Постанова

від 06.09.2023 по справі 199/1359/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5249/23 Справа № 199/1359/23 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна (суддя першої інстанції Подорець О.В.),

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна до якого долучила заяву про його забезпечення, в якій просила накласти арешт на 1/2 частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:445:0005, а також заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження зазначеного майна до закінчення розгляду справи та набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Забезпечено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна.

Заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії направленні на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна, а саме: 1/2 частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії направленні на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна, а саме земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:445:0005.

Із вказаною ухвалою суду не погодився представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Мотивую скаргу тим, що спірний будинок було придбано за особисті кошти в розмірі 357500 грн, які він отримав з батьками за договором позики. Вказане майно придбано не лише до шлюбу з позивачкою, а і за власні кошти відповідача.

Наголошує на тому, що в заяві про забезпечення позову формально вказано на існування ризиків ускладення чи неможливості виконання рішення суду, у випадку його ухвалення на користь позивачки.

ОСОБА_2 просив ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року скасувати та ухвалити рішення. яким в задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Від представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що в матеріалах апеляційної скарги відсутні докази передачі грошових коштів ОСОБА_1 .

Також вказує, що відповідач вдається до недобросовісних дій. а саме відключення електроенергії в спірному будинку, в якому на даний час проживає позивачка з його малолітньою донькою.

ОСОБА_4 просила ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року залишити без змін. У судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено матеріалами справи, разом з позовною заявою ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову, в якій зазначила, що між нею та її чоловіком виник спір, стосовно майна, яке було придбане до реєстрації між ними шлюбу та вказує, на те, що існують реальні ризики на відчуження відповідачем спірного будинку та земельної ділянки.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 16.11.2016 було зареєстровано право власності на спірний будинок та земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, який було засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В.

Згідно свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 23.12.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , було укладено шлюб, 23 грудня 2016 року.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстнації вважав, що такий вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанці

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 3ст.150 ЦПК Українипередбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.4постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви позивачка зазначила, що в заяві обґрунтовано наявність ризиків можливого невиконання рішення, але апеляційний суд має зазначити, що саме посилання позивачки, що спірне майно було набуто до реєстрації шлюбу, а тому у відповідача немає перешкод у відчуженні майна є такими, що не підтвердужється жодними доказами.

Так,забезпечення позову-це сукупністьпроцесуальних дій,які гарантуютьвиконання рішеннясуду вразі задоволенняпозовних вимог.По сутізабезпечення позовує встановленнямсудом обмежень суб`єктивних прав,свобод таінтересів відповідача,або пов`язанихз нимінших осібв інтересахзабезпечення реалізаціїв майбутньомуактів правосуддяі задоволених претензій позивача(заявника).Вжиття заходівзабезпечення позовує правомсуду,а нейого обов`язком.Тому,при вирішенніпитання щодозаяви прозабезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Відповідно до вимог ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборіі застосуваннінорми правадо спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Разом з тим, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Натомість, як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, судом першої інстанції було заборонено відповідачу вчинтя будь які дії щодо відчуження будь-який спосіб нерухомого майна. При цьому, в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, окрім посилань на загальні норми процесуального права про забезпечення позову, не міститься мотивів співмірності застосованих заходів із предметом позову, до подання якого вжито заходів забезпечення, підтверджену доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного зазначеного виду забезпечення позову, підстав обмеження прав та інтересів суб`єктів правовідносин. Тоді як, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створить перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі №127/25378/21.

Отже, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивачка, заявленим позовним вимогам, а також оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову, обрані позивачем, є неспівмірними з вимогами позовної заяви та позивачем заявлено недостатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що питання щодо задоволення заяви про забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з неповним з`ясуванням обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.

Посилання позивачки у відзиві на апеляційну скаргу, що відповідач своїми діями перешкоджає комфортному перебуванні у спірному будинку не можуть слугувати для задоволення заява про забезпечення позову, оскільки, його дії не свідчать про його намір укласти будь-який правочин на відчуження спірного майна.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Отже, ухвала суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для її скасування.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року скасувати, в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.Д.Канурна

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 07 вересня 2023 року.

Суддя-доповідач О.В. Халаджи