Рішення

від 07.09.2023 по справі 911/145/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.uа

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2023 р. Справа № 911/145/22

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки

до Приватного підприємства «Каменяр»

про стягнення 43 029,81 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - Укртрансбезпека/позивач) до Приватного підприємства «Каменяр» (далі - ПП «Каменяр»/відповідач) про стягнення до Державного бюджету України 43 029,81 гривень плати за проїзд автомобільними дорогами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2022 у справі №911/145/22 залишено позовну заяву Укртрансбезпеки без руху, постановлено виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

11.02.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від Укртрансбезпеки надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/145/22 прийнято до розгляду позовну заяву Укртрансбезпеки та відкрито провадження у справі, а також постановлено:

- розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання;

- позивач вправі надати суду у письмовій формі заперечення на відзив, додаткові докази по справі (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заперечень і доказів іншій стороні - у строк до 14.03.2022;

- зобов`язати відповідача, у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України, надати суду докази сплати 43 029,81 гривень плати за проїзд автомобільними дорогами;

- протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач вправі надати суду у письмовій формі відзив на позов та додаткові докази по справі (за наявності).

З наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення слідує, що ухвалу про відкриття було вручено обом сторонам, зокрема відповідачу - 07.03.2022.

30.05.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПП «Каменяр» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив поновити строк для подання відзиву та у задоволенні позову Укртрансбезпеки відмовити повністю.

Заява відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позов обґрунтована тим, що з 24.02.2022 на всій території України запроваджено воєнний стан, який згідно затверджених Верховною Радою України Указів Президента України продовжено до теперішнього часу, а лише з 25.04.2022 місто Київ перестало бути територією бойових дій.

Отже, відповідач вважає, що строк на подання відзиву припав на період воєнного стану та, відповідно, пропущений з поважних, незалежних від ПП «Каменяр» причин та підлягає поновленню.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 42, ст. ст. 116, 118, ч. 1 ст. 251 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З огляду на системний аналіз вказаних вище приписів ГПК України, під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата і/чи завершена та або інша стадія судочинства, а з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на отримання ПП «Каменяр» ухвали про відкриття провадження у зазначеній справі 07.03.2022 суд дійшов висновку, що останнім 15-им днем для подання відзиву на позов є 22.03.2022.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, який згідно з Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022 та 341/2022 від 17.05.2022 продовжено з 26.03.2022, з 25.04.2022 та з 25.05.2022 на 30 діб і на 90 діб відповідно.

Рада суддів України 02.03.2022 рекомендувала національним судом всіх рівнів, зокрема, вважати поважними причини пропуску процесуальних строків у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

За таких обставин, оскільки реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справи пов`язана з перебігом процесуальних строків, зважаючи на обставини введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні та сплив строку для подання відзиву у зазначеній справі саме під час вказаних обставин, суд дійшов висновку про поновлення ПП «Каменяр» відповідного строку та прийняття до розгляду відзиву на позов.

03.06.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від Укртрансбезпеки надійшла відповідь на відзив. Судом прийнято вказану відповідь з огляду вказаних вище обставин подання відповідачем відзиву та настання непереборних обставин у зв`язку з військовою агресією і впровадженням воєнного стану.

В розрізі наведеного судом також враховано необхідність дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та розумних строків розгляду справи, з метою гарантувати і не наражати учасників судового процесу на загрози їхньому життю, здоров`ю та безпеці, що можуть виникнути в умовах воєнної агресії проти України.

Також судом взято до уваги умови та обставини, за яких розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання припав на активну фазу військової агресії, під час якої, в першу чергу, необхідно забезпечити життя та здоров`я людей.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2021 під час зупинки на автомобільній дорозі Столичне шосе у м. Київ транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габартино-ваговий контроль такого транспортного засобу та встановлено недотримання нормативних вагових параметрів із перевищенням:

- загальної маси транспортного засобу - 48,400 тони, при допустимих 40 тонах;

- навантаження на обидві здвоєні осі - 18,750 тони та 29,650 тони відповідно, при допустимих 16 тонах;

Згідно змісту позовної заяви слідує, що за результатами вказаної перевірки посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.07.2021 та акт №058528 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.07.2021, копії яких додано до матеріалів справи.

Також, в підтвердження вказаних обставин здійснення перевірки та габаритно-вагового контролю посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, до позовної заяви долучено копії: талона про зважування від 16.07.2020 за №1709 та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П40М25904920 від 16.11.2020 (чинного до 15.11.2021); направлення на рейдову перевірку №000281 від 08.07.2021; щотижневого графіка проведення рейдових перевірок; графіку щоденної роботи пункту вагового та габаритного контролю на 2021 рік.

За доводами позивача транспортний засіб, щодо якого виявлено перевищення вагових параметрів, належить на праві приватної власності Приватному підприємству «Каменяр» згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , копію якого додано до позовної заяви, як і додано до позову копії: водійського посвідчення ОСОБА_1 та товарно-транспортної накладної №8213/2 від 15.07.2021.

Як зауважив позивач, згідно даних вагового контролю та внесених до товарно-транспортної накладної №8213/2 від 15.07.2021 даних, зокрема, про пройдений маршрут і відстань посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №058528 від 16.07.2021 та, відповідно, нараховано до сплати 1 334,80 євро, що за офіційним курсом валют станом на 16.07.2021 склало 43 029,81 гривень.

До позовної заяви додано копії: розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №058528 від 16.07.2021 (далі - розрахунок плати №058528 від 16.07.2021).

Позивач зазничив, що 02.09.2021 було направлено листи про сплату коштів, попри те такі кошти відповідач не сплатив. До позовної заяви додано копію листа Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №72197/19/24-21 від 02.09.2021.

Наведені вище аргументи та посилання, зокрема, на приписи Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 та Правила дорожнього руху покладено Укртрансбезпекою в основу мотивів звернення до суду із відповідним позовом та вимогою про стягнення з ПП «Каменяр» до Державного бюджету України 43 029,81 гривень плати за проїзд автомобільними дорогами.

Не погодившись із вказаними вище обставинами та відповідно заявленими вимогами, ПП «Каменяр» зауважило, що вказані в актах перевріки фактичні вагові параметри не можна вважати достовірними та такими, вимір яких здійснювався у встановленому законодавством порядку, оскільки:

- згідно затверджених наказом Мінінфраструктури від 28.07.2016 №255 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габартино-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, тоді як довідка повинна містити показники зважування по кожній осі окремо та підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей;

- методика, про яку йдеться у пункті 2 Порядку №879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртсстандартом) не затверджено, тоді як єдина затверджена Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі;

- відстуні вимоги щодо нормативів навантаження транспортних засобів із відповідним видом вантажу, що свідчить про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.

До того ж, за доводами відповідача, до позовної заяви не надано акт обстеження дороги, яка використовувалася для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі, що є порушенням пункту 11 Порядку №879, як і не надано позивачем усього переліку документів для встановлення обставин проходження обладнання для зважування всіх повірок та перебування такого обладнання у справному стані.

Отже, на переконання відповідача, позивачем не надано жодних доказів на пітвердження того, що габаритно-ваговий контроль здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для нього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства.

Мотивуючи свою незгоду із заявленою вимогою, відповідач, з посиланням на статті 218, 238, 241 Господарського кодексу України, також зауважив про те, що при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із наявності в діях або бездіяльності особи складу правопорушення: вини, причинно-наслідоковий зв`язок між порушенням та наслідками.

В розрізі наведеного, на переконання відповідача, плата за проїзд має здійснюватись у разі перевезення великогобаратних вантажів без відповідного дозволу, що може підтверджуватись виключно постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу або приписом уповноваженого органу.

З огляду на вказане, оскільки під час здійснення габаритно-вагового контролю жодних матеріалів уповноважені особи не складали, штрафні санкції до відповідача не застосовували, відповідач ставить під сумнів додані до позову документи, зокрема як такі, що не містять ідентифікуючих реквізитів приладу для зважування, у тому числі і чек, який не містить вказаних у свідоцтві про повірку назви, позначення та порядкового номера вимріювальної техніки.

До того ж, за доводами відповідача, із наданих позивачем документів вбачається протиправність проведення рейдової перевірки, оскільки щотижневий графік рейдових перевірок не містить ділянки дороги, на якій здійснено перевірку, а доводи позивача про надіслання вимоги про сплату коштів не відповідають дійсності та не підтверджені ані позовними матеріалами, ані жодними іншими доказами.

Крім того, заперечуючи проти позову у зазначеній справі, відповідач вважає себе не належним відповідачем, оскільки під час перевірки 08.07.2021 користувачем транспортних засобів відповідача було ТОВ «ТОРГОВА ГРУПА» згідно договору позички транспортного засобу №10-а від 01.06.2021, про що відповідач повідомляв у надісланих позивачу запереченнях №9 від 09.08.2021, які отримала посадова особа позивача 16.08.2021.

До відзиву на позов додано копії: заперечень №9 від 09.08.2021 та договору позички транспортного засобу №10-а від 01.06.2021.

Вважаючи, що позивачем не доведено належними доказами наявності умов для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення плати за проїзд у розмірі 43 029,81 грн, останні просить відмовити у задоволенні позову Укртрансбезпеки повністю.

Своєю чергою Укртрансбезпека не погодилась із вказаними запереченнями відповідача та загалом зауважила про таке:

- відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення;

- згідно порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України;

- транспортний засіб заїжджає на вагу зі швидкістю 5 км на годину і така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу, тоді як неприпустимим є переміщення вантажу під час руху;

- форми складених під час габаритно-вагового контролю документів не передбачають граф для внесення даних про зважувальне обладнання, а самі ж документи знаходяться у пункті здійснення контролю та надаються усім водіям для ознайомлення;

- зважування проводилось на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, тоді як відповідачем не надано доказів зворотного.

Крім того, за доводами позивача, складений ним розрахунок плати за проїзд є додатком до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, тоді як акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт складаються за результатами рейдової перевірки та фіксує порушення, за результатами якого до перевізника застосовуються адміністративно-господарські штрафи або виноситься припис, що не є предметом розгляду спору у зазначеній справі про стягнення плати за проїзд виликовогового транспортного засобу, яка є сумою відшкодування завданих державі матеріальних збитків.

В розрізі вказаних вище аргументів позивач зазначив про те, що відповідач не спростовує факту перевищення вагових параметрів транспортного засобу, тоді як не відповідають дійсності та вводять суд в оману доводи відповідача про відсутність місця проведення контролю в графіку рейдових перевірок.

Стосовно ж заперечень відповідача про належність його до осіб, які мають нести цивільно-правову відповідальність у вигляді плати за проїзд, то позивач зауважив, що у ТТН №8213/2 від 15.07.2021 автомобільним перевізником вказано ПП «Каменяр», тоді як згідно постанови Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №747/45/20 за загальним правилом саме власник транспортного засобу несе вказану відповідальність, а тому відповідач як власник транспортного засобу має сплатити нараховану суму плати за проїзд.

З приводу ж доводів відповідача про відсутність доказів на підтвердження отримання вимоги про сплату нарахованих коштів позивач зазначив, що 02.09.2021 листом Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №72197/19/24-21, який направлено АТ «Укрпошта», повідомлено відповідача про необхідність сплати грошових коштів, і на відповідача покладено обов`язок отримання кореспонденції, що знаходиться поза межами контролю позивача.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Приписами частин 1, 2 статті 5, частин 7, 12 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (тут і надалі - в редакції станом на 16.10.2020 згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані, зокрема, на забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб`єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема:

- державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті;

- габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

- нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Частинами 1, 2 статті 7, частиною 2 статті 32 та статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» унормовано, що автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях.

Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Користувачі автомобільних доріг зобов`язані, зокрема:

- не завдавати своїми діями шкоди автомобільним дорогам, їх складовим та користувачам цих доріг;

- нести відповідальність за шкоду, заподіяну автомобільним дорогам, згідно із законом.

Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту наведених вище норм слідує, що для здійснення руху автомобільними дорогами України транспортними засобами, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, з метою збереження автомобільних доріг необхідна обов`язкова наявність відповідного дозволу на участь у дорожньому русі або документ, що підтверджує внесення плати за такий проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено, зокрема:

- Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879);

- ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Ставки плати за проїзд автомобільними дорогами).

Так, підпунктами 2-5 пункту 2 Порядку №879 (тут і надалі - в редакції від 25.01.2020 згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) надано такі визначення:

- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

- дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.200 №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Пунтком 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (в редакції від 04.03.2021 згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, зокрема, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Пунктами 3, 15, 21, 26, 27, 28, 30, 311, 37 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де

П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру транспортного засобу під час руху дорогою загального користування плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (якщо така плата не була внесена під час отримання дозволу), яка за своєю правовою природою є сумою відшкодування матеріальних збитків, завданих державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користуванн, зобов`язаний внести саме перевізник.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах у постановах Великої Палати Верховного суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17, від 12.02.2020 у справі №917/210/19, у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №914/3255/20, зокрема правову позицію щодо визначення правової припроди плати за проїзд як суми збитків та обов`язку саме первізника сплатити вказані збитки викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 12.02.2020 у справі №926/16/19.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" надано таке визначення автомобільному перевізнику - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

До того ж згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Приписами статтей 73, 74, 79, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В розрізі зазначених норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що:

- обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як передбачений ст. 79 ГПК України стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом наданих позивачем та відповідачем доказів і презюмує обов`язок суду оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- з введенням в дію стандарту доказування необхідним є надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

З наявних в матеріалах справи копій: талона про зважування від 16.07.2020 за №1709, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.07.2021 та акта №058528 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.07.2021 слідує, що:

- за результатами зважування транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 у місці проведення габартино-вагового контролю - м. Київ, Столичне шосе встановлено повну масу транспорту і фактичне осьове навантаження (на здвоєні осі) відповідно: 48,400/18,750/29,650 тони при нормативно допустимих для даного виду транспортного засобу: 40/16/16, що на 21,00%, 17,19% та 85,31% перевищує допустимі параметри;

- вказані документи щодо габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF реєстраційний номер АІ4020СT складено та підписано посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, уповноваженими на проведення такої рейдової перевірки відповідними направленням та графіками перевірок і роботи пунктів вагового контролю.

Водночас згідно наявної в матеріалах справи копії товарно-транспортної накладної №8213/2 від 15.07.2021 перевізником вантажу на транспортному засобі DAF реєстраційний номер АІ4020СT вказано ПП «Каменяр», тоді як жодних інших супроводжуючих вантаж документів, зокрема відповідного дозвільного документа на перевезення вантажів з понаднормовими ваговими параметрами у такій накладній не вказано, як і не зафіксовано наявності такого дозвільного документа посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

За таких обставин, оскільки 16.07.2021 на підставі ТТН №8213/2 від 15.07.2021 ПП «Каменяр» здіснювало на автомобільній дорозі загального користування перевезення вантажу транспортним засобом, вагові параметри якого перевищували нормативні більш як на 2 відсотки, без відповідного дозвільного документа, суд дійшов висновку про наявність протиправної поведінки відповідача, що полягає у порушенні ним, як перевізником, наведених вище норм закону щодо правил руху великовагових транспортних засобів.

Посилання ж відповідача на відсутність затвердженої методики зважування у русі транспортних засобів при перевезенні сипучих вантажів судом визнаються неспроможними, оскільки чинним закодавстовом не передбачено виключень щодо проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу у разі відсутності спеціально затвердженої методики вимірювання осьових навантажень транспортних засобів при перевезенні подільних вантажів, у тому числі і сипучими.

Так, за змістом наведених вище норм закону визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України і такий механізм визначено Порядком №879, що є спеціальним нормативно-правовим актом у відповідних правовідносинах. Відповідну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №420/3371/21 (провадження № К/9901/35258/21).

Надані ж позивачем копії талона про зважування від 16.07.2020 за №1709 та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.07.2021 містять як показники зважування транспортного засобу по кожній осі окремо, так і показники загальної маси кожної зі здвоєних осей, тоді як вимог щодо зазначення у вказаних документах інших відомостей, зокрема ідентифікуючих даних (серійний номер) вимірювальної техніки закон не місить, що спростовує доводи відповідача про сумнівність наданих позивачем документів на підтвердження габартино-вагового контролю.

Суд зауважує, що чинним законодавством не передбачено обов`язкові реквізити, які повинні бути зазначені в талоні зважування, сформованому в результаті здійснення габаритно-вагового контролю, форма такого талону законодавчо не закріплена.

Також судом відхиляється і решта аргументів відповідача про відсутність усіх документів на підтвердження справності обладнання для зважування, оскільки, попри надану позивачем копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, відповідач більш вірогідними доказами не спростував обставин справності обладнання, на якому 16.07.2021 проведено зважування транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 та встановлено перевищення вагових праматерів.

Крім того, висновуючи наведене вище, судом взято до уваги те, що відповідачем не надано жодного доказу у розмінні ст. 79 ГПК України на спростування обставин перевищення нормативно-вагових параметрів під час здійснення перевезення вантажу 16.07.2021 та відсутності дозволу на такий руху, як і не надано суду доказів оскарження в установленому порядку дій посадових осіб Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки з проведення габаритно-вагового контролю та складення відповідних документів щодо фіксування відповідного правопорушення.

Так, відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого позивачем надано свідоцтво про повірку.

Не відповідають наведеним раніше законодавчим приписам і встановленим обставинам на підставі наданих позивачем доказів також посилання відповідача на відсутність акта про огляд дороги та протиправність проведеної рейдової перевірки, оскільки пункт 11 Порядку №879 не передбачає вимог про складення акта огляду дороги, на якій здійснюється габаритно-ваговий контроль, тоді як згідно наявної в матеріалах справи копії графіку щоденної роботи пункту вагового та габаритного контролю на 2021 рік ділянка автомобільної дороги - Столичне шосе у м. Київ визначена як пункт такого контролю.

З огляду наведеного суд звертає увагу відповідача на те, що згідно Порядку №879 дозвіл на рух видається як єдиний уніфікований документ, а тому доказово неспроможними та такими, що не відповідають способам доказування, у тому числі шляхом надання більш вірогідних доказів, доводи відповідача про те, що відсутність дозвільного документа на рух великовагових транспортних засобів має встановлюватись виключно постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу або приписом уповноваженого органу.

У розрізі вказаного суд зауважує, що адміністративно-господарські штрафи або приписи уповноваженого органу не є тотожними процедурі габартино-вагового контролю, а нарахування плати за проїзд з перевищенням вагових параметрів, у тому числі і без відповідного дозволу, здійснюється не на підставі постанов про накладення штрафу та/або приписів, а тому відсутність останніх не впливає на чинність та доказову силу складених позивачем за результатами габартино-вагового контролю талона про зважування від 16.07.2020 за №1709, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.07.2021 та акта №058528 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.07.2021.

Зі змісту наявного в матеріалах справи розрахунку плати №058528 від 16.07.2021 слідує, що нарахування ПП «Каменяр» плати за проїзд виконано посадовою особою Укртрансбезпеки у відповідності до вимог та формули Порядку №879 за Ставками плати за проїзд автомобільними дорогами, а сума такої плати склала 1 334,80 євро, еквівалентних 43 029,81 грн по курсу валют Національного Банку України станом на 16.07.2021.

Водночас, здійснюючи участь в дорожньому русі транспортним засобом з надмірним навантаженням без відповідного дозволу, відповідач нарахованої плати за проїзд з перевищенням нормативних параметрів навантаження в розмірі 1 334,80 євро, еквівалентних 43 029,81, у добровільному не сплатив, а тому вказані обставини свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між наведеною вище протиправною поведінкою відповідача та відповідною сумою відшкодування матеріальних збитків, завданих державі, у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних загального доріг.

Висновуючи вказане, судом враховано, що інтерес держави у надходженні плати за проїзд автомобільними дорогами полягає у тому, що від повноти та своєчасності зарахування такої плати до бюджету залежить ефективність і результативність останнього, можливість запровадження і реалізації програм економічного і соціального розвитку країни та збереження/відновлення доріг загального користування, що в свою чергу надає державі можливість виконувати гарантовані Конституцією України зобов`язання перед народом.

В розрізі зроблених вище висновків судом враховано, що:

- згідно з висновками Великої Палати Верховного суду, викладеними у постанові від 12.02.2020 у справі №917/210/19, визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом - Порядку №879, не суперечить чинному законодавству.

До того ж згідно викладеної у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №914/3255/20 правової позиції ні пункти 21, 30, 301 Порядку №879, ні положення Правил дорожнього руху, ні положення пункту 4 Правил №30 не містять вказівки про можливість віднімання величини похибки при розрахунку плати за проїзд у разі встановлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра транспортного засобу більш як на 2 відсотки.

Судом визнаються неспроможними посилання ПП «Каменяр» на його неналежність у статусі відповідача за позовом у зазначеній справі з огляду на наведених вище законодавчих приписів і викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №926/16/19 правової позиції.

В розрізі наведеного судом враховано, що стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення та за якими, зокрема, встановлюється особа перевізника, тоді як ПП «Каменяр» не спростувало більш вірогідними доказами обставин здійснення ним 16.07.2021 на підставі ТТН №8213/2 від 15.07.2021 перевезення вантажу транспортним засобом DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , вагові параметри якого перевищили нормативні.

Враховуючи вказане та різницю між поняттями перевізника, власника транспортного засобу і його фактичного користувача, судом не приймаються надані відповідачем копії заперечення №9 від 09.08.2021 та договору позички транспортного засобу №10-а від 01.06.2021, як і оцінюються судом критично відповідні доводи ПП «Каменяр» про передачу, на час виникнення спірних правовідносин, транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 у користування іншій особі.

Водночас судом відхиляють також і посилання позивача на постанову Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №747/45/20 з доводами про те, що ПП «Каменяр» має нести відповідальність у вигляді нарахованої плати за проїзд, позаяк при визначенні ПП «Каменяр» як належного у зазначеній справі відповідача судом враховано саме висновки Великої Палати Верховного Суду згідно постанови від 12.02.2020 у справі №926/16/19, які мають перевагу над висновками Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду згідно постанови від 10.11.2021 справі №747/45/20.

Крім того судом відхиляються доводи обох сторін в розрізі обставин направлення вимоги щодо внесення нарахованої плати за проїзд, позаяк вказана вище відповідальність перевізника та її виникнення не ставиться в залежність від надіслання вказаної вимоги та її отримання перевізником.

Відповідно до пункту 1, підпунктів 2, 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (в чинній на момент звернення до суду із відповідним позовом редакції), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідні завдання та повноваження Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103, передбачало і в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема пункт 27 Положення передбачав, що Укртрансбезпека здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

За таких обставин, враховуючи обґрунтованість доводів позивача про наявність порушення зі сторони відповідача вимог закону щодо користування автомобільними дорогами України - перевищення вагових параметрів вантажу без відповідного дозволу, як наслідок порушення прав та інтересів держави щодо збереження/відновлення доріг загального користування, суд дійшов висновку, що вимога Укртрансбезпека про стягнення з ПП «Каменяр» до Державного бюджету України 43 029,81 гривень плати за проїзд автомобільними дорогами підлягає задоволенню як така, що доведена належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача повністю.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Каменяр» (вул. Леваневського, буд. 87Г, А/С 181, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ідентифікаційний код 20570596) в доход Державного бюджету України 43 029 (сорок три тисячі двадцять дев`ять) грн 81 коп плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Каменяр» (вул. Леваневського, буд. 87Г, А/С 181, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, номер ідентифікаційний код 20570596) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, будинок 14, м. Київ, 03135, ідентифікаційний код 39816845) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 07.09.2023.

Суддя В.А. Ярема