Ухвала

від 09.08.2010 по справі 39/184пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                           У  Х  В  А  Л  А  

09.08.10 р.                                                                                        Справа № 39/184пд                                                   

Суддя господарського суду Донецької області Морщагіна Н.С.

розглянувши позовні матеріали ОСОБА_1, м. Донецьк

до відповідачів:

Товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний продукт”, м. Горлівка

Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромбанк”, м. Донецьк

про: визнання недійсним з моменту укладення договору застави транспортного засобу № 15/Zk-08 від 31.03.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “М’ясний продукт” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромбанк”, м. Донецьк

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, м. Донецьк, в порядку ст. 26 ГПК України звернулася до господарського суду Донецької області, в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний продукт”, м. Горлівка та Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромбанк”, м. Донецьк, про визнання недійсним з моменту укладення договору застави транспортного засобу № 15/Zk-08 від 31.03.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “М’ясний продукт” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромбанк”, м. Донецьк.

Частиною 1 ст. 26 ГПК України встановлено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача (ч. 3  ст. 26 ГПК України).

У відповідності до п. 4.9 Роз’яснень Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98 р. N 02-5/78,  оскільки треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, відповідно до статті 26 ГПК користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача, обов'язок сплатити державне мито з заяви про вступ у справу або про перегляд судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, або про його перегляд за нововиявленими обставинами покладається також і на них.  

Пункти 3, 3-1 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачать, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують  сплату державного мита у встановленому законом порядку та розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито", з відповідними змінами і доповненнями (далі - Декрет). 

Перелік об'єктів справляння державного мита наведено у статті 2, а розміри ставок державного мита - у статті 3 Декрету.

Згідно п.п. а,б п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України N 7-93 від 21 січня 1993 року з наступними змінами та доповненнями ставка державного мита з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 14 “Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15 при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

У відповідності з постановою Кабінету Міністрів  України  від  21  грудня  2005  р.  №  1258  "Про затвердження  Порядку  оплати  витрат  з   інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ,  та їх розмірів" (у редакції постанов Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 р. N 627, від 14.04.2009 р. N 361, із змінами, внесеними згідно з постановою  Кабінету Міністрів України від 24.06.2009 р. N 658, дію попередньої редакції Розмірів відновлено у редакції,  що діяла на день набрання чинності постановою  Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. N 361 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 р. N 693, у редакції постанови Кабінету  Міністрів України від 05.08.2009 р. N 825) розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з господарських справ складає 236грн.00коп.

Абзацом другим п. 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005р. встановлено, що документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.

В порушення положень наведених вище норм заявником до матеріалів позовної заяви не додано доказів, що підтверджують сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Неподання доказів сплати державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за приписом п. 4, 10 ст. 63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви позивачу без розгляду.

Таким чином, зустрічна позовна заява подана без додержання вимог ст. ст. 54-57 ГПК України та відповідно до приписів п. 4, 10 ст. 63 ГПК України підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 60, п.4,10 ст.63 та ст.86 ГПК України, суд –    

УХВАЛИВ:

          Позов ОСОБА_1, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний продукт”, м. Горлівка та Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромбанк”, м. Донецьк, про визнання недійсним з моменту укладення договору застави транспортного засобу № 15/Zk-08 від 31.03.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “М’ясний продукт” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромбанк”, м. Донецьк та додані до нього документи повернути позивачу без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом п’яти днів або в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її винесення.

                   Суддя