Рішення

від 07.09.2023 по справі 927/214/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

07 вересня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/214/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши заяву Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" про відшкодування судових витрат по справі

за позовом: Релігійної громади Свято-Воскресенської парафії Української православної церкви м. Батурин Бахмацького району Чернігівської області,

вул. Партизанська, 12, м. Батурин, Ніжинський район, Чернігівська область, 16512;

ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Національного історико-культурного заповідника "Гетьманськастолиця",

вул. Гетьманська, 74, м. Батурин, Ніжинськийрайон, Чернігівськаобласть, 16512

ел. адреса: baturin.capital@ukr.net

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство культури та інформаційної політики України,

код43220275, вул. І.Франка,19, м. Київ, 01601

про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та усунення перешкод у користуванні майном

Представники учасників справи не прибули.

У судовому засіданні відповідно до ч.6 ст.233 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа №927/214/23 за позовом Релігійної громади Свято-Воскресенської парафії Української православної церкви м. Батурин Бахмацького району Чернігівської області до Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство культури та інформаційної політики України, про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2023 у справі №927/214/23 позовну заяву Релігійної громади Свято-Воскресенської парафії Української православної церкви м. Батурин Бахмацького району Чернігівської області залишено без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив стягнути з позивача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До відзиву на позовну заяву додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що становить 12 000 грн.

28.08.2023 на адресу суду надійшла заява Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" про відшкодування судових витрат по справі, в якій просить суд стягнути з позивача на користь відповідача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додано договір №06/23 про надання правової (правничої) допомоги від 24.03.2023, детальний опис робіт (наданих послуг) від 17.08.2023, акт виконаних робіт від 17.08.2023 на суму 12 000,00 грн, платіжну інструкцію №368 від 17.08.2023.

Ухвалою суду від 30.08.2023 заяву прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 07.09.2023. Попереджено сторін, що неявка учасників справи у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

30.08.2023 від Релігійної громади Свято-Воскресенської парафії Української православної церкви м. Батурин Бахмацького району Чернігівської області на електронну адресу суду надійшли заперечення на заяву про відшкодування судових витрат. Дане направлення не містить електронного цифрового підпису, про що працівниками відділу документального забезпечення (канцелярії) суду було проставлено відмітку "документ не підписаний ЕЦП".

Оскільки подані заперечення на заяву про відшкодування судових витрат не були скріплені електронним цифровим підписом, суд залишив їх без розгляду.

04.09.2023 через канцелярію суду поштовим зв`язком від Релігійної громади Свято-Воскресенської парафії Української православної церкви м. Батурин Бахмацького району Чернігівської області надійшли заперечення на заяву про відшкодування судових витрат, які прийняті судом до розгляду.

У судове засідання 07.09.2023 учасники справи не прибули, про дату. час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення, які містяться в матеріалах справи.

Додаткових заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Суд дійшов висновку, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява відповідача про відшкодування судових витрат, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За приписами ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 24.03.2023 між Національним історико-культурним заповідником "Гетьманська столиця" (Клієнт) та Прокоф`євим Богданом Івановичем (Адвокат) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №06/23 (далі - Договір)(т.2, а.с. 82-83).

За умовами п. 1.2., 1.3.Договору Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надати Клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату винагороду за надання правової допомоги,

Правові послуги, що надаються Адвокатом Клієнту по даному договору:

- представництво інтересів Клієнта у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно піл форми власності та підпорядкування по захисту прав Клієнта, в правоохоронних органах, органах прокуратури та перед іншими фізичними особами, тошо;

- підготовка позовів, апеляційних, касаційних скарг, адвокатських запитів, письмових пояснень, заяв, скарг, заперечень, клопотань, вимог, претензій інших процесуальних та інших документів, необхідних для захисту інтересів Клієнта;

- представництво інтересів Клієнта по справі № 927/214/23 за позовом Релігійної громади Свято-Воскресенської парафії Української православної церкви до НІКЗ "Гетьманська столиця" про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та усунення перешкод в користуванні майном.

Відповідно до п.п. 3.1. Договору Клієнт проводить оплату Адвокату за надані послуги в суді першої інстанції в розмірі 12 000,00 грн

Згідно з п.6.1. Договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для правничої допомоги, а також робіт, що були надані під час розгляду справи в Господарському суду Чернігівської області по справи№927/214/23 від 17.08.2023 (т.2 а.с.83) Адвокатом були надані наступні юридичні послуги:

- аналіз позовної заяви з додатками, узгодження правової позиції з Клієнтом в обсязі 3 години;

- вивчення судової практики, підготовка та оформлення відзиву на позовну заяву, який містить в тому числі, клопотання про залучення третіх осіб, виготовлення копій документів та їх завірення, а також організація його подання до суду в обсязі 14 години 00 хв;

- підготовка та участь в судових засіданнях Господарського суду Чернігівської області що відбулися 05.04.2023, 19.04.2023,24.05.2023, 08.06.2023, 02.08.2023 та 17.08.2023в обсязі 5 годин 30хв.

Загальна вартість наданих послуг згідно п. 3.1. Договору складає 12000,00 грн.

17.08.2023 сторонами підписано акт виконаних робіт на загальну суму 12 000,00 грн (т.2 а.с.84).

Платіжною інструкцією №368 від 17.08.2023 Клієнтом сплачено Адвокату 12 000,00 грн за надання правничої допомоги згідно акту б/н від 17.08.2023 та договору №06/23 від 24.03.2023 (т.2 а.с.85).

Інтереси відповідача у даній справі представляв адвокат Прокоф`єв Б.І. на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1043463 від 21.03.2023.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено належним чином надання адвокатом Прокоф`євим Б.І. правничої (правової) допомоги відповідачу в розмірі 12 000,00 грн при розгляді справи № 927/214/23.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.5 ст.129 ГПК України).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об`єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, саме суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.08.2023 у справі №927/214/23 позов Релігійної громади Свято-Воскресенської парафії Української православної церкви м. Батурин Бахмацького району Чернігівської області до Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство культури та інформаційної політики України, про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв`язку із неявкою повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у призначене судове засідання, ненадходження від позивача заяв про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення останнім причин такої неявки, що перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України.

Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України, яка є спеціальною. За приписами вказаної норми відповідач повинен обґрунтувати наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

При цьому стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Слід зазначити, що ГПК не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №924/804/20.

Обґрунтовуючи заяву про відшкодування судових витрат відповідач посилається на те, що ним було дотримано усі умови, необхідні для відшкодування судових витрат. У відзиві на позов вказано попередній (орієнтований) розрахунок розміру судових витрат, відзив містить правове обґрунтування заперечення позову, до відзиву додані відповідні письмові докази. Крім того, відзив містить клопотання про залучення третьої особи, яке було судом задоволено. Представником відповідача - адвокатом Прокоф`євим Б.І. було здійснено підготовку та участь в наступних судових засіданнях: 05.04.2023, 19.04.2023, 24.05.2023, 08.06.2023, 02.08.2023 та 17.08.2023. Водночас, на жодне судове засідання представник позивача не з`явився.

Відповідач зазначає, що позивач продовжував судовий розгляд, наполягаючи на своїх вимогах до зміни складу суду, навіть після надання відзиву на позовну заяву, з відповідними письмовими доказами, які обґрунтовували заперечення відповідача та підтверджували необґрунтованість позовної заяви. Такі дії позивача були свідомими та абсолютно умисними. Фактично, якби сторона позивача хоч і з`явилася в судове засідання, з урахуванням поданих письмових доказів відповідачем, у задоволенні позову було б відмовлено, оскільки порушення вчинені позивачем були підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, що свідчить про необґрунтованість дій позивача.?

У запереченнях на заяву відповідача позивач вважає вимоги щодо стягнення з позивача витрат на професійну допомогу необґрунтованими, а заяву такою, що не підлягає задоволенню. Позивач не погоджується із твердженнями щодо умисних і необґрунтованих дій щодо звернення до суду з позовом, зазначає, що це є правом позивача; твердження відповідача про потенційну відмову в задоволенні позову вважає припущеннями, які не можуть прийматися до уваги. Також звертає увагу суду на те, що ухвалою суду від 02.08.2023 явка учасників справи визнана необов`язковою, позивачем неодноразово направлялись суду клопотання про розгляд справи без їх участі, тому аргументація представника відповідача про умисну неявку у судове засідання є необґрунтованою.

Пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Господарським процесуальним законом встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим вони зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою (п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 зі справи №916/3616/15 дійшла висновку про те, що положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 зі справи №910/16978/19 виклала висновок щодо застосування п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть у тих випадках, коли його явка визнана судом необов`язковою і наслідки неявки не роз`яснювалися.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з обов`язком такої особи подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності (відповідний висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено у постановах від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 16.10.2020 у справі №910/8816/19).

Отже неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані у розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

Судом встановлено, що позивач у справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце як підготовчих засідань, так і судового засідання з розгляду справи по суті, однак жодного разу не з`явився у призначені судові засідання, не повідомив суд про поважні причини своєї неявки в судові засідання та не надав належним чином оформлених заяв про розгляд справи за його відсутності.

Вищевикладене свідчить про зловживання позивачем та його представником процесуальними правами відповідно до п.1 ч.2 ст. 43 ГПК України і спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

Таким чином, поведінка позивача та його представника розцінюється судом як необґрунтовані дії у розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд, керуючись частиною 6 статті 130 ГПК України, вирішив покласти на позивача відшкодування документально підтверджених витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Заперечення позивача були прийняті судом до уваги, але не спростовують висновків суду.

За таких обставин, заява Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" про відшкодування судових витрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК).

Із аналізу змісту ст. 244 ГПК вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.

Оскільки первісним судовим актом є ухвала про залишення позову без розгляду, то додатковим судовим актом, яким вирішено питання про судові витрати в даному випадку є додаткова ухвала.

Керуючись ст. 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" про відшкодування судових витрат по справі задовольнити.

2. Стягнути з Релігійної громади Свято-Воскресенської парафії Української православної церкви м. Батурин Бахмацького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 21402926;вул. Партизанська, 12, м. Батурин, Ніжинський район, Чернігівська область, 16512) на користь Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" (код ЄДРПОУ 22814631; вул. Гетьманська, 74, м. Батурин, Ніжинський район, Чернігівська область, 16512) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Видати наказ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Повний текст ухвали складено та підписано 08.09.2023.

Cуддя В.В. Моцьор