Справа № 139/528/23
Провадження № 22-ц/801/2021/2023
Категорія: 20
Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В.
Доповідач:Сало Т. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 рокуСправа № 139/528/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд ускладі колегіїсуддів:головуючого суддіСала Т.Б.,суддів:Ковальчука О.В.,Якименко М.М.,секретар ЛуцишинО.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від07 вересня 2023року, ухвалене суддею Тучинською Н.В. в смт Муровані Курилівці, повне рішення складено 08 вересня 2023 року, вцивільній справіза позовом Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Влад», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,
встановив:
У липні 2023 року керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області Піголь Р. в інтересах держави в особі Вендичанської селищної ради звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:
- витребувати у ОСОБА_3 в комунальну власність Вендичанської селищної ради земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району) Вінницької області;
- витребувати у Приватного підприємства «Влад» в комунальну власність Вендичанської селищної ради земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району) Вінницької області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-1571/15-19-сг від 07 лютого 2019 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано із земель державної власності ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області. 01 квітня 2020 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .
Позивач вважає цей наказ незаконним, оскільки на підставі розпорядження Мурованокуриловецької районної державної адміністрації №522 від 19 грудня 2012 року ОСОБА_2 отримала безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0113, на підтвердження чого їй був виданий державний акт. 29 травня 2020 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав.
Таким чином, ОСОБА_2 на час прийняття наказу № 2-1571/15-19-сг від 07 лютого 2019 року використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.
Земельна ділянка вибула із державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок держави в особі Головного управління Держегокадатсру у Вінницькій області.
На підставі договору дарування земельної ділянки від 12 березня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Нідзельською І.Є. і зареєстрованого за № 336, ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку ОСОБА_1 .. Цього ж дня 12 березня 2021 року внесено відомості про вчинений правочин в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1
31 грудня 2022 року ОСОБА_1 уклав договір оренди землі б/н із ПП «Влад». Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 лютого 2023 року.
Рішенням Мурованокуриловецького районногосуду Вінницькоїобласті від07 вересня 2023року позов задоволено.
Витребувано у ОСОБА_1 в комунальну власність Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району) Вінницької області.
Витребувано у Приватного підприємства «Влад» в комунальну власність Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району) Вінницької області.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Влад» на користьВінницькоїобласноїпрокуратури судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6 710 гривень.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У скарзі зазначає, що суд порушив вимоги ст. 180 ЦПК України, а також строк подачі сторонами заяв по суті справи, встановлений згідно ухвали суду від 09 серпня 2023 року. Підстави для представництва прокурором інтересів селищної ради відсутні. Позивачем пропущено строк позовної давності.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві Могилів-Подільська окружна прокуратура Вінницької області просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 на час отримання у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером № 0522884600:10:003:0312 уже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання на підставі розпорядження Мурованокуриловецької районної державної адміністрації № 522 від 19 грудня 2012 року. У подальшому ОСОБА_1 на підставі договору дарування набув у фактичне володіння спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати, та передав її в оренду ПП «Влад». Суд дійшов висновку, що оскільки встановлені підстави для витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , то також наявні і підстави для її витребування від особи, якій спірна земельна ділянка передана в оренду ПП «Влад».
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-1571/15-19-сг від 07 лютого 2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано із земель державної власності ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 - для ведення особистого селянського господарств (а.с.17 т.1).
Як слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №316907572 від 06.12.2022, 01 квітня 2019 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (а.с. 12-13).
12 березня 2021 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Нідзельською І.Є. посвідчено договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312, відповідно до якого ОСОБА_2 відчужила (подарувала) цю земельну ділянку ОСОБА_1 . Відомості про вчинений правочин та перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 12-13, 16, 52-53).
31 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ПП «Влад» було укладено договір оренди цієї земельної ділянки (а.с.54-56).
При цьому, з копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯО №563606, виданого 20.12.2012 відділом Держкомзему у Морованокуриловецькому районі встановлено, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження Мурованокуриловецької районної державної адміністрації №522 від 19.12.2012 надано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 0522884600:10:003:0113, на території Немерченьскої сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (за межами населеного пункту) (а.с.18).
Вказане підтверджується також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 316907726 від 06.12.2022 (а.с.14-15).
Оскільки ОСОБА_2 на час отримання у власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером № 0522884600:10:003:0312 уже використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, Могилів-Подільська окружна прокуратура Вінницької області просила позов задовольнити та витребувати земельну ділянку у відповідачів.
Статтею 81 ЗК України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, серед іншого, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 116 ЗК України,громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом,провадиться один раз по кожному виду використання.
Згідно з п. б) ч. 1 ст.121 ЗК України,громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського в розмірі не більше 2,0 гектара.
Право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянинможе використатиодин раз(постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №706/1685/16-ц).
Встановлено, що до набуття у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0522884600:10:003:0312 ОСОБА_2 , на підставі безоплатної передачі земельної ділянки у власність, була власником земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:10:003:0113 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Приймаючи наказ, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не перевірило, порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦПК України,власник має право витребуватисвоє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зіст.388ЦК України,якщо майноза відплатнимдоговором придбанев особи,яка немала правайого відчужувати,про щонабувач незнав іне мігзнати (добросовіснийнабувач),власник маєправо витребуватице майновід набувачалише уразі,якщо майно: 1)було загубленевласником абоособою,якій вінпередав майноу володіння; 2)було викраденеу власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння; 3)вибуло зволодіння власникаабо особи,якій вінпередав майноу володіння,не зїхньої волііншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17, власник з дотриманням вимогст. 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Частиною першою статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.
Власник земельної ділянки може витребувати її у особи, яка нею лише користується на підставі правочину, укладеного із добросовісним набувачем. Адже у випадку витребування спірної земельної ділянки лише у добросовісного набувача не відбувається ефективного захисту порушеного права, оскільки поновивши своє право власності власник не зможе його реалізувати через існування іншого зареєстрованого речового права.
Подібний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2021 року у справі №672/386/20.
Відповідно до ст. 80 ЗК України, ст. 2, 170, 172, 326, 327, 374 ЦК України право власності на землі державної та комунальної власності належать державі Україна та територіальним громадам, які реалізують це право через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області»визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області згідно з додатком. Згідно з додатком до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до переліку територіальних громад Вінницької області входить Вендичанська територіальна громада з адміністративним центром територіальної громади смт. Вендичани, до складу якої віднесена, зокрема, колишня Немерченська сільська рада колишнього Мурованокуриловецького району.
Враховуючи вищевказані зміни до законодавства, органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Немерче є Вендичанська селищна рада.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
У п. п. «а», «є» ч. 1 ст. 12 ЗК України зазначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Оскільки надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 відбулося з порушенням вимог закону, насідком чого стало вибуття земельної ділянки з державної власності, враховуючи, що ОСОБА_1 на підставі договору набув у фактичне володіння цю ж земельну ділянку від особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати, і передав її в оренду ПП «Влад», суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 та ПП «Влад» на користь держави.
В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 зазначає,що вданому випадку підстави для представництва прокурором інтересів селищної ради відсутні, однак, апеляційний суд не погоджується із вказаними доводами з наступних підстав.
Звертаючись із позовом керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури вказав орган, в інтересах якого він звертається до суду Вендичанська селищна рада та підстави представництва: невжиття селищною радою жодних заходів, спрямованих на повернення незаконно вибулої земельної ділянки.
У ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор,звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурордо нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокуроромфактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).
Таким чином, законодавство передбачає обов`язкове звернення прокурорадо компетентного органу перед зверненням до суду в особі такого органу.
У даній справі керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури звертався до Вендичанської селищної ради з листом від 19.12.2022 №53-5440 вих-22, в якому зазначено, що прокуратурою за результатами вивчення законності надання земельних ділянок державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Могилів-Подільського району Вінницької області встановлено порушення інтересів держави в особі Вендичанської селищної ради. Враховуючи наявність порушеного інтересу держави в особі Вендичанської селищної ради, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру», просив повідомити чи вживалися селищною радою заходи щодо витребування земельної ділянки в комунальну власність, в тому числі в судовому порядку, і чи будуть в подальшому вживатися заходи по витребуванню вказаної земельної ділянки на користь територіальної громади. Вказану інформацію просив надати до 30.12.2022 (а.с.57-58).
Вендичанська селищна рада листом №02-18/1148 від 23.12.2022 повідомила, що селищна рада самостійно звертатися до суду із позовом не буде через відсутність коштів на сплату судового збору, тому просила здійснити представництво її інтересів в судовому порядку (а.с.59).
Відтак, прокурором при зверненні до суду було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», та в позовній заяві наведено обґрунтування на підтвердження повноважень прокурора для подання позову в інтересах Вендичанської селищної ради.
Суд першої інстанції дослідив питання представництва інтересів держави у суді прокурором та надав йому належну правову оцінку, тому апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги у цій частині.
Також апеляційним судом відхиляються доводи скарги з приводу позбавлення судом ОСОБА_1 права на подання заперечення на відповідь позивача на відзив, що було визначено ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 09 серпня 2023 року, оскільки ці порушення не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не вказує, з якими саме вимогами та доводами відповіді позивача на відзив він не погоджувався.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому висловив свої заперечення проти позову, тобто висловив свою позицію у справі.
Безпідставними також є доводи апеляційної скарги з приводу пропуску позовної давності.
Відхиляючи позицію відповідача в цій частині суд першої інстанції дійшов до висновку, що про порушення інтересів держави прокурору стало відомо після здійснення моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримання інформаційних довідок з нього 06 грудня 2022 року щодо відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами 0522884600:10:003:0312 та 0522884600:10:003:0113. Вендичанська селищна рада, яка лише з 27 травня 2021 року отримала повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, дізналася про наявні порушення з моменту отримання листа з Могилів-Подільської окружної прокуратури № 53-5440вих-22 від 19 грудня 2022 року. Відтак, позов пред`явлений в межах позовної давності.
Висновок суду першої інстанції про те, що прокуроромне пропущений строк позовної давності, є обґрунтованим та апелянтом не спростований.
Загальна позовна давністьвстановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З цим позовом звернувся до суду керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересахдержави.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується апелянтом, що Вендичанська селищна рада лише з 27 травня 2021 року отримала повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.
Про вищевказані порушення вимог земельного законодавства Могилів-Подільській окружній прокуратурі стало відомо після здійснення моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримання інформаційних довідок з нього 06 грудня 2022 року.
У постанові від 20 червня 2018 року у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункт 48): позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався чи міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Зазначаючи в апеляційній скарзі ряд постанов Верховного Суду Побережний О.О. не проектує їх на обставини даної справи.
Таким чином,доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, який дав належну правову оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов законного і обґрунтованого висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Мурованокуриловецького районногосуду Вінницькоїобласті від07 вересня 2023року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 жовтня 2023 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.В. Ковальчук
М.М. Якименко
Суд | Вінницький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2023 |
Оприлюднено | 19.10.2023 |
Номер документу | 114247521 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: визнання права власності на земельну ділянку |
Цивільне
Вінницький апеляційний суд
Сало Т. Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні