Постанова

від 26.06.2023 по справі 758/5231/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4664/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року м. Київ

Справа № 758/5231/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Борисової О.В., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», Комунального підприємства «Центральний Подільського району міста Києва», яка подана представником Бєлкіним Костянтином Олександровичем, та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Головчака М.М.,

у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», Комунального підприємства «Центральний Подільського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центральний Подільського району міста Києва», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про відшкодування збитків,

встановив:

У квітні 2018 року позивачі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» та КП «Центральний Подільського району міста Києва» звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, в якому просили стягнути з відповідача:

- на користь КП «Центральний Подільського району міста Києва» заборгованість за спожиті послуги за період 01.09.2010 по 30.04.2015 у розмірі 70 586, 94 грн. (з них основна сума заборгованості - 42 504,40 грн., інфляційні нарахування - 24 414,45 грн., 3 % річних - 3668 ,09 грн.) та судові витрати 1635,72 грн.;

- на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» заборгованість за спожиті послуги за період 01.05.2015 по 31.10.2016 у розмірі 5449,09 грн. (з них основна сума заборгованості - 4908, 32 грн., інфляційні нарахування - 435,82 грн., 3 % річних - 104,95 грн.) та судові витрати 126,28 грн.

23 жовтня 2018 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» та КП «Центральний Подільського району міста Києва» про відшкодування збитків, в якій просила стягнути з відповідачів на її користь 100 000 грн. за відновлювальний ремонт та відшкодування моральної шкоди у розмірі 281 748,43 грн.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що належна їй квартира розташована на останньому поверсі будинку, збудованому у 1910 році. Комунікації та конструктивні елементи будинку зношені, найбільше зруйнована покрівля будинку. Через численні отвори та щілини дощова та тала вода затікають у горища та у квартиру відповідача через стелю. Крім того, через недостатньо довгі відкоси покрівлі вода стікає зовнішніми стінами, просочуючись у квартиру через стіни, що призводить до відпадання шпалер, утворення щілин та цвілі на стінах.

Виконавцем комунальних послуг були надані неякісні послуги, внаслідок чого відбулося залиття її квартири з покрівлі даху 11 травня 2011 року, 13 грудня 2013 року та у січні 2017 року, що завдало їй матеріальних збитків.

Неодноразово ОСОБА_1 зверталась до комунальних підприємств, що обслуговують будинок, з проханням відшкодувати їй вартість відновлювального ремонту квартири, зокрема, у листі від 27.02.2017 року, проте збитки їй відшкодовані не були.

Просила стягнути з відповідачів на її користь 100 000 грн. за відновлювальний ремонт квартири. Для точного визначення розміру збитків та визначення суми відшкодування з кожного з комунальних підприємств окремо просила призначити експертизу.

21 лютого 2019 року відповідач ОСОБА_1 подала клопотання, в якому доповнила підстави позову, посилаючись на те, що 29 січня 2019 року, у період між судовими засіданнями, відбулось значне за обсягом залиття квартири водою з горища. Відповідно до акту від 06.02.2019 року, залиття квартири АДРЕСА_1 сталося внаслідок пошкодження системи централізованого опалення на горищі вказаного будинку через зношеність житлового фонду. Просила врахувати зазначену обставину при призначенні експертизи для розрахунку суми відновлювального ремонту квартири.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року задоволено первісний позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», КП «Центральний Подільського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» заборгованість за спожиті послуги за період 01 травня 2015 року по 31 жовтня 2016 року у розмірі 5449, 09 грн. та судові витрати у розмірі 126, 28 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Центральний Подільського району міста Києва» заборгованість за спожиті послуги за період 01 вересня 2010 року по 30 квітня 2015 року у розмірі 70 586, 94 грн. та судові витрати 1635, 72 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до КП «Центральний Подільського району міста Києва», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про відшкодування збитків - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з КП «Центральний Подільського району міста Києва» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 65 857, 20 грн. та витрати у зв`язку з проведенням експертизи у розмірі 3983, 88 грн.

В іншій частині зустрічні позовні вимоги - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням, представник КП «Центральний Подільського району міста Києва» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» - Бєлкін К.О. подав апеляційну скаргу , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник позивачів просив скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 05.10.2022 р. у справі № 758/5231/18 в частині задоволення вимог за зустрічним позовом та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Центральний Подільського району міста Києва», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про відшкодування шкоди в повному обсязі.

Вказує, що експертом при визначенні вартості ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести в приміщенні квартири АДРЕСА_2 для усунення пошкоджень, які виникли внаслідок залиття з даху будинку, були враховані різні періоди, а саме 2011-2013 роки та лютий 2017 року, лютий 2019 року. Експертом було визначено загальну вартість ремонтно-будівельних робіт без розподілу на окремі періоди надання послуг КП «Центральний Подільського району міста Києва» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».

Разом з тим, оскільки КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» надає послуги за адресою позивача за зустрічним позовом з 01.05.2015, він не несе відповідальності за надання послуг до цього періоду.

Оскільки зустрічна позовна заява була подана до суду 23.10.2018 і в подальшому період, за який позивачем за зустрічним позовом вимагалось стягнення, не збільшувався, відповідно, відшкодування за залиття від 06.02.2019 не входить до вимог зустрічного позову і суд не мав права приймати рішення щодо відшкодування за цей період.

Представник скаржника вважає, що акт-претензія від 27.02.2017 є неналежним доказом по справі і не мав бути врахований судом, при тому як представники комунального підприємства у січні - лютому 2017 року були відсутні при фіксації події залиття. Акт про залиття має відповідати формі Акту, закріпленого Наказом від 17 травня 2005 року N76 «Правила утримання будинку та прибудинкових територій» та мав би бути затверджений уповноваженою особою апелянта або хоча б складений за відома житлово-експлуатуючої компанії. Коли саме сталося залиття квартири АДРЕСА_1 невідомо, адже подія залиття не зафіксована належним чином, акт-претензія складений без відома виконавця, площа залиття невідома, причини залиття теж невідомі. Акт складено самоправно і не відповідає формі акту, встановленого Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства та закріпленого в додатку 4 «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій.»

Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у клопотанні представника КП «Центральний Подільського району міста Києва» про застосування наслідків спливу позовної давності до зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування збитків, адже події залиття відбулись у 2011 - 2013 роках, а з даним позовом ОСОБА_1 звернулась у 2018 році.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Просить оскаржуване рішення в частині зустрічного позову - змінити, виключивши солідарну відповідальність відповідачів, оскільки залиття квартири, оцінене у висновку експертизи і підтверджене у рішенні, відбулося під час обслуговування будинку відповідачем - 2, тому просить стягнути саме з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» матеріальну шкоду у розмірі 65857,20 грн. та витрати у зв`язку з проведенням експертизи у розмірі 3983,88 грн.

Крім того, вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Тому просить скасувати частково рішення у частині невідшкодування моральної шкоди і ухвалити у відповідній частині нове рішення про відшкодування моральної шкоди відповідно до наведених у справі документів і розрахунків.

Також суд безпідставно відмовив у відшкодуванні витрат ОСОБА_1 на правову допомогу, посилаючись на те, що адвокат не був присутній особисто в судових засіданнях. Однак вважає це порушенням Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», тому що адвокат Михайлов Тарас Григорович , є інвалідом 2 групи і майже не виходить з квартири. На консультації адвоката відповідач та її представник їздили до нього, а коли почалася епідемія Covid-19 - спілкувалися через ZOOM.

Тому просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія, з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» судові витрати позивача на правову допомогу у розмірі 29 600 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 281 748,43 грн.

Оскаржуване рішення в частині основного позову ОСОБА_1 просить визнати нечинним та закрити провадження у справі у відповідній частині, зазначаючи наступні доводи.

Позивачі за основним позовом у кожному рахунку вимагають оплачувати послуги з дератизації, дезінсекції та за обслуговування димових каналів, проте згідно своєї ж довідки не надають їх.

Послуги комунальних підприємств називаються «за утримання будинку та прибудинкової території». Звісно, розмір оплати за такі послуги суттєво залежить від площі цієї території. Однак виконавці-1,2 так і не змогли пояснити, яку площу довкола будинку вони утримують: 406 кв.м., 254 кв.м. чи 1715 кв.м., про що зазначено у відповідях на звернення споживача.

Позивачі за основним позовом спосіб захисту своїх прав (первісний позов) назвали «про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги». Однак відповідно до п. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту прав можуть бути лише перелічені у статті. Стягнення боргу за житлово-комунальні послуги у цій статті немає.

Крім того, первісна позовна заява створена не самими позивачами, а Центром Комунального Сервісу (окремою юридичною особою, не тотожною позивачам). Для обґрунтування своїх незаконних вимог позивачі підробили підпис директора КП «Центральний Подільського району м. Києва» у первісному позові. За викладених обставин суд мав залишити позовну заяву комунальних підприємств без розгляду.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_4 підтримав подану ними апеляційну скаргу та просив задовольнити. У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просив відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача, а в задоволенні апеляційної скарги позивачів - відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , проживає в ній та є споживачем житлово-комунальних послуг, що надавалися позивачами.

Комунальне підприємство «Центральний Подільського району міста Києва» створене на підставі рішення Подільської районної у місті Києві ради від 07.12.2007 року № 240 «Про удосконалення структури управління житловим господарством Подільського району», що надає житлово-комунальні послуги та здійснював утримання будинку та прибудинкової території будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, до 01.05.2015 року.

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» створене на підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва», здійснює утримання будинків та прибудинкової території будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, з 01.05.2015 року.

Згідно з розрахунками, наданими позивачами, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не сплачувала за надані їй житлово-комунальні послуги за період 01.09.2010 по 30.04.2015 року на користь Комунального підприємства «Центральний Подільського району міста Києва», у зв`язку з чим утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 70 586 ,94 грн.

Відповідач також не сплачувала за надані їй житлово-комунальні послуги за період з 01.05.2015 по 31.10.2016 року на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 5449,09 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь кожного з позивачів суму заборгованості за житлово-комунальні послуги, а також три проценти річних та інфляційні втрати відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції вважав позовні вимоги доведеними належними та допустимими доказами, вважав встановленим факт порушення прав позивачів, та дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується лише частково, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача КП «Центральний Подільського району м. Києва» просив стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 вересня 2010 року по 30 квітня 2015 року, посилаючись на несплату зазначених платежів відповідачем ОСОБА_1 . Зазначена обставина знайшла своє підтвердження при розгляді справи судом першої інстанції, тому суд дійшов висновку про задоволення заявлених цим позивачем позовних вимог на суму основної заборгованості за житлово-комунальні послуги за вказаний період - 42 504 грн. 40 коп., інфляційних нарахувань - 24 414 грн. 45 коп., 3% річних - 3668 грн. 09 коп.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не було вирішено клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження в частині заявлених КП «Центральний Подільського району м. Києва» позовних вимог за період з 01.09.2010 року по 01.03.2011 року, оскільки у цій частині вимог ухвалено рішення Подільського районного суду м. Києва від 13.04.2012 року у справі № 2607/1237/2012, яким заборгованість за вказаний період вже стягнута.

Отже, при розгляді справи та ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позовні вимоги Комунального підприємства «Центральний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг та експлуатаційних витрат, наданих мешканцям квартири АДРЕСА_3 , за період з 01 березня 2008 року по 01 березня 2011 року, вже були предметом судового розгляду і судом було ухвалене рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 квітня 2012 року у справі № 2607/1237/2012 частково задоволено позовні вимоги Комунального підприємства «Центральний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) на користь КП «Центральний» заборгованість за спожиті комунальні послуги та експлуатаційні витрати в розмірі 14 895 грн. 97 коп.

В мотивувальній частині вказаного рішення судом зазначено, що заборгованість виникла за період з 01 березня 2008 року по 01 березня 2011 року.

Як вбачається з копії вказаного судового рішення від 13 квітня 2012 року, завіреної судом 02 липня 2012 року, рішення суду набрало законної сили та підлягає виконанню.

Також вказане рішення суду оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27 квітня 2012 року. Даних про скасування чи зміну цього рішення суду ні матеріали даної справи, ні не містять.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 квітня 2012 року у справі № 2607/1237/2012 з ОСОБА_1 на користь КП «Центральний» було стягнуто заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2008 року по 01 березня 2011 року, а оскаржуваним рішенням суду на користь КП «Центральний Подільського району м. Києва» з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за період з 01 вересня 2010 року ( до якої увійшла заборгованість, що уже виникла станом на 31 серпня 2010 року, у розмірі 8250 грн. 70 коп.) по 30 квітня 2015 року, то за період з 01 березня 2008 року по 01 березня 2011 року суд фактично допустив подвійне стягнення заборгованості за один і той самий період, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За викладених обставин оскаржуване рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог КП «Центральний Подільського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Провадження у справі в частині позовних вимог КП «Центральний Подільського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги за період з 01 вересня 2010 року по 01 березня 2011 року - підлягає закриттю.

Таким чином, відповідно до наданих позивачем розрахунків сума заборгованості за житлово-комунальні послуги, що утворилась у ОСОБА_1 перед КП «Центральний Подільського району міста Києва» за період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2015 року становить суму 31 245 грн. 45 коп.

З даною позовною заявою позивач звернувся до суду 25 квітня 2018 року, однак про застосування позовної давності відповідач ОСОБА_1 та її представник суду першої інстанції не заявляли та з відповідною заявою до суду не звертались, що підтвердив представник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції.

Наявність вищевказаної суми заборгованості жодним чином відповідачем не спростована, доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до тверджень про фактичне ненадання таких послуг як дератизація, дезінсекція та обслуговування димових каналів; неповідомлення споживачу точної площі прибудинкової території, виходячи з якої обчислено тариф на утримання будинку та прибудинкової території.

Проте зазначені доводи відповідача ОСОБА_1 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог, виходячи з наступного.

Враховуючи, що заборгованість за житлово-комунальні послуги виникла у період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2015 року, суд застосовує законодавство, яким регулювались спірні правовідносини у вказаний період часу, зокрема, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року, що був чинним до 01.05.2019 року.

Згідно з вимогами ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 179 ЖК України, користування квартирами приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.

Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено поділ житлово-комунальних послуг залежно від порядку затвердження цін/тарифів. Затвердження цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування; за статтею 32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а розмір плати розраховується, виходячи з розміру встановлених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вищевказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає надуманими та безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача щодо неналежно обраного позивачами способу захисту порушеного права шляхом стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до наданих позивачами розрахунків, за період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2015 року заборгованість становить суму 31 245 грн. 45 коп., яка включає заборгованість за наступні послуги: утримання будинку та прибудинкової території (вартість послуги - 273 грн. 26 коп. щомісячно), централізоване опалення ( до травня 2014 року), гаряче водопостачання ( щомісячна вартість - 111 грн. 22 коп. з березня 2011 року до грудня 2013 року), водовідведення та холодне водопостачання ( до грудня 2013 року), газопостачання ( до квітня 2015 року).

Як вбачається з вказаних розрахунків заборгованості, жодних платежів на оплату наданих ОСОБА_1 послуг від відповідача не надходило. Зазначена обставина відповідачем не спростована.

Натомість з листів ОСОБА_1 на адресу директора КП «Центральний» від 06.04.2015 року, 03.02.2014 року, 04.02.2014 року вбачається, що відповідач відмовлялась сплачувати за житлово-комунальні послуги, посилаючись на затоплення її квартири водою з горища, надання неякісних послуг з централізованого опалення, неналежне утримання горища та прибудинкової території.

Проте вказані відповідачем у зазначених листах обставини не можуть бути підставою для повного звільнення споживача від оплати наданих послуг, оскільки механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості передбачено відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 151 від 17 лютого 2010 року. Механізм проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі визначено відповідним Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 970 від 11 грудня 2013 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наявність заборгованості ОСОБА_1 за надані житлово-комунальні послуги перед КП «Центральний Подільського району міста Києва» за період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2015 року в сумі 31 245 грн. 45 коп. є доведеною, її розмір не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для залишення позовної заяви комунальних підприємств без розгляду з огляду на те, що позовна заява подана не самими позивачами, а Центром Комунального Сервісу та що підпис директора КП «Центральний Подільського району м. Києва» у первісному позові є підробленим, - колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів, 13.11.2015 року між КП «Центральний Подільського району міста Києва» та КП «Центр комунального сервісу» було укладено договір доручення № 24/дор.

Згідно з п.п. 1.1.5 договору довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов`язання представляти інтереси довірителя та вживати від його імені заходи, спрямовані на погашення заборгованості боржників перед довірителем у судовому порядку, в тому числі здійснювати представництво та захист законних прав та охоронюваних законом інтересів довірителя перед його боржниками з правами відповідного учасника процесу.

Як вбачається з довіреностей, виданих КП «Центральний Подільського району міста Києва» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», позивачі уповноважили юрисконсульта першої категорії сектору ведення та супроводу дебіторської заборгованості Комунального концерну «Центр комунального сервісу» - Яковіщук Я.М. на представлення інтересів позивачів в усіх судових установах, яких підприємства виступають позивачем, відповідачем або третьою особою з усіма правами сторони, що надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі пред`являти позови, підписувати позови, змінювати позовні вимоги та інші права ( а.с. 26-28, т. 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 2 ст. 60 ЦПК України визначено, що під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 3 ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги цивільного процесуального законодавства щодо представництва позивачів у суді дотримані.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.

Оскільки відповідач не виконала свого обов`язку щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги, то вона зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Разом з тим, заперечення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо невірного нарахування інфляційних трат та трьох відсотків річних колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості, виконаного представником позивача КП «Центральний Подільського району міста Києва», в ньому невірно обчислено період прострочення заборгованості та зазначено його з першого дня місяця, у якому виникла заборгованість, тоді як відповідно до вимог чинного законодавства плата за житлово-комунальні послуги здійснюється у період з першого до двадцятого числа місяця, наступного за тим, у якому було нараховано відповідну плату за житлово-комунальні послуги. Таким чином, заборгованість є простроченою лише з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Враховуючи, що 3% річних та інфляційні збитки були нараховані позивачем щомісяця на загальну суму заборгованості, яка щомісяця збільшувалась у зв`язку з несплатою, вбачається, що сума індексу інфляції та 3 % річних нараховувались одночасно як до платежів за поточний місяць, так і до прострочених платежів за попередні місяці, що не відповідає вищевказаним вимогам законодавства та суперечить вимогам ст. 625 ЦК України, відповідно до якої інфляційне нарахування та 3% річних можливо застосовувати як відповідальність лише до прострочених платежів.

Таким чином, нарахування 3% річних за період , визначений позивачем ( по 30 квітня 2015 року) є наступним : наприклад, сума заборгованості за житлово-комунальні послуги за березень 2011 року у розмірі 686 грн. 58 коп., період прострочення з 21 квітня 2011 року по 30 квітня 2015 року, що становить 1471 день, відповідно: 686 грн. 58 коп. х 3%/ 365 днів х 1471 день = 83 грн. 01 коп.

Сума заборгованості за житлово-комунальні послуги за квітень 2011 року - 708 грн. 50 коп., період прострочення з 21 травня 2011 року по 30 квітня 2015 року, що становить 1441 день, відповідно: 708,5 грн. х 3%/ 365 днів х 1441 день = 83 грн. 91 коп.

Аналогічним чином колегією суддів проведено розрахунок на прострочені платежі за житлово-комунальні послуги за кожен з місяців, що наведені у розрахунку заборгованості позивача за період з березня 2011 року по 30 квітня 2015 року та встановлено, що загальна сума 3% річних, нарахованих на суму прострочених платежів, становить 2088 грн. 97 коп.

Також апеляційним судом з`ясовано, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних збитків, які нараховані на платежі, строк сплати яких не настав, наприклад, на суму заборгованості за березень 2011 року нараховано інфляційні збитки із застосуванням індексу інфляції за березень 2011 року, тоді як строк сплати платежу за березень - до 20 квітня 2011 року.

Крім того, позивачем невірно здійснено нарахування інфляційних втрат в цілому за увесь період, оскільки з розрахунку вбачається, що сукупний індекс інфляції за відповідні періоди позивачем не визначався, а лише було розраховано інфляційні втрати за місяці, в яких індекс інфляції перевищував 100%, що суперечить вимогам законодавства, оскільки при розрахунку збитків від інфляції за певний період необхідно визначити сукупний індекс інфляції, який обчислюється шляхом множення усіх індексів за цей період, враховуючи як індекси, що перевищують 100%, так і індекси, що становлять менше 100%.

При визначенні інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р., і Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007 року. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція» (наприклад, липень 2011 року - 98,7%, серпень 2011 року - 99,6%, листопад 2012 року - 99,9%) , то це не змінює його правової природи й не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Таким чином, здійснивши перерахунок інфляційних збитків, колегією суддів встановлено, що, наприклад, до суми заборгованості за березень 2011 року - 686 грн. 58 коп., яку не було сплачено у період з 21 квітня 2011 року по 30 квітня 2015 року, слід застосовувати сукупний індекс інфляції за цей період 171,5395 %,відповідно сума нарахованих інфляційних втрат на вказану суму заборгованості становить 491,18 грн.

До суми заборгованості за квітень 2011 року - 708 грн. 50 коп., яку не було сплачено у період з 21 травня 2011 року по 30 квітня 2015 року, слід застосовувати сукупний індекс інфляції за цей період 170,1781%, відповідно сума нарахованих інфляційних втрат на вказану суму заборгованості становить 497 грн. 21 коп.

До суми заборгованості за травень 2011 року - 708 грн. 50 коп., яку не було сплачено у період з 21 червня 2011 року по 30 квітня 2015 року, слід застосовувати сукупний індекс інфляції за цей період 169,5001%, відповідно сума нарахованих інфляційних втрат на вказану суму заборгованості становить 492 грн. 41 коп.

Аналогічним чином колегією суддів проведено розрахунок на прострочені платежі за житлово-комунальні послуги за кожен з місяців, що наведені у розрахунку заборгованості позивача за період з березня 2011 року по квітень 2015 року та підраховано, що загальна сума інфляційних втрат, нарахованих на суму прострочених платежів, становить 20 832 грн. 53 коп.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь КП «Центральний Подільського району міста Києва», крім вищевказаної заборгованості, підлягає стягненню сума трьох відсотків річних 2088 грн. 97 коп. та інфляційних втрат - 20 832 грн. 53 коп.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити з вищевикладених підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» просив стягнути заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.05.2015 року по 31.10.2016 року, посилаючись на несплату зазначених платежів відповідачем ОСОБА_1 .

Зазначена обставина знайшла своє підтвердження при розгляді справи судом першої інстанції, тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заявлених цим позивачем позовних вимог на суму основної заборгованості за вказаний період - 4908 грн. 32 коп., інфляційних нарахувань - 435 грн. 82 коп., 3% річних - 104 грн. 95 коп.

Доводів щодо правильності проведених нарахувань КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва»апеляційна скарга відповідача не містить.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про фактичне ненадання таких послуг як дератизація, дезінсекція та обслуговування димових каналів з посиланням на лист КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» від 07.02.2019 року про відсутність копій документів з дератизації, дезінсекції та обслуговування димових та вентиляційних каналів ( а.с. 203, т. 3) колегія суддів відхиляє, оскільки надані відповідачем листи та викладена у них інформація за 2019 рік не стосується періодів нарахування заборгованості, які визначені КП «Центральний Подільського району міста Києва» - з березня 2011 по квітень 2015 року, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» - з травня 2015 року по жовтень 2016 року.

Відповідно до пунктів 1, 5, 8 частини першої, пунктів 1, 3 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Споживач зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктами 1, 3, 6 частини другої статті 21 Закону виконавець зобов`язаний: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

При цьому факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні статей 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином.

Так, стаття 18 Закону передбачає, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з`явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акту-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

Відповідно до п. 11 Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 970 від 11 грудня 2013 року, у разі надходження актів-претензій від споживачів за формою згідно з додатком 1 та прийняття виконавцем рішення про їх задоволення перерахунок проводиться протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 2. Перерахунок за актом-претензією проводиться для усіх споживачів будинку, яким не були надані послуги.

Однак, матеріали справи не містять визначених вказаним Порядком актів-претензій «про перерву в наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх ненадання або надання не в повному обсязі» за період нарахування заборгованості відповідачу, тобто з березня 2011 року по жовтень 2016 року, та доказів звернення відповідача про здійснення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі відповідних актів-претензій.

Крім того, посилання відповідача на незаконність застосування тарифу 0,17 грн. за 1 кв.м. загальної площі за надання послуг з дератизації, дезінсекції , обслуговування димових та вентиляційних каналів, що включений до тарифу для нарахування плати за обслуговування будинку та прибудинкової території, не може бути прийнято до уваги як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог , оскільки зазначений відповідачем тариф є складовою тарифу плати на утримання будинку та прибудинкової території будинку АДРЕСА_5 , що становить 06 грн. 25 коп. ( для оплати після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим - 06 грн. 87 коп.) за 1 кв. метр загальної площі квартири, що був затверджений розпорядження Київської міської державної адміністрації № 668 від 06 червня 2017 року.

Разом з тим, як вбачається з розрахунків позивачів щодо суми заборгованості, плата за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 273 грн. 26 коп. щомісячно у період з березня 2011 року по жовтень 2016 року, нарахована відповідачу виходячи з тарифу 3,42 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те , що позивачі не змогли пояснити, яку площу довкола будинку вони утримують: 406 кв.м., 254 кв.м. чи 1715 кв.м., про що було зазначено в їх листах-відповідях, та відповідно впливає на розмір плати за утримання будинку та прибудинкової території, - також не є підставою для відмови у заявленому позові, оскільки розмір тарифу для нарахування плати на утримання будинку та прибудинкової території не є предметом даного спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» боргу за житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2015 року по 31 жовтня 2016 року у розмірі 5449 грн. 09 коп. ( плата за послуги з утримання будинку та прибудинкової території - 4908 грн. 32 коп., інфляційні нарахування - 435 грн. 82 коп., 3% річних - 104 грн. 95 коп.) є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції у цій частині оскаржуваного рішення - не спростовують.

Тому у вказаній частині рішення суду слід залишити без змін.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на її користь солідарно з Комунального підприємства «Центральний Подільського району міста Києва» та Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» матеріальну шкоду у розмірі 65 857 грн. 20 коп., заподіяну внаслідок залиття квартири, суд першої інстанції виходив з наступного :

- З матеріалів справи вбачається, що залиття відбулося з горища, що також підтверджено актом, який складений КП «Центральний Подільського району міста Києва» від 11.05.2011.

- Відповідно до акту, який складений КП «Центральний Подільського району міста Києва» від 13.12.2013, також встановлено залиття квартири АДРЕСА_3 з горища, що спричинило матеріальні збитки.

- Відповідно до акту, який складений КП ««Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» від 06.02.2019, встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_6 сталося внаслідок пошкодження системи централізованого опалення на горищі вказаного будинку через зношеність житлового фонду.

- Як вбачається з пояснень представника КП «Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» вони визнають факт залиття, який підтверджений актом від 06.02.2019 та готові здійснити відшкодування ОСОБА_1 , проте саме за це період, оскільки вони є балансоутримувачами житлового та нежитлового фонду Подільського району м. Києва з 01.02.2015 (т.2, а.с. 78-79).

- Оскільки залиття квартири, власником якої є ОСОБА_1 сталося внаслідок неналежного виконання КП обов`язків по експлуатації та обслуговуванню обладнання будинку, що має тривалий характер, то винною особою в такому залитті є саме відповідачі за зустрічним позовом.

- Встановивши, що факт залиття квартири з вини комунального підприємства підтверджується належними та допустимими доказами та згідно з висновком експерта вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню жилого приміщення квартири АДРЕСА_3 становить 65 857,20 грн., суд зробив висновок про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення майнової шкоди солідарно з відповідачів.

В апеляційній скарзі представник КП «Центральний Подільського району м.Києва» просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог про відшкодування шкоди з огляду на пропуск позовної давності ОСОБА_1

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також просить рішення суду змінити та задовольнити її позовні вимоги лише до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», оскільки залиття квартири, що було оцінене у висновку експертизи, сталося уже під час обслуговування будинку цим відповідачем.

Вказані доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає частково обґрунтованими, оскільки висновки суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Центральний Подільського району міста Києва» не в повному обсязі відповідають обставинам справи, позовні вимоги до вказаного комунального підприємства є недоведеними належними та допустимими доказами.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом 23 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 посилалась на факти залиття її квартири водою, що протекла з горища будинку, які мали місце відповідно до складених актів 11 травня 2011 року, 13 грудня 2013 року та від 27 лютого 2017 року.

При цьому жодних доказів вартості здійсненого відновлювального ремонту позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 суду надано не було, натомість вона просила призначити експертизу для точного розрахунку загальної суми вартості відновлювального ремонту квартири та суми відшкодування кожного з відповідачів окремо.

Матеріалами справи встановлено, що Комунальне підприємство «Центральний Подільського району міста Києва» надавало житлово-комунальні послуги та здійснювало утримання будинку та прибудинкової території будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, до 01 травня 2015 року.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року у справі № 2-102/11 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центральний», Комунального підприємства «Поділ-Житло», Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району» про відшкодування матеріальної шкоди та зобов`язання виконати капітальний ремонт. Стягнуто з Комунального підприємства «Центральний» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 60 001 грн. Відповідно до змісту вказаного рішення, відшкодування стягнуто за заподіяну матеріальну шкоду внаслідок залиття з квартири позивача з даху будинку у період 2008 - 2010 років.

Також, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, 04 жовтня 2012 року у справі № 2607/9154/12 Подільським районним судом м. Києва було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Центральний» про стягнення пені. Зазначеним рішення суду встановлено, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року про стягнення з КП «Центральний» на користь ОСОБА_1 60 001 грн. на відшкодування матеріальної шкоди відповідачем виконано; виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення закрито, у зв`язку зі сплатою 27 квітня 2012 року КП «Центральний» ОСОБА_1 суми у розмірі 60 311 грн. 01 коп.

Актом від 11 травня 2011 року, складеним комісією працівників КП «Центральний», встановлено, що при обстеженні квартири АДРЕСА_1 в було з`ясовано, що залиття відбулося з криші. При залитті було пошкоджено : стеля, підбита гіпсокартоном та пофарбована, видно плями від залиття; кухня - стеля пофарбована, стіни - шпалери в кутку біля вікна видно плями залиття ( а.с. 148, т.1).

Згідно з актом від 13 грудня 2013 року, складеним комісією працівників КП «Центральний Подільського району міста Києва», комісією встановлено, що залиття відбулось 08.08.2013 року, а 12.08.2013 року в КП «Центральний …» від власника квартири надійшла заява стосовно залиття.

Під час обстеження квартири № 25 встановлено, що залиття відбулось з покрівлі та виявлені наступні пошкодження:

- в кухні - площею 9,0 кв.м. на стелі та стінах спостерігаються коричневі плями та підтьоки від залиття, загальною площею 5 кв.м., часткове відшарування шпалер. Матеріал стін - шпалери, стелі - гіпсокартон, водоемульсійна фарба. Висновки комісії : шпалери на стінах потребують заміни, гіпсокартон потребує заміни та фарбування. ( а.с. 150, т. 1).

З даним позовом позивач звернулась до суду лише 23 жовтня 2018 року, жодних доказів вартості проведеного відновлювального ремонту внаслідок залиття, що сталося у 2011 та 2013 роках, матеріали справи не містять.

Як вбачається з додаткових письмових пояснень ОСОБА_1 від 29.09.2022 року, станом на 01 травня 2015 року її квартира була відремонтована після наслідків залиття, що відбулись у 2011 та 2013 роках. Тому експертом під час огляду квартири 06.11.2019 року було виявлено лише наслідки затоплень, що стались у 2017 та 2019 роках, тобто під час обслуговування будинку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» ( а.с. 215-216, т. 3).

З наявної у матеріалах справи копії листа ОСОБА_1 від 08 серпня 2013 року, що був отриманий КП «Центральний Подільського району міста Києва» вбачається, що ОСОБА_1 повідомила директора комунального підприємства про те, що нею виконаний ремонт квартири, всі наслідки протікання води згори - ліквідовані. При цьому просила, оскільки все ще існує небезпека протікання даху та горища , надіслати комісію для огляду стану квартири та складання відповідного акту ( а.с. 217, т. 3).

Як вбачається з листа ОСОБА_1 , отриманого КП «Центральний Подільського району міста Києва» 06 квітня 2015 року за вхідним № 215, вона вказувала, що у грудні 2013 року співробітниками комунального підприємства було зроблено обстеження затоплення квартири водою з горища, але відповідний акт вона досі не отримала. Просила зробити нове обстеження і надати акт і розрахунки відновлювального ремонту ( а.с. 218, т. 3).

Крім того, як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 21.11.2019 року, проведеної експертом КНДІСЕ на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 08.05.2019 року у даній справі, фізичний знос опоряджувальних покриттів квартири АДРЕСА_1 , станом на час проведення обстеження, без врахування пошкоджень, що виникли внаслідок залиття, відсутній. Технічний стан опоряджувальних покриттів характеризується як добрий. ( а.с. 34, т. 2).

Таким чином, судом першої інстанції було залишено поза увагою ті обставини, що станом на день звернення до суду з зустрічною позовною заявою про відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири водою, наслідки залиття квартири, що трапились у 2011 році та у 2013 році, ОСОБА_1 було ліквідовано самостійно та виконано відновлювальний ремонт квартири.

Проте, жодних доказів розміру заподіяних їй збитків внаслідок залиття, що стались у 2011 та 2013 роках, ОСОБА_1 не було додано як до зустрічної позовної заяви , так і не надано в ході розгляду справи суду першої інстанції.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.

При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Відповідальність є наслідком вини та означає законне зобов`язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов`язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов`язання) або в правовій нормі (недоговірне зобов`язання).

За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за виборомпотерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Цивільне законодавства в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Обов`язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненою шкодою.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не довела розміру заподіяної їй шкоди внаслідок залиття квартири водою з горища будинку, що стались у 2011 та 2013 роках, відповідальність за які несе КП «Центральний Подільського району міста Києва», адже у цей період часу будинок був на утриманні та обслуговуванні вказаного комунального підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для солідарного стягнення з КП «Центральний Подільського району м. Києва» суми відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 , а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Центральний Подільського району міста Києва».

Доводи апеляційної скарги представника позивача КП «Центральний Подільського району міста Києва» щодо необхідності застосування наслідків спливу позовної давності до вимог ОСОБА_1 , заявлених до вказаного комунального підприємства, колегія суддів відхиляє, оскільки у задоволенні зустрічних позовних вимог до вказаного підприємства слід відмовити за недоведеністю позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) зазначено, що «Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України)».

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 367/6105/16-ц , «сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону.»

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року в справі № 522/13732/20 (провадження № 61-4633св21) вказано, що «суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач».

З висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» матеріальної шкоди у розмірі 65 857 грн. 20 коп., заподіяної внаслідок залиття квартири, колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи, позовні вимоги доведені належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» створене на підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва.», яке надає послуги по утриманню будинку, в якому знаходиться квартира ОСОБА_1 з 01 травня 2015 року.

Відповідно до п. 2.2. Статуту, Предметом діяльності Підприємства є:

- Утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому законом порядку.

- Надання послуг з утримання будинків, споруд і при будинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку.

За змістом частини другої статті 1166 ЦК України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач, отже саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна).

Розділом 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, визначено, що технічне обслуговування жилих будинків - це комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку.

Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Відповідно до п. 3.2. Правил, на горищах та технічних поверхах повинен забезпечуватися: температурно-вологісний режим горищних приміщень, що перешкоджає випаданню конденсату на поверхні захисних конструкцій; доступ до всіх елементів і чистота горищного приміщення. Горищні приміщення не повинні бути захаращені будівельним сміттям, домашніми й іншими речами та обладнанням.

Вхідні двері або люки (для горищних приміщень із запасними, напірними і розширювальними баками) виходу на покрівлю повинні бути утеплені, обладнані ущільнювальними прокладками, завжди замкнені (один комплект ключів зберігається в чергового диспетчера ОДС або кімнаті техніка-майстра виконавця послуг, а другий - у консьєржа чи двірника), про що робиться відповідний напис на люку чи дверях.

Вхід у горищне приміщення і на дах дозволяється тільки працівникам виконавця послуг, безпосередньо відповідальним за технічний нагляд, і тим, котрі виконують ремонтні роботи, а також працівникам експлуатаційних організацій, обладнання яких розміщене на даху й у горищному приміщенні.

Відповідно до пунктів 2.8.4. , 2.8.7, 2.8.8. Правил, у період підготовки житлового фонду до роботи в зимових умовах організовується підготовка (відновлення) схем внутрішньобудинкових систем холодного і гарячого водопостачання, каналізації, центрального опалення і вентиляції, газу із зазначенням розміщення запірної арматури і вимикачів (для слюсарів і електриків з ліквідації аварій і несправностей внутрішньобудинкових інженерних систем).

Після закінчення опалювального сезону обладнання котельних, теплових мереж і теплових пунктів, усіх систем опалення має бути випробувано гідравлічним тиском відповідно до встановлених вимог. Виявлені під час випробування дефекти повинні

бути усунуті, після чого проведені повторні випробування. Випробування теплових мереж проводяться відповідно до встановлених вимог.

У літній період проводяться такі роботи, зокрема, щодо систем опалення і гарячого водопостачання - ревізія кранів та іншої запірної арматури розширювачів і повітрозбірників, відновлення зруйнованих або заміна недостатньої теплової ізоляції труб у сходових клітках, підвалах, на горищах і в нішах санітарних вузлів.

Частиною другою статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавець зобов`язаний, серед іншого: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Відповідно до акту, який складений КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» від 06 лютого 2019 року ( а.с. 196, т. 1), в ході обстеження квартири АДРЕСА_1 в встановлено наступне :

- в житловій кімнаті, площею 17,7 кв.м. на стелі ( комбінована, підвісна, гіпсокартон та штукатурка по перекриттю, водоемульсійне фарбування) - локальні жовті плями залиття по всій площі;

- приміщення кухні, площею 8,1 кв.м. на стелі ( комбінована, підвісна, гіпсокартон та штукатурка по перекриттю, водоемульсійне фарбування) - локальні плями залиття по гіпсокартону, загальною площею до 1 кв.м. з переходом на декоративне оздоблення - багет.

- на стінах ( шпалери поліпшеної якості) темні та жовті плями залиття з відшаруванням шпалер до 2 кв.м.;

- залиття квартири АДРЕСА_1 в сталося внаслідок пошкодження системи централізованого опалення на горищі вказаного будинку через зношеність житлового фонду.

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 21.11.2019 року, проведеної експертом КНДІСЕ на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 08.05.2019 року у даній справі, при візуально-інструментальному обстеженні квартири АДРЕСА_1 встановлені наступні пошкодження, які виникли внаслідок залиття (загальне уявлення про пошкодження можна скласти за допомогою фотографій, додаток № 1 до висновку):

- в приміщенні житлової кімнати 8 (тут і далі номера приміщень вказані згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 ) темно-брунатні плями, відставання від основи шпалер на стінах; темно-брунатні плями на поверхні фарбувального шару та багетів стелі; деформація підвісної стелі з гіпсокартону;

- в приміщенні житлової кімнати 7 темно-брунатні плями на поверхні фарбувального шару та багетів стелі; деформація підвісної стелі з гіпсокартону;

- в приміщенні кухні 5 темно-брунатні плями, відставання від основи шпалер на стінах; темні плями на поверхні підготовки під опорядження стін; темно-брунатні плями на поверхні фарбувального шару та багетів стелі; деформація підвісної стелі з гіпсокартону;

- в приміщенні житлової кімнати 2 темно-брунатні плями на поверхні фарбувального шару стелі; відставання шару фарбування стелі від основи.

Відповідно до вказаного висновку експерта, вартість ремонтно-відновлювальних робіт ( розмір завданої матеріальної шкоди) та вартість ремонтно-будівельних робіт для усунення наслідків залиття квартири АДРЕСА_1 , згідно даних візуально-інструментального обстеження, станом на час проведення дослідження становить 65 857 грн. 20 коп. ( а.с. 34-43, т. 2).

Вину у завданій ОСОБА_1 шкоді КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» не спростовано.

Як вбачається із пояснень представника ОСОБА_5 , комунальне підприємство визнає факт залиття, підтверджений актом від 06.02.2019 року та готовий здійснити відшкодування відповідачу, проте саме за цей період, а не за попередні 2011-2013 роки при діяльності позивача-2.

Таким чином, встановивши, що позивач за зустрічним позовом довела розмір завданої шкоди, протиправність дій (бездіяльності) відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що завдана позивачу за зустрічним позовом шкода підлягає відшкодуванню вказаним відповідачем.

Доводи апеляційної скарги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про те, що відшкодування за залиття від 06.02.2019 року не входить до вимог зустрічного позову і суд не мав права приймати рішення щодо відшкодування за цей період, - колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що дійсно зустрічна позовна заява була подана до суду 23 жовтня 2018 року, проте 21 лютого 2019 року позивачем за зустрічним позовом було подано клопотання про доповнення підстав позову про відшкодування шкоди, в якому ОСОБА_1 повідомила про залиття квартири водою з горища, що трапилось 29 січня 2019 року та надала копію вищевказаного акту ( а.с. 195-196, т. 1).

Враховуючи, що вказане клопотання від 21 лютого 2019 року було подано на стадії підготовчого провадження, до призначення судом судової будівельно-технічної експертизи ухвалою від 08 травня 2019 року, підготовче провадження було закрите ухвалою суду від 28 червня 2022 року, судом обґрунтовано прийнято до розгляду вказане клопотання, адже відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого провадження позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Доводи представника КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва»про те, що залиття 2017 року не доведено належними та допустимими доказами, оскільки акт від 27.02.2017 року було складено самою ОСОБА_1 та її сусідами і не відповідає вимогам законодавства, тоді як на неодноразові листи комунального підприємства ОСОБА_1 не зреагувала та не допустила працівників підприємства для огляду квартири, - жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки, як вбачається з акту-претензії, складеного ОСОБА_1 та підписаного сусідами ОСОБА_6 ( квартира № 5 ), ОСОБА_7 ( квартира № 8 ), у цьому акті зафіксовано сліди залиття брудною талою водою лише стелі кухні у квартирі ОСОБА_1 .

Разом з тим, у акті від 06.02.2019 року комісією КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва (а.с. 196, т. 1) так само зафіксовано локальні плями на стелі кухні від залиття водою. При цьому в акті комісії від 06.02.2019 року не зазначено, які з пошкоджень опоряджувального покриття стелі кухні (коричневі плями чи підтьоки) є новими, від залиття у січні 2019 року, а які - від попередніх залиттів.

Враховуючи відсутність такого розмежування в акті про залиття від 06.02.2019 року, опоряджувальне покриття стелі кухні підлягає відновлювальному ремонту в обсязі, що був зафіксований експертом при візуально-інструментальному обстеженні.

Доводи апеляційної скарги представника позивачів про те, що експертом було враховано і залиття 2011-2013 року та визначено загальну вартість ремонтно-будівельних робіт без розподілу на окремі періоди надання послуг кожним із позивачів, - колегія суддів також відхиляє, оскільки, як вище встановлено судом апеляційної інстанції, станом на 01 травня 2015 року ОСОБА_1 було самостійно виконано відновлювальний ремонт квартири та ліквідовано наслідки залиття 2011 - 2013 років, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Центральний Подільського району міста Києва».

Зазначене також підтверджується описом опоряджувального покриття квартири, що відображене в актах 2011-2013 року , яке відрізняється від викладеного в акті 2019 року та зафіксовано експертом у висновку, з яких вбачається, що технічний стан опоряджувальних покриттів квартири характеризується як добрий ( комбінована підвісна стеля, шпалери поліпшеної якості, наявність декоративного оздоблення), фізичний знос опоряджувальних покриттів відсутній.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» висновків суду першої інстанції в частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до вказаного підприємства - не спростовують, висновки суду відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині оскаржуваного рішення - відсутні.

Крім того, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо помилкових висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а також щодо розподілу судових витрат за надання ОСОБА_1 правової допомоги.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом та його представник не обґрунтували належним чином розмір заявленої моральної шкоди та не надали суду доказів завдання моральної шкоди саме в розмірі 281 748,43 грн., вказавши, що такий розмір шкоди відповідає принципу розумності та справедливості. Тому суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про відшкодування відповідачами моральної шкоди не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Проте колегія суддів з висновками суду не погоджується, виходячи з наступного.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи доведений факт залиття квартири ОСОБА_1 внаслідок протікання води із системи централізованого опалення на горищі будинку через зношеність житлового фонду, та наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди, обґрунтованими є доводи позивача за зустрічним позовом про заподіяння їй моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції залишив поза увагою ті обставини, що залиття квартири позивача призвело до пошкодження належного їй майна, що зумовило моральні переживання, порушення звичного способу життя, яке завдало душевних страждань, з огляду на незручності проживання в пошкодженій квартирі, потребує здійснення ремонту та залучення коштів для відновлення стану квартири, внаслідок чого ОСОБА_1 відчувала емоційну напругу, нервозність, переживання. Також не було враховано тривалість таких страждань, оскільки з моменту останнього залиття ( січень 2019 року) до часу проведення судової експертизи на предмет визначення вартості матеріальної шкоди (листопад 2019 року) пройшов досить тривалий час, протягом якого ОСОБА_1 не могла здійснювати ремонтно-відновлювальні роботи для належного обстеження квартири експертом.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів на підтвердження факту спричинення моральної шкоди колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки установленим є факт залиття квартири позивача за зустрічним позовом, пошкодження належного позивачу майна, що об`єктивно зумовлює певні моральні страждання, пов`язані із відновленням порушеного звичайного способу життя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції.

У постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 Верховний Суд зазначив, що «визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.»

Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд враховує тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину душевних та психічних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (необхідність вкотре проводити ремонтно-відновлювальні роботи внаслідок періодичних залиттів квартири водою), а також вимоги розумності і справедливості. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду в частині вирішення зустрічних позовних вимогОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про стягнення з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 29 600 грн.

Відмовляючи ОСОБА_1 у стягненні з відповідача за зустрічним позовом витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи інтереси ОСОБА_1 представляв ОСОБА_2 , який не є адвокатом та здійснював представництво в суді на підставі довіреності. Разом з цим, відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом подано заяву, в якій вона вказує адвоката Михайлова Т.Г., який жодного разу не був присутній в судових засіданнях, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав. Тому суд дійшов висновку, що заявлені нею до відшкодування витрати на професійну правову допомогу необґрунтовані та не підтвердженні належними й допустимими доказами.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про відшкодування їй витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 29 600 грн., додавши на 140 аркушах копії відповідних документів : договору на правничу допомогу з адвокатом, актів приймання-передачі послуг, рахунків, прибуткових касових ордерів, підготовлених процесуальних документів ( а.с. 82 - 220, т. 2).

З доданих до заяви документів вбачається, що 08 серпня 2018 року між адвокатом Михайловим Т.Г. та клієнтом ОСОБА_1 було укладено договір № 26/18 про надання юридичних послуг по справі № 758/5231/18, що перебуває на розгляді у Подільському районному суді м. Києва. Вартість послуг визначається згідно з прейскурантом, що є невід`ємним додатком до договору.

Відповідно до актів приймання-передачі послуг, підписаних адвокатом та клієнтом, ОСОБА_1 були надані такі послуги: - 10.08.2018 року. - аналіз позовної заяви від 23.04.2018 року - 2000 грн., - 10.08.2018 року - аналіз ухвали суду від 25.06.2018 року - 600 грн.; - 14.08.2018 року - підготовка клопотання про відкладення розгляду справи - 500 грн. ; - 14.08.2018 року - підготовка клопотання про скасування ухвали суду - 500 грн., -25.08.2018 року - перегляд відеозапису судового засідання від 21.08.2018 року, підготовка до наступного засідання - 1000 грн.; - 17.09.2018 року - підготовка уточнення до клопотання № 2 - 500 грн., - 10.10.2018 року - перегляд відеозапису судового засідання від 05.10.2018 року, підготовка до наступного судового засідання - 400 грн.; - 23.10.2018 року - підготовка зустрічної позовної заяви - 2000 грн.; - 11.12.2018 року - аналіз ухвали від 11.12.2019 року «про прийняття зустрічної позовної заяви» - 600 грн., - 11.12.2018 року - перегляд відеозапису судового засідання, підготовка до наступного судового засідання - 1000 грн., - 21.12.2018 року - аналіз відзиву на зустрічну позовну заяву, підготовка клопотання № 5.1 - 1500 грн., - 26.12.2018 року - аналіз відзиву від 26.12.2018 року на зустрічну позовну заяву, аналіз заяви про застосування строків позовної давності, - 1600 грн., - 31.12.2018 року підготовка клопотання № 9, аналіз відповіді на запит, підготовка запиту - 800 грн., - 07.02.2018 року - підготовка заяви про забезпечення доказів від 05.02.2019 року, аналіз ухвали суду від 07.02.2019 року - 1100 грн., - 01.03.2019 року - підготовка клопотання № 4 - 500 грн., - 04.03.2019 року - підготовка клопотання № 10 - 500 грн., - 05.03.2019 року - перегляд відеозапису судового засідання, аналіз, підготовка до наступного судового засідання - 1000 грн., - 08.05.2019 року - аналіз ухвали суду про призначення експертизи, перегляд відеозапису судового засідання, підготовка клопотань № 11, № 7 - 2600 грн., - 19.07.2019 року - аналіз клопотання експерта КНДІСЕ, перегляд відеозапису судового засідання, підготовка супровідного листа - 1500 грн., - 04.11.2019 року - підготовка супровідного листа, виїзд на місце надання комунальних послуг для аналізу роботи експерта та представника відповідача - 2100 грн., - 04.12.2019 року - підготовка клопотання № 13 - 500 грн., - 04.12.2019 року - аналіз висновку експертизи - 600 грн., - 10.12.2019 року - підготовка двох клопотань - 1000 грн., - 12.01.2020 р. - підготовка запиту, аналіз відповіді, складання клопотання - 800 грн., - 12.01.2020 р. - підготовка запиту на надання публічної інформації, аналіз відповіді, складання клопотання № 14 - 2900 грн., - 12.01.2020 року - складання клопотання № 15 - 500 грн., - 30.01.2020 року - перегляд відеозапису судового засідання, підготовка до наступного судового засідання - 400 грн., - 30.01.2020 року - аналіз ухвали суду від 10.12.2019 року про відновлення провадження у справі - 600 грн.

До кожного з актів приймання-передачі послуг, підписаного адвокатом Михайловим Т.Г. та Архангельською О.О., додано квитанцію до прибуткового касового ордера, підписану адвокатом Михайловим Т.Г. та скріплену його печаткою , про оплату суми коштів за надані послуги, що визначена в акті приймання-передачі послуг.

02 березня 2020 року представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» подав заперечення щодо відшкодування судових витрат понесених у зв`язку з отриманням юридичних послуг, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 не подавала до суду разом з зустрічною позовною заявою попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правову допомогу, як і не подавала такого розрахунку протягом 2019 року, що відповідно до ч. 2 ст. 134 ЦПК України є підставою для відмови їй відшкодуванні зазначених витрат.

Проте зазначені заперечення представника КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подальського району м. Києва» не можуть бути самостійною підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат, виходячи з наступного.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.

Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ЦПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 755/7694/20, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд з`ясовує розмір заявлених сторонами судових втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, як станом на день подання відповідачем ОСОБА_1 до суду заяви про відшкодування судових витрат та доказів на їх понесення - 19 лютого 2020 року, так і станом на день подання заперечень представником позивача - 02 березня 2020 року , у справі тривало підготовче провадження.

Підготовче засідання, в якому з`ясовувались питання, передбачені ч. 2 ст. 197 ЦПК України, судом першої інстанції було проведено 28 червня 2022 року та прийнято ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.

Отже, неподання відповідачем ОСОБА_1 попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, разом із зустрічною позовною заявою в 2018 році, не порушило принципу змагальності та не завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо обґрунтованості та співмірності витрат, заявлених до стягнення у заяві від 19 лютого 2020 року, оскільки підготовче провадження було закрито лише 28 червня 2022 року, а оскаржуване рішення ухвалене 05 жовтня 2022 року.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про неможливість відшкодування ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу з огляду на те, що адвокат Михайлов Т.Г. жодного разу не приймав участі в судових засіданнях, - колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки до видів адвокатської діяльності належить не лише представництво клієнта в суді, а й складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Разом з тим, підготовка зустрічної позовної заяви, різних клопотань, адвокатських запитів, надання консультацій адвокатом Михайловим Т.Г. відповідачу у справі ОСОБА_1 підтверджується наданими нею документами: договором про надання юридичних послуг від 08 серпня 2018 року, доданим до нього прейскурантом цін на послуги адвоката, актами приймання-передачі послуг, рахунками-фактурами до кожного акту, квитанціями до прибуткових касових ордерів, наданих до кожного акту про сплату наданих послуг.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Як вбачається з актів приймання-передачі послуг та рахунків-фактур до них, квитанцій до прибуткових касових ордерів, загальна сума сплачених коштів за надану їй правничу допомогу адвокатом Михайловим Т.Г. становить 29 600 грн.

Відповідно до змісту актів приймання-передачі послуг, в яких адвокатом конкретно визначено вид наданої послуги та зміст виконаної роботи, вбачається, що зазначена сума коштів була сплачена ОСОБА_1 : за надання правової допомоги по основному позову - 10 800 грн., за надання правової допомоги за зустрічним позовом - 18 800 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позовних вимог - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги комунальних підприємств до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості були задоволені на 78,4%, відповідно у задоволенні позовних вимог відмовлено на 21,6%, то витрати на правову допомогу ОСОБА_1 за основним позовом пропорційно до розміру вимог, у задоволенні яких було відмовлено, становлять : 10 800 грн. х 21,6% = 2700 грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 100 000 грн. та про відшкодування моральної шкоди в сумі 281 748 грн. 43 коп., - задовольняються судом на 19,9%, відповідно вартість витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог становить суму: 18 800 грн. х 19,9 % = 3741 грн. 20 коп. Загальна сума заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу пропорційно сумі задоволених позовних вимог - 6441 грн. 20 коп.

Разом з тим, за висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19, «суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час».

Таким чином, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням заперечення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат, оскільки не усі заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу були доцільні та необхідні ( як от - аналіз ухвали про прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду, вартістю 600 грн., аналіз ухвали суду про відкриття провадження - 600 грн., підготовка клопотання про скасування ухвали суду - 500 грн.), також окремі витрати не відповідають критерію розумності їхнього розміру, зокрема, підготовка клопотання про відкладення розгляду справи - 500 грн., перегляд адвокатом відеозаписів судових засідань, загальною вартістю 3800 грн.

Отже, враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру витрат відповідача на правову допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача за зустрічним позовом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в загальному розмірі 5000 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що ОСОБА_1 не сплачувала судовий збір за позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 суми відшкодування моральної шкоди, то з вказаного підприємства на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», Комунального підприємства «Центральний Подільського району міста Києва», яка подана представником Бєлкіним Костянтином Олександровичем, - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року - скасувати в частині вирішення позовних вимог Комунального підприємства «Центральний Подільського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Провадження у справі в частині позовних вимог Комунального підприємства «Центральний Подільського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги за період з 01 вересня 2010 року по 01 березня 2011 року - закрити.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Центральний Подільського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Центральний Подільського району міста Києва» борг за житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2015 року в сумі 31 245 грн. 45 коп., інфляційні втрати - 20 832 грн. 53 коп., три проценти річних - 2088 грн. 97 коп., а всього стягнути 54 166 ( п`ятдесят чотири тисячі сто шістдесят шість) грн. 95 коп. та судові витрати - 1635 грн. 72 грн.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року - в частині вирішення позовних вимог Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги за період 01 травня 2015 року по 31 жовтня 2016 року у розмірі 5449 грн. 09 коп. та судових витрат 126, 28 грн. - залишити без змін.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року - скасувати в частині вирішення зустрічних позовних вимогОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центральний Подільського району міста Києва» про відшкодування збитків.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центральний Подільського району міста Києва» про відшкодування збитків - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року в частині задоволення зустрічних позовних вимогОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» та стягнення на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 65 857 грн. 20 коп. та витрат у зв`язку з проведенням експертизи у розмірі 3983 грн. 88 коп. - залишити без змін.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2022 року в частині вирішення зустрічних позовних вимогОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу - скасувати.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 ( десять тисяч) грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 ( п`ять тисяч) грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2023 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Борисова О.В.

Немировська О.В.