Рішення

від 31.08.2023 по справі 911/1188/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1188/23

за первісним позовом Фермерського господарства ЦЕНТР (27000, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, смт. Добровеличівка, пров. Петра Сагайдачного, б. 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, 21-й Км Житомирського шосе, буд. 11)

про зобов`язання поставити товар та стягнення 17055,09 грн. пені,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, 21-й Км Житомирського шосе, буд. 11)

до Фермерського господарства ЦЕНТР (27000, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, смт. Добровеличівка, пров. Петра Сагайдачного, б. 2)

про визнання договору припиненим

Суддя Бабкіна В.М.

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Гамей В.В. (ордер серії АВ № 1077860 від 29.05.2023 р.; свідоцтво № 000188 від 18.10.2017 р.);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Бившев С.В. (довіреність б/н від 03.05.2023 р.; свідоцтво № 2762 від 18.01.2007 р.).

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2023 р. (суддя Конюх О.В.) у даній справі первісні позовні вимоги було задоволено частково, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА поставити Фермерському господарству ЦЕНТР товар за договором купівлі-продажу товару № 61/21 від 09.12.2021 р., а саме: напівпричіп-самоскид SK марки Schwarzmuller, загальною вартістю в 55500,00 євро в гривневому еквіваленті, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА на користь Фермерського господарства ЦЕНТР 25582,64 грн. судового збору, у задоволенні решти первісних позовних вимог було відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА до Фермерського господарства ЦЕНТР про визнання договору припиненим було відмовлено повністю.

08.08.2023 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від Фермерського господарства ЦЕНТР надійшла заява б/н від 08.08.2023 р. (вх. № 6352 від 08.08.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення у даній справі № 911/1188/23 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн. згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 07.08.2023 р. до договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023 р.

У зв`язку з відпусткою судді Конюх О.В., у відповідності до Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Київської області, згідно з розпорядженням № 64-АР від 10.08.2023 р. заяву Фермерського господарства «ЦЕНТР» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 911/1188/23 було передано на автоматизований розподіл судових справ для визначення складу суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 р. для розгляду даної заяви було призначено суддю Бабкіну В.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2023 р. було призначено судове засідання для вирішення за заявою Фермерського господарства ЦЕНТР б/н від 08.08.2023 р. (вх. № 6352 від 08.08.2023 р.) питання про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА понесених у справі № 911/1188/23 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн. на 31 серпня 2023 р.

25.08.2023 р. до Господарського суду Київської області від ТОВ ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА надійшли заперечення № 2Ю від 24.08.2023 р. (вх. № 16223/23 від 25.08.2023 р.) на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, відповідно до яких відповідач за первісним позовом просить суд відмовити ФГ ЦЕНТР у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, зазначаючи наступне.

У первісному позові позивач просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом 50000,00 грн. судових витрат, зазначачаючи, що це попередній (орієнтовний) розрахунок. Також первісний позивач зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу можуть збільшитись відповідно до отриманих послуг, хоча це суперечить п. 4.1 договору № 03/04 від 03.04.2023 р. про надання правової допомоги. При цьому, заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат підписана не адвокатом Єленич О.В. (якщо порівняти підпис на заяві і на завірених документах, які були прикладені до цієї заяви і на акті приймання-передачі наданих послуг до договору про правову допомогу, де зазначається об`єм роботи по договору), тобто заява підписана неуповноваженою особою. Згідно з п. 3 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Як вбачається з ухвали суду від 14.08.2023 р. склад суду змінився, що, на думку відповідача за первісним позовом, є порушенням процесуальних норм. Поряд з цим, позивач за первісним позовом у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення не зазначив поважних причин, чому він не зміг до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, при цьому сума адвокатських судових витрат не змінилась відносно тієї, що зазначена в позовній заяві - 50000,00 грн. складає тверду суму та не залежить від об`єму виконаних адвокатом робіт. За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Позивач за первісним позовом не робив заяв, а написав про це в самій позовній заяві, що, на думку ТОВ ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА, суперечить вищезазначеній статті 129 ГПК України. Крім того, відповідач за первісним позовом зазначав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У судовому засіданні 31.08.2023 р. представник позивача за первісним позовом просив суд покласти на відповідача за первісним позовом заявлені до стягнення судові витрати та не брати до уваги заперечення ТОВ ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА; представник відповідача за первісним позовом заперечував проти покладення на ТОВ ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА з підстав, викладених у запереченнях № 2Ю від 24.08.2023 р. (вх. № 16223/23 від 25.08.2023 р.) на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши заяву Фермерського господарства ЦЕНТР б/н від 08.08.2023 р. (вх. № 6352 від 08.08.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, заслухавши позиції представників учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У силу приписів ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

До матеріалів справи та заяви про понесені ФГ ЦЕНТР судові витрати було долучено: договір № 03/04 про надання правової допомоги від 03.04.2023 р.; акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023 р.; ордер № 1034203 від 19.04.2023 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 794 від 31.07.2012 р.

Як встановлено судом, 03.04.2023 р. між Фермерським господарством ЦЕНТР (клієнт) та адвокатом Єленич Оксаною Володимирівною (виконавець) було укладено договір № 03/04 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується усіма законними способами здійснювати представництво клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у цьому договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України, а клієнт зобов`язаний оплатити всі види правової допомоги виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Безпосередній зміст правової допомоги виконавця за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання, під час строку дії цього договору здійснити представництво (представити) клієнта з питань зобов`язання виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА.

Згідно з п. 4.1 договору винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) за цим договором становить 50000,00 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції. Розмір винагороди складає тверду суму, не залежить від об`єму виконаних адвокатом робіт. Інші умови оплати можуть визначатися в додатковій угоді/додаткових угодах, що є невід`ємною частиною договору. Факт надання послуг за цим договором підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

Гонорар підлягає сплаті протягом 90 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг і на підставі виставленого рахунку (п. 4.2 договору).

07.08.2023 р. ФГ ЦЕНТР та адвокатом Єленич О.В. було підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023 р., за змістом якого виконавець надав, а клієнт прийняв такі юридичні послуги щодо надання правової допомоги клієнту у судовій справі № 911/1188/23: збирання та аналіз доказів, необхідних для підготовки позову; аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції; підготовка позовної заяви, формування додатків до позову, подання позову до суду; підготовка заяви про усунення недоліків (на ухвалу про залишення без руху); підготовка заяви про участь у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення; підготовка відзиву на зустрічний позов; підготовка додаткових пояснень/надання документів на вимогу суду; підготовка додаткових пояснень.

Вартість послуг виконавця за цим актом складає 50000,00 грн. Клієнт не має жодних претензій до якості наданих виконавцем послуг. Після завершення розрахунків в повному обсязі виконавець не матиме жодних претензій до клієнта. Цей акт приймання-передачі є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.4.2023 р. та набирає силу з моменту його підписання сторонами.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 50000,00 грн. відповідно до договору № 03/04 про надання правової допомоги від 03.04.2023 р.

Слід зазначити, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідач за первісним позовом у запереченнях проти заяви ФГ «ЦЕНТР» заперечував проти покладення та розміру заявлених до стягнення витрат позивача за первісним позовом.

Оцінюючи доводи сторін, суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 вказаного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Згідно з частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 р. у справі № 910/20792/20 зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалося вище, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу заявником було надано, зокрема, договір № 03/04 про надання правової допомоги від 03.04.2023 р. та акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023 р., згідно яких клієнт виплачує виконавцю за супровід справи у суді першої інстанції гонорар у розмірі 50000,00 грн.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12.01.2023 р. у cправі № 911/272/21, від 12.01.2023 р. у справі № 910/8342/21, від 20.12.2022 р. у cправі № 910/6310/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведена правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19.

Водночас, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічний за змістом правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 р. у справі № 910/17343/20 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 р. у cправі № 911/2652/17 (911/3581/20).

Таких доказів або підтверджених документально обґрунтувань чи розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність чи ненадання позивачу за первісним позовом передбачених договором послуг адвоката, відповідач за первісним позовом до справи не надав, у зв`язку з чим суд вбачає, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності витрат ФГ ЦЕНТР на оплату правничої допомоги адвоката, встановлених у фіксованому розмірі.

Поряд з цим, посилання відповідача за первісним позовом на те, що заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат підписана не адвокатом Єленич О.В. не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки, як зазначалося вище, заяву Фермерського господарства ЦЕНТР б/н від 08.08.2023 р. (вх. № 6352 від 08.08.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення у даній справі № 911/1188/23 було подано до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно із ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

За змістом п. 12 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

У відповідності до ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Судом встановлено, що заява Фермерського господарства ЦЕНТР б/н від 08.08.2023 р. (вх. № 6352 від 08.08.2023 р.) скріплена електронним підписом адвоката Єленич О.В., що підтверджується поданням даного клопотання про стягнення судових витрат через систему «Електронний суд».

Щодо посилань відповідача за первісним позовом на порушення процесуальних норм в частині розгляду даної заяви в іншому складі суду, суд відзначає таке.

Як зазначалося вище, 08.08.2023 р. через систему «Електронний суд» від представника Фермерського господарства «ЦЕНТР» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 911/1188/23. Згідно з пунктом 1.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Київської області, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Київської області № 3 від 14.01.2021 р., не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, крім випадків, передбачених підпунктами 4.1.12-4.1.17 пункту 4.2 цих Засад, що надійшли за сім календарних днів до початку відпустки, якщо її тривалість становить не менше чотирнадцяти календарних днів.

У зв`язку з відпусткою судді Конюх О.В., у відповідності до Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Київської області, згідно з розпорядженням № 64-АР від 10.08.2023 р. заяву Фермерського господарства «ЦЕНТР» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 911/1188/23 було передано на автоматизований розподіл судових справ для визначення складу суду. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 р. для розгляду даної заяви було визначено суддю Бабкіну В.М.

Поряд з цим, слід зазначити, що заперечення відповідача за первісним позовом в частині незаявлення первісним позивачем до закінчення судових дебатів у справі клопотання про надання доказів понесених витрат на правову допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду спростовується п. 19 протоколу судового засідання від 04.08.2023 р., з якого слідує, що представник позивача Гамей В.В. заявив, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач за первісним позовом надасть вказані докази протягом 5 днів.

Окрім того, твердження відповідача за зустрічним позовом щодо того, що акт приймання-передачі наданих послуг між адвокатом та ФГ ЦЕНТР було підписано 07.07.2023 р. та, відповідно, що останнє мало можливість подати даний доказ до судових дебатів, спростовується доданим до матеріалів справи актом від 07.08.2023 р. приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 03/04 від 03.04.2023 р., тобто датованим після прийняття рішення у даній справі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для покладення на відповідача за первісним позовом витрат позивача за первісним позовом на правову допомогу.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з часткового задоволення первісних позовних вимог у даній справі, вказані витрати на правову допомогу покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог в сумі 49504,95 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заяви Фермерського господарства ЦЕНТР б/н від 08.08.2023 р. (вх. № 6352 від 08.08.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення у даній справі № 911/1188/23.

Щодо решти пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що решта посилань, аргументів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення не спростовує.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Фермерського господарства ЦЕНТР б/н від 08.08.2023 р. (вх. № 6352 від 08.08.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення у даній справі № 911/1188/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, 21-й Км Житомирського шосе, буд. 11, код 33296133) на користь Фермерського господарства ЦЕНТР (27000, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, смт Добровеличівка, пров. Петра Сагайдачного, б. 2, код 03756655) 49504 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот чотири) грн. 95 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення підписано 11.09.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна