Рішення

від 01.03.2023 по справі 120/44/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 березня 2023 р. Справа № 120/44/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участі секретаря судового засідання: Слободян Юлії Юріївни

представників позивача: Юрченка Т.П., Браславця Я.Ю.

представника відповідача: Богдашевського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авімек"

до: Вінницької митниці

про: визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Авімек" (далі - позивач, ТОВ "Авімек") з адміністративним позовом до Вінницької митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 12.07.2021 року ТОВ "АВІМЕК" придбано легковий автомобіль марки "FERRARI", вартістю 150000 євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу разом з ЕМД надано підтверджуючі документи.

За результатом розгляду поданої електронної митної декларації відповідачем було прийнято рішення про відмову в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 27.08.2021 № UА401020/2021/001571, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості товару від 27.08.2021 №UА401000/2021/000042/1, згідно з яким митну вартість товару визначено за другорядним методом визначення митної вартості, а саме: метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) в розмірі 190000,00 євро.

Позивач не погодився з вказаною митним органом вартістю транспортного засобу, однак, враховуючи положення частини 7 статті 55 Митного кодексу України, з метою випуску товару у вільних обіг до відповідача подано електронну митну декларацію від 27.08.2021 №UА401020/2021/043886 та сплачено митні платежі згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та надано фінансові гарантії відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Відтак, позивач, не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято необґрунтовано, без наявності для того правових підстав, є протиправним, таким, що порушує його права.

Ухвалою від 10.01.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Цією ж ухвалою сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

У встановлений судом строк від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що за ЕМД UA 401020/2021/041953 від 17.08.2021 року з метою митного оформлення в режимі імпорт було заявлено товар: транспортний засіб марки FERRARI, модель F152812 SUPERFAST, номер кузова НОМЕР_1 .

До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) F 2021-15 від 12.07.2021, рахунок - проформа FP 2021-15 від 09.07.2021, CMR № 2021-15/1 18 від 29.07.2021, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 12.08.2020 № НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 12.08.2020 №ZBI241357192, платіжне доручення від 09.07.2021 №9, зовнішньоекономічний договір № PL-S/A від 24.05.21, митна декларація країни відправлення №21ВЕЕ0000063004400 від 30.07.2021.

За результатами аналізу поданих документів, митним органом встановлено, що в CMR № 2021-15/1 від 29.07.2021 вказано "перевізник відповідає за оформлення експортних документів", що суперечить умовам поставки DAP, які вказані в рахунку фактурі та зовнішньоекономічному договорі. В цей же час, в поданій до митного оформлення митній декларації вказано, що країною відправлення є Польща, проте в митній декларації країни відправлення №21ВЕЕ0000063004400 від 30.07.2021 вказано, що країною відправлення товару є Бельгія. Також відповідач вказав, що директором "SIMB8 SP. Z o.o.", що виступає продавцем задекларованого транспортного засобу, є ОСОБА_1 , яка в свою чергу є керівником ТОВ "СІМ ТРЕЙД 1", що знаходиться за тією ж самою адресою і в тому ж самому офісі, що і ТОВ "АВІМЕК", яке виступає покупцем цього транспортного засобу. Також, згідно з документами поданими до митного оформлення разом із митною декларацією, перевізником товару виступає ТОВ "УТП компанія", працівником якого також являється ОСОБА_2 , крім того ТОВ "УТП компанія" також знаходиться в тому ж приміщенні, що і покупець товару, та вищезгадане ТОВ "СІМ ТРЕЙД 1", керівником якого є ОСОБА_1 .

При цьому відповідач зауважує, що ціни на аналогічні транспортні засоби на європейських сайтах з продажу авто починаються від 243500 євро, що значно перевищує задекларовану вартість. Враховуючи вищевикладене у відповідача виник сумнів в достовірності поданих до митного оформлення документів, а також митний орган мав підстави вважати, що покупець та продавець взаємопов`язані особи, і цей зв`язок міг вплинути на заявлену митну вартість.

Враховуючи вищезазначене та положення ч.3 ст.53 МКУ 27.08.2021 декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно з ч.3 ст. 53 МКУ. Декларант відмовився від надання додаткових документів.

На думку відповідача, використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до п.п.2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не могла бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Джерелом числового значення митної вартості стала ЕМД від 24.05.2021 №UA204130/2021/008911, за якою оформлено товар "Автомобіль легковий призначений для перевезення людей по дорогам загального призначення, що був у використанні, марка FERRARI, рік випуску - 2020». В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. З ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що дії митниці відповідають вимогам чинного митного законодавства, натомість вимоги позовної заяви є безпідставними та необґрунтованими, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ухвали від 08.02.2022 відкладено підготовче судове засідання на 14.03.2022 року.

22.02.2022 представником відповідача надано доповнення до відзиву, відповідно до яких зазначає, що згідно з наявною у Вінницької митниці інформацією у ТОВ "Авімек" офіційно оформленою особою уповноваженою на роботу з митницею є ОСОБА_3 , який являється чоловіком вищевказаної ОСОБА_4 .

Також зазначає, що в митних деклараціях (форма МД-2) за номерами UA401020/2021/041953, UA401020/2021/043886 від 05.09.2021 в графах "Підпис і прізвище декларанта/представника" вказаний директор та бухгалтер ТОВ "Авімек" " ОСОБА_5 " та номер мобільного телефону " НОМЕР_2 ".

В цій позовній заяві позивачем у реквізитах ТОВ "Авімек" вказано номер мобільного телефону " НОМЕР_2 ". Відповідно до наявної у Вінницькій митниці інформації, у картці обліку особи, яка здійснює операції з товарами UA10036830280, ТОВ "УПП КОМПАНІЯ" в розділі 20 "Особи, уповноважені на роботу з митними органами" зазначається ОСОБА_2 та номер телефону НОМЕР_2 .

Відповідач вказує, що відповідно до наказу №651 від 30.05.2012 року Міністерства фінансів України розділу 2 "Правила заповнення графи 54 митної декларації в режимі імпорт" зазначається "прізвище, ініціали, особистий підпис, номер телефону та електронна пошта особи, яка безпосередньо склала митну декларацію".

На думку відповідача, вказане вище повною мірою підтверджує пов`язаність осіб у даній справі. Однак, у графі 9а декларації митної вартості всупереч норми п. 3 ч. 5 ст. 52 Митного кодексу України під час декларування не було зазначено про те, що покупець та продавець пов`язані між собою.

Враховуючи наведене представником відповідача заявлено клопотання про витребування додаткових доказів.

Ухвалою суду від 14.03.2022 року, у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, відкладено підготовче судове засідання в цій справі на іншу дату.

17.10.2022 представником позивача надано письмові пояснення щодо клопотання про витребування доказів. У поясненнях вказано, що зі змісту відзиву на позовну заяву, доданих до нього документів, а також самого клопотання про витребування доказів, відповідач окрім особистих сумнівів не мав жодного документу, що свідчив би про взаємопов`язаність покупця та продавця товару.

Крім того, приймаючи оскаржуване рішення та зазначаючи в ньому інформацію щодо наявності обґрунтованих сумнівів та підстав вважати доведеним обставину щодо взаємопов`язаності юридичних осіб у відповідача мали б бути в наявності належні та достовірні докази, які свідчать про ці обставини, а тому витребування додаткових доказів про які клопоче суб`єкт владних повноважень є недоцільним.

На думку представника позивача, з аналізу поданого відповідачем клопотання вбачається, що подаючи клопотання про витребування доказів відповідач, як суб`єкт владних повноважень, намагається шляхом створення нових документів, про які у нього на момент прийняття оскаржуваного рішення була відсутня будь-яка інформація, легалізувати своє рішення.

Ухвалою суду від 24.10.2022 клопотання представника відповідача задоволено частково, витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ( ЄДРПОУ 37996391, адреса: вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601 ) відомості щодо перетинання державного кордону України ( в напрямку в`їзд та в напрямку виїзд) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року. Оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10.11.2022 та продовжено строк підготовчого провадження в справі відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КАС України.

У зв`язку із ненадходження до суду витребуваних доказів, ухвалою від 10.11.2022 року оголошено перерву в судовому засіданні до 07.12.2022 року та продовжено строк підготовчого провадження у справі.

Ухвалою суду від 07.12.2022 року клопотання Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України задоволено. На запит №91-33287/0/15-22-Вих від 07.11.2022 повідомлено Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, що ухвалою суду від 24.10.2022 року витребувано відомості щодо перетинання державного кордону України ( в напрямку в`їзд та в напрямку виїзд) в період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України. Також оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 04 січня 2023.

26.12.2022 на виконання вимог ухвал від 24.10.2022 року та від 07.12.2022 року витребувані докази надійшли до суду.

Ухвалою суду від 17.01.2023 року задоволено клопотання представників сторін, відкладено підготовче судове засідання на 14.02.2023.

Усною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 14.02.20923 року, закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до розгляду по суті на іншу дату.

В судовому засіданні 01.03.2023 року представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити, з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, посилаючись на доводи відзиву.

Суд, з`ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини.

24.05.2021 між "SIMB8 SP. Z o.o." в особі директора ОСОБА_6 (надалі-Продавець) та ТОВ "АВІМЕК" в особі директора ОСОБА_5 (надалі - Покупець) був укладений контракт № PL-S/A, відповідно до п.п. 1.1 якого Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупцеві транспортні засоби (самохідні, несамохідні, спеціального призначення) і запчастини до них, нові або вживані.

09.07.2021 року ТОВ "АВІМЕК" на підставі вказаного контракту № PL-S/A від 24.05.2021 року придбано легковий автомобіль, що був у використанні, FERRARI, модель F152812 SUPERFAST, номер кузова НОМЕР_1 вартістю 150000 євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 9 від 09.07.2021.

З метою митного оформлення в режимі імпорт вказаного транспортного засобу, позивачем 17.08.2021 року було подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД), яку прийнято в роботу відділом митного оформлення "Вінниця" Вінницької митниці та присвоєно номер UA401020/2021/041953.

Зазначений транспортний засіб, відповідно до укладеного договору та рахунку-фактури, заявлено до митного оформлення за основним методом визначення митної вартості за вартістю 150000 євро (графа 43 ЕМД).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу разом з ЕМД надано наступні документи (графа 44 ЕМД):

- 0325 Рахунок-проформу FP 2021-15 від 09.07.2021;

- 0380 Рахунок-фактуру (iнвойс) F 2021-15 від 09.07.2021;

- 0730 Автотранспортну накладу № 2021-15/1 від 12.07.2021;

- 0954 Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №Е 5.891.672 від 16.08.2021;

- 2800 Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 12.08.2020;

- 2800 Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 12.08.2020;

- 3002 Платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 9 від 09.07.2021;

- 3015 Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями з додатками № 5256/21-21 від 16.08.2021;

- 4100 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № PL-S/A від 24.05.2021;

- 9201 Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 46 від 05.08.2021;

- 9610 Копію митної декларації країни відправлення № 21ВЕЕ0000063004400 від 30.07.2021.

Згідно з поданими документами позивачем митна вартість транспортного засобу визначена в сумі 150000,00 євро.

В ході митного оформлення від митного органу засобами електронного зв`язку на адресу позивача надійшли наступні повідомлення:

І) 27.08.2021 об 11:58:41 про надання документів:

1) Декларація митної вартості, що подається у випадках визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості , на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або банківські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

ІІ) 27.08.2021 об 11:59:58 повідомлення, у якому зазначено, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ підтверджують митну вартість товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також встановлено невідповідність відомостей зазначених у МД відправлення із поданою МД. Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ прошу Вас надати (за наявності) такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) каталоги, специфікації, виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Інші документи - за бажанням.

Як зазначає позивач, на виконання першого повідомлення усі перелічені документи були надані відповідачу разом із електронною митною декларацією.

В другому повідомленні митним органом не було чітко конкретизовано, які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Також не зазначено, які саме відомості мають вплив на правильність визначення митної вартості, на наявні ознаки підробки документів, а також не вказано, які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як це регламентовано ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

За результатом розгляду поданої електронної митної декларації відповідачем було прийнято рішення щодо відмови в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 27.08.2021 № UA401020/2021/001571, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості товару від 27.08.2021 №UA401000/2021/000042/1, згідно з яким митну вартість товару визначено за другорядним методом визначення митної вартості, а саме: метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів в розмірі 190000,00 євро.

Відповідно до викладених в рішенні обставин прийняття рішення та джерел інформації які використовувалися митним органом для визначення митної вартості, зазначено, що в CMR № 2021-15/1 від 29.07.2021 вказано "Перевізник відповідає за оформлення експортних документів", що суперечить умовам поставки DAP, які вказані в рахунку фактурі та зовнішньоекономічному договорі. В цей же час, в поданій до митного оформлення митній декларації вказано, що країною відправлення є Польща, проте в митній декларації країни відправлення №21ВЕЕ0000063004400 від 30.07.2021 вказано, що країною відправлення товару є Бельгія. Також слід зазначити, що директором "SIMB8 SP. Z о.о.", що виступає продавцем задекларованого транспортного засобу, є ОСОБА_1 , яка в свою чергу є керівником ТОВ "СІМ ТРЕЙД 1", що знаходиться за тією ж самою адресою і в тому ж самому офісі, що і ТОВ "АВІМЕК", яке виступає покупцем цього транспортного засобу. Також згідно документів поданих до митного оформлення разом із митною декларацією, перевізником товару виступає ТОВ "УТП компанія", працівником якої також являється ОСОБА_2 , а також слід зауважити, що ТОВ "УТП компанія" також знаходиться в тому ж приміщенні, що і покупець товару, та вищезгадане ТОВ "СІМ ТРЕЙД 1", керівником якого є ОСОБА_1 . При цьому зауважено, що ціни на аналогічні транспортні засоби на європейських сайтах з продажу авто починаються від 243500 євро, що значно перевищує задекларовану вартість. Враховуючи вищевикладене у митного органу виник сумнів в достовірності поданих до митного оформлення документів, а також митний орган мав обґрунтовані підстави вважати, що покупець та продавець взаємопов`язані особи, і цей зв`язок міг вплинути на заявлену митну вартість. Враховуючи вищезазначене та положення ч.3 ст.53 МКУ 27.08.2021 декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч.3 ст. 53 МКУ. Декларант відмовився від надання додаткових документів. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не могла бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 24.05.2021 №UA204130/2021/008911, за якою оформлено товар "Автомобіль легковий призначений для перевезення людей по дорогам загального призначення, що був у використані, марка: FERRARI, рік випуску - 2020».

Позивач не погодився з вказаною митним органом вартістю транспортного засобу, однак, враховуючи положення частини 7 статті 55 Митного кодексу України, з метою випуску товару у вільних обіг до відповідача подано електронну митну декларацію від 27.08.2021 №UA401020/2021/043886 та сплачено митні платежі згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та надано фінансові гарантії відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Зазначена фінансова гарантія була перерахована митним органом до Державного бюджету України.

На думку позивача рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2021/000042/2 від 27.08.2021 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, є необгрунтованим та підлягає скасуванню, як і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 27.08.2021 №UA401020/2021/001571.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування, відповідно до положень частини першої статті 257 Митного кодексу України, здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, відповідно до частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів.

Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод.

Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити:

а) заявлену митну вартість товарів;

б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зміст статті 53 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що законом визначений вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує з положенням частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас, частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 01.04.2021 року в справі № 260/695/19.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо посилань відповідача на ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, суд зазначає таке.

Так, в ході судового розгляду справи, обгрунтовуючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, представник відповідача наголошував, що між позивачем та продавцем транспортного засобу наявний взаємозв`язок, що вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №401000/2021/000042/2 слідує, що відповідачем прийнято рішення за таких обставин та джерел інформації: встановлено, що директором "SIMB8 SP. Z о.о.", що виступає продавцем задекларованого транспортного засобу, є ОСОБА_1 , яка в свою чергу є керівником ТОВ "СІМ ТРЕЙД 1", що знаходиться за тією ж самою адресою і в тому ж самому офісі, що і ТОВ "АВІМЕК", яке виступає покупцем цього транспортного засобу. Також згідно з документами поданими до митного оформлення разом із митною декларацією, перевізником товару виступає ТОВ "УТП компанія", працівником якого також являється ОСОБА_2 , крім того слід зазначити, що ТОВ "УТП компанія" також знаходиться в тому ж приміщенні, що і покупець товару, та вищезгадане ТОВ "СІМ ТРЕЙД 1", керівником якого є ОСОБА_1 . При цьому зауважено, що ціни на аналогічні транспортні засоби на європейських сайтах з продажу авто починаються від 243500 євро, що значно перевищує задекларовану вартість. Враховуючи вищевикладене у митного органу виник сумнів в достовірності поданих до митного оформлення документів, а також митний орган мав обґрунтовані підстави вважати, що покупець та продавець взаємопов`язані особи, і цей зв`язок міг вплинути на заявлену митну вартість.

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №401000/2021/000042/2 жодним чином не обґрунтовано та не вказано достовірних обставин, на підставі яких митний орган дійшов до висновку про взаємопов`язаність покупця та продавця і що цей зв`язок міг вплинути на заявлену митну вартість.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами п`ятою, шостою статті 53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин дванадцятої-чотирнадцятої, вісімнадцятої-дев`ятнадцятої статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно із пунктом четвертим статті 15 названої Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо:

a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;

b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;

c) вони є роботодавцем і працівником;

d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;

e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;

f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;

g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;

h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

При цьому, згідно із приміткою до вказаного пункті 4 статті 15 Угоди термін "особи" уключає, де це доречно, юридичних осіб.

Слід зазначити, що жоден із пунктів, які встановлені в пункті 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, не відноситься до обставин, які зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, а наведені відповідачем обставини не містять достовірних даних, які б свідчили про взаємопов`язаність покупця і продавця. Сам факт реєстрації юридичної особи позивача за однією адресою із іншими юридичними особами не може слугувати достатньою підставою для визнання юридичних осіб взаємопов`язаними.

Більш того, рішення про коригування митної вартості товару не містить належного обґрунтування, що в даному випадку мав місце вплив взаємовідносин ( взаємозв`язку продавця і покупця ) на ціну оцінюваних товарів.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що за відсутності обґрунтованих та достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен був вважати, що взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів, відтак, приймаючи оскаржуване рішення відповідач фактично порушив вимоги частини чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому відповідачем на адресу позивача не надіслано повідомлення про те, що між позивачем та продавцем транспортного засобу наявний взаємозв`язок, що вплинув на заявлену декларантом митну вартість, та не запропоновано позивачу надати пояснення з приводу вказаного питання.

Щодо доказів, які надано суду відповідачем вже в ході судового розгляду справи, зокрема інформації з відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в 2016 році, то такі не є належними та допустимими доказами, що могли б доводити взаємозв`язок між продавцем і покупцем товару та свідчити, що такий вплинув на ціну оцінюваних товарів.

Так само вказані обставини не можуть доводитися і посиланнями відповідача щодо належності ( зазначення у документах ) відповідного номеру телефону певним ( різним ) особам.

Відповідно до положень ст.73 -76 доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак, як вбачається із відзиву на позовну заяву та клопотання про витребування доказів, яке подавалося відповідачем, висновки митного органу про існування взаємозв`язку між продавцем та покупцем ґрунтуються на припущеннях.

В той же час, на момент прийняття оскаржуваного рішення у відповідача мали б бути належні та достовірні докази, які б свідчили про наявність таких обставин і що вони (взаємозв`язок продавця та покупця ) вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Щодо тверджень представників відповідача про те, що на момент оформлення рахунку - фактури на автомобіль марки FERRARI ОСОБА_4 , яка є директором "SIMB8 SP. Z o.o.", перебувала на території України та, відповідно, не могла здійснити оформлення зазначених документів як уповноважений представник іноземного суб`єкта господарювання, то суд такі доводи до уваги не приймає, оскільки на момент прийняття рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2021/000042/2 від 27.08.2021 відповідач такою інформацією не володів та, відповідно, не зазначав її як джерело та підставу для прийняття оскаржуваного рішення.

Щодо тверджень відповідача про невідповідність відомостей про умови поставки товару, суд зазначає таке.

Так, в оскаржуваному рішенні відповідача було зазначено, що в CMR № 2021-15/1 від 29.07.2021 вказано "Перевізник відповідає за оформлення експортних документів", що суперечить умовам поставки DAP, які вказані в рахунку- фактурі та зовнішньоекономічному договорі.

Вказані твердження представником митного органу жодним чином не обґрунтовано ні в оскаржуваному рішенні, ні в судовому засіданні.

В поданих до митного органу документах було зазначено, що доставка транспортного засобу відбувається на умовах DAP згідно Інкотермс 2010, що передбачає включення такої складової як транспортні витрати та інші складові митної вартості до ціни товару.

Відповідно до Інкотермс 2010 DAP - поставка в місці призначення. Термін DAP може позначати перевезення товару будь-яким видом транспорту, в тому числі і змішане транспортування.

Умови такої поставки наступні: продавець зобов`язаний доставити товар в обумовлене місце, поки вантаж туди не прибув, продавець несе всі ризики.

Покупець починає нести всі ризики по втраті вантажу або його псування з того моменту, як товар був доставлений в пункт призначення.

Згідно з DAP продавець також повинен виконати всі митні формальності по вивозу, якщо такі необхідні.

Фактично митні формальності по вивозу товару покладаються на продавця такого товару, а не покупця і будь-якого відношення до перевізника позивач не має.

Питання щодо експорту товару, про які зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу стосуються виключно продавця товару і самого перевізника.

Щодо зазначення в оскаржуваному рішенні "сумнівів", які виникли щодо вартості самого товару, суд зауважує таке.

Так, в першій частині рішення про коригування митної вартості відповідачем вказується беззаперечна, на його думку, обставина, що ціни на аналогічні транспортні засоби на європейських сайтах з продажу авто починаються від 243500 євро, що значно перевищує задекларовану вартість. Враховуючи вищевикладене у митного органу виник сумнів в достовірності поданих до митного оформлення документів, а також митний орган мав підстави вважати, що покупець та продавець взаємопов`язані особи, і цей зв`язок міг вплинути на заявлену митну вартість.

В подальшому, приймаючи рішення про визначення митної вартості товару, відповідачем, як джерело числового значення митної вартості, взято ЕМД від 24.05.2021 №UA204130/2021/008911 за якою оформлено товар "Автомобіль легковий призначений для перевезення людей по дорогам загального призначення, що був у використані, марка: FERRARI, рік випуску - 2020», в якій вартість автомобіля визначена в сумі 190000, 00 євро.

Тобто, суд приходить до висновку, що твердження відповідача, що ціни на аналогічні транспортні засоби на європейських сайтах майже вдвічі перевищують вартість транспортного засобу, щодо якого позивачем подано ЕМД, є голослівним та не відповідає дійсності, оскільки схожий товар митним органом було розмитнено за ціною ( 190000,00 євро), яка є набагато меншою за ціну, яка, як вказує відповідач, міститься на європейських сайтах (від 243500 євро ).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності таких документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція зазначена в численних постановах Верховного Суду, зокрема від 17.07.2019 року у справі № 809/872/17 та від 27.03.2020 року у справі №540/2605/18.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем жодним чином не зазначено, які саме складові митної вартості не підтверджені декларантом. Таким чином, обґрунтування спірного рішення не містить конкретно визначеної підстави для коригування митної вартості товару.

Відсутність вказаної інформації не дає змоги дотриматися принципу пропорційності та забезпечити право декларанта навести митному органу відповідні пояснення, сформувати та надати відповідні документи, оскільки відсутні фактичні дані такої інформації: її вид, джерела, походження, дата, розпорядник, зміст тощо.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA 401000/2021/000042/2 від 27.08.2021 року не відповідає вимогам чинного законодавства, є необгрунтованим, а тому визнається судом протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, оскільки на час прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 401020/2021/001571 від 27.08.2021 року були відсутні підстави, передбачені ч. 6 статті 54 МК України, зазначене рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на усі вище викладені обставини, суд приходить до висновку, що подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати товар та містять достатні відомості про складові митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими, а наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

За приписами п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA401000/2021/000042/2 від 27.08.2021 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2021/001571 від 27.08.2021 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВІМЕК" судовий збір в сумі 6050,32 грн. (шість тисяч п`ятдесят гривень 32 копійки ) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІМЕК" (код ЄДРПОУ 44039812, вул. Максимовича, 4, оф. 515, м. Вінниця, 21036).

Відповідач: Вінницька митниця (код ЄДРПОУ 43997544, вул. Лебединського, 17, м. Вінниця).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна