Рішення

від 08.09.2023 по справі 910/4491/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2023Справа № 910/4491/23

Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС ЛІМІТЕД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙЛІФТ ІНЖИНІРИНГ"

про стягнення 704 825,86 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС ЛІМІТЕД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙЛІФТ ІНЖИНІРИНГ" про стягнення 704 825,86 грн., з яких: 519 869,49 грн. - інфляційних втрат, 110 884,80 грн. - неустойки відповідно до п. 6.2 Договору, 55 826,51 грн. - 3% річних, 18 245,06 грн. - неустойки відповідно до п. 6.3. Договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару за Договором № 109-09/21 від 10.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

28.04.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 03.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/4491/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/4491/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.

05.06.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд зменшити розмір неустойки, інфляційних втрат та 3% річних, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до акту № ОУ-0000078 від 14.12.2022, згідно якого сторони не заявляли претензій один до одного, а отже понесені збитки позивачем є безпідставними, а також враховуючи форс-мажорні обставини зумовлені введенням військовим станом на території України з 24.02.2022 у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, що і зумовило неможливість відповідача своєчасно виконати договірні зобов`язання.

26.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла про ознайомлення з матеріалами справи.

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМС ЛІМІТЕД" (далі - Замовник/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙЛІФТ ІНЖИНІРИНГ" (далі - Постачальник/Відповідач) було укладено Договором № 109-09/21 (далі - Договір), згідно якого Виконавець виконує виготовлення проекту, постачає, монтує та вводить в експлуатацію, а Замовник приймає та оплачує ліфт пасажирський Wittur (далі - Обладнання). Сторони дійшли згоди, що асортимент, кількість, ціна, загальна вартість Обладнання визначаються у Додатку № 1 до даного Договору (Специфікація), які є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору сума Договору складається з сукупної вартості Обладнання, вартості робіт з проектування, монтажу та робіт з налаштування Обладнання і становить 2 217 696,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 369 616,00 грн.

Згідно пункту 2.3. Договору 2 оплата здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Постачальника за наступною схемою:

Перший платіж аванс у розмірі 1 091 481,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 181 913,50 грн., Замовник перераховує на рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання Договору та виставлення рахунку (пункт 2.3.1. Договору);

Другий платіж; у розмірі 248 013,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 41 335,50 грн., Замовник перераховує на рахунок Постачальника перед початком робіт з монтажу шахти ліфту, на протязі 3 (трьох) днів, після отримання письмового повідомлення про початок робіт з виготовлення шахти ліфту (пункт 2.3.2. Договору);

Третій платіж; у розмірі 507 321,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 84 553,50 грн., Замовник перераховує на рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання письмового повідомлення від Постачальника про готовність Обладнання до відвантаження зі складу заводу- виробника (2.3.3. Договору);

Четвертий платіж: у розмірі 309 447,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 51 547,50 грн., Замовник перераховує на поточний рахунок Постачальника за 3 (три) робочі дні до початку робіт з монтажу Обладнання (пункт 2.3.4. Договору);

П`ятий платіж; у розмірі 61 434,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 51 547,50 грн., Замовник перераховує на поточний рахунок Постачальника протягом трьох робочих днів після підписання Актів виконаних робіт з монтажу обладнання (пункт 2.3.5. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що Постачальник зобов`язаний протягом 98 робочих днів, з дати підписання Договору, розробити проект встановлення ліфту, виконати поставку, монтаж та введення в експлуатацію Обладнання згідно зі Специфікацією (Додаток № 1) на Об`єкт Замовника за адресою: м. Київ, вул. Отто Шмідта, 6, при умові підписання Договору та Додатків до Договору, одержання платежів (який здійснює Замовник згідно з п. 2.3.1., п. 2.3.2. п. 2.З.З., та п. 2.3.4 Договору).

Сторонами було погоджено, що пунктом 3.2. Договору приймання-передача Обладнання відбувається на підставі підписання Сторонами видаткових накладних. Якщо замовник протягом 3 (трьох) календарних днів, з дати відвантаження, не підпише видаткові накладні і не надасть письмово обґрунтовану відповідь про причини відмови, то Обладнання вважається прийнятим замовником, і відповідно це приводить до переходу права власності до замовника.

У відповідності до пункту 5.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання було викликано настанням обставин форс-мажору. Під обставинами форс-мажору розуміються обставини, які виникли після підписання цього Договору в результаті дії обставин непереборної сили, які Сторони не могли передбачити, яким не могли запобігти звичайним шляхом. До таких обставин непереборної сили належать, але не обмежуючись цим, пожежі, повені та інші природні явища, а також воєнні дії та будь-які інші обставини, що лежать поза сферою діяльності Сторін.

Згідно з пунктом 5.2. Договору при настанні форс-мажорних обставин одна Сторона протягом 3 (Трьох) днів повинна письмово інформувати іншу про характер обставин і дати оцінку їхнього можливого впливу на дотримання зобов`язань за даним Договором.

Пунктом 5.5. Договору визначено, що факт настання обставин форс-мажору підтверджується Стороною, яка оголосила про дію цих обставин, довідкою Торгово-промислової палати України, не пізніше 1 (одного) місяця з моменту настання зазначених обставин.

Відповідно до пункту 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно пункту 6.2. Договору у разі порушення Постачальником строків поставки Обладнання він виплачує Замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Обладнання за кожний день прострочення поставки, але не більше 5% від суми Договору.

У пункті 6.3. Договору сторони визначили, що у разі порушення Постачальником строку виконання монтажних робіт, налаштування (налагоджувальних робіт) та робіт із сервісного обслуговування, він сплачує на користь Замовника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних Робіт за кожний день прострочення, але не більше 5% від суми Договору.

Сторони дійшли згоди, що пунктом 8.2. Договору передбачено, у разі якщо Сторони не дійдуть згоди, вони передають спір на розгляд до Господарського суду зі підсудністю визначеною чинним законодавством.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами зобов`язань за даним Договором.

На виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в загальному розмірі 2 156 262,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, а саме: банківською операцією № 135 від 13.09.2021 на суму 1 091 481,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата зг. рах. №СФ-0000175 від 10.09.2021р. (дог. 109-09/21 від 10.09.2021) за матеріал та проект у т.ч. ПДВ 20% - 181 913,50 грн.»; платіжною інструкцією № 52 від 20.12.2021 на суму 507 321,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за обладнання згідно Договору № 109-09/21 від 10.09.2021 в т.ч. ПДВ 20% - 84 553,50 грн.»; банківською операцією № 56 від 22.12.2021 на суму 248 013,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за роботи згідно Договору № 109-09/21 від 10.09.2021 в т.ч. ПДВ 20% - 41 335,50 грн.»; банківською операцією № 19 від 11.02.2022 на суму 309 447,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за вигот. Шахти, комплекс монтажних, налагодж. робіт згідно рах. № 19 від 09.02.2022р., Дог.№109-09/21 від 10.09.2021 в т.ч. ПДВ 20% - 51 574,50 грн.».

Проте, позивач зазначає, що зобов`язання постачальником у строки визначені пунктом 3.1. Договору, а саме до 01.02.2022 були не виконані.

14.12.2022 між представниками позивача та відповідача було підписано та скріплено печатками акт № ОУ-0000078 здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідно до якого виконавцем були проведені роботи за Договором № 109-09/21 від 10.09.2021 в загальному розмірі 1 002 545,00 грн.

Виконані роботи за вказаним Актом здачі-приймання робіт підписаний сторонами без претензій щодо повноти, якості та строків виконаних робіт і повноти та строків сплати платежів.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано Претензію від 04.01.2023 щодо сплати неустойки, інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку з порушенням зобов`язань відповідно до Договору № 109-09/21 від 10.09.2021, в якій позивач, просив розглянути претензію не пізніше ніж в 14-ти денний термін з моменту її отримання, а також сплатити у вказаний термін грошові кошти: неустойку, інфляційні втрати та 3 % річних на рахунок позивача.

24.01.2023 відповідачем було надано відповідь на претензію позивача від 04.01.2023, в якій відповідач повідомив, що у ТОВ «СКАЙЛІФТ ІНЖИНІРИНГ» відсутні підстави для задоволення претензії та послався на неможливість своєчасного виконання договірних зобов`язань внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) згідно з листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а також на Акт № ОУ-0000078 від 14.12.2022 здачі-приймання робіт (надання послуг), згідно якого, відповідач зазначає, що сторони досягли згоди щодо здачі-прийняття робіт та відсутність подальших претензій одна до одної з питань виконання Договору № 109-09/21 від 10.09.2021.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив виконання договірних зобов`язань з простроченням надання вищевказаних робіт, що стало підставою для нарахування позивачем 519 869,49 грн. - інфляційних втрат, 110 884,80 грн. - неустойки відповідно до п. 6.2 Договору, 55 826,51 грн. - 3% річних та 18 245,06 грн. - неустойки відповідно до п. 6.3. Договору.

Відповідач же факт прострочення виконання свого зобов`язання з невчасним надання послуг за Договором № 109-09/21 від 10.09.2021 заперечує та просить суд зменшити розмір неустойки, інфляційних втрат та 3% річних у разі задоволення позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1. 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в загальному розмірі 2 156 262,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, а саме: банківською операцією № 135 від 13.09.2021 на суму 1 091 481,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата зг. рах. №СФ-0000175 від 10.09.2021р. (дог. 109-09/21 від 10.09.2021) за матеріал та проект у т.ч. ПДВ 20% - 181 913,50 грн.»; платіжною інструкцією № 52 від 20.12.2021 на суму 507 321,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за обладнання згідно Договору № 109-09/21 від 10.09.2021 в т.ч. ПДВ 20% - 84 553,50 грн.»; банківською операцією № 56 від 22.12.2021 на суму 248 013,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за роботи згідно Договору № 109-09/21 від 10.09.2021 в т.ч. ПДВ 20% - 41 335,50 грн.»; банківською операцією № 19 від 11.02.2022 на суму 309 447,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за вигот. Шахти, комплекс монтажних, налагодж. робіт згідно рах. № 19 від 09.02.2022р., Дог.№109-09/21 від 10.09.2021 в т.ч. ПДВ 20% - 51 574,50 грн.».

Враховуючи строки поставки, визначені сторонами у пункті 3.1. Договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виконати зобов`язання за вищевказаним договором в строк до 01.02.2022.

Так 14.12.2022 між представниками позивача та відповідача було підписано та скріплено печатками акт № ОУ-0000078 здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідно до якого виконавцем були проведені роботи за Договором № 109-09/21 від 10.09.2021 в загальному розмірі 1 002 545,00 грн. Виконані роботи за вказаним Актом здачі-приймання робіт підписаний сторонами без претензій щодо повноти, якості та строків виконаних робіт і повноти та строків сплати платежів.

З наведеного вбачається, що відповідачем були надані послуги із порушенням встановлених умовами Договору строків поставки (надання) таких послуг, що останнім заперечується.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем за прострочення виконання відповідачем обов`язку із своєчасного передання обладнання та приймання робіт з монтажу було нараховано 519 869,49 грн. - інфляційних втрат та 55 826,51 грн. - 3% річних.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки в частині 3% річних і втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 519 869,49 грн. - інфляційних втрат та 55 826,51 грн. - 3% річних за розрахунком позивача.

Відповідно до пункту 6.2. Договору у разі порушення Постачальником строків поставки Обладнання він виплачує Замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Обладнання за кожний день прострочення поставки, але не більше 5% від суми Договору.

У пункті 6.3. Договору сторони визначили, що у разі порушення Постачальником строку виконання монтажних робіт, налаштування (налагоджувальних робіт) та робіт із сервісного обслуговування, він сплачує на користь Замовника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних Робіт за кожний день прострочення, але не більше 5% від суми Договору.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Суд, перевіривши розрахунок пені встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання та за відповідні періоди прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 110 884,80 грн. - пені (неустойки відповідно до п. 6.2 Договору) та 18 245,06 грн. - пені (неустойки відповідно до п. 6.3. Договору) у заявленому розмірі.

Щодо заперечень відповідача в частині вимог позивача про стягнення 519 869,49 грн. - інфляційних втрат, 55 826,51 грн. - 3% річних, 110 884,80 грн. - пені (неустойки відповідно до п. 6.2 Договору) та 18 245,06 грн. - пені (неустойки відповідно до п. 6.3. Договору) із посиланням на невиконанням останнім зобов`язань за договором, з підстав, які від нього не залежали, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Відповідно до пункту 5.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання було викликано настанням обставин форс-мажору. Під обставинами форс-мажору розуміються обставини, які виникли після підписання цього Договору в результаті дії обставин непереборної сили, які Сторони не могли передбачити, яким не могли запобігти звичайним шляхом. До таких обставин непереборної сили належать, але не обмежуючись цим, пожежі, повені та інші природні явища, а також воєнні дії та будь-які інші обставини, що лежать поза сферою діяльності Сторін.

Згідно з пунктом 5.2. Договору при настанні форс-мажорних обставин одна Сторона протягом 3 (Трьох) днів повинна письмово інформувати іншу про характер обставин і дати оцінку їхнього можливого впливу на дотримання зобов`язань за даним Договором.

Пунктом 5.5. Договору визначено, що факт настання обставин форс-мажору підтверджується Стороною, яка оголосила про дію цих обставин, довідкою Торгово-промислової палати України, не пізніше 1 (одного) місяця з моменту настання зазначених обставин.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відповідним доказом може бути сертифікат торгово-промислової палати, який є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії в певному конкретному господарському зобов`язанні.

Однак, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав сертифікату Торгово-промислової палати України, а посилається лише обставини, що зазначені у відзиві на позовну заяву, зокрема на повномасштабну військову агресію Російської Федерації проти України та лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення Відповідачем Позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до пункту 5.2. Договору.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС ЛІМІТЕД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙЛІФТ ІНЖИНІРИНГ" про стягнення 704 825,86 грн. підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру неустойки. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що виконання зобов`язань с порушенням строків визначених договором зумовлене об`єктивними обставинами, а саме: повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в України воєнного стану з 24.02.2022.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та невеликий строк його прострочення, ситуацію в країні, суд дійшов висновку частково задовольнити подане відповідачем клопотання в частині зменшення розміру пені та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 18 281,92 грн. (50% від розміру пені).

Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги доводи сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме 55 442,40 грн. - пені відповідно до п. 6.2 Договору, 9 122,53 грн. - пені відповідно до п. 6.3. Договору.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 35 000,00 грн., позивачем надано Договір № 01-08/12-2022 про надання правової допомоги від 08.12.2022; Додаткову угоду № 1 від 08.12.2022 до Договору № 01-08/12-2022 про надання правової допомоги від 08.12.2022; платіжну інструкцію № 63 від 15.03.2023 на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу: «Часткова оплата гонорару (винагороди) за надання професійної правничої допомоги згідно Договору № 01-08/12-2022 про надання правової допомоги від 08.12.2022 без ПДВ»; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2061 від 26.08.2004 та Ордер серії АА № 1285397 від 16.03.2023 на адвоката - Шуліка Юрія Івановича.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Як встановлено судом, позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу на суму 35 000,00 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Дослідивши матеріали справи та докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, а також малозначність спору, суд дійшов до висновку, що обґрунтованою та співмірною зі складністю справи та фактично наданими послугами є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом травня-вересня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини та період перебування судді Приходько І.В. у відпустці, повний текст судового рішення по справі № 910/4491/23 виготовлено 08.09.2023.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС ЛІМІТЕД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙЛІФТ ІНЖИНІРИНГ" про стягнення 704 825,86 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙЛІФТ ІНЖИНІРИНГ" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37/41; ідентифікаційний код: 42447132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС ЛІМІТЕД" (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 32 Б, приміщення 161; ідентифікаційний код: 43616224) 519 869 (п`ятсот дев`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 49 коп. - інфляційних втрат, 55 826 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 51 коп. - 3% річних, 55 442 (п`ятдесят п`ять чотириста сорок дві) грн. 40 коп. - пені (неустойки відповідно до п. 6.2 Договору), 9 122 (дев`ять тисяч сто двадцять дві) грн. 53 коп. - пені (неустойки відповідно до п. 6.3. Договору), 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 9 603 (дев`ять тисяч шістсот три) грн. 91 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2023.

Суддя І.В. Приходько