Постанова

від 01.09.2023 по справі 914/592/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2023 р. Справа №914/592/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С.Скрипчук

суддівО.В.Зварич

О.І.Матущака

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» за № 2410-10-2002 від 21.06.2023 (вх. № 01-05/2040/23 від 26.06.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 (повний текст виготовлено 12.06.2023, м. Львів, суддя А.Б.Мазовіта)

у справі № 914/592/23

за позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пікко-67», м. Львів

про стягнення 16608,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пікко-67» про стягнення 16608,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачем самочинно було встановлено відкритий літній майданчик на вул. Підвальній, 9 без відповідних дозвільних документів, про що складено акт та запропоновано відповідачу добровільно його демонтувати до 25.10.2022, однак, останній таких дій не вчинив, що змусило позивача залучити підрядника для демонтажу такого майданчика, вартість робіт якого становила 16608,00 грн, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив позовні вимоги тим, що позивач не є власником конструктивних елементів благоустрою за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 9, оскільки територія за вказаною адресою є прибудинковою територією та передана у власність співвласникам будинку за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 9. Також позивачем не долучено жодних доказів, які б підтверджували, що відповідач є власником демонтованого майна. Акт №61-2022 про демонтаж літнього майданчика у добровільному порядку від 18.10.2022 складено без виходу на місце, власника майна не встановлено, а визначено на підставі попереднього акту 2015 року, а сам акт відповідач отримав після закінчення терміну для добровільного виконання. Акт №12 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 23.12.2022 не підписаний представниками районної адміністрації та відповідачем. Також акт №1 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 05.01.2023 не підписаний відповідачем.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» подало апеляційну скаргу за № 2410-10-2002 від 21.06.2023 (вх. № 01-05/2040/23 від 26.06.2023), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 у справі № 914/592/23 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована наступним:

1)апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що рішенням Постійної комісії архітектури, містобудування та розвитку території Львівської міської ради, яке оформлене протоколом № 65 від 26.04.2023 скасовано чи визнано таким, що втратило чинність рішення, яке оформлене протоколом № 53 від 23.11.2022, однак, апелянт стверджує, що рішення № 53 яке оформлене протоколом від 23.11.2022, станом на момент прийняття судом оскаржуваного рішення є чинним та не скасованим;

2)суд не взяв до уваги, що відкликання рішення комісії щодо демонтажу літнього майданчика не передбачено ані Порядком отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у місті Львові біля об`єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 2452 від 05.03.2009, ані жодним нормативно-правовим актом;

3)стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, того факту, що рішення, яке оформлене протоколом № 65 від 26.04.2023 не має зворотної дії в часі;

4)щодо ухвали Львівської міської ради № 2452 від 05.03.2009 (зі змінами та доповненнями) (далі Порядок) апелянт зазначив, що суд першої інстанції не правильно трактує вимоги Порядку, оскільки, предметом спору є вимога про відшкодування витрат за демонтаж літнього майданчика, а не правомірність встановлення чи скасування актів зовнішнього вигляду та демонтажу такого майданчика;

5)вважає, що судом порушено норми процесуального права, в частині не залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Галицьку районну адміністрацію, яка при поданні позовної заяви була зазначена;

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано (не надіслано), відтак, останній не скористався своїм правом на подання відзиву.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2009 Управлінням комунальної власності департаменту економічної розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІККО-67» (орендар) було укладено договір №19 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (далі - договір).

Згідно розділу 1 договору предметом цього договору є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (надалі - об`єкт) на умовах оренди на терміни відповідно до виданого дозволу на розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення у межах м. Львова. Невід`ємною частиною цього договору є дозвіл на розміщення об`єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, розмір орендованої площі.

Відповідно до п. 2.1.1 орендодавець зобов`язувався надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності відкритий літній майданчик площею 32,0 кв.м (тротуар, газон, тощо) за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 9.

Відповідно до дозволу №19 на розміщення відкритого літнього майданчика від 26.03.2009, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «ПІККО-67» Управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, загальна площа відкритого літнього майданчика за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 9 становить 32,0 кв.м. Термін дії дозволу 5 років (5 сезонів): з 01.06.2009 до 31.08.2009, з 01.06.2010 до 31.08.2010, з 01.06.2011 до 30.08.2011, з 01.06.2012 до 31.08.2012, з 01.06.2013 до 31.08.2013.

18.10.2022 працівниками Галицької районної адміністрації Львівської міської ради без участі відповідача проведено обстеження відкритого літнього майданчика за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 9, за результатами якого складено акт №61-2022 про демонтаж літнього майданчика у добровільному порядку від 18.10.2022. Вказаним актом зафіксовано самовільне встановлення літнього майданчика та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІККО-67» демонтувати його до 25.10.2022.

Листом за вих. №4-31-29575 від 20.10.2022 Галицька районна адміністрація Львівської міської ради повідомила Комісію архітектури, містобудування та розвитку територій Львівської міської ради, а також Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» про факт виявлення відкритого літнього майданчика без відповідних дозвільних документів за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 9.

23.11.2022 відбулося засідання Постійної комісії архітектури, містобудування та розвитку територій Львівської міської ради, на якій було розглянуто звернення Галицької районної адміністрації Львівської міської ради за вих. №4-31-29575 від 20.10.2022 та прийнято рішення про скерування вищевказаного звернення в Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» для забезпечення демонтажу. Вказане рішення оформлене протоколом №53 від 23.11.2022.

22.12.2022 Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» видано наказ №149, яким відповідно до листа Галицької районної адміністрації Львівської міської ради за вих. №4-31-29575 від 20.10.2022 та рішення Постійної комісії архітектури, містобудування та розвитку територій Львівської міської ради, яке оформлене протоколом №53 від 23.11.2022, наказано відділу нагляду за станом благоустрою здійснити демонтаж відкритого літнього майданчика до 20.01.2023 за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 9, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІККО-67».

23.12.2022 на підставі наказу Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» №149 від 22.12.2022 та рішення Постійної комісії архітектури, містобудування та розвитку територій Львівської міської ради, оформленого протоколом №53 від 23.11.2022, позивачем із залученням підрядника - ФОП ОСОБА_1 були демонтовані 14 елементів літнього майданчика за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 9, що підтверджується актом №12 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 23.12.2022. Вказаний демонтаж проводився без участі представника відповідача, представники Галицької районної адміністрації від підпису відмовилися.

05.01.2023 позивачем із залученням підрядника - ФОП ОСОБА_1 були демонтовані 3 елементи літнього майданчика за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом №1 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 05.01.2023. Вказаний демонтаж проводився без участі представника відповідача.

Як зазначає позивач у позовній заяві, вартість вищенаведених робіт виконаних ФОП ОСОБА_1 по демонтажу конструкцій літнього майданчика за адресою: АДРЕСА_1 склала 13840,00 грн без ПДВ (рахунки на оплату від 26.12.2022 та від 05.01.2023, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 26.12.2022 та №ОУ-0000008 від 05.01.2023, додаток №1 до договору №23/08/22 про надання послуг з демонтажу відкритих літніх майданчиків від 23.08.2022).

Однак, позивач є платником податку про що свідчить свідоцтво платника податку ПДВ № 100266158, відповідно останній змушений буде сплатити 20 % ПДВ, від суми 13840,00 грн, відповідно загальна вартість виконаних робіт із ПДВ буде складати 16608,00 грн, що і заявлено до стягнення.

З долучених до позовної заяви платіжних інструкцій № 4251 від 05.01.2023 та № 9 від 01.02.2023 вбачається, що позивач сплатив ФОП ОСОБА_1 кошти в сумі 13840,00 грн.

17.01.2023 позивачем з метою досудового врегулювання спору надіслано відповідачу лист-вимогу за вих. №2410-10-138 про відшкодування витрат, понесених КП «Адміністративно-технічне управління» у зв`язку з демонтажем літнього майданчика, яка залишена останнім без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача 16608,00 грн витрат на проведення демонтажу конструкцій літнього майданчика.

Разом з тим, судом встановлено, 26.04.2023 відбулося засідання Постійної комісії архітектури, містобудування та розвитку територій Львівської міської ради, на якому прийнято рішення про відкликання рішення комісії щодо демонтажу літнього майданчика. Вказане рішення оформлене протоколом №65 від 26.04.2023.

Вищенаведені обставини сторонами не заперечується та є доведеними.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:

Слід зазначити, що предметом спору у даній справі є стягнення 16608,00 грн, які як зазначає позивач є збитками обґрунтованими ст. ст. 224, 225 ГК України, понесеними останнім у зв`язку із демонтажем літнього майданчика.

Слід зазначити, що за змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За приписами ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як уже було зазначено вище, підставою для звернення до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення коштів, які як зазначає позивач є збитками, оскільки відповідач самовільно не демонтував елементи літнього майданчика, що спонукали позивача звернутись до ФОП ОСОБА_1 для виконання робіт з демонтажу літнього майданчика.

Однак, судова колегія зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічну правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 916/1466/21.

При цьому, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17 (за позовом про відшкодування збитків).

В даному випадку позивачем не доведено перед судом наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, виходячи з наступного:

Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Слід зазначити, що проведення обстежень відкритих літніх майданчиків та їх демонтаж у разі виявлення порушень у місті Львові регулюється Порядком отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у місті Львові біля об`єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженим ухвалою Львівської міської ради №2452 від 05.03.2009 (далі - Порядок).

Самовільно встановлений літній майданчик - відкритий літній майданчик, встановлений без відповідних дозвільних документів (п. 1.2. Порядку).

Згідно п. 4.1. Порядку контроль за дотриманням цього Порядку здійснюють районні адміністрації за місцем знаходження літнього майданчика.

Відповідно до п. 6.1. Порядку демонтажу підлягають:

- самовільно встановлені відкриті літні майданчики;

- відкриті літні майданчики, термін дії паспортів на розміщення або термін дії договорів на оренду конструктивних елементів благоустрою яких закінчився.

- відкриті літні майданчики, паспорт на встановлення яких скасовано.

Згідно п. 6.2. Порядку при виявленні відкритих літніх майданчиків, зазначених у пункті 6.1, посадові особи, уповноважені головою відповідної районної адміністрації, на території якої розташований літній майданчик, складають акт про його демонтаж у 7-денний термін у добровільному порядку, про що повідомляють Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», постійну комісію архітектури, містобудування та охорони історичного середовища та суб`єкта підприємницької діяльності, який встановив відкритий літній майданчик.

Пунктом 6.3. Порядку встановлено, що у разі невиконання суб`єктом підприємницької діяльності вимоги щодо демонтажу літнього майданчика у добровільному порядку рішення про його примусовий демонтаж приймає Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» за попереднім погодженням з постійною комісією архітектури, містобудування та охорони історичного середовища відповідно до Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою міської ради від 21.04.2011 №376, у наступному порядку.

Комісія у складі представників Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», районної адміністрації, представника правоохоронних органів та суб`єкта підприємницької діяльності, який встановив літній майданчик, що підлягає демонтажу, складає акт зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика у трьох примірниках, який містить: дату, час, адресу розташування відкритого літнього майданчика; підстави для демонтажу відкритого літнього майданчика; опис відкритого літнього майданчика (геометричні параметри, матеріали) та перелік візуально виявлених недоліків, пошкоджень); прізвище, ім`я, по батькові та посади членів комісії; посаду, місце роботи, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка бере участь у демонтажі та перевезенні відкритого літнього майданчика (п. 6.3.1. Порядку).

Згідно п. 6.3.2. Порядку після складання акта та демонтажу відкритого літнього майданчика його опечатують та перевозять на майданчик тимчасового зберігання, де його передають відповідальній особі під розпис.

Відповідно до п. 6.3.3. Порядку після закінчення тримісячного терміну зберігання примусово демонтованого відкритого літнього майданчика, власники яких не зголосилися щодо їх повернення або не сплатили вартості демонтажу, доставки та зберігання, рішення щодо їх подальшого використання приймає Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління».

Видатки на демонтаж, перевезення, розвантаження та зберігання відкритих літніх майданчиків відшкодовують їх власники (п. 6.3.4. Порядку).

Позивач на підтвердження заподіяння відповідачем збитків у розмірі 16 608,00 грн долучив до позовної заяви зокрема, наказ Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» №149 від 22.12.2022, акт №12 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 23.12.2022, акт №1 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 05.01.2023.

Як вбачається із наказу №149 від 22.12.2022, такий приймався на підставі рішення Постійної комісії архітектури, містобудування та розвитку територій Львівської міської ради, оформленого протоколом №53 від 23.11.2022. Також в акті №12 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 23.12.2022 та акті №1 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 05.01.2023 зазначено, що демонтаж проводиться зокрема за попереднім погодженням Постійної комісії архітектури, містобудування та розвитку територій Львівської міської ради, оформленого протоколом №53 від 23.11.2022.

Однак, як вірно встановлено судом, рішенням Постійної комісії архітектури, містобудування та розвитку територій Львівської міської ради, яке оформлене протоколом №65 від 26.04.2023, відкликано рішення комісії щодо демонтажу літнього майданчика.

З вищенаведеного слідує, що станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутнє чинне рішення Постійної комісії архітектури, містобудування та розвитку територій Львівської міської ради про погодження демонтажу літнього майданчика за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 9. Водночас, обов`язковість погодження демонтажу літнього майданчика (прийняття відповідного рішення) Постійною комісією архітектури, містобудування та розвитку територій Львівської міської ради визначена Порядком.

Доводи апелянта про те, що рішення № 53 яке оформлене протоколом від 23.11.2022, станом на момент прийняття судом оскаржуваного рішення є чинним та не скасованим спростовуються матеріалами справи.

Слід зазначити, що відкликання даного рішення, не спростовує того факту, що і на момент розгляду даної справи вимоги Порядку мають бути дотримані, зокрема і в частині щодо наявності чинного рішення Постійної комісії архітектури, містобудування та розвитку територій Львівської міської ради про погодження демонтажу літнього майданчика.

Натомість, наявність станом на дату розгляду даної справи рішення Постійної комісії архітектури, містобудування та розвитку територій Львівської міської ради про відкликання свого попереднього рішення про погодження демонтажу літнього майданчика за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 9 вказує на те, що під час такого погодження мали місце обставини, які б спричинили прийняття комісією рішення іншого змісту, що не заперечено позивачем.

Крім того, як вбачається акту №12 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 23.12.2022, від підписання такого акту відмовилися представники Галицької районної адміністрації, мотивів своєї відмови не зазначили.

Не заслуговують на увагу суду твердження позивача про те, що суд першої інстанції неправильно трактує вимоги ухвали Львівської міської ради № 2452 від 05.03.2009 (зі змінами та доповненнями) (далі Порядок) так, як предметом спору є вимога про відшкодування витрат за демонтаж літнього майданчика, а не правомірність встановлення чи скасування актів зовнішнього вигляду та демонтажу такого майданчика, однак, судова колегія зазначає, що такої міри відповідальності як збитки потрібно довести весь склад правопорушення.

В даному випадку, позивачем порушено п. 6.3. Порядку, оскільки, при складанні акту № 12 від 23.12.2022 від підписання відмовилися представники районної адміністрації, на яку покладено контроль дотриманням цього Порядку, зокрема і в частині проведення демонтажу. Водночас, представники районної адміністрації мотивів відмови від підписання акту не зазначили.

Відтак, така поведінка представників районної адміністрації, на яку покладено контроль за дотриманням Порядку та яка є зацікавленою особою щодо належного виконання Порядку в частині демонтажу самовільно встановлених літніх майданчиків, викликає обґрунтований сумнів у правомірності дій позивача щодо демонтажу літнього майданчика за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 9, зокрема щодо відображення дійсних обставин в акті №12 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 23.12.2022.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 6.3. Порядку акт зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика складається за участю суб`єкта підприємницької діяльності, який встановив літній майданчик. Однак, як вбачається із акту №12 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 23.12.2022 та акту №1 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 05.01.2023, такі складені без участі представника відповідача. Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач у будь-який спосіб (письмово засобами поштового зв`язку, телефонним зв`язком, електронним засобами тощо) повідомляв відповідача про те, що 23.12.2022 та 05.01.2023 буде проводитися демонтаж літнього майданчика за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 9 чи докази на підтвердження того, що відповідач відмовився бути присутнім під час проведення такого демонтажу.

Таким чином, відсутність уповноваженого представника під час проведення демонтажу літнього майданчика за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 9 свідчить не лише про недотримання позивачем вимог Порядку, а також про позбавлення відповідача можливості бути присутнім під час вчинення третіми особами дій щодо його майна (зважаючи на вимоги ст. 321 ЦК України про непорушність права власності), та надання зауважень щодо відображення обставин демонтажу (кількості предметів, обсягів) в актах.

В акті №12 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 23.12.2022 та акті №1 зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу літнього майданчика від 05.01.2023 також зазначено, що один примірник акту вручається суб`єкту підприємницької діяльності (власнику/користувачу ВЛМ) під розписку або скеровується поштою рекомендованою кореспонденцією.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання відповідачу таких актів.

Щодо тверджень апелянта про незалучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Галицької районної адміністрації, яка при поданні позовної заяви була зазначена судова колегія вважає безпідставним, оскільки предметом спору є вимога про стягнення збитків понесених позивачем.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що наявними у матеріалах справи документами, які подані позивачем, не підтверджено, що позивач зазнав збитків, неправомірними діями відповідача.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними, та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» за № 2410-10-2002 від 21.06.2023 (вх. № 01-05/2040/23 від 26.06.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 року у справі № 914/592/23 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5.Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

6.Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя О.С.Скрипчук

СуддяО.В.Зварич

Суддя О.І.Матущак