Рішення

від 28.08.2023 по справі 295/11554/21

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/11554/21

Категорія 75

2/295/847/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

представника позивача Гуртовенка Р.М.,

відповідача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Сан Декор » до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 656182,42 грн та судові витрати покласти на відповідача.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, будучи директором товариства з обмеженою відповідальністю «СП Сан Декор», нараховувала та виплачувала собі у період з жовтня 2014 р. до 20.08.2020 року, а саме до моменту припинення трудових відносин з товариством заробітну плату у необґрунтовано завищеному розмірі.

У відповідності до п. 9.1 статуту ТОВ Сан Декор вищим органом Товариства є загальні збори учасників. У відповідності до п.п. 9.3.10 і 9.3 Статуту ТОВ СП Сан Декор до повноважень загальних зборів учасників належить визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його філій та представництв.

Розмір нарахованої та виплаченої відповідачу щомісячної заробітної плати перевищував розмір затверджений рішенням від 08.10.2014 р. єдиного Учасника Товариства у сумі 3750,00 грн.

Сукупний розмір нарахованої та виплаченої відповідачу щомісячної заробітної плати за виконання посадових обов`язків директора товариства за вказаний вище період на 656182,42 грн. перевищив той, який мав бути нарахований та підлягав виплаті відповідачу.

Як на правову підставу своїх позовних вимог позивач посилається на норми ст. ст. 50,58,59 Закону України «Про господарські товариства", ст. ст. 98, 99,1212, 1215 ЦК України.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (том справи І, а.с. 101-111) зазначає, що вона працювала на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Декор » з 08.10.2014 року по 17.08.2020 року. Єдиний учасник ТОВ «СП Сан Декор» та чинний директор вказаного товариства є Петричук Вячеслав Вікторович, з яким відповідач ОСОБА_1 перебувала в шлюбі. Відповідач зазначає, що єдиному учаснику товариства було відомо про стан справ в Товаристві і усі виплати здійснювались за попереднім погодженням з ним. Відповідач не визнає факту виплати заробітної плати у підвищеному розмірі, заробітна плата виплачувалась згідно затвердженого штатного розпису, пояснила, що жодні рішення щодо розміру заробітної плати директора єдиним учасником товариства не приймались. Просила відмовити в задоволенні позову.

Процесуальні дії у справі, заяви.

Ухвалою від 10.09.2021 року судом відкрито провадження у справі.

22.10.2021 року надійшов відзив на позовну заяву.

22.02.2022 року ухвалою Богунського районного суду м.Житмира відтребувано докази у позивача по справіь за клопотанням представника відповідача.

05.07.2022 року позивачем надано ряд доказів. які приєднані до матеріалів справи.

Справа неодноразово призначалась в судові засідання, представник позивача неодноразово в судові засідання не з"являвся, ухвалою від 07.09.2022 позовну заяву залишено без розгляду. Апеляційним судом ухвалу про залишення позову без розгляду скасовано 08.11.2022.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав викладених в позовні заяві. Зазначив, що строк позовної давності не пропущений, оскільки його довірителю стало відомо про порушення права ТОВ "СП Сан Декор" в вересні 2020 року коли ОСОБА_3 приступив до виконання обов"язків директора та мав можливість проаналізувати нарахування та виплату заробітної плати. Крім цього, посилавсся на постанову Житомирського апеляційного суду від 13.07.2021 року якою встановлено рлзмір заробітної плати відповідача який підлягав до виплати.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог, вважають його безпідставним, просили застосувати строк позовної давності. ОСОБА_1 повідомила, що виплата заробітної плати здійснювалась на підставі затверджених нею штатних розписів, жодних рішень про визначення для директора заробітної плати засновником не приймалось. Єдиний учасником товариства є чоловік відповідача - ОСОБА_3 , який контролював кожну виплату та кожне перерахування коштів з рахунку товариства, тому без його згоди відповідач не могла здійснити собі нарахування та виплату заробітної плати. Всі непорозуміння, які стали предметом спору, виникли після погіршення сімейних відносин. Просила застосувати вимоги закону за яким договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя. Виникнення даного позову вважають зловживанням процесуальним правом та економічним насильством по відношенню до колишнього подружжя.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу по персоналу № 49К від 08.10.2014, винесеного на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "СП Сан Декор" №3 від 08.10.2014 ОСОБА_1 призначена на посаду директора товариства з 08.10.2014(Т. 1 а.с.117-118).

Рішенням загальних зборів учасників (засновників) Товариства від 17.08.2020, яке оформлене протоколом №9, припинено повноваження директора ТОВ "СПСан Декор"- ОСОБА_1 та звільнено її з посади директора товариства з 17.08.2020 на підставі п.5. ч.1. ст.41 КЗпП України. 18.08.2020 року наказом №70К «Про припинення трудового договору (контракту)», винесеного на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "СП Сан Декор" від 17.08.2020, припинено повноваження директора ТОВ «СП Сан Декор".

25.01.2021 внесено зміни до наказу №70К від 18.08.2020, а саме звільнено директора ОСОБА_1 з роботи з 20.08.2020 в зв`язку з припиненням повноважень на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, що стверджується наказом ТОВ "СПСан Декор" про внесення змін до наказу № 70К від 18.08.2020.

Враховуючивикладене судомвстановлено,що ОСОБА_1 в періодз 08.10.2014року по20.08.2020року виконувалаповноваження директораТОВ "СП Сан Декор". Згідно п. 9.1 статуту ТОВ "СПСан Декор" вищим органом Товариства є загальні збори учасників.

На підставі ч. 5 ст. 65 ГК України, ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 9.6 Статуту позивача директор товариства (керівник) вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих які віднесено до компетенції зборів учасників.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 64 ГК України штатний розпис є обов`язковим для підприємства.

У відповідностідо п.п.9.3.10 Статуту ТОВ "СП Сан Декор" до повноваженьзагальних зборівучасників належить визначенняумов оплатипраці посадовихосіб Товариства, його філій та представництв.

Таким чином, саме до компетенції зборів учасників товариства належить встановлення розміру заробітної плати для директора Товариства.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви та характер спірних правовідносин між учасниками справи, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування факту безпідставного збільшення ОСОБА_1 посадового окладу директора товариства та виплати безпідставно збільшеної щомісячної заробітної плати за рахунок коштів позивача, або ж спростування наявності наведених вище обставин учасником справи, який має у справі протилежний процесуальний інтерес.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують наявність кожної обставини, яка належить до предмету доказування у справі, подано ними у додатках до позовної заяви, відзиву, додаткових пояснень, заяв та клопотань.

З огляду на характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та встановивши наведені нижче обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову повністю, виходячи з такого.

Протиправна недобросовісна поведінка відповідача полягає у встановленні та виплаті від імені Товариства собі заробітної плати.

У період виконання посадових обов"язків директора у Товаристві позивачем ОСОБА_1 неодноразово як директором затверджувалися штатні розписи, проте останні не затверджені зборами та не погоджені єдиним учасником ТОВ« СП Сан Декор».

На підставі п. 7.2.3 Статуту позивача, суд встановив, що товариство має одного учасника ОСОБА_3 .

Згідно з розділу 9.4 Статуту позивача, ппередбачено порядок прийняття рішеннь з питань, що належать до компетенції Загальних зборів учасників товариства.

Пунктом 9.6.4. Статуту товариства встановлено, що директор не може вчиняти правочини, що перевищують 10 000,00 грн.

Відповідач надаючи пояснення в судовому засіданні зазначила, що будь яких рішень щодо встановлення її посадового окладу чи додаткової заробітної плати єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю « СП САН ДЕКОР» не приймалось, тобто власне підтверджує той факт, що рішення по ромір та виплату заробітної плати приймала одноособово.

Таким чином, відповідач власне встановлювала собі розмір посадового окладу та додаткової заробітної плати шляхом затвердження штатного розпису.

Згідно з приписами п. 7 ч. 2, ч. 3 ст. 30, ч. 2 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», п.п. 9.3.10, 9.6.1, 9.6.4 Статуту позивача, в редакціях, які діяли у спірний період, встановлення розміру оплати праці посадових осіб товариства, до якого належить директор товариства є компетенцією зборів учасників товариства, а не директора цього товариства. Вказане питання не може бути віднесено до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з згаданого вище Закону. Питання, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення), не належать до компетенції виконавчого органу товариства (директора).

До матеріалів справи позивачем долучено письмове рішення Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю « СП Сан Декор » про встановлення відповідачу заробітної плати у розмірі 3750,00 грн., проте відповідач заперечує щодо існування вказаного документа станом на жовтень 2014 року, вважає його підробленим. Однак будь яких належних та допустимих доказів щодо підробки вказаного документу відповідач суду не надала. Так само як і позивачем не надано суду доказів про прийняття інших рішень про становлення посадового окладу і встановлення додаткової заробітної плати.

Виходячи з наведеного судом встановлено, що відповідач порушила наведені вище норми права, та вимоги статуту товариства шляхом встановлення власне собі розміру заробітної плати, як основної так і додаткової, затверджуючи своїм підписом штатний розпис Товариства, яка нараховувалась та отримувалась відповідачем, як директором за сумісництвом у період з 08.10.2014 тр. по 20.08.2020 р.

Інших доказів на спростування наведеного, як то договір (контракт) між директором та товариством, яким би був встановлений інший розмір винагороди директора, відповідачем не надано. За таких обставин вбачається недобросовісність з боку директора Товариства ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачених трудовим законодавством та трудовим договором. Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Твердження відповідача про те, що позивач володів відомостями про фінансовий стан в товаристві не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідач не висловлювала заперечень щодо самогорозміру суми виплатизаробітної платив збільшеномурозмірі.Нарахування тавиплата заробітноїплати узбільшеному розмірі підтверджуються наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями: розрахунково-платіжних відомостей нарахованої та виплаченої заробітної плати на посаді директора Товариства , видаткових касових ордерів Товариства, відомостей на виплату готівки, платіжних доручень, банківських відомостей, бухгалтерських довідок.

Виходячи із посадового окладу відповідача в сумі 3750грн., який не заперечує позивач, розміру мінімальної заробітної плати, сукупний нарахований дохід директора Товариства за період з 08.10.2014 року до серпня 2020 р. мав складати 224647,91 грн., виплачено 894391,45 грн.

Таким чином, виплата належної відповідачу заробітної плати, утримань із заробітної плати та єдиного соціального внеску, виходячи із посадового окладу у 3750 грн. з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на 656182,42 грн. перевищила ту, яка б належала до сплати позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Сан Декор» безпідставно отриманих коштів у розмірі 656182,42 грн.

Щодо застосування строків позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні посилалась на норми ст. 233 КЗпП України, а саме зазначила, що строк позовної давності для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Доводи відповідача про сплив позовної давності щодо позовних вимог з застосуванням ст.233 КЗпП України не заслуговують на увагу виходячи із наступного.

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 03.09.2021 року.

Згідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивачу стало відомо про розмір проведених нарахувань заробітної плати директору ТОВ "СП Сан Декор"- Петричук Л.П. в вересні 2020 року, коли ОСОБА_3 приступив до виконання обов"язків директора. Наведене вказує, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Крім того, відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID -19» від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами затвердженими Постановою КМу від 22 вересня 2021 року № 981 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України») карантин продовжено до 31 грудня 2021 року. В подальшому карантин неодноразово продовжувався, Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року дію карантину продовжено до 30 квітня 2023 року.

Тому, підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Застосування до спірних правовідносин ст. 233 КЗпП України, про що просить позивач є неналежним, оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення відповідно до норм ЦК України.

В той же час, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 1 Глави XIX Прикінцевих положень Кодексу Законів про працю України).

Враховуючи викладене вище підстав вважати, що строк позовної давності позивачем пропущено не має.

Згідно зі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача суд стягує сплачений позивачем судовий збір в сумі 6561,82 грн.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 50,58,59 Закону України «Про господарські товариства", ст. ст. 98, 99,1212, 1215 ЦК України, ст .ст. 12,77, 81, 141, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Сан Декор» безпідставно отримані кошти у розмірі 656182,42 грн та 6561,82 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07.09.2023 року

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Сан Декор» , місцезнаходження м. Житомир, вул. С.Параджанова, 82, ЄДРПОУ 37671882

Відповідач ОСОБА_1 , місцепроживання АДРЕСА_1 )РНОПП НОМЕР_1

Суддя Л.М.Чішман