Рішення

від 08.09.2010 по справі 9/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  9/257

08.09.10

За позовом     Київської дослідної станції Інституту овочівництва і баштанництва

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю " Біоальянс "

про                  стягнення 455,55 грн.

Суддя   Бондаренко Г.П.

Представники :  

Від позивача        Олійник Г.М. (дов. № 160 від 18.08.10р.)

Від відповідача    не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Київська дослідна  станція Інституту овочівництва і баштанництва (далі по тексту - позивач) звернулася з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальянс" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 455,55  грн. заборгованості за договором поставки №52 від 01.04.2005 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 19.08.2010 року.

Заявлені позовні вимоги позивач мотивує неналежним виконанням умов договору поставки №52 від 01.04.2005 року  з боку відповідача щодо оплати поставленого товару, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 року розгляд справи був відкладений на 08.09.2010 року у зв’язку з  неявкою відповідача та неподанням сторонами по справі витребуваних судом доказів.

У судове засідання 08.09.2010 року сторони не з’явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, проте позивач направив до суду додаткові документи по справі.

Відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направив. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2005 року між позивачем  та відповідачем був укладений договір поставки №52, за яким  позивач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором виростити і поставити насіння овочевих культур (далі –продукція), а відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію.

Відповідно до п.1.2. договору загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її асортимент за сортами визначається у специфікації, що додається до цього договору і є його невід’ємною частиною.

Згідно з п.2.3. договору перехід до відповідача права власності на продукцію, що поставляється за цим договором, відбувається в момент відвантаження продукції, про що свідчить виписана накладна на відпуск продукції.

Відповідно до п.6.1. договору оплата продукції відповідачем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок позивача до 15 квітня 2006 року.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію, що підтверджується копіями накладних, наявних в матеріалах справи, підписаних сторонами та скріплених мокрими печатками та копіями довіреностей.

02.03.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію №37 від 01.03.2010 року в якій просив останнього спалити заборгованість в розмірі 455,55 грн. протягом 7 днів.

Відповідно до розрахунку №2 позивача, відповідачу було реалізовано товар на загальну суму 9891,77 грн. Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши позивачу 2154,22 грн.  

В рахунок погашення заборгованості відповідач повернув товар на загальну суму 7282,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 455,55 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, відповідач вчасно та в повному обсязі не розрахувався з позивачем у зв’язку з чим виникла заборгованість.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення 455,55 грн. заборгованості.

Суд також зазначає, що подана позивачем заява після встановленого законодавством трирічного строку позовної давності підлягає розглядові на підставі ч. 2 статті 267 ЦК України, без застосування встановлених строків позовної давності, оскільки  жодна зі сторін у спорі не заявила до початку вирішення спору про застосування строків позовної давності.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальянс"  (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б; код ЄДРПОУ 32590529) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Київської дослідної  станції Інституту овочівництва і баштанництва (08520, Київська обл., Фастівський район, смт. Борова; код ЄДРПОУ 04372158) 455 (чотириста п’ятдесят п’ять) грн. 55 коп. заборгованості, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

                                             Г.П. Бондаренко

Рішення підписано 17.09.2010 року