Постанова

від 30.08.2023 по справі 925/1221/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2023 р. Справа№ 925/1221/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Симоненко Д.Є.

від відповідача: Стамбула В.М.

від третьої особи-1: не з`явились

від третьої особи-2: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Хорста"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023, повний текст якого складено та підписано 25.04.2023

у справі № 925/1221/22 (суддя Зарічанська З.В.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Черповоди"

до Фермерського господарства "Хорста"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - 1. ОСОБА_1

2. Черповодівська сільська рада Черкаської області

про витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

16.11.2022 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Черповоди" (далі - СВК "Черповоди") з вимогами: - витребувати від Фермерського господарства "Хорста" (далі - ФГ "Хорста") у власність СВК "Черповоди" корівник № 3, 1984 року побудови, що знаходиться по вулиці Ринковій, будівля 9, у селі Черповоди, Уманського району, Черкаської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1998050971243; - витребувати від Фермерського господарства "Хорста" (далі - ФГ "Хорста") у власність СВК "Черповоди" свинарник, що знаходиться на вулиці Ринковій, будівля 11 у селі Черповоди, Уманського району Черкаської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1998085871243.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує вибуттям поза його волею вказаного нерухомого майна, шляхом укладення 05.11.2021 ФГ "Хорста" договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі № 4366 та № 4367. Правовими підставами позивач вказує норми ст. 165, 316, 317, 321, 387, 388 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 позов задовольнено повністю. Витребувано від Фермерського господарства "Хорста" у власність Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Черповоди" корівник № 3, 1984 року побудови, що знаходиться по вулиці Ринковій, будівля 9, у селі Черповоди, Уманського району, Черкаської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1998050971243. Витребувати від Фермерського господарства "Хорста" у власність Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Черповоди" свинарник, що знаходиться на вулиці Ринковій, будівля 11 у селі Черповоди, Уманського району Черкаської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1998085871243. Стягнути з Фермерського господарства "Хорста" на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Черповоди" 4 257,76 грн судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки на виконання приписів ст. 37 ЦК України УРСР (1963 року), за актом № 1 від 15.03.2000 спірні будівлі та споруди були передані з балансу КСПП "Черповоди" на баланс СВК "Черповоди", то саме останнє мало право передати власнику майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств відповідне майно та підписувати акти приймання-передачі. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що передача спірного майна у власність третьої особи на підставі Актів приймання-передачі майна № 1, 2 від 13.11.2019, що підписані "Головою комісії співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди"", який не є повноважною особою про підписання таких актів від імені СВК "Черповоди" відбулася позаправовим шляхом, а тому нерухоме майно вибуло з власності позивача поза його волею.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову про витребування майна та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 у справі №925/1221/22.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду є таким, що прийнято при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що:

- позивачем не було надано належних доказів, які б підтверджували право власності СВК «Черповоди» на витребуване майно;

- суд першої інстанції не досліджував свідоцтва про право власності на майновий пай, які ОСОБА_1 (третя особа) подавав для державної реєстрації свого права власності на витребовуване майно;

- висновок суду про те, що колишні співвласники КСПП «Черпововди» створили СВК «Черповоди» і передали своє майно до названого підприємства спростовується відсутністю в матеріалах справи доказів проведення зборів колишніх співвласників КСПП «Черпововди», відповідних рішень таких співвласників, протоколів реєстрації співвласників на таких зборах та їх підписів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні, тому апеляційну скаргу відповідача слід відхилити.

Зокрема позивач зазначає, що:

- протокол № 3 «власників майнових сертифікатів колишнього КСПП «Черпововди», на підставі якого спірне майно було набуто третьою особою, не створює підставу для набуття ним права власності, оскільки особи що його створили не мали права на відчуження такого майна;

- спірні будівлі та споруди були передані на баланс позивача, що підтверджується актом № 1 від 15.03.2000; відомістю вартості основних засобів, які підлягають розпаюванню станом на 01.01.2001; книгою матеріального обліку основних засобів за 2010 рік.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №№925/1221/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Хорста" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 у справі №925/1221/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 10.07.2023. Явку визнано не обов`язковою. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 03.07.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 03.07.2023.

В судових засіданнях 22.05.2023 та 31.07.2023 оголошувались перерви до 31.07.2023 та 09.08.2023, відповідно, про що постановлено ухвали суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Черповодівську сільську раду Черкаської області. Роз`яснено, зокрема, Черповодівській сільській раді Черкаської області право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у найкоротший строк. Розгляд справи відкладено на 30.08.2023.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні 30.08.2023 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.08.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представники третіх осіб в судове засідання 30.08.2023 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України. Рекомендовані конверти з ухвалами суду, що надсилались на адреси третіх осіб, повернуті відділенням поштового зв`язку з відміткою: «за закінченням строку зберігання». Клопотання або заяви про зміну адреси від даних учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції були вчинені всі необхідні дії спрямовані на належне повідомлення, зокрема, третьої особи, проте неотримання рекомендованих поштових відправлень, направлених за відомим суду місцезнаходженням фізичної особи - не є підставою для порушення розумних строків розгляду апеляційної скарги, унормованих п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як стверджує позивач, не пізніше 1938 року утворено колгосп імені М.В. Фрунзе, розташований за адресою: с. Черповоди, Уманського району.

Відповідно до архівного витягу за підписом начальника архівного відділу Уманської районної державної адміністрації від 20.10.2009, за Протоколом № 1 Звітно-виборних реорганізаційних зборів колгоспників колгоспу ім. Фрунзе с. Черповоди від 8 лютого 1993 року з питання 7 - про вступ господарства до різних асоціацій, вирішили: враховуючи побажання абсолютної більшості колгоспників працювати колективно збори постановляють об`єднати їх земельні і майнові паї для ведення колективного підприємства. В майбутньому його іменувати Колективне сільськогосподарське підприємство "Черповоди".

Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, відповідно до частини четвертої статті 13 та керуючись статтею 102 Конституції України , зокрема, постановлено:

1. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями.

11.01.2000 на виконання зазначеного Указу Президента України проведено загальні збори уповноважених членів КСПП "Черповоди" Уманського району Черкаської області, присутні на зборах 85 чол. про що складено протокол № 1, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 191-195, том 1). Вказаними зборами вирішено: рекомендувати загальним зборам КСПП "Черповоди" - колективне сільськогосподарське підприємство "Черповоди" Уманського району Черкаської області реформувати в сільськогосподарський кооператив "Черповоди" Уманського району Черкаської області; затвердити комісію по реформуванню КСПП "Черповоди" в складі, зазначеному у протоколі (в кількості 18 осіб); затвердити комісію по інвентаризації майна в складі зазначеному в протоколі (в кількості 12 осіб).

29.01.2000 проведено звітні загальні збори працівників КСПП "Черповоди" Уманського району Черкаської області, присутні на зборах 185 чол., всього п про що складено протокол № 2 (а.с. 196-215, том 1). На таких зборах вирішувалися питання прийняття конкретних осіб в члени КСПП "Черповоди"; слухали звіт правління підприємства про підсумки виробничої та фінансової діяльності за 1999 рік; вирішили господарську діяльність правління КСПП "Черповоди" за 1999 рік вважати задовільною; слухали звіт ревізійної комісії господарства; слухали та затвердили виробничо-фінансовий план господарства на 2000 рік; слухали та затвердили Положення про оплату праці у господарстві на 2000 рік; слухали та затвердили Правила внутрішнього розпорядку у господарстві на 2000 рік; вирішили вивести з членів правління КСПП "Черповоди" головного бухгалтера господарства ОСОБА_2 ; вирішили дообрати ще одного члена правління - бригадира господарства ОСОБА_3 ; вирішили затвердити комісію по проведенню ревізії у бухгалтерії господарства по виробництву та реалізації овочів в 1999 році у складі, зазначеному в протоколі (в кількості 3 осіб); вирішили вивести ОСОБА_4 з членів ревізійної комісії господарства; вирішили дообрати ОСОБА_5 у члени ревізійної комісії господарства; також розглянуто заяви бажаючих про видачу сертифікатів на землі та вирішено передати такі заяви у комісію по розпаюванню землі у КСПП "Черповоди"; розглянуто заяви бажаючих про вихід з членів КСПП "Черповоди", вирішено звільнити таких осіб з членів КСПП "Черповоди" та вирішено дати на підставі заяв бажаючих повний розрахунок із КСПП "Черповоди"; вирішили наслідки інвентаризації затвердити; порядок нарахування та видачі майнових паїв затверджено; виділення земельних паїв у натурі для осіб, які бажають вести особисте господарство затверджено; зокрема, також вирішено всім працівникам КСПП "Черповоди", які виявили бажання працювати не в с/г виробничому кооперативі, а в інших формах до 01.04.2000 надати заяви в правління с/г кооперативу про вихід з нього (а.с. 214, том 1).

Відповідно до Архівного витягу від 20.10.2009 (а.с. 144, том 1) загальні збори уповноважених членів КСПП "Черповоди" с. Черповоди (Протокол № 3 від 15 березня 2000 року) вирішили, враховуючи побажання абсолютної більшості працюючих працювати колективно, об`єднати їх земельні і майнові паї для ведення колективного кооперативу. В майбутньому його іменувати Сільськогосподарський виробничий кооператив "Черповоди".

Також 15.03.2000 проведено загальні збори уповноважених членів сільськогосподарського виробничого кооперативу "Черповоди" (Протокол № 4 від 15.03.2000, а.с. 216-218, том 1), на яких вирішено головою сільськогосподарського виробничого кооперативу затвердити бувшого голову правління КСПП "Черповоди" - ОСОБА_6 ; затвердити Установчий договір про створення сільськогосподарського виробничого кооперативу "Черповоди"; затвердити Статут сільськогосподарського виробничого кооперативу "Черповоди"; затвердити попередній склад правління СВК "Черповоди" у складі, зазначеному у протоколі (9 осіб); затвердити склад спостережної ради СВК "Черповоди" у складі, зазначеному у протоколі (5 осіб); затвердити склад ревізійної комісії СВК "Черповоди" у складі, зазначеному у протоколі (5 осіб) та дообрати у члени ревізійної комісії СВК "Черповоди" ще двох осіб.

Відповідно до Акта № 1 від 15.03.2000 (а.с. 145, том 1), головний інженер КСПП "Черповоди" ОСОБА_7 передав з балансу КСПП "Черповоди", а голова правління СВК "Черповоди" ОСОБА_6 прийняв на баланс СВК "Черповоди" будівлі та споруди - Свинарник недобудований 1991 року та Корівник 3, 1984 року

У Відомості вартості основних засобів, які підлягають розпаюванню станом на 01.01.2001 року (а.с. 146-153, том 1) значяться: Тваринницькі приміщення - Корівник № 3, 1984 року, вартістю 177 731; Приміщення та споруди - Свинарник недобудований, 1991 року, вартістю 106 120.

У Книзі матеріального обліку, Основні засоби за 2010 рік (а.с. 154-155, том 1) зазначено, серед іншого: назва матеріальних цінностей - Корівник 4х ред., 1984, кількість - 1, сума - 75 000; Свинарник недоб., 1991, кількість - 1, сума 105 000.

Позивач стверджує, що на підставі вказаних документів у власності СВК "Черповоди" перебували Корівник № 3, 1984 року, Свинарник недобудований, 1991 року.

Однак, згідно протоколу № 3 від 13.11.2019 (а.с. 143, том 1) загальних зборів співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди" виділено ОСОБА_1 в натурі та передано на праві власності нерухоме майно: - Корівник № 3 1984 року будівництва (вартість в пайовому фонді - 177 731 грн); - Свинарник 1991 року будівництва (вартість в пайовому фонді - 106 120 грн).

За Актом приймання-передачі майна № 1 від 13.11.2019 (а.с. 188, том 1), на виконання рішення загальних зборів співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди", оформленого протоколом № 3 від 13 листопада 2019 року, комісія співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди" передала, а ОСОБА_1 прийняв у власність корівник № 3, рік будівництва - 1984, місцезнаходження: Черкаська обл., Уманський р-н, с. Черповоди, вартістю 177 731 грн.

За Актом приймання-передачі майна № 2 від 13.11.2019 (а.с. 189, том 1), на виконання рішення загальних зборів співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди", оформленого протоколом № 3 від 13 листопада 2019 року, комісія співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди" передала, а ОСОБА_1 прийняв у власність свинарник, рік будівництва - 1991, місцезнаходження: Черкаська обл., Уманський р-н, с. Черповоди, вартістю 106 120 грн.

05.11.2021 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Хорста" укладено договори купівлі-продажу нежитлових будівель, за якими відповідач придбав у третьої особи вищенаведене нерухоме майно.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на нежитлову будівлю з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1998050971243, загальною площею 1622,5, споруда - навіс - І, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 178 053 грн, 05.11.2021 зареєстровано право приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, нежитлової будівлі, серія та номер: 4367, виданий 05.11.2021, видавник: Животовська Н.Г., приватний нотаріус нотаріального округу Черкаської області за ФГ "Хорста".

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 05.11.2021, на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, серія та номер: 4367, виданий: 05.11.2021, видавник: Животовська Н.Г., приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області, за Фермерським господарством "Хорста" зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер 1998050971243, складовою частиною якого є нежитлова будівля, корівник № 3 А.

Згідно з витягом з Реєстру нерухомості, 05.11.2021, на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, серія та номер: 4366, виданий: 05.11.2021, видавник: Животовська Н.Г., приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області, за Фермерським господарством "Хорста" зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер 1998085871243, складовою частиною якого є нежитлова будівля, свинарник А.

Позивач вважає, що відчужене відповідно до протоколу №3 від 13.11.2019 нерухоме майно вибуло із законного володіння позивача, як власника, поза його волею, а тому підлягає витребуванню на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови щодо належного способу захисту

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

За змістом ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц).

Отже, для застосування передбаченого ст. 387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Аналогічні правові висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2018 у справі № 924/1180/6, від 05.06.2018 у справі № 907/631/17, від 23.10.2019 у справі № 910/17416/18.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення ст.388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі (аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №644/7281/16-ц, від 16.09.2020 у справі №127/6061/18).

Передумовами та матеріальними підставами захисту права власності на нерухоме майно у спосіб, визначений в статтях 387, 388 ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності. Тобто особа, яка звертається до суду, або в інтересах якої звертається інша особа, з вимогою про витребування майна з незаконного володіння як у добросовісного, так і недобросовісного набувача, повинна довести право власності позивача на майно, що перебуває у чужому володінні.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при з`ясуванні питання наявності права власності на відповідне майно повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. ст. 387, 388 ЦК України.

На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази, які необхідно дослідити та оцінити. Саме встановлення факту звернення з позовом власника, в якого наявне право на майно, надає змогу правильно розглянути такий спір, як і в подальшому визначити можливі підстави незаконного вибуття з власності його майна.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, обґрунтовуючи належність йому права власності на спірні об`єкти нерухомості, посилається на те, що 15.03.2000 КСПП "Черповоди" було реорганізовано у СВК "Черповоди" зі збереженням всього обсягу майна (включно з усіма майновими паями). До складу учасників СВК увійшли всі попередні власники паїв, що були учасниками КСПП. Тобто, як стверджує позивач, власники паїв внесли їх у СВК "Черповоди" в якості пайового внеску за результатами реорганізації, а тому усе майно КСПП "Черповоди" було передано правонаступнику за актом № 1 від 15.03.2000 прийому-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) юридичні особи утворюються в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Стаття 37 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) встановлює, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, виділення або приєднання). При злитті і виділенні юридичних осіб майно (права та обов`язки) переходить до заново створених юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачено законом або постановою про реорганізацію.

Реорганізація (злиття, виділення, приєднання) державно-колгоспних, інших державно-кооперативних, кооперативних і інших громадських організацій, які є юридичними особами, допускається тільки за рішенням загальних зборів їх членів або зборів уповноважених (ч. 3 ст. 39 Цивільного кодексу УРСР (1963 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (в редакції 21.11.1996, що була чинна на час реформування КСПП "Черповоди" - 15.03.2000) колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам (ч. 1 ст. 7 названого Закону).

Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

За змістом ст. 23 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства керує правління. Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначаються статутом підприємства. Загальні збори (збори уповноважених), зокрема, приймають рішення про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об`єднаннях.

Згідно з ст.31 названого Закону реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду.

Підприємство може бути ліквідовано у разі визнання його банкрутом та на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

При реорганізації та ліквідації підприємства найманим його працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.

Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства.

У разі поділу підприємства до новостворених підприємств переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних зборів перетворюватися в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. Вони наділяються правами розпоряджання продукцією та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Ці колективи можуть об`єднуватися в асоціації.

Згідно наявного у справі копії протоколу № 1 від 11.01.2000 загальними зборами уповноважених членів КСПП "Черповоди", серед іншого, було вирішено рекомендувати загальним зборам КСПП "Черповоди" реформувати колективне сільськогосподарське підприємство "Черповоди" Уманського району Черкаської області в сільськогосподарський кооператив "Черповоди" Уманського району Черкаської області.

Отже, дослідивши зміст вищенаведеного протоколу, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про реформування підлягало прийняттю загальними зборами членів КСПП "Черповоди".

Втім, до матеріалів справи такого рішення загальних зборів КСПП "Черповоди" про реорганізацію підприємства шляхом його перетворення в кооператив позивачем не представлено. Статутних документів КСПП "Черповоди", які б могли стати підставою для іншого висновку суду, - позивачем не надано.

Відповідно до Архівного витягу від 20.10.2009 (а.с. 144, том 1), що був наданий позивачем, загальними зборами уповноважених членів КСПП "Черповоди" с. Черповоди (Протокол № 3 від 15 березня 2000 року) вирішено, враховуючи побажання абсолютної більшості працюючих працювати колективно, об`єднати їх земельні і майнові паї для ведення колективного кооперативу. В майбутньому його іменувати Сільськогосподарський виробничий кооператив "Черповоди".

Однак зі змісту вказаного документа не вбачається за можливе достеменно встановити кількість пайовиків - членів КСПП "Черповоди", які виявили бажання внести свій пай для формування майнових фондів СВК "Черповоди". Адже викладена у витягу інформація щодо «бажання абсолютної більшості працюючих працювати колективно» не може бути розцінена як одностайність прийняття усіма членами КСПП "Черповоди" рішення про колективне ведення кооперативу усім пайовим майном названого колективного сільськогосподарського підприємства. Натомість позивач наполягає на тому, що усе майно КСПП "Черповоди" за актом приймання-передачі від 15.03.2000 було передано на баланс СВК "Черповоди" та він є правонаступником КСП.

В контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, а тому його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.04.2019 у справі № 132/2483/16-ц (провадження № 61-4128св19) та у постанові від 18.12.2019 у справі № 131/475/16-ц (провадження № 61-37867св18).

В свою чергу, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» (в редакції станом на час укладення установчого договору від 15.03.2000) сільськогосподарський кооператив - добровільне об`єднання фізичних і юридичних осіб (далі - членів) в іншу юридичну особу на засадах членства, об`єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності та обслуговуванні переважно членів кооперативу;

- сільськогосподарський виробничий кооператив - підприємство, створене для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства, з обов`язковою трудовою участю в його діяльності.

Також позивачем належним чином не було підтверджено свої доводи в частині включення всіх членів КСПП "Черповоди" до новоствореного СВК "Черповоди", так як з наявних у справі Додатків № 1, 2 до Установчого договору від 15.03.2000 СВК "Черповоди" не можливо встановити, що саме ці особи є членами КСПП "Черповоди" та, відповідно, сформували статутні фонди кооперативу за рахунок майнового паю КСП.

Однозначного висновку про внесення своїх майнових паїв до новоствореного СВК "Черповоди" не надає і поданий позивачем протокол № 4 від 15.03.20200, зокрема, про затвердження установчого договору та статуту СВК "Черповоди". Так, зі змісту останнього слідує, що на зборах уповноважених членів сільськогосподарського виробничого кооперативу "Черповоди" присутні « 428/172 чол.». По питанню порядку денного про затвердження установчого договору відомості щодо кількості осіб, які прийняли таке рішення, - відсутні. По питанню затвердження статуту СВК "Черповоди" - за прийняття такого рішення проголосували 172 особи. Однак визначити як перелік цих осіб, так і обставини того, що ці особи є пайовиками КСПП "Черповоди", - не можливо. В справі відсутні список осіб, що мають право на майновий пай в КСП, та/або свідоцтва на право власності на майновий пай члена КСП, та/або витяг з Журналу обліку Свідоцтв про право на майновий пай реорганізованого КСПП «Черповоди», що ведеться Черповодівською сільською радою.

Також в основу висновку про правонаступництво позивача за усіма майновими права та обов`язками КСП не можуть бути покладені і доводи сторони про те, що в п. 1.2 Статуту СВК "Черповоди" визначено наведені положення, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншого господарюючого суб`єкта, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону. Установчий договір СВК "Черповоди" та/або матеріали реєстраційної справи СВК "Черповоди" на дослідження суду не представлено.

Позивачем на підтвердження наявності та обсягів правонаступництва не надано доказів прийняття загальними зборами членів КСПП "Черповоди" рішення щодо передачі залишку майна КСП та земель, що не підлягали розпаюванню і не були розпайовані, підприємству СВК "Черповоди" як правонаступнику на підставі норм Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

Щодо Акта № 1 від 15.03.2000 про приймання-передачі майна на баланс СВК "Черповоди" колегія суддів зазначає, що вказаний документ є лише одним із доказів, що підтверджує виконання підприємством зобов`язання з передачі майна на виконання рішення загальних зборів уповноважених членів КСПП "Черповоди" і не має ознак правочину у розумінні ст. 202 ЦК України. Тобто є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, тобто виконання волі органу юридичної особи, та фіксує об`єкти нерухомості, які передаються.

За сукупністю вищевстановленого, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними засобами доказування в порядку ст. 74 ГПК України не було доведено обставин остаточного формування майнових фондів сільськогосподарського виробничого кооперативу "Черповоди" за рахунок майнових паїв колишніх членів КСПП "Черповоди" на підставі прийнятого ними рішення.

Разом з цим, задля забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки, створення сприятливих умов для розвитку підприємництва і орендних відносин на селі Указом Президентом України № 62/2001 від 29.01.2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» постановлено:

Міністерству аграрної політики України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям:

1) розробити до 1 березня 2001 року та здійснити протягом поточного року комплекс організаційних заходів щодо:

- уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, з урахуванням майна, що призначалося, але не використано для погашення заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв`язку зі списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства; визначення розмірів паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства (далі - паї), а також встановлення осіб, які є їх власниками;

- запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати);

- забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину;

- виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна;

- недопущення порушень майнових прав колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі права власності на паї;

- приведення у відповідність із вимогами законодавства установчих документів суб`єктів господарювання, які було створено внаслідок реорганізації чи на основі майна, що належало ліквідованим колективним сільськогосподарським підприємствам, зокрема в частині правонаступництва щодо майна та порядку його формування;

- забезпечення неухильного виконання правонаступниками реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств майнових обов`язків, які перейшли до них від зазначених підприємств, зокрема стосовно колишніх членів цих підприємств.

2) забезпечити утворення комісій з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, а також здійснення заходів, передбачених пунктом 1 цієї статті, із залученням до їх складу колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та представників суб`єктів господарювання, які було створено внаслідок реорганізації чи на основі майна, що належало ліквідованим колективним сільськогосподарським підприємствам.

На виконання зазначеного указу Міністерство аграрної політики України наказом від 14.03.2001 № 62 затвердило Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (далі - Порядок № 62), який втратив чинність 24.05.2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11.04.2013 року № 253.

Згідно з п. 8 Порядку № 62 кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

В п. 9 Порядку № 62 визначено, що виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Згідно з п. 10 Порядку № 62 з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, зокрема: визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв співвласника; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення не витребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

За змістом п. 15, 16 Порядку № 62 виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. Визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону.

Правовий аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що новоутворені на базі КСП юридичні особи є підприємством-користувачем майна, що було йому передано від припиненого підприємства. В свою чергу, колишні члени КСП вправі скористатися своїм майновим паєм в один із способів, що визначений в п. 8 Порядку № 62. Прийняття рішення про виділ майна віднесено до виключної компетенції загальних зборів співвласників майна, а не уповноваженого органу підприємства-користувача, як помилково вважає позивач.

Судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи не було надано доказів того, що колишні члени КСПП "Черповоди" отримали майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи - СВК "Черповоди" за процедурою Порядку № 62 (в період його дії - до 2013 року).

Документального підтвердження щодо приведення установчих документів СВК "Черповоди" в частині правонаступництва щодо належного ліквідованому колективному сільськогосподарському підприємству майна матеріали справи не містять.

Беручи до уваги те, що позивачем належними, допустимими і достовірними доказами не доведено завершення процесу паювання майна і здійснення належного оформлення та реалізації цих прав членами КСП відповідно до законодавства, колегія суддів вважає помилковими висновки місцевого господарського суду про те, що передача на баланс позивача спірного майна за актом приймання-передачі № 1 від 15.03.2000 доводить перебування у його власності цієї нерухомості. Адже у даних правовідносинах, задля забезпечення захисту майнових прав колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства, законодавчі норми визначають спеціальний порядок набуття новоутвореною юридичною особою прав на майно реорганізованого підприємства.

Доводи позивача про передання на баланс кооперативу усього майна КСП в контексті вищенаведених норм правового регулювання визнаються судом необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для висновку про належність позивачу з 2000 року права власності на спірні об`єкти нерухомості.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 було затверджене Типове положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки (далі - Типове положення).

У пункті 3 Типового положення зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, зокрема реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Пунктами 4, 5 Типового положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.

Комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність (підпункт 10 пункту 4 Типового положення).

За змістом п. 2 Типового положення рішення загальних зборів підприємства, а у разі реорганізації підприємства - рішення загальних зборів колишніх членів підприємства, що є співвласниками цього майна (далі - збори співвласників), обов`язкове для виконання комісією. Комісія підзвітна у своїй діяльності зборам співвласників.

Порядок виділення частки майна також визначено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315, згідно з якими, зокрема: співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву; частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі; для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі; якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній часткові власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, в тому числі грошової компенсації вартості його частки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 133/2267/18 (провадження № 61-20137св19) вказано, що «підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників. Отже, питання щодо виділення майнового паю в натурі, способу такого виділення, визначення конкретного майна, яке передається власнику майнового паю, відноситься до виключної компетенції зборів співвласників».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 567/862/19 (провадження № 61-9138св20) вказано, що «підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників. Разом із тим, вказані норми, так і норми ЦК України, на які послались суди попередніх інстанцій, не вимагають згоди інших співвласників майнових паїв на укладення договору дарування майнового паю, оскільки до виділення майна в натурі особі на наявні у нього свідоцтва про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) у передбаченому законом порядку конкретного майна він та інші члени колективного сільськогосподарського підприємства є співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна».

Матеріалами справи підтверджується, що згідно протоколу № 3 від 13.11.2019 (а.с. 143, том 1) загальних зборів співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди" виділено ОСОБА_1 в натурі та передано на праві власності нерухоме майно: - Корівник № 3 1984 року будівництва (вартість в пайовому фонді - 177 731 грн); - Свинарник 1991 року будівництва (вартість в пайовому фонді - 106 120 грн).

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що до комісії співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди" звернувся ОСОБА_1 із заявою, в якій зазначив, що ним було набуто майнові сертифікати колишнього члена КСПП "Черповоди" в сумі 289 856 грн. З метою реалізації свого майнового права як співвласника майна колишнього КСПП "Черповоди" просив виділити йому в натурі та передати на праві власності наведене в протоколі спірне майно.

Рішення про виділення нерухомого майна одноголосно прийнято загальними зборами співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди", а також уповноважено Голову комісії співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди" ОСОБА_8 підписати з ОСОБА_1 акти приймання-передачі нерухомого майна, погасити належні заявникам майнові сертифікати та підписати усі інші документи, необхідні для переходу заявнику прав власності на виділене в натурі нерухоме майно.

На виконання вищенаведеного рішення загальних зборів співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди", за актами приймання-передачі майна № 1, № 2 від 13.11.2019 комісія співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди" передала, а ОСОБА_1 прийняв у власність корівник № 3 та свинарник.

Зважаючи на те, що позивачем належними засобами доказування не доведено, що станом на час виділення третій особі спірного нерухомого майна вже був завершений процес розпаювання згідно вимог законодавства та, відповідно, відбулось включення цього майна до статутного (пайового) фонду СВК "Черповоди", колегія суддів вважає, що набуття третьою особою права власності згідно рішення загальних зборів співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди" є правомірним. Адже вирішення даного питання за змістом чинних на час виникнення спірних правовідносин норм законодавства та в контексті встановлених обставин у цій справі відноситься до виключної компетенції зборів співвласників.

Відтак висновки суду попередньої інстанції про те, що передача спірного майна у власність ОСОБА_1 відбулася позаправовим шляхом, а нерухоме майно вибуло з власності позивача поза його волею є передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному і всебічному дослідженні усіх обставин справи.

Твердження позивача про те, що протокол загальних зборів співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди" № 3 від 13.11.2019 не створює правових підстав для набуття третьою особою права власності підлягають відхиленню, оскільки не спростовує вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.

На доводи позивача про те, що чинне законодавство не визначає таких понять, як комісія співвласників майна колишнього КСПП "Черповоди" та його голови, судова колегія зазначає, що інша назва комісії не змінює її функціональне призначення щодо внесення співвласникам пропозиції про виділ особі, яка є власником паю, індивідуально визначених об`єктів.

Також не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на те, що до повноважень комісії не віднесено право на здійснення безпосереднього передання виділеного майна, оскільки на вчинення відповідних дій її було уповноважено рішенням загальних зборів співвласників. Тоді як, за змістом п. 2 Типового положення, рішення є обов`язковим для виконання комісією, а унормована Порядком № 62 процедура передання майна підприємством-правонаступником (користувачем) станом на час оформлення актів № 1, № 2 від 13.11.2019 втратила чинність. Отже порушень законодавства в частині оформлення актів приймання-передачі в даному випадку не вбачається.

Колегія суддів, серед іншого, вважає помилковим врахування на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України висновків Верховного Суду, що викладені в постанові від 26.10.2022 у справі № 925/913/19, оскільки судом першої інстанції фактично було прийнято до уваги не висновки щодо застосування норм права, а надана судом касаційної інстанції оцінка встановленому факту при розгляді іншої справи.

За сукупності вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що відсутність в матеріалах справи документального підтвердження обставин набуття позивачем права власності на спірні об`єкти нерухомості в порядку законодавчо встановленої процедури розпаювання майна колективного сільськогосподарського підприємства виключає належне підтвердження факту вибуття такого майна з власності поза волею позивача та, відповідно, зумовлює неможливість застосування правового механізму, унормованого приписами ст. ст. 387, 388 ЦК України. Відтак в задоволенні позову у даній справі слід відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржене підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів, викладених у цій постанові. Апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати

Судом апеляційної інстанції за результатами прийняття постанови, якою скасовано рішення та прийнято нове, здійснюється новий розподіл судових витрат. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 у справі №925/1221/22 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Черповоди" (20370, Черкаська обл., м. Черкаси, Уманський р-н, с. Черповоди, вул Ринкова, 53-а; ідентифікаційний код: 05533310) на користь Фермерського господарства "Хорста" (20370, Черкаська обл., м. Черкаси, Уманський р-н, с. Черповоди, вул. Шкільна, буд. 37; ідентифікаційний код: 31883579) 6386 (шість тисяч триста вісімдесят шість) гривень 65 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 08.09.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова