Постанова

від 05.09.2023 по справі 155/804/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 155/804/23 Головуючий у 1 інстанції: Яремчук С. М. Провадження № 22-ц/802/768/23 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Трикош Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданною представником ОСОБА_3 , на ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 08 червня 2023 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 08 червня 2023 року звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 проподіл спільного майна подружжя. Просила у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованими на земельній ділянці 0720886000:01:001:2498.

Одночасно із цим позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, яку мотивувала тим, що за час шлюбу вони з відповідачем спільно збудували будинок АДРЕСА_1 . У червні 2021 року їй стало відомо про те, що відповідач зареєстрував право власності на будинок за собою, тобто приховав при реєстрації той факт, що таке майно є спільною власністю подружжя. Після звернення до суду із позовом про скасування реєстрації вищевказаного будинку з відповідачем велися перемовини про те, що будинок є спільною сумісною власністю подружжя, однак останній категорично відмовляється у добровільному позасудовому порядку зареєструвати право власності на таке майно як спільне майно колишнього подружжя. Відповідач вчиняє дії, направлені на зняття її з реєстрації у цьому будинку, що може свідчити про його бажання уникнути подальшого поділу такого майна шляхом відчуження без її згоди, що створює ризик утруднення чи неможливості виконання рішення у цій справі. Просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , розташованими на земельній ділянці №0720886000:01:001:2498 та заборонити державним реєстраторам Центру надання адміністративних послуг Горохівської райдержадміністрації, Центру надання адміністративних послуг Горохівської ОТГ та іншим особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії (в тому числі й реєстрації право власності) щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованими на земельній ділянці №0720886000:01:001:2498.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 08червня2023 року у задоволенні заяви відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу. Вважає її необґрунтованою, оскільки предметом спору є будинок, збудований подружжям у період перебування у шлюбі і на даний час відповідач вчиняє дії, які можливо розцінювати виключно як такі, що мають на меті відчуження спірного майна. Крім того, згідно відповіді відділу «ЦНАП» Горохівської міської ради, її було знято з реєстрації за вказаною вище адресою 24 травня 2023 року за заявою власника ОСОБА_2 . Суд не врахував, хоч формально і зазначив, що у разі відчуження предмету спору, вирішити судом питання про поділ будинку, який вже належить іншій особі буде неможливо. Просила ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 08 червня 2023 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний житловий будинок задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що апеляційну скаргу не визнає, а заява про застосування заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих підстав, що передбачають необхідність вжиття таких заходів. Вказав, що оформив право власності після спливу строків позовної давності після розлучення за умови відсутності заяв чи дій позивача, направлених на використання спільного сумісного майна (позивач не володіла, не користувалась та не розпоряджалась спірним майном, а також не несла жодних витрат, пов`язаних із утриманням будинку), а тому він не вчиняв дій, направлених на порушення прав та законних інтересів позивача. Скасування реєстрації формального місця проживання позивача у спірному майні не є предметом цього спору та не свідчить про порушення прав позивача, а відображає фактичні обставини з метою недопущення переплати комунальних платежів за воду. Він не планував та не планує відчужувати спірного майна, доказом чого є заповіт, складений ним на користь онуків, які фактично проживають у цьому домоволодінні зі своїми батьками. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Представник позивача ОСОБА_3 подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з викладених у ній підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча був належно повідомлений апеляційним судом про час та місце розгляду справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що доводи заявника ґрунтуються на припущеннях та нічим не підтверджені. Заявник не обґрунтувала та не надала суду доказів, що дійсно існує реальна загроза відчуження ОСОБА_2 житлового будинку в користь інших осіб, а також вчинення ним дій щодо зняття її з реєстрації у даному житловому будинку, що може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Такі висновки не відповідають нормам процесуального права.

Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі,задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Правомірність накладення арешту на нерухоме майно, яке є безпосереднім предметом судового спору неодноразово підтверджено висновками Верховного Суду у судових рішеннях від 31 серпня 2020 року у справі № 754/3614/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 753/18814/19, від 03вересня 2020 року у справі № 766/7113/20, від 07 вересня 2020 року у справі №766/24532/19, від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20, від 09вересня 2020 року у справі 910/3359/20 тощо.

Апеляційним судом встановлено, що між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір про поділ спільного майна подружжя житлового будинку. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 21 листопада 2016 року. Позивач ОСОБА_1 була знята 24 травня 2023 року з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Викладені у заяві про забезпечення позову обставини, ураховуючи положення статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Сам по собі факт звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом свідчить про наявність спору між сторонами. Вчинення відповідачем дій по зняттю позивача з реєстрації місця проживання у даному будинку, може свідчити про підготовку до відчуження спірного будинку.

До відзиву відповідач подав копію заповіту від 18 червня 2020 року, відповідно до якого він зробив розпорядження відносно всього свого майна на інших осіб. Проте, складення відповідачем заповіту на випадок своєї смерті не впливає на існування у нього права на відчуження такого майна.

Обраний позивачем захід забезпечення позову у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору та є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Накладення арешту на вказане майно, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, та встановлення заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.

Суд першої інстанції не надав належну правову оцінку доводам позивача, на які вона посилається як на підставу для забезпечення позову, не урахував фактичні обставини справи, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

В частині заперечень відповідача на апеляційну скаргу колегія суддів зазначає, що питання щодо обґрунтованості позову при вирішенні заяви про його забезпечення судом не досліджується, а тому вони підлягають відхиленню. Окрім того, вжиття заходів забезпечення позову має тимчасовий характер та поширюється на час розгляду справи, а тому накладення арешту на нерухоме майно, який є предметом спору у цій справі, не можна розцінювати як порушення права власності на це майно.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Горохівського районного суду Волинської області від 08 червня 2023 року з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Горохівського районного суду від Волинської області 08 червня 2023 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , розташованими на земельній ділянці №0720886000:01:001:2498.

Заборонити державним реєстраторам Центру надання адміністративних послуг Горохівської районної державної дміністрації, Центру надання адміністративних послуг Горохівської об`єднаної територіальної громади та іншим особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованими на земельній ділянці №0720886000:01:001:2498.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя

Судді