Рішення

від 28.08.2023 по справі 922/1475/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2023м. ХарківСправа № 922/1475/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "А.П.С.-Сервіс" (місцезнаходження: 61118, м. Харків, пр-т Тракторобудівників, буд. 114В, кім. 2; код ЄДРПОУ: 34388523) до Фізичної особи-підприємця Зуєнка Дмитра Геннадійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення 725 987,92 грн. за участю представників:

позивача Залеська А.С.;

відповідача Ломага А.А.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "А.П.С.-Сервіс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Зуєнка Дмитра Геннадійовича заборгованості за договором № ОР-15.2/07.21 оренди нежитлового приміщення від 15 липня 2021 року в загальному розмірі 725 987,92 грн., з яких: заборгованість з орендної плати - 275 929,54 грн.; пеня - 86 514,93 грн.; штраф - 328 302,00 грн.; інфляційні втрати - 29 792,95 грн. та 3% річних - 5 448,50 грн.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 889,82 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 року позовну заяву ПП "А.П.С.-Сервіс" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву до 28.08.2023 року.

Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2023 року позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд позов задовольни.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.08.2023 року проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов та просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши вступне слово представників сторін, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством «А.П.С.-СЕРВІС» та Фізичною особою-підприємцем Зуєнко Дмитром Геннадійовичем укладено договір № ОР-15.2/07.21 оренди нежитлового приміщення від 15.07.2021 року (надалі Договір), змінений і доповнений додатковими угодами № 1 від 02.08.2021 року та № 2 від 30.11.2021 року. Площа орендованих приміщень з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.08.2021 року складає 475,80 кв.м. Орендна плата за вказані приміщення із урахуванням додаткової угоди № 2 від 30.11.2021 року складає 23 790 грн на місяць з урахуванням ПДВ. Договір укладений між ПП «А.П.С.-СЕРВІС» та ФОП Зуєнко Д.Г. терміном до 15.07.2022 року.

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 Договору об`єкт оренди передається орендарю протягом десяти робочих днів з дати підписання цього Договору. Факт передачі об`єкта оренди підтверджується актом приймання-передачі, в якому вказується стан об`єкта оренди на момент передачі. Право з`являється у орендаря з моменту підписання такого акту приймання-передачі.

29.07.2021 року сторонами підписаний акт прийому-передачі (повернення) приміщення, відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення, що розташоване на першому та другому поверсі за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 114 В у нежитловій будівлі, площею та на умовах, визначених у Договорі (а.с. 55).

Відповідно до п. 4.2. Договору орендна плата сплачується за розрахунковий місяць не пізніше 10 числа місяця, що передує розрахунковому.

Пунктом 5.3 Договору передбачено що, якщо орендар продовжує користуватись об`єктами оренди після закінчення строку Договору, то в разі відсутності заяви з боку орендодавця про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

У разі прострочення орендарем строків оплати, передбачених у цьому Договорі більше ніж на 5 робочих днів, він сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, а також штраф в розмірі денної орендної плати за кожний день прострочення (п. 6.2 Договору). Штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання порушеного зобов`язання (п. 6.3 Договору). Сторони погодилися збільшити строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) до трьох років (п. 6.4 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань згідно з цим Договором, якщо таке невиконання спричинено обставинами непереборної сили (надалі - Форс-Мажор), включаючи, але не обмежуючись цим, громадськими заворушеннями, пожежею, повінню, страйком, тощо. Сторона, яка заявляє про обставини Форс-Мажору, негайно надає повідомлення іншій стороні та докладає всіх зусиль, що розумно необхідні для пом`якшення обставин Форс-Мажору та виконання своїх зобов`язань за цим Договором (п. 7.2 Договру). Якщо будь-яка обставина Форс-Мажор, передбачена статтею 7.1, прямо впливає на виконання зобов`язань сторонами згідно з цим Договором, період виконання таких зобов`язань подовжується на період, що дорівнює часу, коли існували такі обставини (п. 7.3 Догоору). Сторона, яка заявляє про обставини Форс-Мажору повинна отримати підтвердження таких обставин у ТПП України або в установі на яку урядом України покладено функції по ліквідації надзвичайних ситуацій (п. 7.4 Договору).

Відповідно до п. 9.7 та 9.8 Договору будь-яке повідомлення, яке вимагається або дозволяється цим Договором, надається в письмовій формі та вважається наданим, зокрема, через сім дні після надіслання рекомендованим листом. Кожна Сторона Договору зобов`язуються належним чином приймати та в строк 20 календарних днів розглядати будь-які повідомлення, від іншої Сторони.

Згідно з п. 5.1 п. 5.2 Договору, строк користування об`єктом оренди становить 12 місяців, а саме до 15.07.2022 року включно. Якщо Орендар продовжує користуватися Об`єктами оренди після закінчення строку Договору, то в разі відсутності заяви Орендодавця про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до п. 5.4. Договору цей Договір може бути достроково розірвано, за умови письмового попередження іншої сторони за 60 календарних днів до такого розірвання.

Усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі та вступають в силу з моменту підписання їх сторонами (п. 9.6. Договору).

Позивач зазначає, що враховуючи відсутність повідомлень зі сторони Орендаря щодо наміру припинити орендні правовідносини після закінчення строку договору 15.07.2022, договір вважався продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, тобто до 15.07.2023.

Також Позивачем зазначається, що останній платіж орендної плати за договором був здійснений відповідачем у лютому 2022 року.

З цих підстав, 23.02.2023 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору оренди та вимогу щодо сплати заборгованості з орендної плати. Також в цьому повідомленні, позивач просить повернути відповідача надані в оренду нежитлові приміщення протягом семи днів від моменту отримання ним цього повідомлення (докази направлення наявні в матеріалах справи а.с. 11).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

Вищезазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на наступне:

- по-перше, у зв`язку з введенням в країні воєнного стану та у зв`язку зі щоденними, систематичними масованими обстрілами м. Харкова, загрозою для життя та здоров`я, та відсутністю доступу до орендованих приміщень. з 24.02.2022 року відовідачем в той же день був підписаний наказ про припинення користування об`єктом оренди;

- по-друге, оскільки у період з 24.02.2022 року по липень 2022 року орендоване пиміщення переважно перебувало без електропостачання через щоденні пошкодження ліній електромереж, а доступ до приміщень був обмеженим, що підтверджується листом КП «Харківводоканал» на адвокатський запит від 12.05.2023 року, в якому зазначено, що з лютого 2022 року по липень 2022 року у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України, ПП «А.П.С.-СЕРВІС» не було надано доступу до приміщень для зняття показань з лічильника води, відповідач не мав можливісті здійснювати виробничу діяльність в орендованому приміщенні;

- по третє, 24.04.2022 року усе майно з об`єкту оренди за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 114 В, яке належало ФОП Зуєнку Д.Г., було вивезено до м. Хмельницький, вул. Січових Стрільців, 6 та підтверджується рахунком-договором 24/04 від 24.04.2022 року між АТ «Укрпошта» та ФОП Тарасовою О.М., товарно-транспортною накладною № 271 від 24.04.2022 року та платіжною інструкцією від 27.06.2022 року № 64;

- по-четверте, п. 10 Договору зазначено, що контактною інформацією є місце знаходження/реєстрації позивача: 61118, м. Харків, пр-т Тракторобудівників, буд. 114 В, проте з 24.02.2022 року не вдалось зв`язатись із жодною посадовою особою ПП «А.П.С.-СЕРВІС» для вручення письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку та повідомлення про настання форс-мажорних обставин. Іншої контактної інформації з позивачем відповідачу відомо не було. І лише в кінці травня 2022 року з відповідачем у мессенджері Вайбер зв`язалась уповноважена особа від директора ПП «А.П.С.-СЕРВІС» та повідомила про можливість направлення повідомлення про розірвання Договору на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «НІККО»: 61045, місто Харків, вул. Дербенська, буд. 109. Назване підприємство очолювала дружина директора ПП «А.П.С.-СЕРВІС» - Дасюда Тетяна Віталіївна. У обставинах, які склались саме Дасюда Т.В. була контактною особою із питань розірвання договорів оренди приміщень за адресою: 61118, м. Харків, пр-т Тракторобудівників, буд. 114 В. Тому, 05.07.2022 року відповідач направив повідомлення про розірвання Договору у зв`язку із закінченням строку його дії на адресу: АДРЕСА_2 ;

- по-пяте, 22.05.2023 року відповідач звернувся до Запорізької торгово-промислової палати, якою видано Сертифікат № 2300-23-2561 про форс-мажорні обставини, зі змісту якого вбачається, що відповіач не міг з 24.02.2022 року використовувати об`єкт оренди в силу бойових дій на території міста Харкова, а період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24 лютого 2022 року, дата закінчення - 29 липня 2022 року.

Тому, відповідач вважає, що оскільки він припинив користування об`єктом оренди з 24.02.2022 року та не продовжив користуватись ним після 15.07.2022 року, дія Договору від 15.07.2021 року № ОР- 15.2/07.21 припинилась з 16.07.2022 року. А у період дії Договору з 24.02.2022 року по 15.07.2022 року настали обставин, за які орендар не відповідає. Обставини непереборної сили позбавили його можливості використовувати об`єкт оренди, і як наслідок, наявні підстави для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України за вказаний період.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Істотними умовами договору оренди є, зокрема, строк, на який укладається договір оренди (ч. 1 ст. 284 ГК України). Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди передбачені у ст. 764 ЦК України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість пролонгації договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Так, відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до статті статті 782 ЦК України Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Суть поновлення договору оренди згідно з наведеними нормами полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він визнається в силу закону продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець, причому орендодавець має право відмовитися від договору, надіславши орендарю відповідну заяву протягом місяця після закінчення строку такого договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного Кодексу Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 654 Цивільного Кодексу Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 9.7. Договору повідомлення сторонам надсилаються на адреси або номери визначені в п.10 Договору та вважаються наданими, зокрема, через сім днів після надіслання рекомендованим листом.

Згідно з п. 9.6 Договору Зміни до цього Договору набувають чинності лише за умови якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Оскільки, крім додаткової угоди 1 від 02.08.2021 і додаткової угоди 2 від 30.11.2021 інші зміни до Договору не вносилися, то єдиною адресою позивача є адреса, вказана в п. 10 Договору, а саме: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 114, літ. В.

Доказів направлення листа, в порядку п. 9.7 Договору, про дострокове розірвання Договору на зазначену в п. 10 Договору адресу, Відповідач не надав. Акт приймання-передачі нерухомого майна від орендаря до орендодавця також не був підписаний сторонами, та не направлявся на адресу Позивача, зазначену в договорі оренди.

Щодо скріншоту листування з застосунку «Viber», в якому, як стверджує Відповідач, з ним зв`язалась уповноважена особа директора ПП «А.П.С.- Сервіс», яка повідомила про можливість направлення повідомлення про розірвання договору на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «НІККО», суд зазначає наступне.

Суд не може взяти до уваги як належний доказ листування, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, зокрема, постанова від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення».

Щодо листа від 15.06.2022 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «НІККО» (код ЄДРПОУ 36324571): 61075, м. Харків, вул. Дербенська, буд. 109. суд зазначає наступне.

На підтвердження направлення зазначеного повідомлення відповідачем подано лише фіскальний чек Укрпошти № 6105402250389 від 05.07.2022.

Суд зауважує на тому, що належними доказами направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення (вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 916/1093/21.).

Отже, суд дійшов висновку про те, що наданий відповідачем фіскальний чек № 6105402250389 від 05.07.2022 за відсутності належним чином оформленого опису вкладення у цінний лист жодним чином не підтверджує надсилання ПП «А.П.С.- Сервіс» повідомлення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 15.06.2022, оскільки, фіскальний чек підтверджує лише надання (оплату) послуг поштового зв`язку та не надає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення.

Крім того, з відповідного фіскального чеку вбачається, що дане повідомлення направлено на ім`я НИККО.

Вищевказане відповідач обґрунтовує тим, що назване підприємство очолювала дружина директора ПП «А.П.С.-СЕРВІС» - ОСОБА_1 і саме вона повідомила через мессенджер Вайбер нову контактну адресу позивача для розірвання договорів оренди приміщень за адресою: 61118, м. Харків, пр-т Тракторобудівників, буд. 114 В.

Як вже було зазначено судом, в пункті 10 Договору вказана адреса позивача: 61118, м. Харків, пр-т Тракторобудівників, буд. 114 В. Відповідно до п. 9.7 Договору будь-яка сторона може змінити свою адресу та номери для надання повідомлення за умови повідомлення іншої сторони принаймні за 30 (тридцять) днів про зміну такої адреси або номера для повідомлення. Будь-яке повідомлення, яке вимагається або дозволяється цим Договором, надається в письмовій формі.

Проте, в матеріалах справи відсутнє повідомлення позивача про зміну адреси останнього згідно умов Договору.

Щодо посилання відповідача про повідомлення у мессенджері Вайбер останнього про можливість направлення листа про розірвання Договору оренди на іншу адресу позивача, ніж зазначена в Договорі, суд зазначає наступне.

З вищезазначеного повідомлення у мессенджері Вайбер не вбачається повноважень особи, яка надіслала дане повідомлення, на вчинення відповідних дій. Також, умовами Договору не визначено такий спосіб направлення повідомлень як: повідомлення у мессенджері Вайбер.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Договір оренди було пролонговано до 15.07.2023.

Щодо заперечень відповідача про припинення ним користування об`єктом оренди з 24.02.2022 року та доказів в обґрунтування цього, суд зазначає наступне.

Підписаний відповідачем в односторонньому порядку наказ від 24.02.2022 року про припинення користування об`єктом оренди не передбачений умовами Договору та нормами чинного законодавства, є лише внутнішнім документом відповідача.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що з 24.04.2022 року у орендованих приміщеннях майно відповідача не перебувало, оскільки відбулось переміщення виробничого обладнання в рамках урядової програми.(а.с.78)

З доказів, наданих відповідачем, в якості перевезення майна, як зазначає відповідач, що знаходилось в орендованому приміщенні, неможливо встановити факт звільнення орендованого приміщення від належного відповідачу майна, оскільки невідомо: яке саме майно та в якій кількості знаходилось за адресою об`єкта оренди, відсутній опис інвентаризації майна та документи належності цього майна на праві власності відповідачу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Аналогічна норма міститься в п. 2.6 Договору, повернення орендарем об`єкта оренди орендодавцю оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами договору. Об`єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Проте, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вищезазначений акт приймання-передачі об`єкта оренди від ФОП Зуєнко Д.Г. до ПП "А.П.С.-Сервіс" відсутній.

У відзиві на позовну заяву Відповідач стверджує, що з лютого 2022 по липень 2022 доступ до приміщень був обмежений, відповідач не мав можливісті здійснювати виробничу діяльність у період з 24.02.2022 року по липень 2022 року, через переважну відсутність електропостачання за адресою об`єкта оренди, що підтверджується листом КП «Харківводоканал» на адвокатський запит від 12.05.2023, в якому зазначено, що у вказаний період не було надано доступу до приміщень для зняття показань з лічильника води. (арк.справи 78).

Щодо посилань відповідача стосовно того, що останній не мав можливісті здійснювати виробничу діяльність у період з 24.02.2022 року по липень 2022 року через переважну відсутність електропостачання за адресою об`єкта оренди, суд вважає зазначити наступне.

Відповідач послається на лист КП «Харківводоканал», проте в даному листі зазначено про те, що з лютого 2022 року по липень 2022 року у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України, ПП «А.П.С.-СЕРВІС» не було надано доступу до приміщень для зняття показань з лічильника води, проте суд зазначає, що це аж ніяк не підтверджує факт неможливості користування об`єктом оренди відповідачем. Вказаний лист лише відображає інформацію щодо ненадання допуску до приміщень саме працівників КП «Харківводоканал», а не відповідача.

Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2023 суд задовольнив клопотання представника Відповідача про витребування у ПрАТ «Харківенергозбут» документів на підтвердження відсутності електропостачання на об`єкті оренди у період з 24.02.22 по 15.07.2022 та про фактичне електропостачання до будівлі за адресою: м.Харків, прос.Тракторобудівників, 114 В у зазначений період.

05.07.2023 ПрАТ «Харківенергозбут» листом надало відповідь на виконання ухвали, в якому зазначається що ПрАТ «Харківенергозбут» не є розпорядником інформації щодо аварійного припинення/відновлення електропостачання.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ненадання КП «Харківводоканал» доступу до приміщень та можлива відсутність електропостачання на об`єкті оренди не є беззаперечним та достатнім доказом невикористання Відповідачем Об`єкта Оренди у спірний період.

Віповідачем не надано доказів звернення останнього до відповідних державних органів щодо надання можливості доступу до орендованого приміщення.

Отже, відповідачем не надано доказів які б підтверджували факт того, що останній не користувався орендованим приміщенням в період з 24.02.2022 року по 15.07.2022 року та в порушення положень пункту 10 Договору відповідач не направив повідомлення про розірвання Договору на належну адресу позивача, визначену Договором.

Щодо заперечень відповідача, які ґрунтуються на обставинах непереборної сили, які позбавили його можливості використовувати об`єкт оренди, і як наслідок потягли за собою підстави для застосування в даному випадку ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася, суд зазначає наступне.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від /14.03.2022 № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX.

Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року №2915-IX, та Указом від 1 травня 2023 року №254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року №3057-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 18 листопада 2023 року.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 7.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань згідно з цим договором, якщо таке невиконання спричинене обставинами непереборної сили (надалі «Форс-мажор»)

Сторона, яка заявляє про обставини Форс-Мажору негайно надає повідомлення іншій Стороні та докладає всіх зусиль, що розумно необхідні до пом`якшення обставин Форс-Мажору та виконання своїх зобов?язань за цим Договором (п.7.2)

Сторона, яка заявляє про обставини Форс-Мажору, повинна отримати підтвердження таких обставин у ТПП України або в установі на яку урядом України покладено функції по ліквідації надзвичайних ситуацій. (п.7.4)

Відповідно до ч. 2ст. 218 ГК Українипідставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності. Так, норма ч. 2ст. 218 ГК Українипередбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК Українивизначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Щодо нарахування орендної плати відповідач вказує, що відповідно до ч. 6статті 762 Цивільного кодексу Українинаймач звільняється від плати за найм (оренду) майна за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Оцінюючи заперечення відповідача з посиланням на наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з введенням воєнного стану на території України, що позбавило можливість відповідача здійснювати підприємницьку діяльність, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки з орендної плати, суд вважає за необхідне зазначити, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. Навіть, якщо під час війни сторона не може своєчасно виконати свої зобов`язання за договором - це не є підставою для звільнення від відповідальності за таке невиконання.

Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, Відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору є недостатньо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України таЗаконом України «Про торгово-промислові палати України».

Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінніЦивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

З наведеного вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на неможливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання

Як свідчать матеріали справи, з відповідним зверненням відповідача Запорізька Торгово-промислова палата видала сертифікат № 2300-23-2561 від 30.05.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереробної сили).(а.с.110)

Суд зазначає, що відповідач звернувся до Запорізької Торгово-промислової палати вже після подання позивачем позову до суду та більш ніж через рік повномасштабної війни, що прямо суперечить п. 7.2 Договору, який прямо вказує, що сторона надає повідомлення про обставини Форс-Мажору негайно. Також доказів повідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин, в порядку передбаченого Договором (п. 9.7 Договору) Відповідачем не надано.

Крім того, щодо самого Сертифікату про форс-мажорні обставини Запорізької торгово-промислової палати,суд зазначає таке.

З тексту Сертифікату неясно та незрозуміло, яким чином встановлювалась неможливість використання орендованого приміщення у спірний період, оскільки для даного висновку надані ті самі документи, які надані відповідачем до матеріалів справи: договір оренди нежитлового приміщення, додаткові угоди до Договору, наказ відповідача про припинення використання орендованих приміщень, доручення відповідача на уповноваження ФОП Лисак Д.А. організувати та здійснити перевезення майна, що знаходилось в орендованих приміщеннях, рахунку-договору щодо надання транспортних послуг, товарно-транспортна накладна на підтвердження перевезення та Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022р„ із змінами внесеними Указами Президента України від 14.03.2022р. №133/2022, від 18.04.2022р. №259/2022, від 17.05.2022р, №341/2022, від 12.08.2022р. №573/2022, від 07.11.2022р. №757/2022, від 01.05.2023р. №254/2023.

Не зазначено причинно-наслідкового зв`язку між подіями, які перелічені у Сертифікті та висновком про неможливість використання приміщення. Не зазначено обгрунтування саме періоду по 29.07.2022 року.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів які б підтверджували вплив агресії РФ на неможливість виконання зобов`язання за спірним договором, а неможливість виконання зобов`язання щодо оплати оренди приміщення за Договором перебуває у прямому причинному зв`язку із обставинами військового стану та/або воєнними діями.

Крім того, в порушення положень п. 7.1. Договору відповідач письмово не повідомляв позивача про неможливість виконання зобов`язань за Договором через форс-мажорні обставини.

Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану в даному випадку визнаються судом недоведеними та необґрунтованими.

Частиною 1 ст. 286 ГК Українии передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Згідно із ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Щодо посилання відповідача в судовому засіданні на те, що позивачем не виставлялися рахунки на оплату оренди, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.3 Договору орендна плата, за розрахунковий місяць сплачується орендарем авансом не пізніше 10 числа місяця, що передує розрахунковому. Виставлення ж рахунків на оплату оренди Договором не передбачено.

Отже, посилання відповідача на відсутність рахунків на оплату оренди, до уваги судом не приймаються.

В силу ч.1 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вже було зазначено вище, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та передав відповідачу майно, що підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі приміщення.

Крім того, позивачем було надано повідомлення від 22.02.2023 року про відмову від договору оренди та вимогу щодо сплати заборгованості з орендної плати.

Отже, заборгованість відповідача по орендній платі за період з 11.02.2022 року по 31.03.2023 року становить 275929,54 грн.

Факт наявності заборгованості відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою УкраїниКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, остання, відповідно достатті 9 Конституції Українинабула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 роціЗакону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач доказів здійснення повної або часткової сплати оренди не надав, позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 275929,54 грн. є правомірними, обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, окрім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 86 514,93 грн., штраф - 328 302,00 грн., інфляційні втрати - 29 792,95 грн. та 3% річних - 5 448,50 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 86514,93 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2 Договору передбачається, що разі прострочення орендарем строків оплати, передбачених у цьому Договорі більше ніж на 5 робочих днів, він сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вимоги статтей 79, 86, ч. 5 ст. 236, ст. 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що він є невірним, з огляду на наступне.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, з аналізу вищенаведеної норми вбачається, що нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той час, як позивачем нараховано пеню в періоди з 11.02.2022 року по 31.03.2023 року, з 11.03.2022 року по 31.03.2023 року, з 11.04.2022 року по 31.03.2023 року, з 11.05.2022 року по 31.03.2023 року, з 11.06.2022 року по 31.03.2023 року, з 11.07.2022 року по 31.03.2023 року та з 11.08.2022 року по 31.03.2023 року, яка перевищує вищезазначений термін, що в свою чергу є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши перерахунок суми пені за вищезазначені періоди з урахуванням вимог діючого законодавства, судом встановлено, що вірним є нарахування пені на суму орендних платежів за кожний місяць з урахуванням строку нарахування, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України в розмірі 57139,23 грн.

Враховуючи вищенаведене, до стягнення з відповідача підлягає сума пені у розмірі 57139,23 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 29375,70 грн. суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю її нарахування.

Щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі денної орендної плати за кожен день прострочення в сумі 328 302,00 грн., суд зазначає наступне.

Крім пені, позивачем заявлено до стягнення суму штрафу в розмірі 328 302,00грн на підставі п.6.2 Договору, яким передбачено, що у разі прострочення Орендарем строків оплати, передбачених у цьому Договорі більше ніж на 5 робочих днів, він сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, а також штраф в розмірі денної Орендної плати за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В розумінні ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В той же час пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Однак, пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у разі прострочення строків оплати орендар додатково до пені сплачує орендодавцю штраф в розмірі денної орендної плати за кожний день прострочення.

Чинним законодавством не встановлено для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому законодавством передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (тобто, разове стягнення), однак штраф, погоджений сторонами в п.6.2 Договору, нараховується у розмірі денної орендної плати за кожен день прострочення виконання, що за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб його обчислення за кожен день прострочення, підпадає під визначення пені.

Отже визначення п.6.2 розміру штрафу не лише не узгоджується з положеннями ЦК України та ГК України, а й з приписами статті 61 Конституції України, тому що у випадку встановлення у договорі окремо пені за прострочення строків оплати, кредитор може здійснити подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання орендарем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення, за період з 11.02.2022 по 31.03.2023, то підстави для стягнення штрафу у розмірі денної орендної плати за кожен день прострочення з 11.02.2022 по 21.04.2023, який по суті теж є пенею, у позивача відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення штрафу у розмірі 328302 грн., у зв`язку з безпідставністю нарахування позивачем вказаної суми.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Правовий аналіз положень статтей526,599,611,625 ЦК Українидає підстави для висновку про те, що кредитор має право на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за вищевказаний період на заборгованість за Договорм оренди нараховані арифметично вірно.

Отже, приймаючи до уваги прострочення відповідачем виконання основного зобов`язання щодо оплати за договором оренди, з урахуванням перерахунку періоду та сум нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 29 792,95 грн. та 3% річних в сумі 5 448,50 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуєтьсястаттею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору в розмірі 5524,65 грн. покладаються на відповідача, в іншій частині (5365,17 грн.) залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статями 1, 2, 13, 73,74,76 80, 86,123,129,236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "А.П.С.-Сервіс" задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Зуєнко Дмитра Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "А.П.С.-Сервіс" (61118, м. Харків, пр-т Тракторобудівників, буд. 114 В, кім. 2, код ЄДРПОУ 34388523) заборгованість в сумі 275 929,54 грн., пеню 57 139,23 грн.; інфляційні втрати - 29 792,95 грн., 3% річних - 5 448,50 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5524,65 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "06" вересня 2023 р.

СуддяВ.В. Рильова

922/1475/23