приписами цивільного судочинства (частина першастатті 114 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина першастатті 30 ЦПК Українив чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

7.16. Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина першастатті 114 ЦПК). Враховуючи положеннястатті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

7.22. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

7.23. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинногоГПК Українивиключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

7.24. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

7.25. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третійстатті 30 ГПК Українинеобхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення».

Частина першастатті 30 ЦПК Українипередбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).

Виключна підсудністьособливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Також у постанові від 07 липня 2020 року у справа № 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Предметом первісного позову у цій справі є стягнення грошових коштів з відповідача (забезпечувальний платіж) внаслідок порушення зобов`язання за умовами договору про наміри.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення грошових коштів у зв`язку з порушенням стороною договору зобов`язання, об`єктом якого є квартира, має розглядатися за місцем знаходження нерухомого майна, за правилами виключної підсудності.

Як убачається з матеріалів справи, нерухоме майно, що є предметом попереднього договору про наміри, знаходиться по АДРЕСА_2 , що відноситься до Малиновського району м. Одеси.

Крім того, недотримання правил підсудності є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина першастатті 378 ЦПК України).

Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (стаття 32 ЦПК України).

За наведених обставин, враховуючи, що позивачем заявлено позовну вимогу, яка випливає із приводу нерухомого майна, на дану категорію справ поширюється дія правила про виключну підсудність, підстави для застосування правил підсудності справ за місцем знаходження відповідача, визначеністаттею 27 ЦПК України, - відсутні, а відтак дана справа не підсудна Приморському районному суду міста Одеси.

Суддя встановивши,що місцезнаходженнямспірного майнає територіяне Приморськогорайонуміста Одеси, а Малиновського району Одеської області, тому за територіальною юрисдикцією (підсудністю) справу необхідно передати до Малиновського районного суду міста Одеси.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 30, 31, 260 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово - Будівельний Кооператив «Пространство» про стягнення грошових коштів передати за підсудністю до Малиновського районного суду міста Одеси (65033 м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1а).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя Косіцина В.В.