Постанова

від 24.08.2023 по справі 5015/118/11

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2023 р. Справа №5015/118/11

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників сторін від:

скаржника: Гаврилюк О.Р. (керівник, в режимі відеконференції);

кредитора ПрАТ «Розточчя ВНК СТ»: Карпенко А.А. (голова правління, в режимі відеконференції);

заявника: Демідонт Б.О. (адвокат, в режимі відеконференції);

арбітражного керуючого: Козій В.Ю. (особисто).

розглянувши апеляційну скаргуПП «Львівметалпласт», м.Львів

на ухвалу Господарського суду Львівської області від

18 серпня 2022 року

у справі №5015/118/11

за заявою ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування», м.Львів

до відповідачів: 1) Арбітражного керуючого Козія Володимира

Юрійовича ліквідатора ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач», м.Львів

2) Товарної біржі «Альянс», м.Дніпро

треті особи, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 , м.Львів

2) ТОВ «Юридична компанія «Абданк», м.Львів

3) ПП «Львівметалпласт», м.Львів

про визнання недійсними результатів аукціону,

застосування наслідків недійсності - визнання

недійсними угод, укладених з переможцями аукціону

у межах справи №5015/118/11

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський

Автонавантажувач»

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Постановою місцевого господарського суду від 15.07.2011 ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.05.2016 ліквідатором банкрута у цій справі призначно арбітражного керуючого Козія В.Ю.

У грудні 2018 року ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою до арбітражного керуючого Козія В.Ю. ліквідатора ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач», Товарної біржі «Альянс» про визнання недійсним аукціону від 07.12.2018 з продажу майна банкрута та застосування наслідків недійсності правочину визнання недійсними угод, укладених із переможцями аукціону.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 18 серпня 2022 року у справі №5015/118/11 вирішив:

- визнати недійсними результати аукціону від 07.12.2018 з продажу майна ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» (лоту №1 та лоту №2);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018, укладений між ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та переможцем аукціону ПП «ІНВЕСТ ПРОМ ТОРГ» (ідентифікаційний код 42695792), серія та номер: 1630, виданий 10.12.2018;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018, укладений між ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та переможцем аукціону ТОВ «УКРІНВЕСТ ТОРГ» (ідентифікаційний код: 40120401), серія та номер: 1629, виданий 10.12.2018.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ПП «Львівметалпласт» не погодилось із постановленою ухвалою та подало апеляційну скаргу, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» про визнання недійсним аукціону від 07.12.2018 з продажу майна банкрута та застосування наслідків недійсності правочину.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначив наступні обставини:

- суд першої інстанції невірно встановив обставини, які мають значення цієї справи зазначивши, що оскільки результати технічних інвентаризацій 2016 та 2018 років підтверджують порушення законодавства при їх проведенні та були оскаржені кредитором до господарського суду, відтак відповідні об`єкти нерухомого майна не могли бути предметом спірного аукціону, адже ухвала Господарського суду Львівської області від 25.07.2022, якою визнано недостовірними результати технічної інвентаризації 2016 року майна боржника була оскаржена в апеляційному порядку. Водночас, законодавством не передбачено обов`язок ліквідатора не призначати чи зупинити проведення торгів при наявності спору щодо технічної документації на таке майно;

- суд першої інстанції не врахував, що ПрАТ «Оргхім» надав згоду на відчуження іпотечного майна відповідно до протоколів засідання комітету кредиторів банкрута від 01.07.2014, від 23.07.2015. При цьому, вказане майно неодноразово було предметом торгів у складі єдиного майнового комплексу боржника. Окрім цього, кредиторські вимоги ПрАТ «Оргхім» повністю погашені за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна за наслідками проведення спірного аукціону;

- необгрунтованим є висновок місцевого господарського суду початкова вартість майна, яке було включено до лоту №1, лоту №2 є суттєво заниженою відповідно до відкритих джерел ринку продажу нерухомості, адже такий висновок не підтверджений жодними матеріалами справи. Натомість, судом встановлено, що до матеріалів справи долучено копії висновків та рецензій щодо експертної оцінки майна ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач», а учасники справи не звертались до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки;

- помилковим та таким, що не відповідає дійсності є висновок місцевого господарського суду, що із фотографій, долучених до відзиву біржі неможливо встановити на фасадах яких саме приміщень розміщено оголошення, не зафіксовано назви вулиці, номера будинку, дати фотографії, оскільки нежитлові приміщення, які були предметом спірного аукціону та позначені літерами А-4 та Г-1 фасадними чи іншими частинами будівлі не межують із загальнодоступною частиною вулиці Шевченка у місті Львові;

- судом не повідомлено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про час, дату і місце розгляду справи;

- відповідачами у справи визначено ліквідатора банкрута та товарну біржу, однак сам боржник ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» взагалі не залучений до участі у розгляді цієї справи;

- за результатами розгляду заяви постановлено оскаржувану ухвалу, хоча з огляду на предмет спору, враховуючи правову природу судового розгляду ця справа повинна була розглядатись в порядку окремого позовного провадження в межах справи про банкрутство та завершитись шляхом прийняття судом рішенням по суті спору.

Заявник ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» заперечило доводи та вимоги апеляційної скарги, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Обгрунтовуючи заперечення апеляційної скарги зазначило наступні обставини:

- обгрунтування оскаржуваної ухвали суду з покликанням на матеріали справи №5015/118/11 в частині технічної інвентаризації є правомірним, оскільки допускає всебічно врахувати та дослідити всі обставини справи відповідно до ст.7 КУзПБ;

- доводи апелянта про повне задоволення вимог заставного кредитора ПрАТ «Оргхім» не повинно братись до уваги, оскільки ліквідатор не отримав згоду цього кредитора на поділ приміщень виробничого корпусу 12, під літерою «А-4» на окремі об`єкти нерухомості та/або об`єднання окремих об`єктів нерухомості, на здійснення продажу приміщень виробничого корпусу 12, під літерою «А-4», окремими лотами, а також на погодження оцінки вартості об`єктів нерухомості та початкової ціни її продажу на аукціоні за ціною 2800 тис. грн;

- ліквідатор неправильно об`єднав лот №2, оскільки в цей лот включено дороговартісне майно та корпоративні права, що мають різних потенційних покупців, а тому продаж їх в сукупності не сприяє залученню якомога більшої кількості потенційних учасників аукціону, що суперечить ч.1 ст.44 Закону про банкрутство;

- початкова ціна вартості майна боржника визначена особами, які мають конфлікт інтересів, а ліквідатор не виконав вимоги ч.1 ст. 43 Закону про банкрутство, згідно з якою майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі оцінюється ліквідатором, оскільки згідно з протоколом комітету кредиторів банкрута від 01.11.2018 отримав та оплатив звіти щодо оцінки майна, яке було предметом спірного аукціону Гаврилюк О.Р, який також є представником апелянта ПП «Львівметалпласт», а представник ПП «Мібул» запропонував початкову вартість корпоративних прав Дочірнього підприємства «ЛА-5» у розмірі 5000 грн;

- виходячи із змісту норми ч.3 ст.58 Закону про банкрутство доводи апелянта, що майно боржника, яке продавалось на спірному аукціоні не межує з фасадними чи іншими частинами майна не може бути підставою для не виконання імперативної норми закону;

- процесуальні порушення, зокрема щодо прав третіх осіб, про які зазначає апелянт спростовується матеріалами справи, зокрема ухвалою місцевого господарського суду від 25.07.2022, згідно з якою ОСОБА_2 був присутній в судовому засіданні 25.07.2022 щодо участі боржника у цій справі, то в його інтересах повинен був діяти ліквідатор, а оскільки в даному випадку ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» подало заяву про визнання недійсним спірного аукціону в межах справи про банкрутство, тому постановлення оскаржуваної ухвали за результатами розгляду цієї заяви є правомірним.

Кредитор ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» також заперечило вимоги апеляційної скарги та подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило оскаржувану ухвалу залишити без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги зазначило наступні обставини:

- місцевий господарський суд не міг залишити поза увагою докази наявності порушень щодо технічних інвентаризацій майна боржника 2016 та 2018 років, оскільки саме це майно було виставлено на спірний аукціон;

- ліквідатор при виконані майже кожної з обов`язкових вимог, передбачених ст. ст. 41 45, 49 51, 57 Закону про банкрутство;

- початкова вартість майна, яке було предметом спірного аукціону була спеціально занижена задля продажу цього майна заінтересованим особам, оскільки ліквідатор передоручив Гаврилюку О.Р. (голові правління ПАТ «ЛЗА», ФОП, представнику ліквідатора, який в даній справі є ще й представником ПП «Львівметалпласт»). При цьому, ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» вважає, що з аналізу інформації опублікованої у відкритих джерелах в мережі Інтернет можна зробити висновок щодо очевидно заниженої початкової вартості майна, яке було предметом спірного аукціону;

- ліквідатор не отримав згоди забезпеченого кредитора ПрАТ «Оргхім», що продаж майна на спірному аукціоні окремими лотами та немає судового рішення, яке б дозволяло продаж забезпеченого майна без згоди вказаного кредитора, а покликання на отримання згоди ПрАТ «Оргхім» на зборах комітету кредиторів банкрута 01.07.2014 та 23.07.2015 не повинно братись до уваги, оскільки істотні умови продажу майна на той час були іншими;

- товарна біржа всупереч ч.1 ст.58 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не повідомила власника майна, замовника (ліквідатора), заставного кредитора про проведення аукціону;

- в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про виконання вимог ч.3 ст. 58 Закону про банкрутство щодо розміщення оголошення про продаж на об`єкті нерухомого майна, адже вказано норма Закону є імперативною та не передбачає альтернативних дій, таких як розміщення оголошення на центральній прохідні;

- апеляційна скарга є необґрунтованою, подана особою з конфліктом інтересів та лише з метою отримання іншого судового рішення, а оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.

21.12.2022 апелянт подав до апеляційного суду додаткові пояснення щодо апеляційної скарги, в яких з метою спростування висновку суду першої інстанції щодо строку для подання заявки потенційними учасниками на участь в аукціоні з покликанням на ч.8 ст.49 Закону про банкрутство зазначив, що зазначена норма не визначає, яким має бути строк чи його тривалість, а тому помилковим є відповідний висновок суду. Окрім цього, у справі №5015/118/11 суд першої інстанції неодноразово відмовляв у задоволенні клопотань про забезпечення позову шляхом зупинення проведення спірного аукціону чи накладенні арешту на предмет цього аукціону, що підтверджується ухвалами суду у цій справі від 13.11.2018, від 26.11.2018, від 06.12.2018, від 10.12.2018, від 29.12.2018 та спростовує висновок, що спір щодо технічної інвентаризації нерухомого майна перешкоджав проведенню спірного аукціону. Покликався на висновок, викладений у п.30 постанови Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №911/3848/15, в якому зазначено, що ні ст.24 Закону про банкрутство, ні інші норми Закону, що регулюють продаж майна, порядок проведення аукціонів не вимагає отримання згоди заставного кредитора перед кожним з аукціонів та на кожну окрему дію спрямовану на реалізацію майна боржника. З огляду на встановлені місцевим господарським судом обставини та практику Верховного Суду, заявник не надав доказів на підтвердження відомостей про інших осіб, які мали намір прийняти участь в спірному аукціоні та були позбавлені такої можливості внаслідок відсутності оголошення про проведення аукціону на нерухомому майні боржника, незважаючи на розміщення оголошень на офіційних сайтах Вищого господарського суду України, Міністерства юстиції України до проведення торгів. Всупереч ч.3 ст.57 Закону про банкрутство жоден кредитор не звертався до суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки нерухомого майна боржника предмету аукціону. Апелянт не подавав суду повідомлення ТБ «Альянс» про проведення спірного аукціону, оскільки заявник не зазначав в поданій до суду заяві, як одну з підстав визнання недійсним спірного аукціону обставину щодо порушення ч.1 ст.58 вказаного Закону в частині письмового повідомлення про проведення аукціону. Аналогічно і стосовно актів про передання права власності нерухомого майна, придбаного на аукціоні.

22.12.2022 на електронну адресу суду надійшли заперечення на додаткові пояснення апелянта від заявника ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування», в яких зазначив, що незгода апелянта із оскаржуваною ухвалою не є доказом помилки місцевого господарського суду та не спростовує висновок суду про нерозумність строку 5 днів для подання заявок на участь в аукціоні. Відмова суду в задоволенні клопотань про забезпечення позову не може вказувати, на якусь іншу позицію, яка виходить за межі розгляду відповідних клопотань. Суд апеляційної інстанції не повинен враховувати постанову Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №911/3848/15 під час розгляду цієї справи, адже дані справи не є релевантними. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження дотримання та виконання ліквідатором вимог ч.3 ст.58 Закону про банкрутство, натомість розміщення оголошення на центральній прохідній за адресою розташування відповідного нерухомого майна наведеного не спростовує. Доводи апелянта не спростовують порушення ст.43 Закону про банкрутство в частині визначення вартості майна, оскільки порушено порядок визначення початкової вартості предмета спірного аукціону. Пояснення ліквідатора про повідомленні товарною біржею про проведення аукціону не вказують на дотримання вимог ч.1 ст.58 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

25.01.2023 на електронну адресу суду надійшли заперечення на додаткові пояснення апелянта від кредитора ПрАТ «ВНК Розточчя СТ», в яких зазначив, що ліквідатор не міг проводити спірний аукціону через наявний спір щодо результатів інвентаризації предмету аукціону, виходячи із змісту п.1 ст.44 Закону про банкрутство. Апелянт вводить суд в оману і замість письмової згоди заставного кредитора, що має бути надана як окремий процесуальний документ покликається на голосування представника заставного кредитора за процесуальне питання, що передує переходу від продажу цілісного майнового комплексу банкрута до продажу частинами. В матеріалах справи відсутні документи, що можуть прямо чи опосередковано бути визначені, як згода заставного кредитора на продаж майна, що є предметом забезпечення вимог кредитора ПрАТ «Оргхім». Порушення ліквідатором встановлених законодавством вимог призвели до того, що майно продано за ціною менше ніж кілька місячна орендна промислової нерухомості у цьому районі міста.

29.05.2023 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення від заявника ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування щодо неможливості, в яких навів доводи щодо неможливості залучення до участі у справі переможця спірного аукціону ТОВ «Укр Інвест Торг» та неможливості врахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16.

16.08.2023 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення від ліквідатора боржника Козія В.Ю., яких зазначив доводи щодо визначення біржі та проведення комітету кредиторів, на якому приймалось рішення про продаж майна боржника, щодо отримання згоди забезпеченого кредитора та щодо технічної інвентаризації нерухомого майна, яке реалізовано на торгах.

24.08.2023 в режимі відеоконференції участь в судовому засіданні взяли представники апелянта, заявника та кредитора, а арбітражний керуючий безпосередньо в засідання до суду.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з письмовими та усними доводами сторін та їх представників у судових засіданнях, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задоволити, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Із змісту заяви про визнання спірного аукціону недійсним встановлено, що заявник визначив наступні підстави заявлених вимог:

- ліквідатор Козій В.Ю. та Товарна біржа «Альянс» не мали повноважень на укладання договору про проведення аукціону, оскільки ліквідатор не виконав обов`язкових передумов для укладання цього договору, а товарна біржа не залучена у справу про банкрутство;

- не долучено доказів, що ліквідатор звертався до забезпеченого кредитора ПрАТ «Оргхім» за погодженням виділити заставне майно в окремий об`єкт нерухомості та/або із погодженням умов продажу;

- оцінку активів ліквідатор Козій В.Ю. не проводив, а ФОП Гаврилюк О.Р замовив у третіх осіб, оплативши, отримав звіти та надавши висновки про оцінку. При цьому, ціна продажу нерухомого майна банкрута на аукціоні була занижена;

- товарна біржа встановила дискримінаційні умови для реєстрації на аукціоні, оскільки надала всього п`ять робочих днів з дати опублікування оголошення для подання документів для участі в аукціоні, чим скоротила кількість потенційних учасників аукціону та неналежно виконала обов`язки залучити якомога ширше коло учасників аукціону;

- в оголошені розміщено не правдиву та/або неповну інформацію про об`єкт продажу, фотографії не відповідають дійсному стану, організатор аукціону не розмістив оголошення про продаж на об`єктах нерухомого майна.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 07 грудня 2018 року відбувся аукціон з продажу майна, що належить підприємству банкруту ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач». Товарна біржа «Альянс» повідомила про результати аукціону на сайті Вищого господарського суду України. Відповідно до опублікованої інформації Лот №1 та Лот №2 продані, а аукціон по лоту №3 визнаний таким, що не відбувся.

Матеріалами справи підтверджується, що ліквідатор розмістив у друкованому виданні «Голос України» №242 (6747) відомості про проведення конкурсного відбору уповноважених осіб на проведення аукціонів із продажу майна боржника та отримав заяви №01/291217 від 29.12.2017 від Товарної біржі «Альянс» та №177 від 02.01.2018 від Товарної біржі «Універсальна» щодо проведення аукціонів із продажу майна боржника

У протоколі засідання комітету кредиторів ТОВ «Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач» від 01.11.2018 зазначено, що ліквідатор надав заяви торгуючих організацій на розгляд комітету кредиторів. Виступив представник ПП «Мібул» - (попередня назва ПП «Фірма «Галич-Кабель») Первицький О.В. та повідомив, що оскільки ТБ «Альянс» запропонувала кращі умови, а саме зменшення розміру комісійної винагороди останнього в залежності від зростання вартості майна, необхідно визначити організатором аукціону з продажу майна боржника саме цю товарну біржу.

Наведеним спростовуються доводи про порушення порядку визначення товарної біржі, адже за вибір організатором аукціоном Товарної біржі «Альянс» проголосував комітет кредиторів боржника за наслідками розгляду поданої заяви, що відповідає вимогам ч.5, ч.6 ст.49 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

06.11.2018 між Товарною біржею «Альянс» та ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора Козія В.Ю. укладено договір про проведення аукціону, відповідно до якого, на продаж на аукціоні виставлено 3 лоти, загальною початковою вартістю 5 294 313,00 грн.

08.11.2018 на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України Товарною біржею «Альянс» оприлюднено оголошення про проведення аукціону, призначеного на 07.12.2018.

В оголошенні про проведення аукціону з продажу майна ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» зазначено наступне:

прийом заяв на участь в аукціоні буде проводитись починаючи з дати розміщення цього оголошення на веб-сайті Міністерства юстиції України в робочі дні з 10.00 до 15.00 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Б.Хмельницького, б. 16, оф. 103. Ознайомитись з майном можна за місцем його знаходження, звернувшись до організатора торгів та узгодивши час огляду.

Кінцевий термін прийому заяв - до 15 листопада 2018 року включно.

Заява на участь в аукціоні складається в довільній формі державною мовою і повинна містити такі відомості:

- найменування, організаційно-правова форма, місцезнаходження, поштова адреса заявника (для юридичної особи);

- прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, відомості про місце проживання заявника (для фізичної особи);

- номер контактного телефону, адреса електронної пошти заявника;

- номер лоту та найменування майна, яке заявник має намір придбати на аукціоні.

Заява на участь в аукціоні повинна містити також відомості про наявність або відсутність заінтересованості заявника стосовно боржника, кредиторів, замовника, організатора аукціону та про характер цієї заінтересованості у разі її наявності.

Також заява повинна містити згоду на збір, оброку, зберігання та використання персональних даних, а також згоду на відео- та аудіо зйомку під час проведення аукціону.

В цьому ж оголошенні про проведення аукціону наведено перелік документів та вимоги до цих документів, копії яких потрібно надати заявникам до заяви на участі в аукціоні, як для юридичних, так і для фізичних осіб.

Рішення про допуск заявників до участі в аукціоні приймається за наслідками розгляду представлених заяв на участь в аукціоні і оформляється протоколом про визначення учасників аукціонів, який складається 16 листопада 2018 року. До участі в торгах допускаються заявники, що подали заяви на участь в аукціоні і документи, що додавалися до них, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і вказаним у повідомленні про проведення аукціону. Заявники, допущені до участі в торгах, визнаються учасниками аукціону.

Рішення про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні приймається у разі, якщо: заява на участь в аукціоні не відповідає вимогам, що встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і вказаним у повідомленні про проведення аукціону; подані заявником документи не відповідають встановленим до них вимогам; на дату складання протоколу про визначення учасників аукціону не підтверджено надходження гарантійного внеску по лоту №1,2,3 на рахунок, вказаний у цьому оголошенні.

Організатор аукціону протягом п`яти днів з дня підписання протоколу про визначення учасників аукціонів повідомляє всіх заявників про результати розгляду представлених заяв на участь в аукціоні шляхом відправлення заявникам у електронній формі копій цього протоколу. Заявникам, що допущені до участі в аукціоні, додатково повідомляється номер учасника (аукціонна картка, з обох боків якої зазначається номер учасника, видається учаснику аукціону в день проведення аукціону).

На аукціон від 07.12.2018 виставлено наступне майно:

1. Лот № 1 нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 за початковою ціною лоту - 2093496,0 грн;

2. Лот № 2 два об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12911,0 кв.м. і нежитлова будівля підстанції під літ. Г-1 заг.пл. 194,3 кв.м. та корпоративні права Дочірнього підприємства «ЛА-5» ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» за початковою ціною лоту 746158,00 грн;

3. Лот №3 дебіторські вимоги до ТОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» в сумі 2544 659,00 грн за початковою вартістю лоту 2544659,0 грн.

Таким чином, в вказаному оголошенні про проведення аукціону з продажу майна боржника визначено порядок, місце, строк і час представлення заявок на участь в торгах; порядок оформлення участі в торгах, перелік документів і вимоги, що пред`являються учасникам, до їх оформлення, а також повна, достовірна інформація про предмет аукціону.

Відповідно до протоколу від 16.11.2018 про визнання учасниками аукціону 07.12.2018 з продажу майна, що належить підприємству банкруту ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" до участі в аукціоні допущено: ТОВ «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» та ТОВ «МЕТАЛ-ЛВ», а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також ТОВ «ФК «ВЕСТА» не допущено.

Щодо відмови за заявою на участь в аукціоні ОСОБА_3 , то підставою прийнятого рішення про відмову у визнанні учасником аукціону вказаної особи, організатор аукціону вказав, що подана заява не містила паспортних даних та до неї не були додані копія паспорту, не додана довідка про відкриття рахунку в банківській установі, або карткового рахунку. Крім того, в заяві по лоту №2 найменування лоту не відповідає найменуванню майна, виставленого на продаж. Як вбачається з матеріалів справи, зазначена особа до заяви на участь в аукціоні, призначеному на 07.12.2018 додала, зокрема, копію посвідки на постійне проживання.

Щодо відмови за заявою на участь в аукціоні ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА», то підставою прийнятого рішення про відмову у визнанні учасником аукціону вказаного товариства, організатора аукціону вказав, що подана заява на участь в аукціоні підписана не уповноваженою особою, та до заяви не доданий документ, що підтверджує повноваження особи на здійснення дій від імені заявника.

Щодо відмови за заявою на участь в аукціоні ОСОБА_4 , то підставою прийнятого рішення про відмову у визнанні учасником аукціону вказаної особи, організатор аукціону вказав, що подана заява не відповідала вимогам Закону про відновлення платоспроможності боржника від 14.05.1992 №2343-ХІІ і у вказаним у повідомленні про проведення торгів.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується документальними матеріалами, заявником та іншими учасниками цієї справи не доведено порушення організатором аукціону порядку підготовки до проведення аукціону в частині визнання учасниками аукціону, що завдало перешкоди зацікавленим особам взяти участь в аукціоні.

Згідно з протоколом комітету кредиторів ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» від 01.11.2018 ОСОБА_2 отримав та оплатив звіти щодо оцінки майна, що було предметом аукціону від 07.12.2018 та рецензування цих звітів, а представник ПП «Мібул» Первицький О.В. запропонував початкову вартість корпоративних прав Дочірнього підприємства «ЛА-5» у розмірі 5 000 грн (в складі лоту №2).

До матеріалів справи ліквідатором додано копії висновків та рецензій щодо експертної оцінки майна ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач».

Відповідно до висновку про вартість майна (майнових прав) Дочірнього підприємства «ЛА-5» ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» визначено вартість корпоративних прав для відчуження, що становить 0 (нуль) гривень. Згідно з висновками про ринкову вартість початкова ринкова вартість нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 літ. «А-4», загальною площею 37017,3 м.кв. визначена у розмірі 2093496,00 грн; початкова ринкова вартість нежитлових приміщень корпусу №12 літ. «А-4», загальною площею 12911 м. кв. визначена у розмірі 730183,00 грн; початкова ринкова вартість нежитлової будівлі підстанції літ. «Г-1», загальною площею 194,3 м. кв. становить 10975,00 грн.

Відповідно до протоколів №1, №2 проведення аукціону з продажу майна банкрута від 07.12.2018 переможцем спірного аукціону з придбання майна, яке було включено до Лотів №1, №2 визнано ТОВ «УКР ІНВЕСТ ТОРГ».

10.12.2018 за наслідками проведення спірного аукціону право власності на нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 кв.м. (Лот №1), нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12911,0 кв.м. і нежитлову будівля підстанції під літ. Г-1 заг.пл. 194,3 кв.м. (Лот №2), зареєстровано за ТОВ «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» на підставі договорів купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні №1630 від 10.12.2018 (Лот №1), №1629 від 10.12.2018 (Лот №2).

На момент виникнення спірних правовідносин був чинним Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Щодо порядку визначення результатів аукціону недійсними та визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним, враховуючи приписи частини першої статті 58 Конституції України, слід керуватися приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон про банкрутство), в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 вказаної статті Закону продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Згідно із ч.1 ст.44 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Частиною 5 вказаної статті Закону передбачено, що ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Відповідно до ст. 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов`язків, які не можуть бути передані іншим особам. Порядок організації проведення аукціонів у проваджені у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п`ятдесят відсотків, установлюються органом, уповноваженим управляти державним майном. Суб`єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону. Учасниками аукціону можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземні юридичні особи, які подали необхідні документи та пройшли процедуру реєстрації виконавцем аукціону відповідно до цього Закону. Замовнику та організатору забороняється встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію. Усім учасникам аукціону гарантується рівний доступ до будь-якої інформації про майно, виставлене для продажу, а також про хід підготовки та проведення аукціону.

Відповідно до ст. 58 Закону про банкрутство організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником. Під час продажу на аукціоні права вимоги про проведення аукціону також повідомляється боржник. Під час продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути також розміщено на нерухомому майні. Організатор аукціону забезпечує доступ до інформації про майно, що підлягає продажу, а також можливість ознайомитися з майном за його місцезнаходженням.

Отже, вищевказаними нормами визначено порядок та умови вибору організатора аукціону (товарної біржі), визначення учасників аукціону, проведення аукціону та відповідно підстави визнання проведеного аукціону недійсним.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, з урахуванням поданої заяви про визнання недійсним спірного аукціону та висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, судова колегія зазначає наступне.

Щодо отримання згоди заставного кредитора ПрАТ «Оргхім».

Матеріалами справи підтверджується, що згоду на відчуження іпотечного майна надано ПрАТ «Оргхім», як іпотекодержателем відповідно до протоколів засідання комітету кредиторів банкрута від 01.07.2014 та 23.07.2015.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 вказаної ст. 42 Закону про банкрутство, продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Відтак, помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність згоди забезпеченого кредитора на продаж заставного майна, адже вказана норма закону не вимагає отримання згоди такого кредитора перед проведенням повторного чи нового аукціону. Суд апеляційної інстанції враховує, що умови проведення кожного наступного аукціону можуть відрізнятися, проте це не спростовує факт надання згоди ПрАТ «Оргхім» на відчуження іпотечного майна, в тому числі і на спірному аукціоні. Законодавством не встановлено вимог щодо отримання згоди заставного кредитора на вчинення кожної окремої чи наступної дії, спрямованої на продаж заставного майна після отриманої згоди на продаж цього майна в цілому.

Щодо визначення початкової вартості предмету аукціону.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до протоколу комітету кредиторів ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» від 01.11.2018 ОСОБА_2 отримав та оплатив звіти щодо оцінки майна, що було предметом аукціону від 07.12.2018 та рецензування цих звітів, а представник ПП «Мібул» Первицький О.В. запропонував початкову вартість корпоративних прав Дочірнього підприємства «ЛА-5» у розмірі 5 000 грн (в складі лоту №2). В матеріалах справи також містяться копії висновків та рецензій щодо експертної оцінки майна ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач».

Відповідно до висновку про вартість майна (майнових прав) Дочірнього підприємства «ЛА-5» ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» визначено вартість корпоративних прав для відчуження, що становить 0 (нуль) гривень. Згідно з висновками про ринкову вартість початкова ринкова вартість нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 літ. «А-4», загальною площею 37017,3 м.кв. визначена у розмірі 2093496,00 грн; початкова ринкова вартість нежитлових приміщень корпусу №12 літ. «А-4», загальною площею 12911 м. кв. визначена у розмірі 730183,00 грн; початкова ринкова вартість нежитлової будівлі підстанції літ. «Г-1», загальною площею 194,3 м. кв. становить 10975,00 грн.

Статтею 57 Закону про банкрутство передбачено, що початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим. У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Проте, зазначаючи про заниження початкової вартості предмету аукціону, заявник чи інші учасники цієї справи не заперечують, що не скористалися правом, встановленим ст.57 Закону на звернення до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки, а відповідно суд першої інстанції таку не призначав, яка у разі її проведення могла б бути об`єктом судового дослідження на предмет встановлення об`єктивності початкової вартості предмету спірного аукціону.

Окрім цього, відповідно до протоколу №1 від 07.12.2018 проведення аукціону з продажу майна боржника (лот №1) початкова вартість лоту становила 2093496,00 грн, а кінцева вартість цього ж лоту склала 8 373 984,00 грн, що значно перевищує початкову.

Відповідно протоколу №2 від 07.12.2018 проведення аукціону з продажу майна боржника (лот №2) початкова вартість лоту становила 746158,00 грн, а кінцева вартість цього ж лоту склала 3133863,00 грн, що також значно перевищує початкову.

Більше цього, місцевий господарський суд погодившись із доводами заявника про заниження початкової вартості майна, проданого на спірному аукціоні, обґрунтував такий висновок з покликанням на невизначені відкриті джерела ринку продажу нерухомості, що є необгрунтованим, адже Законом визначено порядок проведення незалежної оцінки майна боржника у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна. Тому, судова колегія критично оцінює доводи інших учасників цієї справи щодо початкової вартості нерухомого майна боржника з покликанням на оголошення про продаж, розміщені в мережі Інтернет, оскільки кожен окремий об`єкт нерухомості відрізняється від іншого характерними ознаками і параметрами, цільовим призначенням, місцем розташування, станом придатності, тощо.

Щодо порушення організатором аукціону порядку залучення учасників аукціону.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріалами справи не встановлено, а заявником та іншими учасниками цієї справи не доведено порушення організатором аукціону порядку підготовки до проведення аукціону в частині визнання учасниками аукціону, що створило перешкоди зацікавленим особам взяти участь в аукціоні.

Проте, помилковим і суперечливим з попереднім є висновок суду про те, що товарна біржа встановила дискримінаційні умови для реєстрації на аукціоні, з огляду на встановлення строку тривалістю п`ять робочих днів з дати опублікування оголошення для подання документів для участі в аукціоні, чим скоротила кількість потенційних учасників аукціону та неналежно виконала обов`язки залучити якомога ширше коло учасників аукціону.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що у зв`язку із встановленням вказаного строку, будь-який потенційний учасник не зміг взяти участь в аукціоні з причин пропуску строку на подання відповідної заяви.

Водночас, ст. 28 Закону про банкрутство чітко визначає, що організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює оголошення про проведення аукціону, що і було зроблено у даному випадку. Натомість, ст. 59 Закону не встановлює жодних критеріїв для визначення строку на подання заявок на участь в аукціоні, що спростовує зазначений висновок місцевого господарського суду.

Разом з тим, помилковим є висновок суду, що в матеріалах справи відсутні належні докази розміщення оголошення на об`єктах нерухомого майна, який обґрунтовано зокрема, з покликанням на фотографії, долучені до відзиву біржі, з яких на думку суду першої інстанції неможливо встановити на фасадах, яких саме приміщень розміщено оголошення, не зафіксовано назви вулиці, номера будинку, дати фотографії, адже учасники справи підтверджують і визнають розміщення такого оголошення на центральній прохідній цього нерухомого майна, яке було продане на спірному аукціоні, однак вважають, що це не відповідає вимогам законодавства.

Натомість, приписи ч.3 ст.58 Закону про банкрутство передбачають, що під час продажу на аукціоні нерухомого майна оголошення повинно бути також розміщено на нерухомому майні.

Наведене норма є імперативною та не визначає жодних вимог до такого оголошення.

Тому, помилковим є висновок суду першої інстанції про порушення під час підготовки до проведення аукціону вимог ч.3 ст.58 Закону про банкрутство.

Щодо обраного заявником способу захисту права.

Предметом поданої заяви у цьому спорі, зважаючи на межі апеляційного розгляду, які обмежені вимогами апеляційної скарги, є виключно вимоги заявника про визнання недійсними проведеного аукціону та застосування наслідків недійсності правочину визнання недійсними угод, укладених із переможцями аукціону.

Позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння відсутня.

Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи заявника про те, що необхідності у витребовуванні нерухомого майна не було, які обґрунтовані тим, що на момент подання заяви була судова практика, згідно з якою витребування майна не могло бути реалізоване без судового рішення про визнання торгів недійсними, судова колегія апеляційної інстанції оцінює критично, адже виконання судового рішення у цій справі буде підлягати виконанню згідно з чинним законодавством на дату набрання законної сили цим рішенням.

Виходячи із системного аналізу приписів ст.ст. 18, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які визначають порядок та умови проведення державної реєстрації прав, порядок внесення відомостей до Державного реєстру прав, а також підстави для державної реєстрації таких прав, вчинити реєстраційну дію і набути право титульного власника (в т.ч. і відсутньої складової ознаки права власності розпорядження), можливо лише у спосіб витребування у порядку віндикації (ст.ст. 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (праовий висновок, викладено у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Разом з тим, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (правові висновки у п. 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19; у п.54 постанови від 02.02. 2021 у справі № 925/642/19; у п. 99 постанови від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19; у п.76 постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18; у п. 6.56 постанови від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19; у п.8.46 постанови від 25.01.2022 у справі № 143/591/20; у п. 155 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Окрім цього, правильність і ефективність способу захисту порушеного права у цьому спорі також має самостійне значення з огляду на те, що усі судові рішення, незважаючи на те, чи воно реалізовувалося в ракурсі преюдиції, чи ні, воно має таку преюдицію в силу ч.4 ст. 75 ГПК України.

Зокрема, відповідно до означеної вище процесуальної норми обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому, судове рішення про визнання недійсними аукціону і правочинів, вчинених за наслідками такого аукціону, заявник беззаперечно може скористатися правом на подання нового позову до суду у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України) з посиланням на факт недійсності аукціону і правочину, встановленому у цьому рішенні, і у такий спосіб необгрутовано позбавитись обов`язку доводити правову підставність витребовування майна, передбачену ст. 388 ЦК України.

Так, відповідно до ч.2 ст.388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Але для того, щоб суду у цьому спорі досліджувати обставини вибуття майна за наслідками виконання чи то судового рішення, чи не судового рішення, або з інших підстав, то має існувати така позовна вимога, яка в силу означених вище процесуальних обмежень, передбачених ч.3 ст. 3 ГПК України, заявником не заявлена.

За таких обставин, судова колегія вважає, що заявником обрано неналежний та неефективний спосіб захисту права чим також необгрунтовано звужено межі судового розгляду, що є окремою і самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали в частині задоволення позову та прийнятті в цій частині нового рішення відмову в задоволенні заяви про визнання аукціону недійсним та застосування наслідків недійсності правочину визнання недійсними угод, укладених із переможцями аукціону.

Щодо визначеного складу учасників судового процесу у цій справі.

Із змісту поданої заяви встановлено, що вимоги у цій справі заявлено до відповідачів арбітражного керуючого Козія В.Ю. та Товарної біржі «Альянс». Окрім цього, ухвалами від 15.05.2019, від 12.05.2021 суд першої інстанції на підставі поданих клопотань учасників справи залучені до участі у цій справі треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору на стороні відповідачів, а саме: ОСОБА_1 , ТОВ «Юридична компанія «Абданк», ПП «Львівметалпласт». При цьому, ухвалою від 16.01.2019 суд першої інстанції залучив до участі у цій справі про банкрутство в межах заяви про визнання недійсним аукціону ТОВ «УкрІнвестТорг», ПП «ІнвестПромТорг», ТОВ «Металург-Пром».

Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як зазначено вище, до спірних правовідносин у цій справі необхідно застосовувати норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч.3 ст.55 Закону результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

З підстав, визначених у ст.20 Закону правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Відповідно до ч.4 ст.45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частинами 1, 2 ст.48 ГПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Судовою колегією встановлено, що заявник клопотань про заміну відповідача (арбітражного керуючого) належним відповідачем, чи про залучення до участі у цій справі про банкрутство в межах заяви про визнання аукціону недійсним боржника ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» як співвідповідача не заявляв.

За таких обставин, якщо заявник не подав клопотання про заміну неналежного відповідача і суд такого співвідповідача не залучив у суду немає правових підстав задовольнити позов, заявлений не до тієї особи.

Разом з тим, нормами ГПК України суд не наділений правом з власної ініціативи здійснювати заміну неналежного відповідача.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні, визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Окрім цього, суд враховує, що правовий статус арбітражного керуючого (ліквідатора) в силу норм Закону про банкрутство чи Кодексу України з процедур банкрутства, здійснює надані йому повноваження виключно в інтересах боржника(банкрута) та/чи кредиторів, тобто на виконання передбачених законодавством спеціальних повноважень арбітражного керуючого, та представляє його інтереси боржника (банкрута) як керівник, а в разі прийняття судом рішення на користь чи не на користь банкрута, настають відповідні правові наслідки саме для банкрута (заявника), який є окремим суб`єктом цього судового процесу, а не для арбітражного керуючого як фізичної особи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що не залучення до участі у цій справі в межах розгляду заяви про визнання недійним аукціону, як відповідача ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволені заяви про визнання недійсним аукціону, оскільки за наслідками проведеного аукціону договори купівлі-продажу укладені переможцем цього аукціону саме з боржником, що не заперечується учасниками справи та підтверджується документальними доказами у справі. Натомість, ліквідатор з вищеописаних підстав та враховуючи його правовий статус у справі про банкрутство є неналежним відповідачем у цій справі.

Щодо наслідків недійсності правочину визнання недійсними угод, укладених із переможцями аукціону, застосованих судом першої інстанції.

Господарський суд Львівської області оскаржуваною ухвалою від 18 серпня 2022 року у цій справі визнав недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018, укладений між ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та ПП «ІНВЕСТ ПРОМ ТОРГ» та договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018, укладений між ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та переможцем аукціону ТОВ «УКРІНВЕСТ ТОРГ».

Проте, відповідно до протоколів №1, №2 проведення аукціону з продажу майна банкрута від 07.12.2018 переможцем спірного аукціону з придбання майна, яке було включено до лотів №1, №2 визнано ТОВ «УКР ІНВЕСТ ТОРГ».

10.12.2018 за наслідками проведення спірного аукціону право власності відповідне нерухоме майно (лот №1, лот №2) зареєстровано за ТОВ «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» на підставі, зокрема договорів купівлі-продажу майна.

Таким чином, місцевий господарський суд неправильно застосував наслідки недійсності правочину, оскільки визнав недійсним договір, який взагалі не був укладений із ПП «ІНВЕСТ ПРОМ ТОРГ», адже ця юридична особа набула право власності не нерухоме майно шляхом внесення цього майна до статутного капіталу, що підтверджується витягом з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.162-172, тот 53).

За таких обставин, судова колегія також приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні заяви про визнання недійсним спірного аукціону з продажу майна банкрута і застосування наслідків недійсності правочину.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.05.2023, скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 25.07.2022 у справі № 5015/118/11(914/1760/21) в частині задоволення позову та у скасованій частині ухвалено нове судове рішення, яким у позові відмовлено.

Покликання заявника, кредиторів та суду першої інстанції на обставини встановлені в межах справи про №5015/118/11(914/1760/21) щодо здійснення ліквідатором технічної інвентаризації майна боржника не спростовують вищеописані та встановленні судом апеляційної інстанції обставини у цій справі та в межах даного апеляційного провадження, які також підтверджені документально та спростовують висновки суду в оскаржуваній ухвалі.

Відповідно до п.п. 44, 45 постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №5015/118/11(914/1760/21) подання ліквідатором ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" Козієм В.Ю. державному реєстратору заяв від 23.11.2016 і від 25.01.2018 з доданими документами та прийняття державним реєстратором рішень, вчинення реєстраційних дій не призвело до набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов`язків ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" на об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321.

Так, право власності ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" на нежитлові приміщення загальною площею 48 667 кв.м (яке складається із більше 70-ти приміщень) за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, 321, виникло на підставі правовстановлюючого документа і зареєстровано в Державному реєстрі прав.

У п.47 зазначеної постанови Верховного Суду зазначено, що подані державному реєстратору заяви ліквідатора ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" Козія В.Ю. від 23.11.2016 та від 25.01.2018 не є односторонніми правочинами, адже такі не призвели, і в силу закону не могли призвести, до набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов`язків ТОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач".

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, згідно із ч. 7 вказаної статті процесуального кодексу правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Враховуючи викладене, рішення судів у справі №5015/118/11(914/1760/21) не мають преюдиційного значення під час вирішення цієї справи, оскільки у справі №5015/118/11(914/1760/21) до предмету доказування входили обставини щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсними поданих державному реєстратору заяв ліквідатора банкрута щодо здійснення реєстраційних дій стосовно нерухомого майна банкрута, за результатами розгляду якої по суті відмовлено в позові. Натомість, у цій справі до предмету доказування у цій справі входять інші обставини, зокрема щодо проведення спірного аукціону.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, тому в силу ч. 14 ст. 129 ГПК України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на заявника ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування».

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.08.2022 у справі №5015/118/11 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» про визнання недійсним аукціону від 07.12.2018 з продажу майна банкрута та застосування наслідків недійсності правочину визнання недійсними угод, укладених із переможцями аукціону, відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» (адреса: 79057, м.Львів, вул.Антоновича, 138 Б, код ЄДРПОУ: 38369750) на користь Приватного підприємства «Львівметалпласт» (адреса:79069, м.Львів, вул. Шевченка, 321, код ЄДРПОУ: 36248365) 3721,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04.09.2023.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді Н.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК