Рішення

від 07.09.2023 по справі 904/3369/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3369/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СК "ДП Буд" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еспі-Форс" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором підряду № АО 4057 від 01.02.2021 у загальному розмірі 44 855 грн. 38 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СК "ДП Буд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еспі-Форс" (далі - відповідач) заборгованість за договором підряду № АО 4057 від 01.02.2021 у загальному розмірі 44 855 грн. 38 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 28 785 грн. 30 коп. - основний борг;

- 2 018 грн. 91 коп. - пеня;

- 12 073 грн. 27 коп. - інфляційні втрати;

- 1 977 грн. 90 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань договором підряду № АО 4057 від 01.02.2021 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем у липні 2021 року робіт, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 28 785 грн. 30 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.02.2021 по 01.08.2021 в сумі 2 018 грн. 91 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2021 року по квітень 2023 року у сумі 12 073 грн. 27 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.02.2021 по 17.05.2023 у сумі 1 977 грн. 90 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору у сумі 2 684 грн. 00 коп.

Крім того, позовна заява містила клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №33997/23 від 10.07.2023).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 11.07.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з відомостями розділу "Інформація для здійснення зв`язку" Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронною поштою відповідача є golubova.ev@stekloplast.ua (а.с.53).

Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою відповідача, або перестала працювати, відповідачем не надано.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала суду від 11.07.2023 суду була направлена учасникам справи, зокрема, засобами електронного зв`язку, а саме:

- позивачу на електронну пошту e.andreeva@ptukr.com, яку він зазначив у позовній заяві;

- відповідачу на електронну пошту golubova.ev@stekloplast.ua, яку зазначено у позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 11.07.2023 була доставлена відповідачу на його офіційну електронну пошту golubova.ev@stekloplast.ua, - 11.07.2023 (а.с.67).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 11.07.2023 отримав ухвалу суду від 11.07.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту відповідача (а.с.67).

Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 168, приміщення 79, м. Дніпро, 49047 (а.с.53).

Так, ухвала суду від 11.07.2023 була надіслана відповідачу на адресу його офіційного місцезнаходження: вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 168, приміщення 79, м.Дніпро, 49047, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 11.07.2023 отримав 19.07.2023, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4930023015538 (а.с.68), отже завчасно.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 11.07.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату доставки ухвали суду відповідачу на його офіційну електронну адресу (11.07.2023), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 17.07.2023.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані півтора місяці господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Дніпро (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 07.09.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно із частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 10.08.2023, а строк розгляду даної справи закінчується 11.09.2023, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еспі-Форс" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю СК "ДП Буд" (далі - підрядник, позивач) укладено договір підряду № АО 4057 (далі - договір, а.с. 12-14), відповідно до умов пункту 1.1. якого на умовах, визначених договором, замовник доручає, а підрядник на свій страх та ризик приймає на себе зобов`язання виконати роботи: "Монтаж та підключення розподільчих шаф за адресою: м. Дніпро, вулиця Любарського, 98".

У пункті 8.1. договору сторони визначили, що договір є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, обумовлених ним та від відповідальності за порушення його умов, що мали місце під час дії договору.

Доказів зміни, розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

У пункті 1.2. договору визначено, що роботи виконуються згідно з узгодженим кошторисом - додатком № 1 до договору, що є невід`ємною частиною договору, в якому вказується обсяг, види, вартість виконуваних робіт.

Відповідно до пункту 4.1. договору загальна вартість робіт за договором узгоджується в кошторисі - додаток № 1 до договору, що є невід`ємною частиною договору.

Так, до договору сторонами був підписаний додаток № 1 - Кошторис № 1, в якому сторони визначили ціну робіт - "Монтаж та підключення розподільчих шаф за адресою: м. Дніпро, вулиця Любарського, 98", а саме: 28 785 грн. 30 коп. (а.с.15).

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Так, у розділі 5 договору сторонами були визначені умови щодо порядку прийому-передачі робіт, зокрема:

- факт належного виконання підрядником робіт, що є предметом договору, сторони засвідчують шляхом підписання акту виконаних робіт, що складається сторонами після завершення робіт. Акти виконаних робіт затверджуються підписом та печаткою підрядника і надаються замовнику у 2-х примірниках для розгляду та затвердження відповідно зі свого боку. Замовник протягом 3-х робочих днів з дати отримання актів від підрядника, зобов`язується розглянути та затвердити їх або надати підряднику обґрунтовану письмову відмову від їх підписання (пункт 5.1. договору);

- робота вважається виконаною, а акт прийнятим замовником та таким, що підлягає оплаті, якщо протягом 3-х робочих днів з дня надання підписаного підрядником акту замовник не пред`явив претензії в письмовій формі (пункт 5.2. договору).

Як убачається з матеріалів справи, у липні 2021 року на виконання умов договору підряду № АО 4057 від 01.02.2021 позивачем були виконані роботи на суму 28 785 грн. 30 коп., на підтвердження чого позивачем та відповідачем був складений та підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 12.07.2021 (а.с.16).

Вказаний Акт підписаний як позивачем так і відповідачем без будь-яких претензій зауважень.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Так, у пункті 4.3. договору сторони погодили, що розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України (гривні) в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника у порядку 100% передоплати.

У той же час, статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи вказане, з аналізу змісту пункту 4.3. договору та інших його умов, суд приходить до висновку, що строк оплати робіт на суму 28 785 грн. 30 коп., сторонами не встановлений.

Слід також відзначити, що спеціальні норми, що регулюють правовідносини за договором підряду, також не визначають строк оплати виконаних робіт.

Таким чином, у даному випадку підлягають застосуванню положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до вказаних вимог, позивач звернувся до відповідача із претензією № 47 від 17.05.2023, в якій зазначив, зокрема, таке:

- 01.02.2021 договір підряду № АО 4057, за умовами якого ТОВ "Еспі-Форс" доручив, а ТОВ СК "ДП Буд" прийняв на себе зобов`язання виконати роботи з монтажу та підключення розподільчих шаф за адресою: м. Дніпро, вулиця Любарського, 98;

- за договором підряду № АО 4057 від 01.02.2021 було виконано робіт підрядником на суму 28 785 грн. 30 коп., про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт № 1, складний 12.07.2021 та підписаний сторонами без зауважень;

- таким чином за замовником (відповідачем) рахується заборгованість за виконані роботи: за договором підряду № АО 4057 від 01.02.221 - 28 785 грн. 30 коп., період з 01.02.2021;

- позивач вимагає протягом 1-го дня з дати отримання цієї претензії перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ СК "ДП Буд" (IBAN НОМЕР_1 АБ "Укргазбанк", ідентифікаційний код 40847845) суму основного боргу за вказаними договорами у розмірі 233 919 грн. 36 коп., пеню у сумі 18 129 грн. 33 коп., 3% річних в сумі 14 623 грн. 07 коп., інфляційні втрати в сумі 91 291 грн. 48 коп. (а.с.17-20).

У матеріалах справи наявні належні докази направлення вказаної претензії відповідачу 18.05.2023 у поштовому відправленні № 4909805001278 на адресу зазначену в договорі (а.с.21).

З метою встановлення дати фактичного отримання вказаної претензії відповідачем, судом було здійснено відстеження поштового відправлення № 4909805001278 на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення, та з`ясовано, що претензію № 47 від 17.05.2023 відповідач отримав 31.05.2023.

Враховуючи вказане, а також положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що граничним строком оплати робіт на суму 28 785 грн. 30 коп. є 07.06.2023 (31.05.2023 + 7 днів).

Враховуючи вказане, строк оплати виконаних позивачем у липні 2021 року робіт на суму на суму 28 785 грн. 30 коп. є таким, що настав 07.06.2023.

У той же час, позивач зазначає, що відповідачем зобов`язання за договором підряду №АО 4057 від 01.02.2021 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем у липні 2021 року робіт виконані не були, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 28 785 грн. 30 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.02.2021 по 01.08.2021 в сумі 2 018 грн. 91 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2021 року по квітень 2023 року у сумі 12 073 грн. 27 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.02.2021 по 17.05.2023 у сумі 1 977 грн. 90 коп. Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати виконаних позивачем у липні 2021 року робіт на суму на суму 28 785 грн. 30 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення основного боргу за договором є обґрунтованою та доведеною належними доказами, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 28 785 грн. 30 коп.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 6.2. договору сторони передбачили, що за порушення термінів оплати замовник сплачує підрядникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, припиняється фактичним виконанням такого зобов`язання.

У пункті 9.3. договору сторони домовилися застосовувати до вимог щодо стягнення пені за порушення термінів оплати загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.02.2021 по 01.08.2021 в сумі 2 018 грн. 91 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2021 року по квітень 2023 року у сумі 12 073 грн. 27 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.02.2021 по 17.05.2023 у сумі 1 977 грн. 90 коп.

З приводу вимог позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд відзначає, що оскільки під час розгляду справи судом було встановлено, що граничним строком оплати виконаних у липні 2021 робіт на суму 28 785 грн. 30 коп. є 07.06.2023, то прострочення у періодах, за які позивачем розраховані та заявлені до стягнення пеня, інфляційні втрати та 3% річних, відсутнє.

Враховуючи вказане, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача щодо стягнення 2 018 грн. 91 коп. пені, 12 073 грн. 27 коп. інфляційних втрат та 1 977 грн. 90 коп. 3% річних.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 1 722 грн. 42 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СК "ДП Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еспі-Форс" про стягнення заборгованості за договором підряду № АО 4057 від 01.02.2021 у загальному розмірі 44 855 грн. 38 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еспі-Форс" (вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 168, приміщення 79, м. Дніпро, 49047; ідентифікаційний код 42597583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СК "ДП Буд" (вулиця Володі Дубініна, будинок 8, офіс 16, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 40847845) 28 785 грн. 30 коп. - основного боргу та 1 722 грн. 42 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 07.09.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко