Рішення

від 31.08.2023 по справі 911/1717/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року м. Черкаси справа № 911/1717/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача Пироженко А.О. (самопредставництво), відповідача не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Комунального підприємства Вишгородтепломережа Вишгородської міської ради до Повного товариства Ломбард Віста товариство з обмеженою відповідальністю Ай-Ті 911 І компанія про стягнення 35 704,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2023 року до Господарського суду Черкаської області з Господарського суду Київської області за територіальною підсудністю надійшли матеріали по справі №911/1717/22 за позовною заявою Комунального підприємства Вишгородтепломережа Вишгородської міської ради до Повного товариства Ломбард Віста товариство з обмеженою відповідальністю Ай-Ті 911 І компанія про стягнення 35 704,45 грн заборгованості по договору на споживання теплової енергії від 01.09.2008 №21987, з яких:

- 22 459,27 грн. основний борг,

- 2 763,76 грн. пеня,

- 1 992,50 грн. 3% річних,

- 8 488,92 грн. втрати внаслідок інфляції.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе грошові зобов`язання щодо оплати послуг з постачання теплової енергії.

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

05.06.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення боргу за теплову енергію за період з листопада місяця 2017 року по квітень місяць 2021 року, оскільки, як зазначив відповідач, позивач фактично звернувся до суду із вимогою у квітні 2023 року, а провадження було відкрито у Господарському суді Черкаської області 24.04.2023. Також, відповідач у відзиві на позов зазначив, що у квітні 2021 р. змінилися власники товариства і борг виник за часів минулих бенефіціарів повного товариства, а після вступу нових бенефіціарів повного товариства оплата щодо надання послуг з теплової енергії виконується своєчасно і в повному обсязі.

Ухвалою суду від 28.06.2023 призначено у справі судове засідання з викликом сторін на 10 год. 30 хв. 31 серпня 2023 року.

03.08.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив та письмові пояснення щодо заявлених вимог та доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, 28.08.2023 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Одночасно ним було подано до суду писмове пояснення, в якому відповідач просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Про час, дату та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, вислухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2008 між Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа» і відповідачем був укладений договір на споживання теплової енергії за № 21987 (далі - Договір), відповідно до умов якого виробник зобов`язався надавати споживачу (відповідачу) відповідні послуги з теплопостачання, а відповідач зобов`язався своєчасно здійснювати опату за споживання і користування послугами на умовах цього Договору.

Суд враховує, що на підставі рішення Вишгородської міської ради від 06.08.2021 № 10/1 було змінено назву з «Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» на «Комунальне підприємство Вишгородтепломережа Вишгородської міської ради».

Так, теплова енергія відповідно до Додатку №3 до Договору постачалася у приміщення ломбарду за місцезнаходженням: Київська область, м.Вишгород, вул.Б.Хмельницького,7а.

За умовами п.6.7 Договору облік споживання теплової енергії проводиться приладами обліку, або відповідно до «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204, 244-94 України.

Нарахування відповідачу проводилися відповідно до показників згідно приладу обліку теплової енергії.

Розділом 7 Договору визначено порядок розрахунків. Оплата здійснюється відповідачем виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів.

Зокрема, розрахунковим періодом є календарний місяць. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється на протязі 10 днів після одержання рахунка виробника за обліковий період.

За період з листопада 2017 р. по квітень 2021 р. позивач надав відповідачу теплову енергію на загальну суму 24084,73 грн.

Відповідач оплату за вказаний період не здійснив. Проте, сума загального боргу за рахунок коригування (перерахунку), здійсненого позивачем 28.02.2021, була зменшена на 1625,46 грн. і становила 22459,27 грн.

Факт належного виконання позивачем умов вищевказаного Договору підтверджується рахунками на оплату послуг та актами надання послуг за вказаний вище період.

Через неналежне виконання відповідачем грошвого зобов`язання по Договору позивачем направлялись Претензії від 17.07.2019 № 726/08, від 20.05.2020 №585/08 та від 01.12.2021 №2711/08 з вимогою оплати існуючу заборгованість, які були залишені відповідачем без відповідного реагування.

Згідно п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

П.8.2 Договору сторони узгодили, що у разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію у строки, передбачені договором, споживач сплачує на користь постачальника пеню та штрафи відповідно до законодавства України.

Позивач, нараховуючи відповідачу пеню в розмірі 2 763,76 грн. за період з 15.12.2017 по 16.12.2021 зазначив, яким саме чином ним здійснювався розрахунок цієї суми виходячи з такого:

Відповідачем було спожито у листопаді 2017 р. теплової енергії на загальну суму 829,60 грн. Згідно з п.7.4 Договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється на протязі 10 днів після одержання рахунка на оплату. Рахунок за листопад 2017 р. відповідачем був отриманий 04.12.2017. Після 10 днів прострочення оплати, тобто з 15.12.2017 позивач почав здійснювати нарахування пені. Припинялось нарахування пені відповідно до положень ч.6 ст.232 ГК України через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано з 15.06.2018, і так до кожного наступного зобов`язання в межах строків, визначених законодавством.

Так, із здійсненого позивачем розрахунку вбачається, що:

- пеня за період з 15.12.2017 по 15.06.2018 (сума боргу за листопад 2017 р. - 829,60 грн.) становила 134,44 грн.;

- пеня за період з 20.01.2018 по 20.07.2018 (сума боргу за грудень 2017 р. - 1227,04 грн.) становила 204,95 грн.;

- пеня за період з 02.03.2018 по 02.09.2018 (сума боргу за січень 2018 р. - 1142,15 грн.) становила 198,47 грн.;

- пеня за період з 22.03.2018 по 22.09.2018 (сума боргу за лютий 2018 р. 1292,63 грн.) становила 225,89 грн.;

- пеня за період з 22.04.2018 по 22.10.2018 (сума боргу за березень 2018 р. 1678,49 грн.) становила 294,51 грн.;

- пеня за період з 21.04.2019 по 21.10.2019 (сума боргу за грудень 2018 р. 2350,07 грн.) становила 403,78 грн.;

- пеня за період з 04.03.2019 по 04.09.2019 (сума боргу засічень 2019 р. 1280,87 грн.) становила 227,41 грн.;

- пеня за період з 28.03.2019 по 28.09.2019 (сума боргу за лютий 2019 р. 925,52 грн.) становила 162,53 грн.;

- пеня за період з 22.04.2019 по 22.10.2019 (сума боргу за березень 2019 р. 880,30 грн.) становила 151,98 грн.;

- пеня за період з 04.03.2020 по 04.09.2020 (сума боргу за листопад 2019 р. 1071,36 грн.) становила 83,20 грн.;

- пеня за період з 04.03.2020 по 04.09.2020 (сума боргу за грудень 2019 р. 1108,88 грн.) становила 86,12 грн.;

- пеня за період з 01.06.2020 по 01.12.2020 (сума боргу за січень (1379,42), лютий (1126,18), березень (927,20), квітень (350,19) 2020 р. 3782,99 грн.) становила 231,54 грн.;

- пеня за період з 29.12.2020 по 29.06.2021 (сума боргу за листопад 2020 р. 614,20 грн.) становила 41,41 грн.;

- пеня за період з 09.03.2021 по 09.09.2021 (сума боргу за грудень 2020 р., січень 2021 р. 1610,42 грн.) становила 121,25 грн.;

- пеня за період з 29.12.2020 по 28.06.2021 (сума боргу за лютий 2021 р. 1454,48 грн.) становила 97,48 грн.;

- пеня за період з 17.06.2021 по 16.12.2021 (сума боргу за березень, квітень 2021 р. 1210,27 грн.) становила 98,80 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу в порядку ч.2 ст.625 ЦК України 1992,50 грн. 3% річних та 8488,92 грн. втрат внаслідок інфляції за період з листопада 2017 р. по квітень 2021 р.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Нормами статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч.1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами ч.1 ст.275 Господарського кодексу (далі - ГК) України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору на споживання теплової енергії від 01.09.2023 № 21987. Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору у період листопада 2017 р. по квітень 2021 р. позивач надавав послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 22459,27 грн.

Щомісячні обсяги спожитої теплової енергії підтверджуються актами надання послуг та рахунками на оплату за вказаний вище період. При цьому суд зазначає, що акти виконаних робіт хоч і не підписні зі сторони відповідача, однак пунктом 7.4. Договору саме на нього покладено обов`язок отримати рахунок та акт виконаних робіт для їх оплати.

П.п.7.1., 7.4. Договору сторонами погоджено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до установлених тарифів (Додаток №1 до договору), не пізніше 20 числа поточного місяця споживач складає виробнику письмовий звіт по факту використання теплової енергії, оплачує виробнику на протязі 10 днів після одержання рахунка виробника за обліковий період.

Проте, в порушення умов договору та наведених вище вимог законодавства відповідач своїх зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії належним чином не виконував, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилася заборгованість у загальному розмірі 22459,27 грн.

Суд зауважує, що протягом періоду надання відповідної послуги з постачання теплової енергії, заяв від відповідача з приводу зупинення надання такої послуги до позивача не надходило. Іншого матеріали справи не містять, та відповідачем не надано.

Відтак, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу в розмірі 22459,27 грн.

Крім цього, звертаючись із позовом, позивач просив суд, на підставі п.8.2. Договору стягнути з відповідача 2763,76 грн пені за період з 15.12.2017 по 16.12.2021.

Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, приходить до такого.

Відповідно до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий до позовної заяви розрахунок пені, суд дійшов висновку про його арифметичну правильність з урахуванням заявленого періоду. Відтак нарахована позивачем пеня в сумі 2763,76 грн підлягає до задоволення.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 1992,50 грн. 3% річних та 8488,92 грн. втрат внаслідок інфляції за період з листопада 2017 р. по квітень 2021 р.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Суд вважає, що передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати спожитої теплової енергії, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, то позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційної складової.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що розрахунок здійснений з дотримання вимог щодо періоду нарахування, встановлено його арифметичну правильність, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційну складову боргу у розмірі - 8488,92 грн. та 3% річних - 1992,50 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на твердження щодо виникнення боргу за часів попередніх бенефіціарів товариства та вступу нових, при яких здійснюється своєчасна оплата, оскільки борг виник у відповідача по справі після укладання Договору - як у юридичної особи в порядку ч.2 ст.124 ЦК України, якою визначено, що учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

Твердження відповідача, викладене у відзиві на позов про застосування позовної давності, суд вважає необґрунтованим, виходячи із наступного.

Ст.ст. 256, 257 ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначалося вище, остаточна сплата наданої позивачем відповідачу теплової енергії, повинна була здійснюватися по кожному зобов`язанню - на протязі 10 днів після одержання рахунка позивача. Тобто, по зобов`язанню листопада 2017 року, прострочення виконання зобов`язання (відповідно початок відліку строку позовної давності) починалося з 14.12.2017 (рахунок відповідачем був отриманий 04.12.2017, що відображено у самому рахунку + 10 днів), а трирічний строк позовної давності відповідно закінчувався 14.12.2020. І так щодо кожного наступного зобов`язання.

Суд враховує, що відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Сov-19" на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020. В подальшому дія карантину постійно продовжувалася на всій території України згідно відповідних постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до постанови №383 від 25.04.2023 останньою датою, до якої карантині норми на території України продовжувалися - 30.06.2023.

Приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з мстою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи вказану норму матеріального права а також фактичні обставини справи, зокрема дату звернення позивачем до суду (14.09.2022) - строк позовної давності щодо вимог позивача, у даній справі позивачем не пропущено, оскільки по всім несплаченим відповідачем зобов`язанням, строк позовної давності на день початку карантину не сплив, а відповідно з моменту початку карантину в Україні всі строки позовної давності продовжилися на відповідний період дії карантину.

Аналогічна позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у постанові від 13.07.2023 у справі № 910714550/17.

Суд також бере до уваги, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору в сумі 2 481,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Повного товариства Ломбард Віста товариство з обмеженою відповідальністю Ай-Ті 911 І компанія (код ЄДРПОУ: 31070759; вул.Свято-Троїцька,141, с.Вергуни, Черкаський район, Черкаська область, 19641) на користь Комунального підприємства Вишгородтепломережа Вишгородської міської ради (код ЄДРПОУ: 13713569; вул..Кургузова,3-В, м.Вишгород, Київська область, 07301):

- 22 459,27 грн. (двадцять дві тисячі чотириста п`ятдесят девять грн. 27 коп.) боргу,

- 2 763,76 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят три грн. 76 коп.) пені,

- 1 992,50 грн. (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дві грн. 50 коп. ) 3% річних,

- 8 488,92 грн. (вісім тисяч чотириста вісімдесят вісім грн. 92 коп.) втрат внаслідок інфляції.

- 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.09.2023

Суддя К.І. Довгань