Рішення

від 29.08.2023 по справі 921/130/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 серпня 2023 року м.Тернопіль Справа № 921/130/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Свергун О.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м.Тернопіль

до відповідача: Комунального підприємства "ОБ`ЄДНАННЯ ПАРКІВ КУЛЬТУРИ І ВІДПОЧИНКУ М.ТЕРНОПОЛЯ", м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

про стягнення 195422,15грн шкоди,

за участю представників сторін:

позивача: Мартинюк З.І., завідувач сектору правового забезпечення, довіреність №1-1-15-162 від 17.01.2023

відповідача: не з`явився

третьої особи: не з`явився.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, м.Тернопіль, звернулася 22.03.2023 (згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№141) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства "ОБ`ЄДНАННЯ ПАРКІВ КУЛЬТУРИ І ВІДПОЧИНКУ М.ТЕРНОПОЛЯ", м.Тернопіль, про стягнення 195422,15грн шкоди, завданої в результаті засмічення земельних ресурсів, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:12:001:0028, пл.19,3кв.м, що знаходиться в парку "СОПІЛЬЧЕ" (колишня назва "ТОПІЛЬЧЕ") у м.Тернополі та внаслідок витікання невідомої речовини з прибережної захисної смуги по рельєфу, пл.21 кв.м. з подальшим потраплянням у р.Серет.

Позивач вважає, що збитки підлягають відшкодуванню Комунальним підприємством, предметом діяльності якого згідно Статуту, є утримання парків міста Тернополя.

Дане підприємство здійснює свою діяльність як на закріплених територіях так і на майданчиках, стадіонах у садках, скверах, житлових мікрорайонах, установах та організаціях, базах відпочинку та інших територіях відповідно до наданих повноважень.

Згідно з п.5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105, відповідальними за збереження зелених насаджень на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності та належний догляд за ними покладається на балансоутримувачів цих об`єктів.

Інспекцією, за наслідками проведеного обстеження, зафіксовано факт неналежного дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем у справі, а саме в частині поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення, що призвело до заподіяння шкоди у заявленому розмірі.

В частині іншого порушення природоохоронного законодавства внаслідок забруднення земельної ділянки у прибережній захисній смузі р.Серет зі сторони вул.Дружби в м.Тернополі, то по даному факту правоохоронними органами здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР №12020215010000310 від 05.09.2020 (на даний час не завершено).

Розрахунок шкоди проведено на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства №171 від 27.10.1997 (у редакції наказу Мінприроди №149 від 04.04.2007).

Зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки при проведенні розрахунку розміру шкоди вказана на підставі довідки Відділу у м.Тернополі міськрайонного управління у Тернопільському районі та м.Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, що не суперечить чинному законодавству, адже вимога щодо отримання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у вигляді Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку землі встановлена постановою Кабінету Міністрів України №753 від 01.07.2022 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок", норми якої ще не діяли на час виявлення правопорушення.

Заперечення відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що вказані у позові Екоінспекцією правопорушення у сфері природоохоронного законодавства Підприємство не вчиняло, і це вбачається із змісту Акта обстеження від 24.04.2020, складеного інспекторами з охорони навколишнього середовища у Тернопільській області. Пізніше, Підприємство з власної ініціативи провело рекультивацію прилеглої території парку «Сопільче».

Складені Протоколи про адміністративне правопорушення №004191 та №004192 від 24.04.2020 та Постанова про накладення адміністративного стягнення №26 від 15.05.2020 стосовно заступника керівника підприємства Дячуна Тараса Васильовича, в яких вказано про допущення даною посадовою особою псування земель засміченням у Гідропарку «Топільче» не можуть слугувати доказом спричинення шкоди, адже факт наявності сухого листя не є достатнім, щоб вважати землю засміченою; сплата штрафу не є достатнім доказом заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу; об`єм відходів визначено некоректно і не вірно, оскільки висоту листяного покриву визначено вибірково по максимальній висоті складування, тоді як для визначення фактичного об`єму відходів потрібно визначити середнє значення листяного покриву на усій земельній ділянці, що обстежувалась; сухе листя не є відходами і не свідчить про засмічення земельних ресурсів.

Також звертає увагу, що вжиті позивачем терміни як «засмічення земель», «псування земель» не є тотожними.

Засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів (Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 за №171).

Крім того зазначив, що позивачем при здійсненні розрахунку суми шкоди використано нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості про яку надано Відділом у м.Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області міськрайонного управління у Тернопільському районі та м.Тернополі у листі від 07.05.2020 №236/117-20, тобто у формі інформації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не відповідає приписам пункту 5.7.2 Методики та статті 20 Закону України «Про оцінку земель».

На думку відповідача, у даному випадку позивачем не доведено, що виявлені ним на земельній ділянці матеріали і предмети, а також товари (продукція) повністю або частково втратили свої споживчі властивості і створюють небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Відповідач просить врахувати, що підприємство здійснює утримання (прибирання) парків міста Тернополя, але не їх балансоутримувачем, зокрема парку "СОПІЛЬЧЕ", на території якого виявлено порушення природоохоронного законодавства. Натомість, згідно норм статті 35 Закону України «Про охорону земель» на землекористувачів земельних ділянок покладено обов`язок забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення. Станом на 24.04.2020 землекористувачем земельної ділянки парку «Сопільче» було Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради, про що долучено підтверджуючі документи.

Пояснення третьої особи.

Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради не скористалося своїм процесуальним правом на подання пояснень по суті спору чи будь яких інших клопотань, заяв в порядку господарського процесуального законодавства, а також не подало жодних додаткових доказів.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 13.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 11.04.2023, про що повідомлено учасників справи; у судовому засіданні 11.04.2023 оголошувалася перерва до 25.04.2023, про що постановлено ухвалу, котра занесена до протоколу судового засідання.

24.03.2023 від відповідача надійшло клопотання №62/04 від 24.03.2023 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, особу - землекористувача земельної ділянки, на якій зафіксовано правопорушення у сфері природоохоронного законодавства. Дане клопотання судом повернуто без розгляду в порядку ч.4 ст.170 ГПК України зважаючи на недотримання заявником вимог ч.2 ст.170 ГПК України, про що постановлено ухвалу суду від 11.04.2023.

Ухвалою від 25 квітня 2023 року задоволено клопотання відповідача №87/04 від 21.04.2023 (вх.№3468 від 21.04.2023), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради та з метою з`ясування додаткових обставин, а відповідно і зібрання доказів, що входить до завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 25 квітня 2023 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.05.2023, в якому оголошувалася перерва до 30.05.2023, а згодом до 13.06.2023.

Ухвалою суду від 13 червня 2023 року закрито підготовче провадження; справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні, яке призначено на 27.06.2023.

16.06.2023 на адресу господарського суду надійшло клопотання позивача №1-1-21-1493 від 16.06.2023 (вх.№5212) про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема листа Тернопільської міської ради №1184/2-1-1-04 від 16.06.2023.

Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України позивач повинен подати суду докази разом із поданням позовної заяви. Суд враховує, що лист міської ради датований 16.06.2023, тобто станом на день подання позовної заяви такий доказ не існував, відтак на підставі ч.8 ст.80 ГПК України, суд долучає такий документ до справи.

Окрім того, 16.06.2023 позивачем подано клопотання №1-1-21-1468 від 15.06.2023 про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради, виключивши його з числа третіх осіб у справі.

З приводу цього клопотання суд зазначає, що позивач, подаючи позов до суду, визначив у ньому предмет та підстави позову. Предметом позову є стягнення з відповідача (Об`єднання парків) шкоди у розмірі 195422,15грн, підставами - виявлення факту засмічення земельної ділянки у парку "СОПІЛЬЧЕ", складування листя та витікання невідомої речовини з прибережної захисної смуги з подальшим потраплянням у р.Серет. Розгляд даної справи здійснювався спочатку за правилами спрощеного позовного провадження, а пізніше, з 25.04.2023 - за правилами загального позовного провадження.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строку, зазначеного зокрема в частині першій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

В поданому клопотанні про залучення співвідповідача позивачем не зазначено, та відповідно не доведено, що він не знав чи не міг знати про підставу залучення такого співвідповідача.

Клопотання подано після закриття підготовчого засідання, про можливість заявити таке клопотання у позивача було достатньо часу з огляду на перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, а тому таке клопотання відповідно до ч.2 ст.118 ГПК України залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 27.06.2023 судове засідання відкладалося на 15.08.2023, утім у зв`язку з перебуванням судді Андрусик Н.О. у щорічній основній відпустці, ухвалою від 17.08.2023 судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 29.08.2023.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведені у підготовчому засіданні, з посиланням на долучені у справі докази, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, яким надсилалася електронна копія ухвали суду від 17.08.2023, на повідомлену Підприємством у відзиві на позов адресу електронної адреси, а також в його електронний кабінет в ЄСІТС.

Представник Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради в судове засідання не з`явився; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення №4600118760109 від 21.08.2023 про вручення ухвали суду від 17.08.2023.

Оскільки неявка учасника справи, належним чином повідомленого про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи, в силу норм ст. 202 ГПК України, та ураховуючи, що в ході розгляду цього спору сторонами, зокрема відповідачем, висловлено власну позицію щодо спірних правовідносин; не заявлено про можливість надання додаткових доказів та не повідомлено про інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за відсутності представників відповідача та третьої особи запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 29.08.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з ч. 1 Розділу І Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 №125, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території, зокрема Тернопільської області.

Як вбачається з Акту обстеження, складеного уповноваженими особами Інспекції - старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області Галицьким С.В., державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області Біланом О.А., державною інспекторкою з охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області Галаван О.Я., за участі заступника керівника Комунального підприємства Об`єднання парків культури і відпочинку м.Тернополя» - Дячуна Т.В., 24.04.2020 даними особами проведено обстеження земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:12:001:0028, що знаходиться у Гідропарку «Сопільче» (колишня назва «Топільче») (м.Тернопіль) зі сторони вул.Дружба, на предмет засмічення.

Оглядом встановлено факт засмічення невідомими особами земельної ділянки сухим листям, загальною площею 19,3м2, висотою 1,5м, а також встановлено витік невідомої речовини з прибережної захисної смуги у чотирьох місцях по рельєфу з подальшим потраплянням у р.Серет, що спричинило забруднення земельної ділянки площами 15м2 (3х5), 2м2 (1х2), 2м2 (1х2), 2м2 (1х2); всього, площею 21м2; відібрано зразки грунту.

Всі заміри здійснено мірною стрічкою TOREX P-30 (свідоцтво про повірку вимірювальної техніки №0240-Ф чинне до 21.03.2021).

Того ж дня, 24.04.2020 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільській області Біланом О.А. стосовно заступника керівника Комунального підприємства «Об`єднання парків культури і відпочинку м.Тернополя» Дячуна Тараса Васильовича складено Протокол про адміністративне правопорушення №004192 за фактом порушення ч.1 ст.35 Закону України "Про охорону землі" (порушення вимог щодо поводження з відходами шляхом засмічення, площею 19,3м2) та Протокол про адміністративне правопорушення №004191, відповідно до ст.82 ч.1 КупАП за фактом порушення п."ї" ч.1 ст.17, ст.33 Закону України "Про відходи" (порушення вимог щодо поводження з відходами шляхом засмічення площі 19,3м2).

Від підпису про ознайомлення з протоколами про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився.

15.05.2020 за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення (порушення ст.82, 52 КУпАП, а саме щодо засмічення земельної ділянки у гідропарку "ТОПІЛЬЧЕ") Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області прийнято постанову №26, відповідно до якої Дячуна Т.В. - заступника директора КП "ОБ`ЄДНАННЯ ПАРКІВ КУЛЬТУРИ І ВІДПОЧИНКУ М.ТЕРНОПОЛЯ", визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 850грн. Дану суму штрафу ОСОБА_1 сплачено, про що свідчить копія квитанції №0.0.1717172276.1 від 25.05.2020.

Відтак, Інспекцією за наслідками проведеного обстеження території Гідропарку "ТОПІЛЬЧЕ" ("СОПІЛЬЧЕ") зафіксовано факт недотримання вимог природоохоронного законодавства, а саме розміщення відходів рослинного походження, що призвело до засмічення території земельної ділянки, площею 19,5м2 з кадастровим номером 6110100000:12:001:0028 у місті Тернопіль, чим заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу.

На переконання Інспекції, дані правопорушення у сфері природоохоронного законодавства допущено з вини Комунального підприємства «Об`єднання парків культури і відпочинку міста Тернополя» через неналежне виконання ним своїх статутних обов"язків.

З листа Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №70/2-1-1-04 від 06.01.2023 вбачається, що одним із предметів діяльності КП «Об`єднання парків культури і відпочинку міста Тернополя», відповідно до діючого Статуту, є утримання парків міста Тернополя. Нормативна документація щодо балансоутримувача парку "СОПІЛЬЧЕ" у КП «Об`єднання парків культури і відпочинку міста Тернополя» відсутня.

З листа №1184/2-1-1-04 від 16.06.2023 Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради слідує, що станом на дату виявлення порушення охороною зелених насаджень, утримання їх в належному стані, прибиранням, обкошуванням, зрізкою та обрізкою дерев на території парку "СОПІЛЬЧЕ" займалося КП «Об`єднання парків культури і відпочинку міста Тернополя».

Судом встановлено, що відповідач у справі - Комунальне підприємство «Об`єднання парків культури і відпочинку міста Тернополя» діє згідно Статуту, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради №7/7/179 від 21.04.2016, є природоохоронним рекреаційним комплексом, юридичною особою зі всіма правами та обов`язками, що встановлюються чинним законодавством України та визначеними Статутом Парку (п.1.5 Статуту).

Підприємство засноване Тернопільською міською радою з метою забезпечення дозвілля, відпочинку, розваг, задоволення культурних потреб різних верств населення, реалізації прав громадян на доступ до культурних цінностей, розвиток художньої і технічної творчості, збереження природно-заповідного фонду (п.2.1 Статуту). Дана мета досягається, зокрема шляхом організації культурно-масових заходів по організації відпочинку та змістовного дозвілля населення, здійснення контролю за дотриманням правил використання природно-заповідного фонду, складання протоколів про адміністративні правопорушення, що вчинені фізичними та юридичними особами, винними у нанесенні збитків природно-заповідного фонду згідно чинного законодавства.

Відповідно до п.1.2, п. 5.1. Статуту координацію діяльності Парку, його управління здійснює безпосередньо Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради.

Майно парку є власністю Тернопільської міської ради і закріплене за ним на праві повного господарського відання. Парк користується, володіє і розпоряджається цим майном згідно чинного законодавства за погодженням із Засновником або Уповноваженим органом (п.3.1 Статуту).

Згідно п.4.3 Статуту, Парк виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №328578494 від 10.04.2023, №328578275 від 10.04.2023, встановлено, що земельна ділянка, площею 57,0804га за кадастровим номером 6110100000:12:001:0028 належить до комунальної власності Тернопільської міської ради, відноситься до земель рекреаційного призначення. З 21.11.2013 право постійного користування цією земельною ділянкою (номер запису пор інше речове право 3759331) належало Управлінню культури і мистецтв Тернопільської міської ради (ідентифікаційний код 02230572); дане речове право було припинено 22.02.2021 на підставі рішення Тернопільської міської ради №8/3/82 від 29.01.2021 з одночасною реєстрацією права постійного користування земельною ділянкою за Управлінням житлово-комунального господарства Тернопільської міської ради (запис про інше речове право №40709633).

Згідно листа №7478\9\03\2-2023 від 25.04.2023 Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Національної поліції України вбачається, що слідчими Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області з 05.09.2020 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020215010000310 за фактом витікання невідомої речовини в прибережній захисній смузі р.Серет зі сторони вул.Дружба в м.Тернополі, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України. З листа слідує, що на даний час досудове розслідування не завершено, оскільки здійснюються усі необхідні слідчі дії.

Позивачем 21.10.2020 здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення (псування) земельної ділянки відходами рослинного походження на землях рекреаційного призначення, а саме на земельній ділянці, що знаходиться в м.Тернополі у гідропарку "ТОПІЛЬЧЕ" за кадастровим номером 6110100000:12:001:0028, на підставі Розділу ІІІ Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №171 від 27.10.1997 (у редакції наказу Мінприроди №149 від 04.04.2007), та визначено шкоду у розмірі 195422,15грн.

Для розрахунку розміру завданої шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області враховано відомості, надані Відділом у м.Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області міськрайонного управління у Тернопільському районі та м.Тернополі (лист 07.05.2020 №236/117-20), згідно яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:12:001:0028, площею 57,0804га, розташована за адресою: м.Тернопіль, парк ТОПІЛЬЧЕ (землі рекреаційного призначення) станом на 01.01.2020 становила 115593518,04грн.

У претензії №1/2-2-11-3940 від 28.10.2020 Державна екологічна інспекція у Тернопільській області вимагала сплатити 195422,15грн завданих збитків, долучивши розрахунок розміру збитків, утім у відповідь на претензію Комунальне підприємство «Об`єднання парків культури і відпочинку міста Тернополя» листом №628/04 від 17.11.2020 повідомило, що скоєне правопорушення вчинено невідомими особами, розшуком яких займалися правоохоронні органи, однак винних у скоєнні правопорушення не виявлено. Підприємством проведено рекультивацію засміченої території парку "ТОПІЛЬЧЕ". Окрім того, Підприємство повідомило про неможливість оплатити суму нарахованих збитків у зв`язку з обмеженим фінансуванням.

Норми права, застосовані при вирішенні спору. Мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про охорону земель", а також Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям тощо.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

У пункті "е" частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до економічних заходів забезпечення охорони навколишнього природного середовища, віднесено такі як відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Приписами ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель", юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно положень статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про охорону земель" закріплено, що на підприємства, установи, організації, а також громадян, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, покладено обов`язок забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Згідно з приписами статті 43 Закону України "Про відходи", підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як:

а) неправомірність поведінки особи: неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди, зокрема, втрату або пошкодження майна потерпілого. При цьому, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує обставинами неналежного поводження з відходами з допущенням псування земельної ділянки внаслідок її засмічення листям, тобто відходами рослинного походження, що вбачається з змісту позовної заяви, Розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних навколишньому середовищу, матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, вимоги заявлено до Об`єднання парків як особи, котра здійснює утримання парку в належному стані та, відповідно, внаслідок бездіяльності якої допущено правопорушення.

Згідно ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики.

Частиною 1 статті 16 зазначеного Закону передбачено, що на об`єктах благоустрою забороняється, зокрема: самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо; вивозити і звалювати в невідведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг; складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків тощо.

Підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: 1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; 2) утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об`єкти благоустрою (їх частини); 3) усувати на закріплених за ними об`єктах благоустрою (їх частинах) за власний рахунок та в установлені строки пошкодження інженерних мереж або наслідки аварій, що сталися з їх вини; 4) усувати на закріплених за ними об`єктах благоустрою (їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в установленому порядку; 5) проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об`єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; 6) у процесі утримання об`єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об`єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані; 7) відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України; 8) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ст. 18 зазначеного Закону).

Згідно з ч.1 ст.42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні, зокрема у порушенні встановлених державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів; порушенні правил благоустрою територій населених пунктів; порушенні режиму використання і охорони територій та об`єктів рекреаційного призначення; забрудненні (засміченні) території населеного пункту.

Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері благоустрою населених пунктів до відповідальності, передбаченої законом не звільняє їх від обов`язку відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення вимог цього законодавства. Шкода, завдана внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс, методик, розрахунків щодо обрахування шкоди. Відсутність таких такс, методик, розрахунків не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. У такому разі шкода компенсується за фактичними витратами, затвердженими в установленому порядку рішенням органу місцевого самоврядування, на облаштування одного квадратного метра території міста або базової вартості одного квадратного метра землі на відновлення порушеного стану об`єкта благоустрою або довкілля (ч.ч. 3, 4 ст. 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Також, за змістом ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» (в чинній на день виявлення правопорушення редакції) суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Відповідно до проведеного екоінспекцією обстеження земельної ділянки за кадастровим №6110100000:12:001:0028 у парку "Сопільче" встановлено факт засмічення даної земельної ділянки невідомими особами сухим листям, загальною площею 19,3м2, висотою 1,5м, а також встановлено витік невідомої речовини з прибережної захисної смуги у чотирьох місцях по рельєфу з подальшим потраплянням у р.Серет, що спричинило забруднення земельної ділянки площами 15м2 (3х5), 2м2 (1х2), 2м2 (1х2), 2м2 (1х2).

Тобто, за змістом Акту обстеження від 24.04.2020 позивачем не встановлено особу, що здійснила засмічення земельної ділянки, таку особу не встановлено і на момент розгляду справи, що вбачається з листа №7478\9\03\2-2023 від 25.04.2023. Разом з тим, кримінальне провадження №12020215010000310 відкрито 05.09.2020 правоохоронними органами не за фактом засмічення земельної ділянки, а за фактом витікання невідомої речовини в прибережній захисній смузі р.Серет за ч.2 ст.239 КК України. В межах даного спору заявлено вимоги про стягнення збитків саме за засмічення (псування) земельної ділянки відходами рослинного походження, що вбачається з Розрахунку відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, котрий проведено 21.10.2020 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Білан О. та Вовчук Т. на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства №171 (далі - Методика).

У п.п.1.2, 1.3, 1.4 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171 встановлено, що порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів. Методика не поширюється на визначення розмірів шкоди, яка завдана земельним ресурсам внаслідок їх радіоактивного і бактеріального забруднення.

Згідно п.п.3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.5.1, 3.6 розділу 3 Методики, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення. При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням. У випадках складних ситуацій, коли обсяг забруднення не може бути визначеним за підпунктом 3.4 цієї Методики, спеціалізовані організації виконують еколого-геологічні роботи.

Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України «Про відходи» визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

З аналізу вищенаведених правих норм вбачається, що обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Відтак, для наявності підстав щодо покладення на відповідача відповідальності за засмічення земель, позивачу необхідно встановити факт того, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Наведені висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі №904/6886/17, від 27.09.2018 у справі №909/6/18, від 25.10.2018 у справі №905/31/17, які на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються судом при виборі і застосування норм права до спірних відносин.

Проте, в Акті обстеження від 20.04.2020 та в матеріалах справи відсутні докази та посилання на докази, які б підтверджували, що розміщені відходи рослинного походження на обстежуваній земельній ділянці у парку "СОПІЛЬЧЕ" в м.Тернополі призвели до забруднення (псування) ґрунту, зокрема відсутні матеріали ґрунтових досліджень, акти відбору проб та протоколи вимірювань, а також не встановлено відповідними доказами, що таке розміщення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Також факт забруднення (засмічення) земельної ділянки оформлено позивачем не Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства як того вимагає п.3.3 Методики, а Актом обстеження земельної ділянки, що не є тотожним.

При складанні Акту обстеження позивачем не визначено об"ємні показники засмічення на земельній ділянці, не вказано інформацію стосовно вимірювань товщини шару відходів, адже об"єм відходів - кубічні метри (а не метри квадратні як вказано в Акті), що спричинили засмічення, мають встановлюватися за об"ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів (в даному випадку шару сухого листя).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що сам факт наявності сміття рослинного походження (сухого листя) не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду, оскільки як зазначено вище умовою кваліфікації такого правопорушення як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Вищенаведеним спростовуються посилання позивача на те, що факт засмічення земельної ділянки є достатнім для відшкодування шкоди та на те, що притягнення керівника комунального підприємства до адміністративної відповідальності та сплата ним штрафу є визнанням вини у засміченні земельної ділянки. Навпаки, як вбачається з відповіді на претензію, відзиву на позов така вина підприємством заперечується.

Суд враховує, що відповідно до роз`яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 27.06.2001, у випадках, коли контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на території, підвідомчій відповідній місцевій раді, встановлено факт правопорушення, вчиненого невстановленими особами, господарським судам слід враховувати вимоги статей 12, 21, 42 Закону України "Про відходи" та статей 15, 19, 55, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", за змістом яких органи місцевого самоврядування можуть бути відповідачами у справах даної категорії в разі порушення ними названих законодавчих актів.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно № 328578494 від 10.04.2023, що також підтверджено учасниками справи у поданих заявах по суті спору, на дату здійснення обстеження земельної ділянки території парку "СОРПІЛЬЧЕ" у м.Тернополі її постійним землекористувачем було Управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради, а власником земельної ділянки є Тернопільська міська рада.

Згідно ст.35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України та проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Таким чином, Об`єднання парків не є ані власником, ані землекористувачем земельної ділянки, на якій виявлено правопорушення; позивачем не підтверджено документально, що засмічення земельної ділянки призвело до забруднення навколишнього природного середовища, як і не доведено усіх складових шкоди у сукупності, зокрема протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, реальністю таких збитків (сума шкоди), тому позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Тернопільській області про стягнення з КП "ОБ`ЄДНАННЯ ПАРКІВ КУЛЬТУРИ І ВІДПОЧИНКУ М.ТЕРНОПОЛЯ", шкоди заподіяної порушенням вимог природоохоронного законодавства у розмірі 195422,15грн задоволенню судом не підлягають за недоведеністю та необґрунтованістю.

Висновки господарського суду.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявними у справі доказами спростовуються доводи позивача про порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства. Судом встановлено, що засмічення земельної ділянки вчинено невідомими особами, про що зазначено позивачем в Акті обстеження від 24.04.2020, винних осіб у заподіянні шкоди, не встановлено; відповідач не є землекористувачем земельної ділянки, на якій виявлено факт засмічення, відтак підстави для покладення на відповідача такої міри деліктної відповідальності як обов`язку по відшкодуванню шкоди, відсутні.

З урахуванням встановлених судом обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення 195422,15грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Судові витрати.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 50, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 08.09.2023.

Суддя Н.О. Андрусик