Постанова

від 22.11.2023 по справі 922/1475/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/1475/23

Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Мартюхіної Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Гребенюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Залеська А.С., ордер серія АН №1266778 від 09.10.2023;

від відповідача (апелянта): Ломага А.А., ордер серія ВІ №1127762 від 22.09.2023;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зуєнка Дмитра Геннадійовича, м. Харків (вх. №1970 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 (повний текст складено 06.09.2023) у справі №922/1475/23 (суддя Рильова В.В.),

за позовом Приватного підприємства "А.П.С.-Сервіс", м. Харків,

до Фізичної особи-підприємця Зуєнка Дмитра Геннадійовича, м. Харків,

про стягнення 725987,92грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Приватне підприємство "А.П.С.-Сервіс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Зуєнка Дмитра Геннадійовича про стягнення грошових коштів загальному розмірі 725987,92грн, з яких: заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №ОР-15.2/07.21 від 15.07.2021 - 275929,54грн; пеня - 86514,93грн; штраф - 328302,00грн; інфляційні втрати - 29792,95грн та 3% річних - 5448,50грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 10889,82грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №ОР-15.2/07.21 від 15.07.2021 щодо повної та своєчасної сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1475/23 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ФОП Зуєнка Д.Г. на користь ПП "А.П.С.-Сервіс" заборгованість з орендної плати в сумі 275929,54грн, пеню - 57139,23грн, інфляційні втрати - 29792,95грн, 3% річних - 5448,50грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5524,65грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вищевказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованість з орендної плати за період з 11.02.2022 по 31.03.2023 в сумі 275929,54грн, тоді як доказів здійснення повної або часткової сплати оренди відповідач не надав, позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, що є підставою для стягнення основного боргу.

Суд відхилив заперечення відповідача щодо направлення ним відповідачу повідомлення про припинення договору оренди, а також не прийняв до уваги доводи ФОП Зуєнка Д.Г. про наявність форс-мажорних обставин, які б свідчили про неможливість використання або повернення орендодавцю нерухомого майна, мотивувавши свій висновок відсутністю належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Встановивши наявність прострочення відповідачем виконання основного зобов`язання щодо оплати за договором оренди, з урахуванням перерахунку правильності періоду та сум нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 29792,95грн - інфляційних втрат та 5448,50грн - 3% річних.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 86514,93грн господарський суд задовольнив частково на суму 57139,23грн, з огляду на неврахування позивачем при здійсненні розрахунку положень ч. 6 ст. 232 ГК України, якою обмежено нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, шестимісячним терміном від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, суд відмовив у задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі денної орендної плати за кожен день прострочення в сумі 328302,00грн, нарахованих позивачем на підставі п. 6.2 договору, зважаючи на те, що таке нарахування свідчить про подвійне притягнення порушника до відповідальності за одне порушення, що не узгоджується з положеннями ЦК та ГК України, а також з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач - ФОП Зуєнко Д.Г. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 по справі №922/1475/23 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, вважає судове рішення в частині задоволених позовних вимог необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

- господарським судом першої інстанції не було враховано та не надано належної правової оцінки доводам та доказам відповідача, якими підтверджується факт припинення дії договору оренди нежитлового приміщення після 15.07.2022, що, на думку скаржника, призвело до передчасного висновку суду щодо пролонгації договору оренди на підставі норм ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України та дія договору до 15.07.2023;

- відповідач посилається на те, що з метою донесення орендодавцю інформації про намір орендаря розірвати договір оренди та повідомлення про настання форс-мажорних обставин ним з 24.02.2022 вживалися заходи щодо безпосереднього повідомлення директора ПП "А.П.С.-Сервіс" за адресою реєстрації: 61118, м.Харків, просп. Тракторобудівників, буд. 114 В, кім. 2, яка співпадає з місцезнаходженням об`єкту оренди;

- однак, відповідачу з 24.02.2022 не вдалось зв`язатись із жодною посадовою особою ПП "А.П.С.-Сервіс" для вручення письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку та про настання форс-мажорних обставин; будь-яких інших засобів зв`язку, окрім юридичної адреси ані договір, ані додаткові угоди не містять;

- на підтвердження того факту, що з 24.02.2022 представники орендодавця протягом тривалого часу не перебували за адресою свого місцезнаходження відповідачем надано ряд відповідних доказів, у тому числі копію відповіді на адвокатський запит від ФОП Бєлінського А.І. (одного з орендарів нежитлових приміщень за цією ж адресою), однак зміст цього листа не був досліджений та оцінений судом;

- у кінці травня 2022 року з ФОП Зуєнко Д.Г. у мессенджері "Viber" зв`язалась уповноважена особа від директора ПП "А.П.С.-Сервіс" - Момот Ольга, яка повідомила про можливість направлення повідомлення про розірвання договору на адресу ТОВ "Фірма "Нікко" (код ЄДРПОУ 36324571): 61045, м. Харків, вул. Дербенська, буд. 109, у зв`язку з чим відповідач 05.07.2022 направив таке повідомлення, що було для нього єдиним можливим способом повідомити позивача про свій намір розірвати договір оренди;

- однак, господарським судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги як належний доказ листування у месенджері "Viber" з тих мотивів, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом у розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у п. 37 постанови у справі №916/3027/21;

- з урахуванням висновку, наведеному Великою Палатою Верховного Суду у вказаній справі, відповідач вважає, що долучена ним роздруківка повідомлення з мессенджеру "Viber" від уповноваженої особи позивача з пропозицією про направлення повідомлення на іншу поштову адресу є електронним доказом у справі, а контактний номер відправника повідомлення (Момот Ольги) у мессенджері "Viber" використовувався для комунікації з орендарями, що додатково підтверджується листом від іншого орендаря - ФОП Бєлінського;

- крім того, відповідач вважє, що для пролонгації договору оренди обов`язковою умовою є саме факт користування орендарем об`єктом оренди після закінчення строку дії договору; у той же час, відповідачем в ході розгляду справи було належним чином підтверджено, що ФОП Зуєнко Д.Г. припинив використовувати об`єкт оренди з 24.04.2022, а все належне йому майно було вивезено в рамках урядової програми з релокації бізнесу до м. Хмельницький, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами;

- при цьому, за твердженням відповідача, неможливість своєчасного повернення орендарем нерухомого майна у визначений договором спосіб (за актом приймання-передачі була зумовлена форс-мажорними обставинами (військовою агресією проти України та проведенням бойовимх дій у м. Харкові), що засвідчено сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати, а також відсутністю будь-яких уповноважених представників ПП "А.П.С.-Сервіс" за місцем знаходження об`єкта оренди, що унеможливило підписання акту-приймання передач;

- з огляду на зазначені обставини апелянт стверджує, що ФОП Зуєнко Д.Г. завчасно звільнив об`єкт оренди від свого майна, припинив користуватись ним та повідомив орендаря про розірвання договору нежитлових приміщень у єдиний можливий спосіб, запропонований уповноваженим представником ПП "А.П.С.-Сервіс", відтак договір оренди від 15.07.2021 №OP-15.2/07.21 припинив свою дію з 16.07.2022, а тому будь-які нарахування та стягнення орендної плати, пені, штрафів тощо з вказаної дати є безпідставними;

- апелянт вважає, що у період дії договору з 24.02.2024 по 15.07.2022 настали обставин, за які орендар не відповідає; обставини непереборної сили позбавили його можливості використовувати об`єкт оренди, не інакше як із загрозою для власного життя, внаслідок чого наявні підстави для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України за вказаний період та звільнення ФОП Зуєнка Д.Г. від сплати орендної плати за цим договором на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України та від відповідальності у вигляді нарахування штрафних санкцій на підставі ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України.

- наявність форс-мажорних обставин призвела до невиконання своїх зобов`язань за договором оренди не лише орендаря, але й також орендодавця, який в порушення п. 3.2. договору з 24.02.2022 не направляв орендарю щомісячного акту - розрахунку орендної плати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Гребенюк Н.В.

Апеляційна скарга залишалася судом без руху та після усунення апелянтом виявлених судом недоліків ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023, окрім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Зуєнка Д.Г. на рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1475/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/1475/23 на 22.11.2023 об 11:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 25.10.2023 від ПП "А.П.С.-Сервіс", позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Свою позицію обґрунтовую наступним:

- відповідачем не доведено у встановленому законом порядку фактів невикористання ним об`єкта оренди після 24.02.2022 та припинення дії договору з 15.07.2022, оскільки між сторонами не підписано акт приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди, а також відповідачем було не вчинено активних дій щодо ініціювання підписання відповідачем такого акту та відсутні докази недобросовісної поведінки позивача щодо його підписання;

- надані відповідачем документи щодо волонтерської діяльності, пожежі в його будинку, факту перевезення речей невідомої кількості та походження з адреси: м. Харків, просп. Тракторобудівників, б. 114В до Хмельницької області ФОП Лисак Д.А. тощо, на думку позивача, не підтверджують факту звільнення відповідачем об`єкту оренди та його невикористання;

- доказів виявлення відповідачем наміру припинити орендні правовідносини за договором останнім також не надано;

- договір оренди було припинено лише 03.03.2023 у зв`язку несплатою відповідачем орендної плати за договором та односторонньою відмовою орендодавця від договору оренди відповідно до ст. 782 ЦК України, про що позивачем 23.02.2023 було направлено відповідачу відповідне повідомлення;

- відповідачем не надано жодних достовірних доказів неможливості виконання ним зобов`язань зі сплати орендної плати за орендовані приміщення; факт невикористання приміщень не може посвідчуватися сертифікатом ТПП про форс-мажор, а має бути підтверджений іншими доказами, які не були надані відповідачем до суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 задоволено клопотання представника ФОП Зуєнка Д.Г. - адвоката Ломаги А.А. про участь у судових засіданнях у справі № 922/1475/23, в тому числі призначеному на 22.11.2023 об 11:30 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 22.11.2023 приймали участь представник відповідача (апелянта) в режимі відеоконференції та представниця позивача, присутня в приміщенні суду.

Представник відповідача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представниця позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити оскаржуване рішення місцевого суду без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 наведеної статті суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.07.2021 між ПП "А.П.С.-Сервіс" ПП "А.П.С.-Сервіс" (орендодавець) та ФОП Зуєнко Д.Г. (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №ОР-15.2/07.21 (надалі - договір), змінений і доповнений додатковими угодами №1 від 02.08.2021 та №2 від 30.11.2021, за умовами п. 1.1. якого орендодавець зобов`язався передати орендарю у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 459,50 кв.м., що розташовані на першому та другому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - об`єкт оренди).

Площа орендованих приміщень з урахуванням додаткової угоди №1 від 02.08.2021 складає 475,80 кв.м.

Орендна плата за вказані приміщення із урахуванням додаткової угоди №2 від 30.11.2021 складає 23790,00грн на місяць з урахуванням ПДВ.

Строк дії договору встановлено до 15.07.2022 (п. 5.1. договору).

За умовами п.п. 2.1, 2.2 договору об`єкт оренди передається орендарю протягом десяти робочих днів з дати підписання цього договору. Факт передачі об`єкта оренди підтверджується актом приймання-передачі, в якому вказується стан об`єкта оренди на момент передачі. Право з`являється у орендаря з моменту підписання такого акту приймання-передачі.

29.07.2021 між сторонами підписано акт прийому-передачі (повернення) приміщення, відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення, що розташоване на першому та другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 у нежитловій будівлі, площею та на умовах, визначених у договорі.

Відповідно до п. 4.2. договору орендна плата сплачується за розрахунковий місяць не пізніше 10 числа місяця, що передує розрахунковому.

Пунктом 5.3 договору передбачено що, якщо орендар продовжує користуватись об`єктами оренди після закінчення строку договору, то в разі відсутності заяви з боку орендодавця про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У разі прострочення орендарем строків оплати, передбачених у цьому договорі більше ніж на 5 робочих днів, він сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, а також штраф в розмірі денної орендної плати за кожний день прострочення (п. 6.2 договору). Штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання порушеного зобов`язання (п. 6.3 договору). Сторони погодилися збільшити строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) до трьох років (п. 6.4 договору).

Згідно з п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань згідно з цим договором, якщо таке невиконання спричинено обставинами непереборної сили (надалі -"форс-мажор"), включаючи, але не обмежуючись цим, громадськими заворушеннями, пожежею, повінню, страйком, тощо.

Сторона, яка заявляє про обставини форс-мажору, негайно надає повідомлення іншій стороні та докладає всіх зусиль, що розумно необхідні для пом`якшення обставин форс-мажору та виконання своїх зобов`язань за цим договором (п. 7.2 договору). Якщо будь-яка обставина форс-мажор, передбачена ст. 7.1, прямо впливає на виконання зобов`язань сторонами згідно з цим договором, період виконання таких зобов`язань подовжується на період, що дорівнює часу, коли існували такі обставини (п. 7.3 договору).

Сторона, яка заявляє про обставини форс-мажору повинна отримати підтвердження таких обставин у ТПП України або в установі на яку урядом України покладено функції по ліквідації надзвичайних ситуацій (п. 7.4 договору).

Також, за умовами п.п. 9.7, 9.8 договору будь-яке повідомлення, яке вимагається або дозволяється цим договором, надається в письмовій формі та вважається наданим, зокрема, через сім дні після надіслання рекомендованим листом. Кожна сторона договору зобов`язуються належним чином приймати та в строк 20 календарних днів розглядати будь-які повідомлення, від іншої сторони.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору, строк користування об`єктом оренди становить 12 місяців, а саме до 15.07.2022 включно. Якщо орендар продовжує користуватися об`єктами оренди після закінчення строку договору, то в разі відсутності заяви орендодавця про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п. 5.4. цей договір може бути достроково розірвано, за умови письмового попередження іншої сторони за 60 календарних днів до такого розірвання.

Усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі та вступають в силу з моменту підписання їх сторонами (п. 9.6. договору).

Позивач зазначає, що враховуючи відсутність повідомлень зі сторони відповідача (орендаря) щодо наміру припинити орендні правовідносини після закінчення строку договору 15.07.2022, тому такий договір вважався продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, тобто до 15.07.2023.

Також позивач вказує про те, що останній платіж орендної плати за договором був здійснений відповідачем у лютому 2022 року.

З цих підстав, 23.02.2023 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору оренди та вимогу щодо сплати заборгованості з орендної плати за період березень 2022 - березень 2023 року.

Також в цьому повідомленні, позивач просить повернути відповідача надані в оренду нежитлові приміщення протягом семи днів від моменту отримання ним цього повідомлення.

Враховуючи те, що будь-якої відповіді на вказану вимогу відповідач не надав та заборгованість не сплатив, позивач звернувся з цим позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів до Господарського суду Харківської області, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 275929,54грн, 86514,93грн пені, 328302,00грн штрафу, 29792,95грн інфляційних втрат та 5448,50грн 3% річних.

У свою чергу, відповідач заперечує проти позовних вимог, мотивуючи свою позицію наступним:

- у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану та у зв`язку зі систематичними обстрілами м. Харкова, загрозою для життя та здоров`я, та відсутністю доступу до орендованих приміщень, відовідачем 24.02.2022 підписано наказ про припинення користування об`єктом оренди;

- у період з 24.02.2022 по липень 2022 року орендоване пиміщення переважно перебувало без електропостачання через щоденні пошкодження ліній електромереж, а доступ до приміщень був обмеженим, що підтверджується листом КП "Харківводоканал", в якому зазначено, що з лютого 2022 року по липень 2022 року у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України, ПП "А.П.С.-Сервіс" не було надано доступу до приміщень для зняття показань з лічильника води, відповідач не мав можливісті здійснювати виробничу діяльність в орендованому приміщенні;

- 24.04.2022 усе майно з об`єкту оренди за адресою: АДРЕСА_1, яке належало ФОП Зуєнку Д.Г., було вивезено до АДРЕСА_2, що підтверджується наданими доказами;

- у п. 10 договору визначено, що контактною інформацією є місце знаходження/реєстрації позивача: АДРЕСА_3, проте з 24.02.2022 не вдалось зв`язатись із жодною посадовою особою ПП "А.П.С.-Сервіс" для вручення письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку та повідомлення про настання форс-мажорних обставин; іншої контактної інформації позивача відповідачу відомо не було та лише в кінці травня 2022 року з відповідачем у мессенджері Вайбер зв`язалась уповноважена особа від директора ПП "А.П.С.-Сервіс" - Момот Ольга, яка повідомила про можливість направлення повідомлення про розірвання договору на адресу ТОВ "Фірма "Нікко": 61045, м.Харків, вул. Дербенська, буд. 109; вказане підприємство очолювала дружина директора ПП "А.П.С.-Сервіс" - ОСОБА_3, яка також була контактною особою із питань розірвання договорів оренди приміщень за адресою: АДРЕСА_3; тому 05.07.2022 відповідач направив повідомлення про розірвання договору у зв`язку із закінченням строку його дії на адресу: 61045, м. Харків, вул. Дербенська, буд. 109;

- 22.05.2023 відповідач звернувся до Запорізької торгово-промислової палати, якою видано Сертифікат № 2300-23-2561 про форс-мажорні обставини, зі змісту якого вбачається, що відповіач не міг з 24.02.2022 використовувати об`єкт оренди в силу бойових дій на території міста Харкова, а період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 24.02.2022, дата закінчення: 29.07.2022.

З огляду на викладене відповідач вважає, що оскільки він припинив користування об`єктом оренди з 24.02.2022 та не продовжував користуватись ним після 15.07.2022, тому дія договору оренди №ОР-15.2/07.21 від 15.07.2021 припинилась з 16.07.2022. А у період дії договору з 24.02.2022 по 15.07.2022 настали обставин, за які орендар не відповідає. Обставини непереборної сили позбавили його можливості використовувати об`єкт оренди, і як наслідок, наявні підстави для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України за вказаний період.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 28.08.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/1475/23, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 275929,54грн, 57139,23грн пені, 29792,95грн втрат від інфляції, 5448,50грн 3% річних та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5524,65грн; в іншій частині позову відмовлено з підстав, зазначених раніше.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оцінюючи умови договору оренди нежитлового приміщення №ОР-15.2/07.21 від 15.07.2021, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, судова колегія зазначає, що такий правочин за своєю правовою природою є договором оренди (найму), за яким, відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 761, ч. 1 ст. 762 ЦК України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Таким чином, укладення ПП "А.П.С. Сервіс" та ФОП Зуєнко Д.Г. договору оренди нежитлового приміщення від 15.07.2021 було спрямоване на отримання останнім у користування приміщення та одночасного обов`язку із здійснення оплати за таке користування.

За приписами ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як вже зазначалося, на виконання умов вказаного договору оренди 29.07.2021 за актом прийому-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, що розташоване на першому та другому поверсі у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1, площею та на умовах, визначених у договорі.

При вирішенні спірних правовідносин апеляційним господарським судом враховується правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №127/14633/16-ц та постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №640/12616/17, відповідно до якої фактом початку та відповідно припинення орендних правовідносин є підписання акту приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

За приписами ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як свідчать досліджені судом матеріали справи, у п.п. 5.1., 5.3 договору сторони погодили строк дії договору, а саме до 15.07.2022, а також порядок пролонгації договору оренди, зокрема якщо орендар продовжує користуватись об`єктами оренди після закінчення строку договору, то в разі відсутності заяви з боку орендодавця про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Згідно із ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У п. 9.6 договору сторони погодили, що зміни до цього договору набувають чинності лише за умови якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Також за умовами п. 9.7. договору повідомлення сторонам надсилаються на адреси або номери визначені в п. 10 договору та вважаються наданими, зокрема, через сім днів після надіслання рекомендованим листом.

Господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки крім додаткової угоди №1 від 02.08.2021 та додаткової угоди №2 від 30.11.2021 інші зміни до договору сторонами не вносилися, тому єдиною адресою позивача - ПП "А.П.С. Сервіс" є адреса, як вказана у п. 10 договору, а саме: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 114 В.

У той же час, будь-яких належних та допустимих доказів направлення відповідачем листа в порядку п. 9.7 договору про дострокове розірвання договору оренди на адресу, яка зазначена у п. 10 договору, матеріали справи не місять та ФОП Зуєнко Д.Г. суду не надано.

Судом також встановлено, що акт приймання-передачі нерухомого майна від орендаря до орендодавця не був підписаний між сторонами та не був направлений відповідачем на адресу позивача, яка зазначена в договорі оренди.

В апеляційній скарзі відповідач заперечує проти задоволення позову, мотивуючи свою позицію тим, що договір оренди є припиненим з 15.07.2022, на обґрунтування чого надає переписку у месенджері "Viber". Як вказує відповідач, з ним зв`язалась уповноважена особа директора ПП "А.П.С.-Сервіс", яка повідомила про можливість направлення повідомлення про розірвання договору на адресу ТОВ "Фірма "Нікко", що і було зроблено відповідачем, шляхом направлення 15.06.2022 на адресу ТОВ "Фірма "Нікко" (61075, м.Харків, вул. Дербенська, 109) відповідного листа.

У свою чергу позивач як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції посилався на те, що умовами договору не передбачено вирішення питань по договору шляхом надіслання повідомлень у месенджері; договір оренди не визначає такого реквізиту сторін як номер телефону; з наданої відповідачем роздруківки не зрозуміло між ким ведеться переписка, контакти учасників переписки не визначені. Жодна угода щодо дострокового припинення оренди між сторонами не укладалась, акт приймання-передачі майна з оренди не оформлювався, ключі від приміщення фактично не повернуті.

Місцевий господарський суд при вирішенні спірного питання виходив з того, що роздруківка переписки (скріншоти листування месенджера Viber) без ЕЦП не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення та зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

Оцінивши подані відповідачем докази, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 7 цього Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, на яку посилається заявник апеляційної скарги, зазначила, що електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Також Велика Палата Верховного Суду у цій постанові вказала, що слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у ст. 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у цій справі відповідач надав суду роздруківку, з якої вбачається лише факт листування у месенджері "Viber" з особою "ОСОБА_4" з номером НОМЕР_1 (а.с. 98, т.1).

Дослідивши подану відповідачем переписку, колегія суддів зазначає, що не має можливості встановити сторін зазначеного листування, оскільки відповідачем не доведено, що вказана особа є працівником чи уповноваженою особою ПП "А.П.С. Сервіс" або взагалі будь-яким чином пов`язана з позивачем.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що позивач в процесі розгляду справи заперечував факт отримання від позивача будь-яких повідомлень, а також зазначив, що йому невідома особа Момот Ольга .

Із наданого відповідачем листування у месенджері "Viber" вбачається лише факт направлення невідомою особою з контактного номеру телефону (який не передбачено умовами договору оренди) про можливість надсилання повідомлень (не зазначено яких саме) на адресу ТОВ "Фірма "Нікко": 61045, м. Харків, вул. Дербентська, 109), проте, відсутнє будь-яке документальне підтвердження наявності правового зв`язку між позивачем - ПП "А.П.С. Сервіс" та особою, яка здійснювала направлення такого повідомлення у месенджері "Viber", або ж зв`язку з юридичної особою ТОВ "Фірма "Нікко".

Колегія суддів зазначає, що відносно електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів.

Проте, із наданого відповідачем листування також не вбачається можливість встановити наявність надісланих у відповідь будь-яких документів або інформації, яка б стосувалась або позивача у цій справі - ПП "А.П.С. Сервіс", або містила посилання на укладений між сторонами договір оренди №ОР-15.2/07.21 від 15.07.2021.

Більш того, матеріали справи не містяться відомостей та відповідачем не підтверджено ані тих обставин, що таке листування у месенджері здійснювала саме Момот Ольга та що вона взагалі є працівником або уповноваженим представником ПП "А.П.С. Сервіс".

Враховуючи викладене, колегія суддів не може вважати, що подане відповідачем листування у застосунку-месенджері "Viber" є належним та допустимим доказом на підтвердження достовірності адреси, на яку відповідач мав надсилати повідомлення про розірвання договору оренди.

Крім того, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги відповідача про направлення ним листа від 15.06.2022 на адресу ТОВ "Фірма "Нікко": 61075, м.Харків, вул. Дербенська, буд. 109, на підтвердження чого надано лише фіскальний чек Укрпошти № 6105402250389 від 05.07.2022, з огляду на таке.

Господарським судом першої інстанції обгрунтовано враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 року у справі №916/1093/21, де, зокрема, вказано на те, що належним доказом направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.

За таких обставин, саме лише надання відповідачем фіскального чеку №6105402250389 від 05.07.2022 за відсутності належним чином оформленого опису вкладення у цінний лист (із переліком документів) жодним чином не підтверджує надсилання повідомлення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 15.06.2022, оскільки фіскальний чек підтверджує лише надання (оплату) послуг поштового зв`язку та не надає суду можливості перевірити вміст поштового пересилання.

У той же час, з наданих відповідачем доказів неможливо навіть встановити факт направлення останнім листа саме ТОВ "Фірма "Нікко" на адресу: 61075, м.Харків, вул. Дербенська, буд. 109, оскільки з відповідного фіскального чеку вбачається, що дане повідомлення направлено на ім`я НИККО за адресою: 61045 Харків, а також перевірити вміст поштового пересилання (наявність повідомлення про розірвання договору оренди) та, як наслідок, реагування отримувача такого повідомлення на цей лист.

Необхідність направлення вказаного листа до ТОВ "Фірма "Нікко" відповідач обґрунтовує тим, що вказане підприємство очолювала дружина директора ПП "А.П.С. Сервіс" - ОСОБА_2 , і саме вона повідомила через мессенджер Вайбер нову контактну адресу позивача для направлення листів про розірвання договорів оренди приміщень за адресою: АДРЕСА_3.

Як вже зазначалося раніше, у п. 10 договору сторони чітко визначили адресу позивача: АДРЕСА_3.

За умовами п. 9.7 договору будь-яка сторона може змінити свою адресу та номери для надання повідомлення за умови повідомлення іншої сторони принаймні за 30 (тридцять) днів про зміну такої адреси або номера для повідомлення. Будь-яке повідомлення, яке вимагається або дозволяється цим договором, надається в письмовій формі.

В матеріалах справи відсутнє повідомлення ПП "А.П.С. Сервіс" про зміну адреси останнього згідно умов договору.

З наведених підстав, судова колегія погоджується з обгрунтованим висновком місцевого суду про неможливість прийняти до уваги посилання відповідача про повідомлення у мессенджері Viber щодо можливості направлення листа про розірвання договору оренди на іншу адресу позивача, аніж ту, що зазначена в договорі, оскільки з вищезазначеного повідомлення у мессенджері Viber не вбачається повноважень особи, яка надіслала дане повідомлення, на вчинення відповідних дій; також, умовами договору не визначено такий спосіб направлення повідомлень як повідомлення у мессенджері Viber, а також не визначено телефонний номер НОМЕР_1 контактним номером позивача.

Крім того, в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено й тих обставин, що директор ТОВ "Фірма "Нікко" - Дасюта Д.В. була уповноважена позивачем на отримання будь-яких повідомлень, у тому числі від відповідача про розірвання договору, або ж вона пов`язана будь-якими родинними зв`язками (за доводами відповідача є дружиною) керівника ПП "А.П.С. Сервіс".

При цьому, колегія суддів також відхиляє наданий відповідачем лист ФОП Білінського А.І. (який є одним з орендарів приміщень в будівлі) з інформацією щодо відсутності посадових осіб ПП "А.П.С.-Сервіс" за адресою реєстрації та їх місцезнаходження саме за адресою ТОВ "Фірма "Нікко", оскільки: по-перше, така інформація у будь-якому разі не спростовує обов`язок відповідача направляти поштову кореспонденцію позивачу саме за адресою, яка погоджена сторонами у договорі; по-друге, з наявних у справі доказів не вбачається можливим встановити, на чому саме ґрунтується інформація ФОП Білінського А.І.; по-третє, відповідачем у спірному випадку не доведено навіть направлення листа про розірвання договору на адресу ТОВ "Фірма "Нікко".

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що пояснення ФОП Білінського А.І. за своїм змістом є показаннями свідка, а не письмовим доказом. Однак такі пояснення оформленні без дотримання вимог ст. 88 ГПК України, також зазначена особа не попереджалась про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а тому такий документ не можна вважати беззаперечним доказом відсутності позивача за адресою реєстрації та про можливість направлення йому повідомлень щодо припинення договору оренди за іншю адресою.

З огляду на встановлені обставини у цій справі, а також взявши до уваги відсутність в матеріалах справи належного документального підтвердження тих обставин, що на дату закінчення строку договору оренди (15.07.2022) мала місце доведена до орендодавця заява орендаря щодо припинення дії договору оренди та враховуючи відсутність заперечень орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що спірний договір оренди на підставі ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України було пролонговано до 15.07.2023.

Разом з тим, в обґрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на наявність правових підстав для звільнення його від сплати орендної плати починаючи з 24.02.2022 на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, з огляду на об`єктивну неможливість використовувати орендоване приміщення, що відповідач підтверджує наданими до матеріалів справи доказами.

Відхиляючи зазначені доводи відповідача, господарський суд першої інстанції, з чим також погоджується колегія суддів, обґрунтовано врахував те, що оформлення відповідачем в односторонньому порядку наказу від 24.02.2022 "Про припинення користування об`єктом оренди" не передбачено умовами договору оренду та нормами чинного законодавства, такий наказ є лише внутнішнім документом відповідача.

Також відповідач посилається на те, що з 24.04.2022 у орендованих приміщеннях його майно не перебувало, оскільки відбулось переміщення виробничого обладнання в рамках урядової програми.

Однак, з переліку доказів, наданих відповідачем на підтвердження перевезення майна, яке, як зазначає відповідач, знаходилось в орендованому приміщенні, неможливо об`єктивно перевірити та достеменно встановити факт звільнення орендованого приміщення від всього належного відповідачу майна, оскільки невідомо: яке саме майно та в якій кількості знаходилось за адресою об`єкта оренди, відсутній опис інвентаризації майна та документи належності цього майна на праві власності відповідачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Аналогічне положення закріплено сторонами у п. 2.6 договору, а саме, повернення орендарем об`єкта оренди орендодавцю оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами договору. Об`єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Проте, судом встановлено, що вищезазначений акт приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди від ФОП Зуєнко Д.Г. до ПП "А.П.С.-Сервіс" відсутній.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8 - 6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України, а саме:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі ч. 6 ст. 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у ч. 6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 дійшов висновку про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Із змісту відзиву на позов та апеляційної скарги судом встановлено, що ФОП Зуєнко Д.Г. в обґрунтування неможливості користування спірними приміщенням посилається на те, що з лютого 2022 по липень 2022 року доступ до приміщень був обмежений, відповідач не мав можливісті здійснювати виробничу діяльність у період з 24.02.2022 по липень 2022 року, через переважну відсутність електропостачання за адресою об`єкта оренди, що підтверджується листом КП "Харківводоканал", в якому зазначено, що у вказаний період не було надано доступу до приміщень для зняття показань з лічильника води.

Господарським судом першої інстанції обґрунтовано враховано те, що зміст цього листа не підтверджує факт неможливості користування об`єктом оренди відповідачем. Вказаний лист лише відображає інформацію щодо відсутності допуску до орендованих приміщень саме у працівників КП "Харківводоканал", а не відповідача.

Крім того, ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2023 за клопотанням відповідача було витребувано у ПрАТ "Харківенергозбут" документи на підтвердження відсутності електропостачання на об`єкті оренди у період з 24.02.22 по 15.07.2022 та про фактичне електропостачання до будівлі за адресою: АДРЕСА_1 у зазначений період.

У письмовій відповіді від 05.07.2023 ПрАТ "Харківенергозбут" вказало, що останнє не є розпорядником інформації щодо аварійного припинення/відновлення електропостачання.

З наведених підстав господарський суд дійшов правильного висновку, що ненадання КП "Харківводоканал" доступу до приміщень та можлива відсутність електропостачання на об`єкті оренди не є беззаперечним та достатнім доказом на підтвердження факту невикористання та відсутності можливості користування відповідачем об`єктом оренди у спірний період.

Будь-яких доказів на підтвердження відсутності доступу саме у ФОП Зуєнка Д.Г. до орендованих ним приміщень, звернень до орендодавця - ПП "А.П.С.-Сервіс" або ж до інших уповноважених органів з вимогами/скаргами про відсутність та необхідність підключення електропостачання матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів суду не надано.

Судова колегія вважає, що встановлені у цій справі обставини свідчать про недоведеність відповідачем тих обставин, що ФОП Зуєнко Д.Г. не користувався та не мав можливості користуватися орендованим приміщенням в період з 24.02.2022 року по 15.07.2023, а також у повіній мірі підтверджують те, що в порушення положень п. 10 договору відповідач не направляв позивачу повідомлення про розірвання договору на належну ПП "А.П.С.-Сервіс" адресу, яка погоджена сторонами у договорі.

Відносно доводів скаржника про неможливість користування об`єктом оренди, наведених із посиланням на обставинах непереборної сили, які позбавили його можливості використовувати об`єкт оренди, що, на думку відповідача, є підставою для застосування в даному випадку ч. 6 ст. 762 ЦК України, колегія суддів виходить з такого.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України неодноразово продовжувався строк воєнного часу, який триває й на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі ст.ст. 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 77).

Отже, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Таким чином, суб`єкту господарювання необхідно довести, що невиконання (неналежне виконання) зобов`язання сталось, саме у зв`язку із настанням обставин непереборної сили.

За умовами п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань згідно з цим договором, якщо таке невиконання спричинене обставинами непереборної сили.

Сторона, яка заявляє про обставини форс-мажору негайно надає повідомлення іншій Стороні та докладає всіх зусиль, що розумно необхідні до пом`якшення обставин форс-мажору та виконання своїх зобов`язань за цим договором (п.7.2)

Сторона, яка заявляє про обставини форс-мажору, повинна отримати підтвердження таких обставин у ТПП України або в установі на яку урядом України покладено функції по ліквідації надзвичайних ситуацій. (п.7.4)

З досліджених матеріалів справи господарським судом встановлено, що за відповідним зверненням відповідача Запорізька ТПП видала сертифікат № 2300-23-2561 від 30.05.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереробної сили).

Водночас судом враховано, що ФОП Зуєнко Д.Г. звернувся до Запорізької ТПП вже після подання позивачем позову до суду та більш ніж через рік після повномасштабного вторгнення на територію України, що прямо суперечить п. 7.2 договору щодо обов`язку повідомити про обставини форс-мажору негайно.

При цьому, доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку, передбаченому п. 9.7 договору, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Крім того, щодо самого Сертифікату про форс-мажорні обставини Запорізької торгово-промислової палати, суд зазначає таке.

Апеляційний господарський суд у даному випадку враховує, що із змісту наданого відповідачем Сертифікату ТПП не вбачається можливим дослідити та встановити, яким чином встановлювалась неможливість використання орендованого приміщення у спірний період, оскільки для даного висновку ТПП відповідачем було надано ті ж самі документи, що надавалися відповідачем до матеріалів цієї справи: договір оренди нежитлового приміщення, додаткові угоди до договору, наказ відповідача про припинення використання орендованих приміщень, доручення відповідача на уповноваження ФОП Лисак Д.А. організувати та здійснити перевезення майна, що знаходилось в орендованих приміщеннях, рахунку-договору щодо надання транспортних послуг, товарно-транспортна накладна на підтвердження перевезення та Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 із змінами тощо.

Відсутня також інформація про причинно-наслідковий зв`язок між подіями, які перелічені у Сертифікті ТПП та обставинами, на які посилається відповідач в обґрунтування неможливості використання ним приміщення, не зазначено обгрунтування визначеного у такому Серртифікаті періоду саме по 29.07.2022 та яким саме чином для відповідача були усунені обставини непереборної сили з цієї дати.

За таких обставин правомірним є висновок місцевого суду про те, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували вплив військової агресії РФ на неможливість виконання зобов`язання за спірним договором щодо оплати оренди приміщення за договором, та які б перебували у прямому причинному зв`язку із обставинами військового стану та/або воєнними діями у м. Харкові.

З огляду на наведене, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено посилання відповідача на форс-мажорні обставини.

Відносно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що обставини непереборної сили також вплинули на позивача, яким порушено умови п. 3.2. договору щодо необхідності виставлення позивачем рахунків на оплату оренди, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до положень ЦК України та ГК України первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції за договором найму (оренди) є саме акти передачі/повернення об`єкту оренди, а не рахунки на оплату.

Частиною 1 ст. 286 ГК Українии передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Згідно із ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, договір оренди є оплатним договором, за користування об`єктом оренди відповідач зобов`язаний вносити орендну плату з моменту фактичного отримання майна в користування.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦКУ плата за користування майном за договором найму вноситься щомісяця.

Як передбачено п. 4.3 договору орендна плата, за розрахунковий місяць сплачується орендарем авансом не пізніше 10 числа місяця, що передує розрахунковому.

У той же час, умови спірного договору оренди не пов`язують настання строку оплати платежів виставленням позивачем рахунків на оплату оренди.

Оскільки відповідно до акту прийому-передачі майно передано відповідачу 29.07.2021, то з цього дня почався облік щомісячного нарахування орендної плати

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та умов оплати за договором оренди, відповідач, незалежно від виставлення позивачем рахунків , був зобов`язаний сплачувати оренду не пізніше ніж до 10 числа місяця, що передує розрахунковому.

Матеріалами справи підтверджується те, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором та передав 29.07.2021 відповідачу майно, а у подальшому позивачем було надано повідомлення від 22.02.2023 про відмову від договору оренди та вимогу щодо сплати заборгованості з орендної плати.

У свою чергу, відповідачем факт наявності заборгованість не спростований, доказів повернення об`єкту оренди за актом-приймання передачі матеріали справи не містять.

Відтак, судом встановлено наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості з орендної плати за період з 11.02.2022 по 31.03.2023 у розмірі 275929,54грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не доведено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 275929,54грн є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також, окрім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 86514,93грн, штраф в сумі 328302,00грн, інфляційні втрати в сумі 29792,95грн та 3% річних - 5448,50грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 86514,93грн, то колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що при здійсненні розрахунку позивачем не було враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, якими обмежено нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, шестимісячним терміном від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з наведеним позивачем неправильно визначено період, за який нараховується пеня.

Перевіривши здійснений суд перерахунок пені за правильні періоди з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 57139,23грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі денної орендної плати за кожен день прострочення в сумі 328302,00грн сторонами не оскаржується, а тому відповідно до вимог ст. 269 ГПК України апеляційним господарським судом не переглядається.

Крім того, за порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача в сумі 29792,95грн та 3% річних - в сумі 5448,50грн, нарахованих з березня 2022 по березень 2023 року.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже вказувалось, господарським судом встановлено факт порушення відповідачем основного зобов`язання щодо оплати орендної плати за період з 11.02.2022 по 31.03.2023 у розмірі 275929,54грн.

З урахуванням наведеного, перевіривши правильність нарахування позивачем зазначених у позовній заяві сум інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку про арифметично вірне нарахування зазначених сум, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ФОП Зуєнка Д.Г. задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1475/23 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зуєнка Дмитра Геннадійовича на рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1475/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1475/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.12.2023.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.В. Гребенюк