Рішення

від 07.09.2023 по справі 139/528/23

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/528/23

Провадження № 2/139/170/23

РІШЕННЯ

іменем України

07 вересня 2023 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої судді Тучинської Н.В.

з участю:

представника позивача прокурора Заболотної І.А.,

представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Ковальчук В.І.,

секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 та приватного підприємства «Влад», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-1571/15-19-сг від 07 лютого 2019 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано із земель державної власності ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області. 01 квітня 2020 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Водночас, на підставі розпорядження Мурованокуриловецької районної державної адміністрації № 522 від 19 грудня 2012 року, ОСОБА_2 отримала безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0113, на підтвердження чого їй був виданий державний акт. 29 травня 2020 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав.

На підставі договору дарування земельної ділянки від 12 березня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Нідзельською І.Є. і зареєстрованого за № 336, ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 ОСОБА_1 . Цього ж дня 12 березня 2021 року внесено відомості про вчинений правочин в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1

31 грудня 2022 року ОСОБА_1 уклав договір оренди землі б/н із ПП «Влад». Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 лютого 2023 року (номер запису про інше речове право: 49290563).

31 липня 2023 року керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави і просить: витребувати від відповідачів на користь територіальної громади в особі Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312.

Ухвалою від 09 серпня 2023 року (а.с. 94-95) позов прийнято до розгляду суду і призначено підготовче провадження.

16 серпня 2023 року представник залученої до участі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області подала пояснення на позовну заяву (а.с. 116-119), відповідно до яких визнано факт повторної безоплатної приватизації землі ОСОБА_2 та підтримано позов прокурора.

29 серпня 2023 року до суду поштою від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов з письмовими доказами (а.с. 148-159).

29 серпня 2023 року залучена до участі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_2 подала відзив позовну заяву (а.с. 143-144).

Представник відповідача ПП «Влад» 31 серпня 2023 року також направив до суду відзив на позов (а.с. 200).

Від Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області поштою 05 вересня 2023 року надійшли відповіді на відзиви відповідачів (а.с. 185-190, 192-194), а також заперечення на їх заяви про застосування строків позовної давності (а.с. 196-197).

Ухвалою суду від 23 серпня 2023 року (а.с. 132) підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання представник Вендичанської селищної ради, відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 не з`явилися, але подали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності (а.с. 167, 203, 204). Відповідач ПП «Влад», будучи належним чином повідомленим (а.с. 206), у судове засідання не з`явився і не повідомив про причину неявки.

Керуючись ч. 3 ст. 211 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив про розгляд справи без участі учасників справи, що не з`явилися.

Прокурор ЗаболотнаІринаАнатоліївнав судовомузасіданнізаявленийпозов підтрималазвикладениху ньомупідстав.Зокрема,прокурорзазначила,щоНаказом Головногоуправління Держгеокадаструу Вінницькійобласті №2-1571/15-19-сгвід 07лютого 2019року булозатверджено проектземлеустрою щодовідведення земельноїділянки увласність танадано ізземель державноївласності ОСОБА_2 земельну ділянкуплощею 2га зкадастровим номером0522884600:10:003:0312для веденняособистого селянськогогосподарства,що розташованана територіїНемерченської сільськоїради Мурованокуриловецькогорайону.ТакийнаказГоловного управлінняДержгеокадаструуВінницькій області№2-1571/15-19-сгвід 07лютого 2019рокувважає незаконним,оскількивсуперечвимогам ст.ст.116,118,121ЗКУкраїни, ОСОБА_2 ,призверненнідо ГУДержгеокадаструуВінницькій областіізклопотаннямпро затвердженняпроектуземлеустроювід 31.001.2019тазазначаючи,щонескористалася правомбезоплатноїприватизаціїземельної ділянкиподаномувиду використання,надаланедостовірнуінформацію,оскількиранішевикористала правонабезоплатнуприватизацію земельноїділянкидляведення особистогоселянськогогосподарства. Вважає,щоспірназемельна ділянкавибулаіздержавної власностівнаслідокнезаконногоповторного використання ОСОБА_2 праванабезоплатну приватизаціюземельнихділянокодного видувикористання,тобтопозаволею власникацихземельнихділянок державивособі ГоловногоуправлінняДержгеокадаструу Вінницькійобласті(начасвиданнянаказу),атомувиникло правозаявленнявіндикаційногопозову безвизнаннясудомнедійсними рішенняорганудержавноївлади чимісцевогосамоврядування.12.03.2021 ОСОБА_3 земельнуділянкуз кадастровимномером0522884600:10:003:0312відчужилазадоговором дарування ОСОБА_1 .Норма статті388ЦКУкраїниможе застосовуватисьякпідставапозову проповерненнямайнавід добросовісногонабувача,якщомайновибуло зволодіннявласникаабо особи,якійвінпередав майно,незїхньої волііншимшляхом,якебуловідчужене третійособі,якщоміжвласником таволодільцеммайнане існуєжоднихюридичнихвідносин.Крімтого, ОСОБА_1 спірнуземельнуділянку надавворендуПП «Влад».Привстановленніпідстав длявитребуванняземельноїділянки у ОСОБА_1 ,наявнітакожпідстави дляїївитребуваннявід особи,якійспірназемельна ділянкапереданаворенду -ПП«Влад»,якеєнезаконним володільцем.Оскількиіснуютьзареєстровані обмеженнящодоволодіннятаким майномувиглядізапису пропохідневідправа власностіправокористуванняземельною ділянкою(оренда),йземельнаділянка неповертаєтьсяуфактичне володіннязможливістювласника неюяккористуватися,такірозпоряджатися,витребуванняспірноїземельної ділянкитакожуорендаря,якийвиступаєкористувачем земельноїділянки,відповідаєметівіндикаційного позову,спрямованогоназахист праввласникамайна. Органом,якийнаданий часнаділенийправомвласності тарозпорядженняземельноюділянкою сільськогосподарськогопризначеннязамежами населеногопункту с.Немерче,є Вендичанськаселищна рада,тому спірназемельна ділянкапідлягаєвитребуваннюу власністьтериторіальноїгромадив особісамецьогооргану. Підставою для подачі даного позову та представництва інтересів Вендичанської селищної ради, є невжиття останньою жодних заходів спрямованих на повернення незаконно вибулої земельної ділянки.

На підставі ч. 7 ст. 223 ЦПК України було оголошено стислий виклад відзивів учасників справи, без участі яких проведено розгляд по суті.

Так, відповідач 1 ОСОБА_1 подав відзив на позов (а.с. 148-159), у якому позовні вимоги не визнав зазначивши таке: Належним способом захисту було б поновлення порушеного права у вигляді відмови від землі на користь держави; обраний прокурором спосіб захисту порушеного права шляхом витребування земельної ділянки є не вірним, оскільки відповідач 1 являється добросовісним набувачем, а факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки із державної власності судами не встановлений. Вважає, що прокурор не довів необхідність представляти в цьому процесі державу в особі Вендичанської селищної ради. Крім того, вбачає підстави для застосування строків позовної давності в даній справі, оскільки прокурор звернувся до суду лише 31.08.2023, тобто через понад чотири роки з моменту прийняття спірного наказу та рішення про державну реєстрацію права власності, хоча прокуратурою регулярно проводяться перевірки з метою виявлення порушень інтересів держави, в тому числі і в 2019 році, а тому інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Представник відповідача 2 ПП «Влад» Мельник Володимир Петрович у своєму відзиві (а.с. 200), позовну вимогу не визнав, заявивши, що він уклав договір оренди земельної ділянки з власником ОСОБА_1 03 серпня 2023 року між сторонами договору укладено додаткову угоду, якою договір оренди землі розірвано. ПП «Влад» не вчиняло жодних протиправних дій, які призвели б до порушення земельного законодавства, йому не було відомо про обставини, що стали підставою для позову, а тому вважає, що не повинен нести витрат з відшкодування позивачу судових витрат. Просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 у поясненнях, названих відзивом (а.с. 143-144), зазначила, що під час приватизації спірної земельної ділянки відбулася помилка через її необізнаність про норми безоплатної приватизації; що вона не мала умислу на незаконну приватизацію. Просила застосування у справі наслідків спливу позовної давності.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у цьому судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримала і просила про задоволення позову. Зокрема, ОСОБА_4 пояснила, що наказ про затвердження проекту землеустрою та безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення ОСГ став наслідком клопотання останньої, в якому та повідомила, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства раніше не скористалася. А відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, у повноваження ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не входить робити перевірку фактів реалізації громадянами права на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення ОСГ. В той же час, поданими прокурором до суду документами доведено факт подвійного набуття ОСОБА_2 земельних ділянок у приватну власність із цільовим призначенням для ведення ОСГ, що є порушенням ч. 4 ст. 116 ЗК України.

Розглянувши справу в судовому засіданні, оцінивши подані сторонами та витребувані судом за клопотанням прокурора докази в їх сукупності, проаналізувавши відповідне законодавство, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-1571/15-19-сг від 07 лютого 2019 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано із земель державної власності ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області. Як слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 316907572 від 06.12.2022 (а.с. 12-13), 01 квітня 2019 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

12 березня 2021 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Нідзельською І.Є. посвідчено договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером № 0522884600:10:003:0312, відповідно до якого ОСОБА_2 відчужила (подарувала) цю земельну ділянку ОСОБА_1 . Відомості про вчинений правочин та перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 12-13, 16).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 2 і 3ст. 78 ЗК Україниправо власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Статтею 80 ЗК Українивстановлено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Згідно зі статтями83,84 ЗК Україникомунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до положень ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до положень ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 316907726 від 06.12.2022 на а.с. 14-15) ОСОБА_2 безоплатно надано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кадастровий номер 0522884600:10:003:0113 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯО № 563606, виданого 20.12.2012 на підставі розпорядження Мурованокуриловецької районної державної адміністрації № 522 від 19.12.2022.

Отже, ОСОБА_2 на час отримання у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером № 0522884600:10:003:0312 уже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання на підставі розпорядження Мурованокуриловецької районної державної адміністрації № 522 від 19 грудня 2012 року (а.с. 18).

Згідно зіст. 13 Конституції Україниземля є об`єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Суд не погоджується із твердженням ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про те, що він не наділений функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок. Так, відповідно до п. 2 Положення «Про Головне управління Держгеокадастру в області» Головне управління у своїй діяльності керуєтьсяКонституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (підпункт 1 п. 3 Положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру»). Відповідно до покладених на нього завдань Головне управління, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин (підпункти 13, 14 п. 4 Положення «Про Головне управління Держгеокадастру в області»).

Таким чином, реалізація повноважень Головного управління має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Отже, в даному випадку, на стадії погодження розробленого проекту землеустрою, яке здійснювалось ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, останнє повинно було перевірити розроблений проект на відповідність вимогам законів, в тому числі ч. 4 ст. 116, п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України, і лише в разі встановлення такої відповідності його погоджувати.

Отже, наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № № 2-1571/15-19-сг від 07 лютого 2019, яким безоплатно надано із земель державної власності у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території колишньої Немерченської сільської ради колишнього Мурованокуриловецького району Вінницької області суперечить актам цивільного законодавства і порушує інтереси держави, а тому є незаконним.

З огляду на подальше відчуження незаконно отриманої ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312, - інтереси власника - держави - продовжують бути порушеними.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту прав власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення, суд враховує таке:

Відповідно до земельного законодавства України, громадяни України мають право володіти певними видами земельних ділянок, зокрема, на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у визначених цим законодавством розмірах для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначила, що якщо закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

У цьому ж судовому рішенні констатовано, що особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Такою позицією Верховного Суду спростовується твердження відповідача ОСОБА_1 , про те, що він на сьогодні є законним власником земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Так, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Така позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 травня 2022 року у справі № 352/469/18 (провадження № 61-19360св21), відповідно до якої ефективним способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 набув у фактичне володіння на підставі договору дарування земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312, в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.

Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та є законною, що підтверджується правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року, справа № 587/430/16-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

Окрім того, суспільний інтерес полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в даній справі підлягають застосуванню положення ст. 388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_1 як у добросовісного набувача на користь держави.

Враховуючи обставину, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 для ведення особистого селянського господарства на підставі договору оренди без номера від 31 грудня 2022 року передана ОСОБА_1 в оренду Приватному підприємству «Влад», про що 15 лютого 2023 року внесено відповідну інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 16), та оскільки встановленні підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , - наявні також підстави для їх витребування від особи, якій спірна земельна ділянка передана в оренду - ПП «Влад».

Так, ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках. ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що власник земельної ділянки може витребувати її у особи, яка нею лише користується на підставі правочину, укладеного із добросовісним набувачем. Адже у випадку витребування спірної земельної ділянки лише у добросовісного набувача не відбудеться ефективного захисту порушеного права, оскільки поновивши своє право власності власник не зможе його реалізувати через існування іншого зареєстрованого речового права.

Аналогічну позицію за схожими правовідносинами вислови Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20.

Правовою підставою для витребування земельної ділянки від орендаря є ч. 1 ст. 387 ЦК України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця, окрім добросовісного набувача.

Таким чином, оскільки суд у цьому судовому рішенні прийшов до висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № № 2-1571/15-19-сг від 07 лютого 2019, яким безоплатно надано із земель державної власності у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 для ведення особистого селянського господарства є незаконним, ця земельна ділянка підлягає витребуванню як у ОСОБА_1 , так і в ПП «Влад».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абзацу 1 п. 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для проведення у Державному реєстрі речових прав державної реєстрації права власності на нерухоме майно за належним власником.

Статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 1-3 ЗК України, статтею 324 ЦК України визначено, що земля є об`єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах та спосіб, визначених Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423- IX від 28.04.2021 Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області згідно з додатком. Згідно з додатком до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до переліку територіальних громад Вінницької області входить Вендичанська територіальна громада з адміністративним центром територіальної громади смт Вендичани, до складу якої віднесена, зокрема, колишня Немерченська сільська рада колишнього Мурованокуриловецького району.

З 27 травня 2021 року набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме п. 24 розділу Х Перехідних положень, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населеного пункту у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Отже, органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Немерче, є Вендичанська селищна рада, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність територіальної громади в особі саме цього органу.

На підставі викладеного, заявлені Могилів-Подільською окружною прокуратурою Вінницької області в інтересах держави в особі Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області у цій справі вимоги підлягають до беззаперечного задоволення.

Щодо клопотання відповідачів та третьої особи ОСОБА_2 про застосування строки позовної давності, суд враховує таке:

Загальна позовна давність (зокрема, до віндикаційних позовів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповіднодо ст. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Частинами 3 і 4ст. 56 ЦПК Українивстановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

Відповідно до абзацу першого ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зроблено висновок, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, що саме позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом порушених прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18): позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Крім того, у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У справі, яка розглядається судом, встановлено:

1) про порушення інтересів держави прокурору стало відомо після здійснення моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримання інформаційних довідок з нього 06 грудня 2022 року щодо відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами 0522884600:10:003:0312 та 0522884600:10:003:0113;

Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що прокурор міг виявити порушення інтересів держави ще в 2019 році, оскільки проводить регулярні перевірки, не узгоджується із функціями, покладеними на прокурора. Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом таглавою 12розділу III Цивільного процесуального кодексу України;

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

2) держава в особі Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області дізналася про наявні порушення з моменту отримання листа з Могилів-Подільської окружної прокуратури № 53-5440вих-22 від 19 грудня 2022 року (а.с. 57), і ця обставина стверджується листом Вендичанської селищної ради № 02-18/457 від 02 червня 2023 року (а.с. 61). Крім того, Вендичанська селищна рада лише з 27 травня 2021 року отримала повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, а тому і не могла дізнатися про порушення інтересів територіальної громади в 2019 році.

Отже у грудні 2022 року Вендичанська селищна рада довідалась про порушення її прав, а з позовом прокуратура звернулася у липні 2023 року, тобто в межах позовної давності.

Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України,). Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, з відповідачів за кожною з пред`явлених вимог на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору за подачу позову до суду та за подачу заяви про забезпечення позову (а.с. 43, 70) в сумі 6710 гривень (5368 грн + 1342 грн = 6710 грн).

У судових дебатах прокурор Заболотна І.А. просила скасувати забезпечення позову, застосоване судом за заявою Могилів-Подільської окружної прокуратури на підставі ухвали від 31 липня 2023 року (а.с. 73-74).

Така заява не підлягає розгляду, оскільки вона не узгоджується із вимогами цивільного процесуального законодавства.

Так, за приписами частин 1, 2 і 4 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи; таке клопотання розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду; за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Частиною 7 цієї норми встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Отже, в даному випадку, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги Могилів-Подільської окружної прокуратури, заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 31 липня 2023 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили. В той же час ці заходи забезпечення позову можуть бути скасовані ухвалою суду до спливу дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили, якщо учасник справи подасть вмотивоване клопотання.

Керуючись, ст.ст. 16, 257, 261, 317, 319, 328, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в комунальну власність Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (юридична адреса: вул. Соборна, 55, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326589) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району) Вінницької області.

Витребувати у Приватного підприємства «Влад» (юридична адреса: вул. Миру, буд. 31, с. Котюжани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23440, код ЄДРПОУ 32090561) в комунальну власність Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (юридична адреса: вул. Соборна, 55, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326589) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району) Вінницької області.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Приватного підприємства «Влад» (юридична адреса: вул. Миру, буд. 31, с. Котюжани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23440, код ЄДРПОУ 32090561) на користьВінницькоїобласноїпрокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6710 (шість тисяч сімсот десять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 08 вересня 2023 року.

Суддя: